Комплексна підсумкова робота за ІІ семестр

• Назад до змісту

Шкала оцінювання

Завдання 1–12: по 0,5 бала. Завдання 13–15: по 2 бали кожне.

Варіант 1

Частина 1. Усне інтерв’ю з поетом мілітарної лірики

Завдання. Підготуйте усне інтерв’ю з 10–12 запитань до одного/однієї з сучасних поетів/поеток, які творять мілітарну поезію. Розіграйте інтерв’ю в класі.

Зразок інтерв’ю (журналіст — умовний поет/поетка)

Журналіст: — Як і коли ви зрозуміли, що поезія — це ваше покликання?

Поет: — Коли слова перестали влазити в будь-яку іншу форму. На фронті є моменти, коли ти не можеш розповісти те, що бачив, навіть найближчим людям — але вірш якось вміщує це.

Журналіст: — Ваша лірика торкається теми війни. Чи не здається вам, що поезія безсила перед реальністю бойових дій?

Поет: — Навпаки. Поезія — єдине, що не намагається пояснити або виправдати. Вона просто фіксує — момент, відчуття, людину поруч. Це потужніше, ніж будь-який репортаж.

Журналіст: — Де ви знаходите слова під час найважчих моментів?

Поет: — Вони самі знаходять мене. Часто ночами, коли затихають постріли і настає якась пауза між страхом і втомою.

Журналіст: — Ваші вірші читають побратими та побратимки на фронті?

Поет: — Так, і це найважливіший відгук для мене. Не критика, не премії — а коли хтось із них каже: «Ти написав саме те, що я не міг сформулювати».

Журналіст: — Як змінилася ваша поезія з початком повномасштабного вторгнення?

Поет: — Вона стала більш конкретною. Менше образів заради образів — більше точності. Ім’я, місто, дата. Бо кожне ім’я — це людина, яку треба утримати від забуття.

Журналіст: — Які теми хвилюють вас найбільше?

Поет: — Гідність. Ціна людського вибору. І те, як люди зберігають себе, коли все навколо руйнується.

Журналіст: — Що для вас означає «поетичний опір»?

Поет: — Це відмова мовчати. Це переконання, що слово — теж зброя. Не замість автомата, а поруч із ним.

Журналіст: — Чи є у вас вірші, які ви самі вважаєте найважливішими?

Поет: — Є один, який я написав у день загибелі побратима. Я не хочу його називати вголос — він не для публіки. Він для нього.

Журналіст: — Яке послання ви хотіли б передати через свою творчість молодому поколінню?

Поет: — Пишіть. Навіть якщо здається, що ніхто не читає. Пам’ять — крихка, а вірш — ні.

Журналіст: — Дякую за відвертість і силу ваших слів.

Поет: — Дякую, що питаєте. Це теж форма підтримки.

Частина 2. Тестові завдання

Завдання 13. Увідповідніть персонажів та їхні посади / ролі / титули (твір «Арслан-киз»).

Завдання 14. Увідповідніть назви творів та жанри.

Увага: у варіанті завдання наведено відповідники: новела, оповідання-притча, повість, роман, оповідання. Правильна відповідь:

• «Арслан-киз» → повість (поз. 3)
• «Чорні ешелони» → повість (поз. 3 — але у варіанті, де обидва вибирають «повість», слід уточнити за підручником; у деяких варіантах — оповідання-притча)
• «Тигролови» → роман (поз. 4)
• «На камені» → новела (поз. 1)

Частини 3–4. Есе

Тема: «Сила пам’яті, стійкість та历史na справедливість»

(За повістю «Чорні ешелони» Е. Умерова та сучасною воєнною прозою)

Теза. Пам’ять — це не лише скорбота за минулим, а й зброя проти повторення трагедії. Твори, що зберігають слід депортації та воєнних злочинів, виконують місію свідків тоді, коли живих свідків стає дедалі менше.

Аргумент 1. У повісті «Чорні ешелони» Ернест Умеров документує депортацію кримських татар через долі конкретних людей — дітей, жінок, старих. Кожен персонаж — це не «узагальнена жертва», а людина зі своєю болем і гідністю. Письменник наполягає: забути — означає дозволити повторення.

