Віктор Гюго. «Собор Паризької Богоматері»

• Назад до змісту

ПОМІРКУЙТЕ

Чи погоджуєтеся ви з думкою французького письменника?

Ця думка є переконливою та справедливою, оскільки три зазначені складники гармонійно охоплюють усі аспекти пізнавальної діяльності людини. Знання забезпечують необхідну фактичну й теоретичну основу, мислення дає змогу аналізувати інформацію, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки та робити висновки, а творча уява допомагає долати межі відомого, знаходити нестандартні рішення та творити нове.

Як ці рядки можна пояснити з позиції митця-романтика?

З позиції романтизму ці рядки акцентують особливу роль уяви та інтуїції як головних рушіїв пізнання світу й творчого акту. На відміну від класицистичного культу винятково раціонального розуму, романтики вважали уяву вищим проявом духу, який дозволяє митцеві осягнути приховані таємниці буття, вийти за межі буденної реальності та відтворити величні, сповнені пристрасті художні образи.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Чому життя Віктора Гюго можна назвати історією ХІХ ст.?

Життя Віктора Гюго нерозривно пов’язане з перебігом бурхливих історичних подій у Франції XIX століття. Письменник був свідком і безпосереднім учасником ключових суспільно-політичних зламів: наполеонівської доби, реставрації монархії Бурбонів, Липневої революції 1830 року, революційних подій 1848 року та проголошення Другої республіки. За свій спротив державному перевороту Луї-Наполеона Бонапарта митець провів майже двадцять років у політичному вигнанні, захищаючи демократичні ідеали. Його повернення на батьківщину збіглося з народженням Третьої республіки, а його творчість і громадянська позиція втілили провідні прагнення французького народу до свободи, справедливості та гуманізму.

2. А. Оформіть стрічку життя Віктора Гюго. Б. Оформіть стрічку історичних подій ХІХ ст. у Франції. Об’єднайте дві стрічки в одну і зробіть висновки щодо життя митця в певний історичний період.

Висновки:
Об’єднана стрічка часу засвідчує, що особиста доля й творча діяльність Віктора Гюго розвивалися синхронно з ключовими етапами історії Франції XIX століття. Еволюція поглядів письменника від монархізму до послідовного республіканства та гуманізму безпосередньо відбивала суспільні зміни епохи. Жодна значна подія французької історії не залишилася поза його увагою, а його творчість була дієвим інструментом відстоювання прав людини, свободи та соціальної справедливості.

3. Чим цікава історія написання роману «Собор Паризької Богоматері»? Які цілі ставив перед собою Віктор Гюго? Чи були вони досягнуті?

Історія створення роману примітна тим, що безпосереднім приводом для його написання став намір міської влади Парижа реконструювати або навіть знести старовинний Собор Паризької Богоматері, який перебував у занедбаному стані. Стурбований долею пам’ятки, Гюго уклав угоду з видавцем, проте роботу довелося перервати через спалах Липневої революції 1830 року. Через жорсткі вимоги видавця надати рукопис до кінця року письменник працював надзвичайно інтенсивно й самовіддано, закінчивши твір у січні 1831 року. Важливим чинником було також творче суперництво з Вальтером Скоттом, адже Гюго прагнув запропонувати новий тип історичного роману.

Віктор Гюго ставив перед собою дві головні мети:

1. Практичну — привернути увагу суспільства до унікальної середньовічної архітектури, зупинити її варварське спотворення чи знищення та домогтися збереження історичної пам’ятки.
2. Естетично-філософську — розробити романтичний історичний роман нового типу, зосереджений не на скрупульозному копіюванні хроніки подій, а на дослідженні боротьби вічних ідей (добра і зла, тиранії та волелюбності) та людських пристрастей.

Усі поставлені цілі було повністю досягнуто. Роман здобув шалений успіх, викликав у Франції та по всій Європі рух за збереження пам’яток зодчества, завдяки чому Нотр-Дам було повністю врятовано і відреставровано, а сам твір став класикою світової літератури.

4. На тлі яких історичних подій розгортаються сюжетні лінії у творі? Чи дає це підстави вважати роман історичним?

Сюжет твору розгортається на тлі життя середньовічного Парижа 1482 року в добу правління короля Людовіка (Луї) XI. Опис перехідного періоду від пізнього Середньовіччя до Відродження, правдиве відтворення тогочасного побуту, судочинства, релігійних звичаїв і соціального розшарування, а також епізодичне зображення реальних історичних постатей дають повні підстави визначати цей твір як історичний роман.

5. Як письменник переосмислює історичну основу свого роману?

Гюго переосмислює історію не як просту хроніку реальних подій чи біографій монархів, а як простір для драматичного зіткнення вічних філософських категорій: милосердя і жорстокості, краси й потворності, свободи та гноблення. Історичні постаті з’являються лише епізодично як знаки епохи, тоді як головними дійовими особами є вигадані персонажі, чиї характери та конфлікти узагальнюють дух середньовічного суспільства і втілюють закономірності розвитку культури й людської душі.

6. Яку головну історичну ідею прагнув донести Гюго, розповідаючи про епоху Середньовіччя?

Головна історична ідея полягає в закономірності суспільного й культурного поступу, звільненні людської думки з-під церковного догматизму та неминучому падінні деспотичних систем. Цю концепцію висловлено у філософській тезі «Це вб’є те. Книга вб’є будівлю», яка проголошує, що винайдення друкарства ознаменувало перехід від теократії до демократії та вільної думки народу.

7. У чому полягає особливість побудови сюжету роману «Собор Паризької Богоматері»?

