Завдання
1. Дослідіть волонтерську діяльність Сергія Жадана. Використайте доступні вам джерела інформації. Про результати дослідження розкажіть членам родини, друзям, однокласникам й однокласницям.
Сергій Жадан активно займається волонтерством ще з 2014 року. У 2017 році він створив «Благодійний фонд Сергія Жадана», який допомагає школам, лікарням, дитячим садкам на сході України та підтримує родини загиблих українських військових. Разом зі своїми музичними гуртами письменник постійно проводить благодійні концерти та збирає мільйони гривень на автівки, дрони й амуніцію для захисників. У березні 2024 року він і сам став до лав 13-ї бригади НГУ «Хартія», продовжуючи допомагати армії вже як військовослужбовець.
2. Чому надзвичайно важливо допомагати тим, хто потребує? Чи займаєтеся ви або ваші рідні, знайомі волонтерством? Якщо так, то поділіться інформацією в класі (за бажанням).
Допомога іншим об’єднує людей і дає шанс вистояти під час спільних випробувань, адже наодинці подолати біду майже неможливо. Навіть найменша підтримка рятує чиєсь життя і повертає віру в добро. Моя родина регулярно донатить у перевірені благодійні фонди, а мама з сусідками допомагає передавати теплий одяг переселенцям. Ми з однокласниками в школі плетемо маскувальні сітки та організовуємо благодійні ярмарки, щоб передати зібрані кошти на аптечки для військових.
3. Розгляньте зображення та прокоментуйте його. Що надихає на творчість? Думку аргументуйте.
На картині Олега Голосія «Муза» ми бачимо таємничу, наче розмиту в повітрі постать у глибоких синіх тонах, яка нагадує видіння чи сон. Я вважаю, що на творчість митців надихає як краса навколишнього світу, так і сильні особисті переживання, тривоги й потрясіння. Художник показав музу не античною статуєю, а невловимим духом: натхнення приходить несподівано, коли людина намагається знайти гармонію серед життєвого хаосу та щиро висловити свій внутрішній стан.
4. Прочитайте виразно вірш Сергія Жадана та виконайте завдання до нього.
Вірш «Чекають вечора люди, схожі на равликів…» прочитано вголос із відповідною інтонацією тривоги, співчуття та віри. Детальний аналіз художніх образів і мотивів твору подано в наступних відповідях.
5. Поясніть, чому ліричний герой порівнює людей із равликами. Що символізує «дім на спині» у контексті війни та втрати? Як цей образ пов’язаний із темою гідності?
Ліричний герой порівнює біженців із равликами, тому що війна зірвала їх із рідних місць, змусивши нести все своє життя із собою в дорогу. Образ «дому на спині» символізує пам’ять про рідну домівку, тепло колишнього затишку та внутрішнє коріння, яке неможливо зруйнувати бомбардуваннями. Це прямо пов’язано з гідністю: ворог може зруйнувати стіни будівлі, але не здатний знищити внутрішню людину, якщо вона береже своє «серце», пам’ять і прагнення повернутися.
6. Визначте й охарактеризуйте основні мотиви вірша: вигнання, дорога, пам’ять, надія. Як вони пов’язані між собою? Який настрій домінує у творі? Визначте, які художні засоби увиразнюють його.
У вірші переплітаються чотири ключові мотиви:
- вигнання — трагедія людей, які через війну втратили рідний дім і ночують на вокзалах;
- дорога — виснажливий, сповнений невідомості шлях переселенців;
- пам’ять — збереження у серці деталей минулого (розташування меблів, чиста постіль, ключі);
- надія — непохитна віра в те, що мандрівка завершиться поверненням додому.
Ці мотиви логічно пов’язані: вигнання кидає людей у небезпечну дорогу, пам’ять допомагає зберегти людяність під час шляху, а надія веде вперед. У творі панує настрій стриманого смутку, болю, але водночас глибокої стійкості. Його передають влучні художні засоби: розгорнута метафора равликів, порівняння («лінія кордону, мов соснова гілка», «як прищеплені до яблуні гілки»), епітети («гірко сплять», «запекла віра») та виразна антитеза («позбавлені дому, проте не позбавлені серця»).
