«Захар Беркут» — це не просто історична повість, а справжній епос про боротьбу за свободу. Іван Франко у 1882 році створив твір.
Уявіть собі XIII століття: Карпати, густі ліси, гірські перевали. Саме тут розгортається подія, яка стала символом єдності, мужності й патріотизму. Іван Франко у своїй історичній повісті «Захар Беркут» розповідає про те, як громада невеликого села Тухля дала відсіч величезному монгольському війську.
Рід: епос.
Жанр: історична повість.
Напрям: модернізм.
Тема твору — це історія про те, як волелюбний народ Руської землі захищав свою батьківщину, об’єднавшись перед обличчям ворога.
Головна думка проста й водночас глибока: сила народу — в його єдності. Коли люди підтримують одне одного, поважають і працюють разом, вони здатні подолати будь-які труднощі.
Ідея твору: **Франко через свій твір возвеличує мужність, патріотизм і винахідливість простих людей. Він показує, що навіть перед обличчям смерті можна залишатися вірним своїм ідеалам. Водночас автор засуджує зраду, жадібність і підступність — риси, які руйнують суспільство зсередини.
Головні герої: старійшина громади Захар Беркут, його син Максим; боярин Тугар Вовк, його дочка Мирослава; ватажок монгольського війська Бурунда-бегадир.
Підзаголовок: “образ громадського життя Карпатської Русі в XIII віці”.
Місце подій: мальовнича Тухля, Карпатська Русь. Гірські річки Стрий і Опір, величний Зелемень.
Період подій: часи Данила Галицького, XIII століття, 1241 рік.
Будова: 9 розділів.
Епіграф: “Дела давно минувших дней, преданья старины глубокой…” О.Пушкін.
Історія написання: Франко створив повість для конкурсу журналу “Зоря”. Він давно мріяв написати такий твір, а перемога могла б покращити його скрутне фінансове становище. Повість народилася напрочуд швидко – лише за півтора місяця!
Проблематика твору:
- Захист рідної землі як найвища цінність;
- Моральний вибір між честю й зрадою;
- Єдність народу як запорука перемоги;
- Взаємини людини з природою;
- Любов, вірність і самопожертва;
- Конфлікт поколінь і взаємини батьків із дітьми.
Історична основа твору:
Франко майстерно поєднав історичні факти з легендами та реаліями того часу:
Реальні події:
- У 1241 році монголо-татарські орди під проводом Батия захопили Київ і вирушили через Карпати до Угорщини. Ці події описані в Галицько-Волинському літописі.
- Село Тухля (нині в Сколівському районі Львівщини) існує й досі. Події твору відбуваються поблизу гір Явірник та Зеленя (1177 м).
Легенди:
- У разі браку історичних фактів Франко звертався до фольклору й легенд, додаючи їм реалістичних деталей.
Важливі деталі:
✨ твір спирається на реальні події - жорстокі напади монголо-татар на землі Київської Русі 1237-1241 років;
✨ повість двічі ожила на екрані: у стрічці Л. Осики (1971) та в роботі А. Сеітаблаєва і Дж. Вінна (2019);
✨ у сюжеті переплелися дві яскраві лінії: героїчний опір загарбникам та ніжна історія кохання Максима й Мирослави.
Цитата про твір:
Повість має високу художню вартість, що мотивується її актуальністю навіть у XXI ст..
Головні герої і їх характеристика
Захар Беркут — старійшина села Тухля, мудрий і самовідданий лідер громади. Його життя — це служіння людям. Замолоду впродовж трьох років навчався лікарської справи у монаха Акинтія та подорожував Руссю. Попри поважний вік (90+), зберіг силу духу й тіла. Батько восьми синів, ладен пожертвувати навіть рідними заради громадського блага.
Максим Беркут — наймолодший син Захара. Хоробрий воїн і справжній патріот, який перейняв від батька любов до громади. Його любов до Мирослави додає історії романтичного відтінку. Розсудливий, працьовитий, сильний, безстрашний: “Великої сили Чінгісхана ми не лякаємось. Вона може нас зробити трупами, але не зробить нас рабами”.
Тугар Вовк — підступний боярин-зрадник, що зневажає простий народ. Самотужки виховує доньку. За зраду під Калкою Данило Галицький заслав його в глухі Карпати. Зовні схожий на хижака: “Плечистий, підсадкуватий, з грубими обрисами лиця і грубим, чорним волоссям, він і сам подобав на одного з тих злющих тухольських ведмедів”.
