Рід: лірика.
Жанр: ліричний вірш.
Вид лірики: інтимна.
Напрям: неоромантизм.
Збірка: “Зів’яле листя”.
Мотив: нерозділене кохання.
🎨 Художні засоби:
Риторичне запитання: “Чого являєшся мені У сні?”; “Чого звертаєш ти до мене Чудові очі ті ясні?”; “Чому уста твої німі?”
Риторичний оклик: “О ні! Являйся, зіронько, мені Хоч в сні!”; “Бажаного, страшного того Гріха!”
Риторичне звертання: “Являйся, зіронько, мені…”
Епітет: очі ясні, сумні; уста німі; ридання голосні; диво золоте; щастя молоде; бажаний, страшний гріх.
Метафора: “Моє ти серце надірвала, Із нього визвала одні Оті ридання голосні - пісні”; “Свій біль, свій жаль, свої пісні У серці здавлюю на дні”; “серце марніє, в’яне, засиха”; “Так най те серце, що в турботі, Хоч в сні на вид твій оживає, Хоч в жалощах живіше грає.”
Порівняння: “очі, немов криниці дно студене”; “На них, мов зарево червоне”; “ридання голосні - Пісні”; “Так най те серце, що в турботі, Неначе перла у болоті.”
Анафора:
“Як я люблю тебе без тями,
Як мучусь довгими ночами
І як літа вже за літами…”;
“Хоч в сні на вид твій оживає,
Хоч в жалощах живіше грає”
Літературознавці про твір
Поезія “Чого являєшся мені у сні?..” – це щира сповідь душі ліричного героя.
Композиційно твір має три частини. Перші дві починаються гострими риторичними запитаннями, а третя – емоційним риторичним запереченням.
Душевне сум’яття героя відчувається в кожному риторичному запитанні – вони створюють пронизливий драматизм поезії. Через риторичне заперечення герой благає кохану з’являтися хоча б у снах, бо без любові й без неї існування перетворюється на порожню муку – “в житті весь вік тужити — не жити”.
Ритміка вірша б’ється в такт із тривожним серцем закоханого юнака, віддзеркалюючи його душевний трепет.