Іван Якович Франко (1856–1916) поет, драматург, учений, прозаїк, філософ, фольклорист, історик, соціолог, економіст, журналіст, перекладач, етнограф, громадсько-політичний діяч
Постать, яка стала символом української культури, літератури та громадського руху. Його називають “великим Каменярем”, і не дарма — його праця була титанічною, а вплив на суспільство величезним.
Народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі Львівської області в родині коваля. Його життєвий шлях був сповнений боротьби, навчання та невтомної праці.
Освіта та перші кроки в літературі
Франко здобував освіту в початковій школі села Ясениця-Сільна, у школі василіан (1864–1867), а згодом у Дрогобицькій гімназії імені Франца-Йосифа (1867–1875). У 1875 році вступив на філософський факультет Львівського університету. Проте через арешт і політичні переслідування був змушений перервати навчання, але пізніше його відновив (1878–1879). Також навчався у Чернівецькому та Віденському університетах (1890–1891).
Уже в студентські роки Франко активно займався журналістикою та публіцистикою. Його перші літературні спроби швидко здобули популярність завдяки глибокому змісту та новаторському стилю.
Громадська діяльність
У 1890 році Франко став одним із засновників Русько-української радикальної партії (РУРП), а згодом приєднався до Української національно-демократичної партії (1899). Він був не лише письменником, а й активним громадським діячем, який прагнув змінити суспільство на краще.
У 1899 році Іван Франко став членом Наукового товариства імені Тараса Шевченка (НТШ), де зробив значний внесок у розвиток української науки.
Творчість і здобутки
Франко володів 14 мовами, що дозволило йому перекладати твори світових класиків і розширювати горизонти української літератури.
Його найвідоміші твори – це поетичні збірки «З вершин і низин», «Зів’яле листя», поема «Мойсей», повість «Захар Беркут» та драма «Украдене щастя».
На початку XX століття він став членом Чеського наукового товариства. У 1906 році здобув ступінь доктора словесності Харківського університету за працю «Студії над українською народною піснею». Його наукова діяльність була не менш значущою, ніж літературна.
Спадщина
Іван Франко помер 28 травня 1916 року у Львові. Його поховали на Личаківському цвинтарі. Сьогодні його ім’я носять один із найбільших університетів України – Львівський національний університет імені Івана Франка, вулиці майже у всіх великих містах України, а також місто Івано-Франківськ.
Франко залишив по собі величезну спадщину – не лише літературну, а й культурну та політичну. Він був справжнім “Каменярем”, який відкривав нові горизонти для українського народу.