Рід: ліро-епос.
Жанр: філософська поема.
Напрям: неоромантизм.
Тема: “смерть Мойсея як пророка, не визнаного своїм народом” (І.Франко).
Ідея: заклик вірити в силу свого народу, позбутися рабської психології та будувати нове життя.
Головні герої: ліричний герой, Мойсей, князь конюхів Єгошуа; Єгова (Бог); єврейський народ; Датан та Авірон — супротивники Мойсея; демон пустелі Азазель.
Місце подій: єгипетська пустеля, Близький Схід.
Історія написання: Революція 1905 року сильно вплинула на Франка. Він відчував початок нової епохи, коли народи отримають шанс на волю. Перебуваючи в Римі, письменник був вражений статуєю “Мойсей” Мікеланджело. Вивчивши історію пророка, він побачив паралелі з долею українців і вклав у цю легенду новий зміст.
Будова твору: пролог (звернення до українського народу) і 20 пісень, що розгортають драматичну історію Мойсея.
Важливі деталі:
✨ В основі твору – біблійний сюжет про пророка, що вивів народ із неволі;
✨ Пролог, ключовий для розуміння справжнього змісту, був доданий після завершення поеми;
✨ Українці, як і євреї, довго були поневоленими. Здобувши волю, вони блукають без мети, стають жертвами фальшивих пророків. Франко вірив, що революція принесе омріяну свободу, але для цього треба відкинути старе мислення;
✨ Автор використав вставні епізоди: казку-притчу про терен та міф про Оріона.
Цитати про твір:
заповіт українському народові
І.Франко створив твір, який сягає корінням історичної долі українського народу, зачерпнувши при цьому страдницької долі свого геніального творця
твір Франка наскрізь оригінальний. Ключів до нього слід шукати у Франкові і в самій поемі, не поза ними”.
Найважливіші персонажі та їх характеристика
Ліричний герой – виразник авторських думок і почуттів, глибоко переживає за долю рідного народу.
Мойсей – величний пророк з трагічною долею. Він повністю присвятив себе служінню народові, який його зрадив. Мойсей вражає своєю внутрішньою силою та духовною величчю: “Все, що мав у житті, він віддав для одної ідеї, і горів, і яснів, і страждав, і трудився для неї”.
Єврейський народ – відображений як сліпа, легковірна маса, нездатна до критичного мислення. Народ довіряє тим, хто більше обіцяє, замість того, щоб дослухатися до мудрого пророка.
Єгова (Бог) – вища сила, що визначає долю народу і пророка.
Єгошуа – князь конюхів, новий ватажок євреїв. Символ нового покоління лідерів, покликаний продовжити місію Мойсея і довести народ до Обітованої землі.
Азазель – підступний демон пустелі, який своїми хитрими словами змушує Мойсея зневіритися у своїй місії та народі.
Датан і Авірон – зрадники, “лихі демони громади”, які підбурюють людей проти пророка, закликаючи закидати його камінням та вигнати з пустелі.
Сюжетні елементи
Пролог: Щире звернення Франка до українців, пронизане любов’ю до Батьківщини та тривогою за її майбутнє.
Експозиція: Виснажливі 40 років блукань Мойсея з євреями в пошуках землі обітованої. Народ, втомлений і розчарований, поступово втрачає високі ідеали, перетворюючись на натовп, що прагне лише ситості й комфорту. Між натхненним пророком і приземленими людьми наростає глибокий розрив.
Зав’язка: Болісний момент зречення – народ відкидає свого провідника, проганяючи Мойсея.
Розвиток дії: Душевні муки самотнього пророка, його сумніви й зневіра у власній місії. Внутрішня боротьба Мойсея відображає трагедію лідера, якого зрадив власний народ. Єгова спалахує праведним гнівом.
Кульмінація: Покарання та смерть пророка
Розв’язка: Несподіване пробудження віри в душах людей після смерті Мойсея. Єгошуа продовжує справу великого пророка, ведучи народ до землі обітованої. Датан і Авірон гинуть, отримавши заслужену кару за зраду.
Зміст поеми “Мойсей”
Твір відкривається пристрасним зверненням автора до українського народу – “замученого, розбитого”. Франко з болем критикує байдужість співвітчизників і згадує тих, хто століттями жертвував життям за Україну. Проте крізь розчарування пробивається віра: настане час, коли люди об’єднаються у боротьбі за краще майбутнє.
