Життя і творчість ервіна умерова
1. Перейдіть за покликанням чи QR-кодом і прочитайте додаткову інформацію про життєвий і творчий шлях Ервіна Умерова. Створіть ментальну карту біографії митця.
- Дитинство та вигнання: народився 1 травня 1938 року в селі Яни-Сала в Криму в родині вчителів; у шестирічному віці 18 травня 1944 року депортований разом із родиною до Узбекистану (Ферганська область).
- Освіта й праця: працював робітником на нафтопереробному заводі, згодом закінчив Літературний інститут імені О. Горького в Москві; був редактором газети «Ленін байраг’и», журналістом і старшим редактором видавництва «Дитяча література».
- Літературна спадщина: автор оповідань «Самотність», «Чорні потяги», «Дозвіл», «Чорні ешелони»; через цензуру твори про трагедію депортації поширювалися в самвидаві й вийшли друком лише в роки незалежності.
- Повернення та вічність: наприкінці 1980-х повернувся до Криму, проте через бюрократичну байдужість не отримав власного житла; помер у Москві 2007 року, але за заповітом похований у рідній кримській землі.
2. Розгляньте картину Рустема Емінова. Чи може це зображення слугувати ілюстрацією до вивченого вами раніше твору Івана Багряного «Тигролови»? Чому?
Картина Рустема Емінова цілком може слугувати ілюстрацією до роману «Тигролови». Обидва полотна — художнє та літературне — змальовують один і той самий злочин радянського тоталітарного режиму: перевезення безневинних людей у темних, наглухо забитих товарних вагонах, де панують задуха, страждання й смерть. Поїзд депортації кримських татар у Емінова перегукується із «поїздом-драконом», яким везли репресованих у Багряного.
Поміркуймо над текстом
Як ви розумієте ці прислів’я?
Вислів «Від сідла до землі — один крок, та для вершника найчастіше він буває останнім» означає, що воїн на коні завжди перебуває між життям і смертю, тому будь-яка помилка чи втрата пильності може стати фатальною. А настанова «Не губи стремен, що замінили рідну землю» закликає міцно триматися власної гідності, предків і військової честі, коли ворог відібрав рідний дім і кінь став твоїм єдиним прихистком.
Чи погоджуєтеся зі словами Екрема? Чому?
Я цілком погоджуюся зі словами героїв. Коли людина опиняється у вигнанні, саме пам’ять про предків та вірність заповітам стають духовною опорою, яка рятує від зневіри й не дає втратити себе на чужині.
Доведіть, що сідло є художньою деталлю в тексті.
Сідло є наскрізною художньою деталлю, яка несе глибокий символічний зміст:
- воно уособлює спадкоємність роду: його викував прадід-коваль, воно пройшло війни 1812–1814 років і належало вчителеві-воїну Екрему;
- написи на стременах слугують моральним кодексом родини;
- під час примусового виселення Джеваїре бере в дорогу саме сідло, а не зайву їжу чи одяг, бо родова честь і зв’язок із батьківщиною для неї дорожчі за матеріальний комфорт.
Робота над текстом оповідання «Чорні ешелони»
3. Щоб дізнатися більше про долю кримських татар, перейдіть за QR-кодом або покликанням, що на с. 161, і перегляньте: а) тизер фільму «Хайтарма»; б) фільм «Чужа молитва».
Обидва фільми глибоко зворушують і допомагають відчути масштаби національної трагедії. Стрічка «Хайтарма» показує жах примусового виселення в травні 1944 року очима славетного льотчика Амет-Хана Султана, а «Чужа молитва» демонструє подвиг кримської татарки Саїде Аріфової, яка рятувала єврейських дітей спочатку від німецьких нацистів, а згодом — від радянських депортаторів.
4. Яку подію покладено в основу оповідання «Чорні ешелони»?
В основу оповідання покладено депортацію кримськотатарського народу, здійснену каральними органами радянської влади 18 травня 1944 року.
5. Як розгортається сюжетна лінія Джеваїре і що стає її кульмінацією?
Сюжет розпочинається з поневірянь самотньої жінки з малюком у воєнному Криму, її приїзду до міста й раптового виселення на світанку. Основна дія розгортається у задушливому пульманівському вагоні, де мати з останніх сил рятує хвору дитину. Кульмінацією твору є смерть немовляти, коли серце сина зупиняється, а змучена жінка у гарячковому маренні заколисує мертве тільце, вважаючи, що воно нарешті спокійно заснуло.