Аргумент 2. Стійкість у творі — не героїчний пафос, а тиха наполегливість виживання. Герої «Чорних ешелонів» не здаються не тому, що сильні духом у пафосному розумінні, а тому, що пам’ять про дім, мову, родину дає їм причину триматися. Це і є справжня стійкість — коренева, не показна.

Висновок. Пам’ять і стійкість нерозривні. Той, хто пам’ятає, — стоїть міцніше. «Чорні ешелони» — це не лише історія кримських татар, це нагадування всім народам: боротьба за справедливість починається зі збереження правди.

Варіант 2

Частина 1. Усне інтерв’ю з поетом мілітарної лірики

Завдання. Підготуйте усне інтерв’ю — діалог із автором/авторкою про мілітарну поезію та поетичний опір.

Зразок інтерв’ю (альтернативний варіант)

Журналіст: — Ваші вірші народжуються на фронті чи вже після повернення?

Поет: — По-різному. Деякі — там, у блокноті, олівцем, між чергуваннями. Деякі — через місяць, коли нарешті виходять слова.

Журналіст: — Що відрізняє мілітарну лірику від іншої воєнної прози?

Поет: — Концентрація. Вірш — це момент, стиснутий до кількох рядків. Проза пояснює, лірика — відчуває.

Журналіст: — Чи відчуваєте ви відповідальність перед загиблими, пишучи про війну?

Поет: — Завжди. Кожне слово — це ніби дозвіл від них. Я намагаюся не прикрашати і не применшувати.

Журналіст: — Як ви обираєте образи? Є якийсь повторюваний?

Поет: — Світло. Дивно, правда? Але воно є скрізь — і в ракеті, і в ліхтарику, і в очах людини, яка ще жива.

Журналіст: — Чи вплинула ця війна на вашу мову — на слова, якими ви пишете?

Поет: — Вона очистила її. Прибрала зайве, красиве, непотрібне. Залишила тільки суть.

Журналіст: — Що б ви сказали тим, хто не знає, що робити — писати чи мовчати?

Поет: — Писати. Мовчання теж коштує — але воно не залишає слідів.

Журналіст: — Яку роль відіграє культура у збереженні ідентичності під час війни?

Поет: — Колосальну. Коли ворог нищить музеї — він знає, що робить. Тому ми маємо творити вдесятеро більше.

Журналіст: — Чи є у вас вірш, який ви вважаєте своїм найважливішим?

Поет: — Той, що ще не написаний. Він про день, коли все це закінчиться.

Журналіст: — Дякую. Ваші слова — справжній опір.

Поет: — Опір — це спільна справа. Ваші запитання теж його частина.

Частина 2. Тестові завдання

Завдання 13. Увідповідніть образ-символ і його характеристику у творі «Чорні ешелони».

Завдання 14. Увідповідніть назви творів та жанри.

Частини 3–4. Есе

Тема: «Самоідентифікація підлітка та збереження людяності в часи випробувань»

(За повістями «Школярка з передмістя» О. Думанської та «Чорні ешелони» Е. Умерова)

Теза. Підліток в екстремальних обставинах — чи то війна, чи то переселення, чи то соціальна ізоляція — постає перед вибором: зберегти своє «я» чи розчинитися у хаосі навколо. Обидва твори доводять: людяність — це не дар, а щоденний вибір.

Аргумент 1. Героїня «Школярки з передмістя» живе в умовах соціального тиску та невизначеності. Вона не на полі бою — але її внутрішня боротьба не менш гостра. Думанська показує, що самоідентифікація підлітка відбувається саме через конфлікт між тим, ким він є, і тим, ким його хочуть бачити інші. Зберегти себе — і є перша форма опору.

Аргумент 2. У «Чорних ешелонах» молоді герої також поставлені перед деформацією реальності. Вони переживають депортацію — але зберігають свою ідентичність через мову, пам’ять, зв’язок із родиною. Умеров стверджує: людяність виживає там, де є хоч один живий зв’язок між серцем і коренями.

Висновок. Обидва тексти поєднує спільна думка: людяність — це не м’якість, а стійкість. Підліток, який залишається собою попри тиск, вибирає найважчий і найважливіший шлях. Саме такі люди, дорослішаючи, стають опорою для інших.