7. Що символізують у творі такі образи: постільна білизна, дитяча рука, ключі в кишені, меблі в батьківському домі? Чому саме ці елементи обирає автор для зображення втрати дому?
Ці образи уособлюють різні грані втраченого мирного побуту:
- постільна білизна — домашній спокій, чистоту й безпеку мирного ранку;
- дитяча рука — вразливість, потребу в турботі та нерозривний зв’язок між поколіннями;
- ключі в кишені — талісман надії, віру в те, що колись цими ключами знову відкриють рідні двері;
- розташування меблів — точну внутрішню мапу рідного дому, яка назавжди закарбована в пам’яті.
Сергій Жадан обирає саме такі дрібні повсякденні деталі, бо вони близькі кожному. Через прості речі трагедія війни стає відчутною фізично, показуючи контраст між спокійним домашнім затишком і холодним пероном вокзалу.
8. Як у вірші відображено реалії сучасної війни в Україні? Яким чином особисте перетворюється на колективне? Чи можна вважати цей вірш голосом народу? Чому?
Реалії війни змальовано дуже впізнавано: евакуаційні вокзали, зламані кордони, натовпи жінок із дітьми, холодні ночівлі між дощем і тишею. Особистий біль кожного переселенця стає колективним через узагальнений образ «впертих равликів беззахисної Європи». Твір справді є голосом народу, адже в ньому передано колективне переживання мільйонів українців — спільний біль утрати, збережену людську гідність і незламну віру в повернення до рідних міст.
9. Як у поезії виявляється тема надії та внутрішньої сили? Яку роль відіграють метафори «льодяників надії» та «променів, що пробивають темряву»?
Надія звучить як «запекла віра» людей, котрі вибираються з полум’я, твердо знаючи, що обов’язково повернуться додому. Метафора «льодяників надії» передає потребу в чомусь простому, теплому і світлому серед катастрофи, наче дитяча віра в диво, яка захищає психіку від розпачу. «Промені, що пробивають темряву» уособлюють непереможну внутрішню силу та радість життя, які перемагають морок воєнного лиха.
10. Чи є фінал твору оптимістичним? Обґрунтуйте свою думку.
Фінал твору звучить оптимістично й піднесено. Рядки «ви — позбавлені дому, проте не позбавлені серця» доводять, що ворог зумів забрати лише матеріальні стіни, але не людську гідність, доброту й любов. Слово «серце» тут виступає символом незнищенного життя, яке обов’язково переможе війну та вигнання.
11. Перейдіть за покликанням чи QR-кодом і прочитайте цікаві факти про Сергія Жадана. Який із них уразив вас найбільше? Чому?
Мене найбільше вразив факт, що в березні 2024 року Сергій Жадан пішов служити до лав бригади Національної гвардії «Хартія». Хоча напрямок роботи: комунікаційна робота, проєкти на зразок «Радіо Хартія» та підтримка зв’язку з суспільством.
12. Чи читали ви якісь інші твори Сергія Жадана, крім тих, що подані у цьому підручнику? Якщо так, то які саме? Чи слухали ви в ютубі передачі й інтерв’ю Сергія Жадана на «Радіо Хартія»? Якщо так, то які саме?
Я читав уривки з його роману «Інтернат» про вчителя Павла на прифронтовому Донбасі, а також вірш «Пливи, рибо, пливи». В ютубі на каналі «Радіо Хартія» я дивився розмову Сергія Жадана з ветераном Олександром Тереном, де вони говорили про силу духу, адаптацію військових і сучасну українську культуру.
Робота в групах
13. Робота в групі. Використовуючи матеріал підручника та додаткову інформацію (підказки) за покликанням чи QR-кодом, що на с. 187, створіть емоційну мапу війни.
Ми розробили концепцію емоційної карти України, де кожен регіон і кожна точка болю водночас стають джерелом незламності та внутрішнього світла.
На цій схемі центральний образ України поєднує п’ять ключових емоційних точок воєнного досвіду — від розлуки на пероні до твердої віри в повернення.
