Чи згодні ви з думкою Б. Шоу, що функція театру – змушувати людей думати? Відповідь аргументуйте.
Ця думка є цілком справедливою, оскільки справжнє сценічне мистецтво покликане не лише розважати публіку, а й спонукати її до критичного осмислення важливих моральних, соціальних та філософських проблем. Театр через зіткнення ідей, приховані конфлікти та поведінку героїв ставить незручні запитання, спонукаючи глядачів аналізувати власне життя, переосмислювати суспільні закони та шукати істину.
Поділіться власним досвідом театрала. Які постановки ви бачили? Що для вас більш важливе у виставі: захопливий сюжет, цікаві персонажі, комедійність, можливість думати?
Серед переглянутих театральних постановок найбільше запам’яталися «Лісова пісня» Лесі Українки та комедія «Мартин Боруля» Івана Карпенка-Карого. Найважливішим складником вистави є поєднання глибоких характерів персонажів із можливістю замислитися над складними питаннями буття. Захопливий сюжет привертає увагу, але саме інтелектуальна та психологічна глибина робить враження від спектаклю тривалим і змістовним.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
1. Чому в середині XIX ст. драма, на відміну від лірики та епосу, опинилася «на узбіччі» літературного процесу?
У середині XIX століття драма опинилася на узбіччі через те, що традиційна «стара драма» стала надто побутовою, зосередженою лише на зовнішніх буденних дрібницях, простій повчальній моралі та шаблонних прийомах. Романтичні п’єси з незвичайними героями-вигнанцями втратили актуальність, а нові твори зображували ординарних дійових осіб із неглибокою психологією. Через відсутність якісного репертуару театри змушені були показувати здебільшого сценічні переробки популярних реалістичних романів.
2. Що стало поштовхом для виникнення «нової драми» на межі XIX–XX ст.? Як вплив науки та психології позначився на її змісті та формі?
Поштовхом для появи «нової драми» стали бурхливий розвиток природничих наук, філософії і психології, а також потреба оновити застарілий театр. Драматургія увібрала в себе аналітичний підхід: у змісті це виявилося в дослідженні підсвідомого, показі внутрішньої боротьби та гострих суспільних суперечностей, а у формі — у використанні ретроспективно-аналітичної композиції (розкриття давньої таємниці), символіки, підтексту та відкритого фіналу.
3. Що означає поняття «нова драма»? Назвіть основні риси «нової драми» і митців, які їх утілювали у своїх творах.
«Нова драма» — це художнє явище в європейській драматургії межі XIX–XX століть, яке протистоїть традиційній драмі, зосереджуючись на внутрішньому світі особистості, психологічних колізіях, соціально-філософських ідеях, підтексті та символізмі.
Основні риси:
- перенесення уваги із зовнішньої дії на дію внутрішню (духовне життя героїв);
- ретроспективно-аналітична композиція з поступовим розкриттям прихованої таємниці;
- використання підтексту, пауз і смислової наповненості діалогів;
- неоднозначність характерів (відсутність суворого поділу на суто позитивних і негативних персонажів);
- дискусійність сюжету та відкритий фінал;
- посилення ролі розлогих авторських ремарок.
Представники у світовій літературі: Генрік Ібсен, Бернард Шоу, Моріс Метерлінк, Ґерхарт Гауптман, Авґуст Стріндберґ, Еміль Золя, Кнут Гамсун. В українській літературі: Леся Українка, Володимир Винниченко, Микола Куліш.
4. Чому в «новій драмі» зростає роль дискусії та соціальної проблематики? Як ви розумієте вислів: «П’єса і дискусія стали майже синонімами»?
Роль дискусії та соціальної проблематики зросла тому, що театр прагнув досліджувати реальні конфлікти сучасності та спонукати публіку до роздумів над життєвими суперечностями. Вислів означає, що головним рушієм сценічної дії стає не стрімка зміна зовнішніх подій чи інтрига, а інтелектуальна суперечка, зіткнення різних світоглядів і позицій, до обговорення яких безпосередньо залучається глядач.