6. Запишіть у формі схеми чи таблиці проблеми, які порушує Ервін Умеров у творі. Наведіть приклади.
| Порушена проблема | Приклад із тексту оповідання |
|---|---|
| Тоталітарний етноцид і насилля влади | Насильницьке завантаження цілих родин у товарні вагони для вивезення в невідомість. |
| Беззахисність матері та дитини | Загибель немовляти в потязі через брак повітря, води, їжі та елементарної допомоги. |
| Моральний вибір і зрада свого народу | Суд батька над сином-зрадником, який прислужував катам, і вигнання його геть із вагона. |
| Збереження родової честі й пам’яті | Рішення Джеваїре взяти з собою сідло предка як найвищу родинну реліквію. |
| Співчуття у нелюдських обставинах | Підтримка з боку випадкової циганки на базарі та коротка мить, коли офіцер прочинив двері для ковтка повітря. |
7. Пригадайте визначення терміну «оповідання». За потреби скористайтеся доступними для вас джерелами. Наведіть не менше п’яти доказів на користь того, що «Чорні ешелони» — оповідання.
Оповідання — це невеликий за обсягом прозовий твір, у якому зображено одну чи кілька подій із життя небагатьох героїв за короткий проміжок часу.
Докази того, що «Чорні ешелони» належать до цього жанру:
- Невеликий обсяг і стислість викладу.
- Прозова форма оповіді.
- Обмежена кількість головних персонажів (у центрі оповіді — мати Джеваїре та її немовля).
- Однолінійний сюжет, зосереджений навколо однієї ключової ситуації — перевезення людей у вагоні депортації.
- Короткий часовий проміжок (кілька діб трагічної подорожі).
8. Що символізує «чорний ешелон» у широкому сенсі? Створіть у зошиті ілюстрацію до цього образу.
У широкому сенсі «чорний ешелон» символізує бездушну сталінську репресивну машину, полон, вигнання з рідної землі та насильницьку дорогу до страждань і смерті. Це уособлення мороку, який знищує людські долі.
9. Як у творі відображено реальні події депортації кримських татар і циган? Як національна належність впливає на долю персонажів? Чому твір Ервіна Умерова актуальний і сьогодні?
Події депортації відтворено документально точно й художньо переконливо: раптовий прихід солдатів на світанку, лічені хвилини на збори, темні товарні вагони без води й повітря, смерть найслабших. Національна належність стала для влади єдиною причиною жорстокого покарання цілих народів без будь-якої особистої провини. Твір Ервіна Умерова надзвичайно актуальний і сьогодні, коли Росія знову окупувала Крим і чинить репресії проти кримських татар та українців.
10. Перейдіть за покликанням чи QR-кодом, що на с. 161, і виконайте завдання 11–23, які подані там.
11. Яка роль лейтенанта в розвитку подій? Як змінюється його ставлення до виселення?
Лейтенант уособлює людину всередині каральної системи, яка ще не остаточно втратила совість. Він ризикує собою, щоб завчасно попередити жінок про вранішнє виселення, просить їх зібрати речі й не видавати його. Його ставлення демонструє внутрішній злам і сором перед участю у такому злочині.
12. Як змінюється Джеваїре впродовж оповідання?
На початку твору вона тривожна й розгублена молода жінка, яка шукає допомоги в місті після похорону свекра й відсутності вісток від чоловіка. Опинившись перед лицем депортації, вона мовчки та гідно приймає удар долі. У вагоні, рятуючи сина, вона проходить шлях від шаленого страху до психологічного заціпеніння й марення, відгороджуючись сном від непоправного горя.
13. Яку функцію виконує циганка у творі? Що саме є несподіваним у її образі?
Циганка показує, що біда об’єднує знедолених незалежно від національності: вона щиро ділиться з Джеваїре дахом і хлібом. Несподіваним у її поведінці є поєднання первісного страху із самопожертвою — почувши про біду, вона не рятує своє майно, а біжить уночі сповістити близьких і знайомих.
14. Як розкривається внутрішній стан солдата, що приходить по Джеваїре вранці?
Солдат постає не жорстоким катом, а розгубленим виконавцем чужого наказу. Побачивши спокійну готовність Джеваїре та почувши плач хворої дитини, він ніяковіє, відчуває власну безпорадність і разом із нею мовчки чекає, не наважуючись на грубість.
15. Чому старий у вагоні справляє сильне враження, хоча майже не розмовляє?
Старий вражає своєю безкомпромісною моральною силою. У критичний момент, коли його власний син виявився прислужником карателів, сімдесятирічний батько бере на себе відповідальність за його вчинки перед громадою: він публічно зрікається сина-перевертня та виганяє його з вагона, бо честь народу для нього вища за кровні зв’язки.