13-1. Позначте на карті центральну метафору: Україна — як тіло, прострілене війною, але живе. Кожна поезія — це «точка болю», але й точка світла. Вони розташовані як координати на емоційній мапі.
Центральною віссю мапи є образ України як живого організму, зраненого ворогом, але сповненого внутрішнього світла та непоборної сили. Кожен художній твір стає водночас шрамом і точкою духовного опору.
13-2. Позначте на карті п’ять точок. У кожній — поезія. До кожної — три стрілки: емоція, образ (візуалізація), голос автора / читця.
| Поезія / Координата | Емоція | Образ (візуалізація) | Голос автора / читця |
|---|---|---|---|
| 1. Сергій Жадан «Пташка» (Ніжність під обстрілами) | Любов як захист | Маленька пташка, що сідає на руку воїна | Тихий, упевнений і теплий голос |
| 2. «Чекають вечора люди…» (Вокзал вигнання) | Гіркота втрати та неспокій | Жінки й діти-равлики на холодних перонах | Стриманий, проникливий шепіт |
| 3. «Підвал» (Спільне виживання) | Співпереживання та єдність | Свічка, що освічує обличчя людей у сховищі | Приглушений, довірливий тон |
| 4. «З чого все почалося?» (Боротьба і відвага) | Гнів і незламна мужність | Запечена кров на рукаві однострою | Напружений, твердий і рішучий тембр |
| 5. «Дорога» (Повернення додому) | Світла надія | Затиснутий у долоні ключ від рідних дверей | Упевнений, життєствердний голос |
13-3. Напишіть повідомлення «Я повернусь» у стилі Жадана.
Я обов’язково повернусь. Коли закінчаться ці нескінченні гудки на вокзалах, коли земля видихне дим і охолоне розпечене залізо. Я знайду в кишені старий ключ від нашої квартири, піднімуся знайомими сходами й постукаю у двері. Навіть якщо від дому залишаться самі стіни — ми все відбудуємо наново, бо все найважливіше ми пронесли крізь вогонь у власних серцях.
13-4. Кожна група працює над однією координатою, а також презентує в класі результат роботи.
Наша група обрала координату «Чекають вечора люди, схожі на равликів…» (стійкість у вигнанні):
- Координата: Нічний перон вокзалу, де зупиняються евакуаційні потяги.
- Емоція: Смуток розлуки, поєднаний із незламною гідністю вимушених переселенців.
- Образ: Впертий равлик, який крізь негоду несе на спині світло рідної оселі.
- Голос автора: Щира, спокійна і співчутлива сповідь свідка подій.
Творча майстерня
14. Напишіть есе на тему «Дім там, де ти».
Для багатьох із нас дім раніше асоціювався лише з рідними стінами, затишною кімнатою та знайомим видом із вікна. Проте повномасштабна війна докорінно змінила це уявлення. Коли мільйони українців були змушені поспіхом скласти життя у кілька валіз і рушити в невідомість, стало зрозуміло: справжній дім не можна зруйнувати ракетами.
Сергій Жадан дуже точно порівняв вимушених переселенців із равликами. Вони позбавлені житла, але не втратили свого серця. Їхній дім перемістився у спогади про розташування меблів у батьківській хаті, у дитячі малюнки, у мамині долоні та старий ключ, який дбайливо ховають у кишені як оберіг. Дім — це наша внутрішня пам’ять, наші рідні поруч, наша мова та готовність підтримати одне одного на будь-якому далекому вокзалі.
Дім завжди подорожує разом із нами, допоки ми зберігаємо в собі любов і людяність. Ворог може пошкодити цеглу й скло, але не здатний знищити наш внутрішній прихисток. Саме тому ми обов’язково повернемося і відбудуємо все втрачене, бо дім живий доти, доки б’ється серце вільної людини.
15. Одну з поезій про війну вивчіть напам’ять (за бажанням).
Для вивчення напам’ять я обрав вірш Сергія Жадана «Чекають вечора люди, схожі на равликів…». Мене найбільше вразили його щирість, глибокий образ людей-равликів та фінальні слова про те, що навіть позбавлені дому українці залишаються людьми з великим і мужнім серцем.