5. Які основні принципи «нової драми» сформулював Бернард Шоу? Чому він вважав Ібсена важливішим за Шекспіра для сучасної аудиторії? Чи означає це, що він заперечував роль Шекспіра в розвитку театру?
Бернард Шоу виділив такі ключові принципи: звернення до актуальних соціальних проблем, п’єса як драма-дискусія, спонукання глядачів до роздумів, зображення сучасного життя та абсолютна правдивість у відтворенні дійсності й мови персонажів. Він вважав Ібсена важливішим для сучасників, бо Ібсен показував людей у їхніх власних, актуальних життєвих ситуаціях, тоді як Шекспір поміщав глядачів у чужі їм історичні обставини. Шоу не заперечував геніальності Шекспіра, а лише наголошував на потребі сучасної людини в драматургії, суголосній її реальним щоденним викликам.
6. Чому в «новій драмі» зростає роль сюжетної таємниці? Як змінюється сприйняття глядачами п’єси, де таємниця (винесена поза межі дії) розкривається аж у фіналі твору?
Сюжетна таємниця є стрижнем ретроспективно-аналітичної структури: справжня зав’язка конфлікту сталася задовго до початку дії на сцені. Коли прихована таємниця з минулого поступово виходить назовні через натяки та діалоги, глядачі тримаються в постійному інтелектуальному напруженні, переосмислюючи кожен вчинок героїв та відкриваючи справжні мотиви їхньої поведінки.
7. Якого ефекту досягали драматурги-новатори перенесенням акценту із зовнішньої дії на дію внутрішню та використанням «відкритого фіналу»?
Перенесення уваги на внутрішню дію дозволило досягти глибокого психологізму — показати приховану душевну напругу, сумніви й трагедію буття під маскою буденного спокою. Відкритий фінал усував штучну повчальну розв’язку, змушуючи глядача не просто пасивно сприймати готові відповіді, а самостійно шукати вирішення моральних проблем і після закриття театральної завіси.
8. Як ідеї «нової драми» реалізовано в українській літературі?
В українській літературі принципи «нової драми» втілили Леся Українка, Іван Франко, Володимир Винниченко та Микола Куліш. Вони порушували гострі національні, соціальні та філософські питання, перенесли акцент на внутрішній світ людини, використовували підтекст, неоромантичні й експресіоністичні художні засоби. Постановки їхніх творів у таких новаторських театрах, як «Молодий театр» та «Березіль» під керівництвом Леся Курбаса, започаткували модерний український театр європейського рівня.
ПРАЦЮЄМО ВДОМА
1. Підготуйте постер або мультимедійну презентацію «“Нова драматургія”: тенденції, імена, знахідки».
Концепція навчального плаката «“Нова драматургія”: тенденції, імена, знахідки»:
2. Імпровізуємо з текстом. Складіть у парі короткий діалог (4–6 реплік) між двома героями, де головна подія або конфлікт відбуваються не на сцені, а приховані в підтексті. Наприклад: герої розмовляють про погоду за чашкою чаю, але насправді вони обговорюють своє складне рішення про переїзд або розставання. Підкресліть ключові слова, які містять «подвійний» сенс.
Олена: Твій чай уже зовсім охолов, а за вікном збирається справжня буря.
Андрій: Так, цей напій більше не зігріває, і, здається, нам уже нічого чекати від цього вечора.
Олена: Можливо, варто просто зачинити вікна і залишити все як є?
Андрій: Ні, вітер занадто сильний, він усе одно зруйнує цю крихку тишу, тому мені час іти в дорогу.
Олена: Тоді я просто загашу світло і більше не буду чекати на тепло.
Андрій: Прощавай, пара над чашкою вже повністю розвіялася.
ВІДПОВІДІ ДО РОБОЧИХ АРКУШІВ
Робочий аркуш 1. Зміни в драматургії кінця XIX – початку XX ст. «Стара» і «нова драма»
1. Поясніть значення ключового поняття.