Мирослава — дочка Тугара Вовка, яка не приймає батькових переконань і переходить на бік тухольців. Гаромныйне поєднання жіночої ніжності й чоловічої відваги. Підтримує тухольців у боротьбі з монголами. Кохає Максима
Пета і Бурунда-бегадир – монгольські ватажки. Спершу – жорстокі й непереможні завойовники, наприкінці – розчавлені й безпорадні полководці без війська.
Митько Вояк – відважний тухолець, який заплатив життям за спробу викрити Тугарову зраду на громадському віче.
Тухольська громада – збірний образ народу, який втілює ідею єдності.
Монголо-татари – жорстокі нападники.
Сюжетні елементи:
Експозиція: знайомство з життям тухольської громади, її звичаями та мешканцями. Збори місцевих жителів.
Зав’язка: гострий конфлікт між гордим Тугаром Вовком і мудрим Захаром Беркутом за право називатися господарем Тухольщини. Підступне вбивство Митька Вояка. Громада справедливо виганяє Тугара зі своїх земель.
Розвиток дії: Тугарова зрада - він переходить до ворога. Тухольці готуються до оборони; кривавий бій; полонення Максима; зустріч Мирослави із Максимом; напружені переговори з нападниками.
Кульмінація: вирішальна смертельна битва між тухольцями та монгольськими завойовниками.
Розв’язка: блискуча перемога тухольців, повернення Максима, пророчі слова старого Захара перед смертю.
ЗМІСТ ТВОРУ
Тугар Вовк полює з дочкою. Мирослава виросла без матері, яка померла скоро після пологів. Тому в дівчини дивовижно поєдналися жіноча краса й чоловіча відвага.
Уже третій день триває полювання. Їхній провідник - Максим Беркут, який чудово знає тутешні місця. Мирослава не може відвести очей від юнака, а коли він рятує її від розлюченої ведмедиці, в серці спалахує кохання.
Повертаючись, Максим відверто каже Тугарові про гнів тухольців через його вчинки. Запрошує боярина на громадський суд, і той неохоче погоджується.
Дорогою Максим розповідає легенду про камінь Сторож. Бояр зневажливо відкидає ці “дикунські байки”, бо вважає селян нікчемними смердами.
Сміливий Максим просить руки Мирослави. Тугар шаленіє від такої “зухвалості простолюдина”. Дівчина не згодна з батьком - крізь сльози цілує коханого й обіцяє, що вони будуть разом.
На зборах тухольці розгнівані діями боярина. Спочатку він встановив шлагбаум і брав гроші за проїзд. Люди знищили перепону, бо їхня земля має бути вільною. Тоді Тугар просто відібрав громадські землі, розпочавши холодну війну з тухольцями.
На народному суді спалахує суперечка між Захаром Беркутом і Тугаром. Коли Митько Вояк хоче викрити давню зраду боярина під Калкою, Тугар безжально вбиває його. Обурена громада дає зраднику три дні на те, щоб забратися з Тухлі, інакше спалять його житло.
Тугар перебігає до монголо-татар, які радо приймають його, адже він знає їхню мову. Мирослава усвідомлює, що її батько - справжній зрадник. Загарбники дають їй захисний перстень.
За Тугаровою порадою, монголи вирішують іти через Тухлю. У першій сутичці Максим потрапляє в полон.
Захарові сниться віщий сон про Сторожа. Він думає, що син загинув, поки Мирослава не приносить звістку про його життя і плани монголів. Тухольці готуються до оборони, а Максим через кохану передає свій хитрий план.
Юнак обіцяє ворогам показати безпечний шлях, але заманює їх у пастку - долину. Тухольці завалюють камінням вихід і починають нищівну атаку. Тугар намагається обміняти Максима на порятунок монголів, але мудрий Захар відмовляється.
Тухольці валять у воду Сторожа - долину заливає водою. Серед загарбників починається паніка і різанина. Селяни добивають їх камінням, знищуючи майже всіх.
Бурунда востаннє пропонує обмін - Максима на свою свободу. Люди відмовляють. Розлючений ватажок хоче вбити Захарового сина, але несподівано Тугар рятує юнака.
Загинули всі монголи і Тугар Вовк. Максим дивом рятується з затопленої долини.
Захар Беркут благословляє молодят, дає мудрі настанови громаді й відходить у вічність.