16. Як автор передає трагедію депортації через побутові деталі?
Трагедія змальована через виразні предметні реалії: наглухо засунуті двері товарного вагона, брязкіт відра на підлозі, задуху, дитячий плач, темряву, розірвану тонкими шпаринами світла, та змучене марення жінки про рідний дім і степ.
17. У чому виявляється тема материнства та самопожертви?
Материнство показано через відчайдушну боротьбу Джеваїре за кожен подих своєї дитини. Жінка забуває про втому й спрагу, захищає немовля від розлючених сусідів по вагону і заколисує малюка власним теплом до останнього подиху, віддаючи йому залишки своїх життєвих сил.
18. Поясніть, що символізує сідло, яке Джеваїре носить із собою.
Сідло прапрадіда Екрема символізує козацько-уланську доблесть, пам’ять про предків та нерозривний зв’язок із рідною кримською землею. Взявши його замість торби з їжею, Джеваїре доводить, що духовна спадщина й гідність вищі за фізичне виживання.
19. Як автор використовує образи світла та темряви? Про що це свідчить?
Темрява у вагоні уособлює смерть, страх, злочин тоталітаризму та невідомість. Вузькі спалахи світла крізь щілини, зоряне небо у відчинених на мить дверях та спогади Джеваїре про сонячний степ символізують втрачений рай рідної землі та незнищенну надію.
20. Які почуття викликає в читача сцена у вагоні з жінкою і немовлям?
Ця сцена викликає глибокий жаль, біль і водночас обурення проти жорстокості катів. Особливо вражає контраст між спокійною материнською любов’ю та трагічною реальністю, коли мати не помічає смерті власного сина.
21. Чому автор показує жорстокість не відкрито, а через мовчання й дрібні жести?
Такий художній прийом робить трагедію набагато глибшою. Мовчання конвоїрів, глухі стуки у забиті двері, крик відчаю у темряві та тремтіння рук передають психологічну правду краще за пафосні описи баталій і кривавих сцен.
22. У чому полягає людяність героїв у нелюдських обставинах?
Людяність виявляється у вчинку циганки, яка прихистила незнайому матір, у попередженні лейтенанта, у прагненні пасажирів заступитися за хвору дитину, а також у рішенні батька вигнати зрадника заради збереження моральної чистоти свого народу.
23. Робота в групах:
А. Проаналізуйте моральний вибір лейтенанта. Чи можна вважати його вчинок виявом людяності?
Я вважаю, що вчинок лейтенанта є безперечним проявом людяності. Хіба легко піти проти жорстокої каральної системи, ризикуючи власним життям і посадою? Офіцер міг спокійно мовчати, але совість перемогла страх. У сучасних умовах кожен військовий і громадянин також постає перед схожим вибором: сліпо виконувати злочинний наказ чи лишатися людиною.
Б. Оцініть роль випадкових зустрічей у житті персонажів. Як змінилася доля Джеваїре завдяки знайомству із циганкою?
Зустріч із циганкою врятувала Джеваїре від ночівлі на вулиці в зруйнованому місті. Циганка подарувала їй тепло, дах і крихту спокою. Це доводить, що у критичні моменти історії взаємопідтримка зовсім незнайомих людей стає тим рятівним колом, яке береже віру в добро.
В. Поміркуйте над сенсом речей у надзвичайних обставинах. Чому намисто, сідло, люстерко втрачають або набувають нового значення в умовах депортації?
У звичайному житті речі мають суто матеріальну ціну, але в умовах вигнання все змінюється. Бурштинове намисто втрачає свою коштовність, бо на нього навіть не можна купити хліба на базарі. Натомість сідло предка набуває сакрального сенсу — це матеріальний зв’язок із батьківщиною, символ честі, який не можна розміняти на ситість.
Г. Поставте себе на місце Джеваїре. Як би ви діяли, опинившись у її ситуації?
Опинитися без дому, без грошей і з хворою дитиною під час війни — це найстрашніше випробування. Джеваїре діяла інтуїтивно й мужньо, шукаючи порятунку в сестри й покладаючись на добрих людей. З погляду холодного розрахунку варто було взяти більше сухарів і теплого одягу, проте її вибір узяти сідло продиктований серцем, і за це її неможливо засуджувати.
Ґ. Розгляньте поняття «герой» у нестандартному контексті. Чи можна назвати героями жінок у цьому оповіданні?