Далі розгортається історія Мойсея. Вже 40 років він водить євреїв, визволених з неволі, пустелею у пошуках землі обітованої. Хоч мета близька, народ втрачає віру в пророка і все більше нарікає на свою долю.
Підступні Датан і Авірон підбурюють людей до бунту, закликаючи прогнати Мойсея. Пророк мужньо попереджає про Божий гнів, називає їх сліпцями. Він розповідає притчу про дерева, що обирали короля – ніхто не хотів влади, крім терну, який бачив своє призначення у служінні іншим.
Авірон висміює Мойсея і спокушає народ матеріальними благами. Люди, перетворившись на безлику масу, вірять зраднику. Хоч вони не наважуються побити пророка камінням, як закликає Датан, але виганяють його з табору.
Самотній Мойсей починає сумніватися: чи правильно він передавав волю Єгови? Раптом чує шипіння – це демон пустелі Азазель нашіптує, що служіння Богу – лише вигадка. Мойсей відчайдушно благає Єгову про знак, але чує лише тишу.
Виснажений молитвою, пророк чує голос матері, яка порівнює його із сліпою дитиною, а людство – з Оріоном, що шукає шлях до сонця з допомогою хлопчика-жартівника. Згодом Мойсей розуміє, що це знову Азазель.
Демон показує жахливе майбутнє: у Палестині нема умов для життя, там тече кров, панують війни, голод змушує жінку їсти тіло власної дитини. Зламаний цими видіннями, Мойсей плаче і зневірюється, звинувачуючи Єгову у зраді. Пустелю заповнює демонічний сміх.
Під час сильної зливи Мойсей чує голос розгніваного Єгови: пророк побачить обітовану землю, але не ступить на неї – це покарання за зневіру і приклад для тих, хто кидає свою місію за крок до досягнення мети.
Народ прозріває, змінює своє ставлення. Єгошуа продовжує справу Мойсея, закликаючи людей до бою. Євреї, підтримавши нового лідера, карають зрадників: Авірона побивають камінням, а Датана вішають.
Про твір
Проблема формування нації — ключова у поемі «Мойсей». Революція 1905 року в Російській імперії надихнула Франка на її створення. Він відчув наближення епохи руйнування імперій, коли поневолені народи отримають шанс на свободу. Франко прагнув підготувати українців до цього історичного моменту. Творчий задум виник 1904 року в Римі, де письменника глибоко вразила скульптура Мойсея роботи Мікеланджело.
Пролог поеми — це сконцентрований художній літопис української історії з філософським осмисленням. Оглядаючи минуле, поет бачить не лише “облудливу покірність усякому, хто зрадою і розбоєм” поневолював народ, але й потужні спалахи духовної снаги. Кожна здобута воля окуплена величезними жертвами.
Сюжет розгортається у чотирьох частинах:
Перша (пісні I-XI): наростання конфлікту між Мойсеєм і народом. Виснажені люди зневірились і прагнуть лише їжі та відпочинку. Нащадки дорікають батькам за вихід з єгипетського рабства. Фальшиві пророки Авірон і Датан використовують це, потураючи низьким інстинктам натовпу заради влади. Народ зрікається Мойсея.
Друга (пісні XII-XVIII): самотній Мойсей аналізує свою 40-річну місію провідника і шукає причини поразки, насамперед у собі. Демон Азазель підштовхує його до зневіри та сумніву в Божій мудрості.
Третя (пісня XIX): розплата за сумніви. Господь промовляє до Мойсея з бурі, пояснюючи: довгий шлях був потрібен, щоб народ духовно зміцнів і навчився бути господарем земних скарбів, а не їхнім рабом. Мойсей через миттєву зневіру помре, не увійшовши в обітовану землю — як пересторога для тих, хто “рветься весь вік до мети і вмирає на шляху”.
Четверта (пісня XX): відродження віри. Смерть Мойсея пробуджує в народі муки сумління, відроджує віру і прагнення йти до заповіданої мети. Люди страчують зрадників Авірона і Датана. З’являється новий гідний провідник — князь конюхів Єгошуа, який веде народ далі.
Образ Мойсея — це справжній духовний провідник, який повністю присвятив життя своєму народові. В ньому втілено багато рис характеру самого Франка, особливо його розуміння місії лідера. Як і в скульптурі Мікеланджело, Мойсей постає мужньою постаттю, сповненою внутрішньої сили й духовної величі.