«Нова драма» — це художнє явище європейської драматургії кінця XIX – початку XX століття, що протистоїть традиційній драмі, зосереджуючись на соціально-побутових темах, внутрішньому світі особистості, психологічних колізіях (зіткненні протилежностей), використанні підтексту та символізму.
2. Укладіть асоціативний портрет художнього явища.
І — Інтелектуалізм (драма ідей, спонукання глядача до роздумів)
Б — Боротьба особистості із самою собою (внутрішній конфлікт)
С — Символізм і прихований підтекст
Е — Епосу елементи (посилена роль ремарок та описів)
Н — Новаторство та відмова від застиглих канонів
І — Ібсенізм як нова театральна естетика
З — Запитання до глядача та відкритий фінал
М — Морально-психологічна та соціальна проблематика
3. Розгадайте ребуси і запишіть прізвища творців «нової драми».
| Ребус | Прізвище драматурга |
|---|---|
| Ребус 1 (метелик + р + олія + танк) | Метерлінк |
| Ребус 2 (хліб + фен) | Ібсен |
| Ребус 3 (нота до + у) | Шоу |
| Ребус 4 (гак + птах + м + кран) | Гауптман |
| Ребус 5 (стріла + кінь + д + б + перо + ґ) | Стріндберг |
| Ребус 6 (букви, чек, око) | Винниченко |
4. Прочитайте короткий опис сцени. Визначте, це фрагмент старої чи нової драми, та назвіть дві ознаки, що це підтверджують.
«На сцені — звичайна вітальня. Здається, що жодних важливих подій не відбувається. Герої розмовляють про погоду, продаж старого будинку і можливий переїзд. Вони п’ють чай, сміються. Проте за буденними розмовами відчувається крах надій та нездатність змінити своє життя».
Тип драми: нова драма.
Ознака 1: наявність глибинного підтексту та внутрішньої дії — за зовнішнім спокоєм і буденними побутовими розмовами приховано гострий психологічний конфлікт і душевний біль.
Ознака 2: зміщення акценту із зовнішніх ефектних подій на розкриття внутрішнього стану особистості, показ «трагедії життя» звичайних людей.
5. Складіть короткий діалог (4–6 реплік) між цими героями, де головна подія або конфлікт відбуваються не на сцені, а приховані в підтексті, відчуваються сумніви, приховані страхи, сподівання тощо.
— Тобі насипати ще цукру в чай? Сьогодні такий дивовижний, сонячний день…
— Дякую, не треба. Сонце вже повертає на захід, скоро вечір.
— Потяг прибуває о шостій. Речі в передпокої майже зібрані.
— Так, валізи вже стоять біля порога. Старі стіни здаються зовсім чужими без картин.
— Ми ж хотіли нового життя. Ти радий, що ми нарешті залишаємо цей дім?
— Звісно… Чай зовсім охолов. Доведеться звикати до іншого смаку.
6. Опишіть, як може змінитися конфлікт, дія та персонаж комедії Мольєра «Міщанин-шляхтич», поданої як «нова» драма ідей чи психологічна драма.
У просторі «нової драми» комедія зазнала б таких докорінних змін:
- Персонаж: пан Журден перестав би бути однозначно комічним сатиричним типом («мономаном» із єдиною пристрастю). Він перетворився б на глибоко самотню, психологічно розколоту особистість, яка переживає кризу самоідентифікації, гостро відчуває свою меншовартість і прагне знайти справжній сенс життя та повагу у фальшивому суспільстві.
- Конфлікт: зовнішнє комічне протистояння (спроби обдурити наївного міщанина) трансформувалося б у внутрішній конфлікт ідей — зіткнення людської гідності зі штучними становими умовностями, фальшем соціальних статусів та духовною порожнечею буржуазного й аристократичного світів.
- Дія: зовнішній фарс і гротескні розіграші поступилися б місцем інтелектуальним дискусіям, психологічним паузам та підтексту, а фінал залишився б відкритим — замість кумедного турецького маскараду п’єса завершилася б моментом гіркого прозріння героя та його морального вибору.