Жінок у цьому творі безумовно можна назвати героїнями. Їхній героїзм — це не походи зі зброєю, а щоденна витримка, здатність зберегти ніжність і самопожертву в умовах смертельного пекла. Джеваїре боролася за сина до останнього подиху, а циганка кинулася рятувати людей — хіба це не справжній героїчний чин?
Завдання на вибір
24-1. Створіть ілюстрації до кожного епізоду оповідання «Чорні ешелони». Доберіть до них назви — цитати з твору.
- Епізод зборів у дорогу: «Джеваїре… узяла вузлик харчів, своє бурштинове намисто… і те знамените сідло…»
- Епізод задухи у вагоні: «Дитина починає кричати без перерви, її крик здіймається все вище і вище…»
- Епізод розпачу людей: «Відчиніть! Відчиніть! — дубасить кулаками у подвійні, оббиті залізними смугами дошки. — Повітря! Відчиніть!»
- Епізод суду над зрадником: «Нема в мене сина. Іди. Я тебе проклинаю. Амінь».
- Фінал подорожі в невідомість: «Ешелон летить з усіх сил. Один із тисячі чорних ешелонів, що розтягнулись у ті весняні дні на залізницях країни».
24-2. Проєктна робота. Створіть короткометражний фільм за оповіданням Ервіна Умерова «Чорні ешелони» за інструкцією, поданою за QR-кодом або покликанням, що на с. 161.
Сценарний задум короткометражного фільму «Чорний ешелон» (тривалість 3–4 хвилини)
- Сцена 1. Світанок неволі (тривалість 1 хв): Напівтемна кімната у притулку циганки. На світанку заходить солдат зі зброєю. Джеваїре мовчки загортає дитину в стару хустку, бере в руки старовинне карбоване сідло. Вона дивиться в очі солдатові без страху, і той ніяково опускає погляд.
- Сцена 2. Вагон смерті (тривалість 1,5 хв): Замкнений простір товарного вагона. Вузькі смужки світла крізь дошки. Чути лише монотонний стукіт коліс: «так-так-так». Джеваїре шепоче дитині: «Заспокойся, джаним…». Раптом чоловік б’є кулаками у двері: «Повітря! Помираємо!». Поїзд пригальмовує, конвоїр прочиняє двері — всередину вривається вітер і зоряне небо.
- Сцена 3. Згасання та марення (тривалість 1 хв): Малюк стихає. Голос за кадром читає спогад Джеваїре про весняний кримський степ і жайворонка. Камера фіксує нерухому ручку дитини й очі матері, що відчуває ілюзорний спокій.
- Сцена 4. Фінальні титри: Чорний екран. Звук коліс, що віддаляється. Титр: «18 травня 1944 року радянська влада депортувала понад 180 тисяч кримських татар. Пам’ять про них живе».
24-3. Розгадайте ребус. Що вам відомо про слово-відгадку? Складіть, ґрунтуючись на ньому, есе.
Відгадка ребуса: КИРИМЛИ.
Що відомо про слово:
«Киримли» (кримськотат. Qırımlı, дослівно «кримець», «житель Криму») — самоназва корінного народу Кримського півострова — кримських татар. Ця назва утверджує їхнє невіддільне право на рідну землю, на відміну від колоніальних імперських штампів. Сьогодні слово «киримли» є символом національної самобутності, сили духу та боротьби за збереження власної ідентичності.
Есе: Киримли — незламний дух рідної землі
Слово «киримли» — це не просто назва народу, це живий символ нерозривного зв’язку зі своєю історичною батьківщиною. Скільки б бід не випадало на долю кримськотатарського народу — жорстока депортація 1944 року чи сучасна окупація Криму — загарбникам ніколи не вдавалося стерти цю назву із серця народу.
В оповіданні Ервіна Умерова «Чорні ешелони» цей незламний дух киримли відчувається в кожному подиху героїв. Хіба можна без трепету думати про вибір Джеваїре, яка в останні хвилини перед вигнанням бере з дому не золото й не зайві харчі, а старовинне карбоване сідло прапрадіда? Вона рятує честь роду, доводячи, що для справжнього киримли пам’ять про рідну землю дорожча за все на світі. Навіть у темному товарному вагоні, де нелюдський режим прирік людей на задуху й смерть, цей народ зберіг свою людяність, взаємоповагу та гідність.
Я вважаю, що історія киримли — це величний приклад витривалості та любові до рідного краю. Сьогодні українці й кримські татари стоять пліч-о-пліч у спільній боротьбі за свободу. Бути киримли — означає вірити в повернення додому, берегти вогонь предків і знати, що справедливість обов’язково переможе на вільній кримській землі.