Сюжет вирізняється багатолінійністю та наявністю єдиного просторового й смислового центру — Собору Паризької Богоматері, навколо якого перетинаються долі всіх персонажів. Твір має розгорнуту експозицію, динамічний розвиток драматичних подій, а головна дія часто перемежовується розлогими історичними, урбаністичними та культурологічними авторськими відступами.

8. Чому Гюго обирає хронікальний характер викладу подій у романі? Поясніть, яка роль авторських відступів у творі.

Хронікальний виклад дає змогу авторові з документальною переконливістю відтворити життя середньовічного міста, закони та звичаї тієї доби. Авторські відступи виконують важливу ідейно-естетичну роль: вони надають історико-культурний контекст, пояснюють символіку архітектури, розкривають філософські погляди письменника на мистецтво та розвиток людства, перетворюючи художню оповідь на широке філософське полотно.

9. Заповніть таблицю або оформіть інфографіку, яка розкривала б особливості композиції роману: сюжет і позасюжетні елементи.

10. Яка особливість композиції підкреслює центральну роль Собору?

Центральну роль Собору підкреслює те, що він виступає головним топосом і просторово-смисловим ядром роману. Усі сюжетні лінії персонажів (Квазімодо, Клода Фролло, Есмеральди, Гренгуара) сходяться в храмі; біля нього відбуваються ключові епізоди початку, розвитку й кульмінації твору. Крім того, автор присвячує будівлі окремі розлогі філософські розділи, зображуючи Собор як повноправного героя епопеї.

ПРАЦЮЄМО ВДОМА

1. Знайдіть у тексті роману цитати для характеристики образів персонажів (Есмеральда, Клод Фролло, Квазімодо, Феб).

• Есмеральда:

  «Вона була невисока, а здавалася високою, настільки зграбною була її тонка постать. Вона була смуглява, та легко було догадатися, що при денному світлі її шкіра повинна мати чудовий золотавий полиск, як у андалузок та римлянок».
  «Тоненька, жвава, немов оса, у своєму золотистому корсажі, барвистій сукні, що надималася від швидкого танцю, з оголеними плечима, стрункими ніжками, що мелькали з-під спідниці, чорним волоссям, сяючими очима – вона, здавалося, була неземною істотою…»

• Клод Фролло:

  «У нього було суворе обличчя, високе чоло, глибокий погляд».
  «Юнак вважав, що життя має тільки одну мету – знання».
  «…його високе й широке чоло почало вкриватися зморшками, але в запалих очах виблискували молодечий запал, жадоба життя, глибока пристрасть».

• Квазімодо:

  «Величезна голова, вкрита рудою щетиною; між плечима – здоровенний горб, а другий, такий же, на грудях; дивовижна будова стегон і ніг, настільки вигнутих, що вони сходилися тільки в колінах і були схожі на два серпи, з’єднані ручками; широкі ступні, потворні руки».
  «Здавалося, що це розбитий і невдало спаяний велетень».
  «…під впливом Собору формується не тільки його тіло, а й душа… Квазімодо, одноокий, горбатий, клишоногий, був тільки “ніби” подібним до людини».

• Феб де Шатопер:

  «…зухвалий, самозакоханий і легковажний ротмістр королівських стрільців Феб де Шатопер».
  «…молодий ротмістр, пишний рицар у сліпучому вбранні та обладунку».
  «Ротмістр був чепурно одягнений; комірець і манжети його сорочки, що виднілися з-під мундира, були оздоблені мереживом, що на ті часи вважалося неабиякою елегантністю».

2. Дослідіть, чому Собор Паризької Богоматері привертає велику увагу людей.

Собор Паризької Богоматері привертає увагу людей своєю унікальною архітектурою перехідного періоду від романського стилю до готики, яку Віктор Гюго схарактеризував як «книгу, написану в камені». Всесвітню славу храму зміцнив однойменний роман, який урятував святиню від руйнації в XIX столітті та започаткував загальноєвропейський рух охорони культурної спадщини. Сьогодні Нотр-Дам є символом французької та європейської культури, живим свідком багатовікової історії, який щорічно відвідують понад 14 мільйонів людей з усього світу.

3. Творчі проєкти. А. Оформіть обкладинку книжки «Собор Паризької Богоматері» й розкрийте її зміст. Б. Створіть буктрейлер або відеоролик, у якому заохочуєте до читання твору «Собор Паризької Богоматері».

А. Обкладинка книжки «Собор Паризької Богоматері» та розкриття її змісту

Зміст обкладинки відтворює головний естетичний конфлікт роману — протиставлення зовнішньої потворності й внутрішньої краси, світла чистого кохання та фатальної пристрасті на тлі готичної величі.

Художні елементи обкладинки:

1. Центральний план: Величний силует Собору Паризької Богоматері з вітражною трояндою, крізь яку ллється містичне світло, що символізує храм як центр життя і свідок людських трагедій.
2. Ліва частина: Світла, граціозна постать Есмеральди, яка кружляє в танці з білою кізкою Джалі, втілюючи свободу, чистоту та неземну красу.
3. Права частина: Темний, масивний силует Квазімодо на балконі вежі собору, що символізує зовнішню потворність, під якою приховане вірне й жертовне серце.
4. Колорит: Контраст сутінкового глибокого індиго та фіолетових тонів із теплими золотими й багряними відблисками вогню.
5. Текстові елементи: Зверху вказано автора «ВІКТОР ГЮГО», знизу — назву «СОБОР ПАРИЗЬКОЇ БОГОМАТЕРІ», виконані готичним шрифтом українською мовою.

Б. Концепція та сценарій буктрейлера до роману «Собор Паризької Богоматері»

Назва проєкту: «Собор Паризької Богоматері: голос каменю й таємниця долі».
Хронометраж: 1 хвилина 30 секунд.

Покадровий сценарій:

1. Кадр 1 (0:00–0:15): Повільний наїзд на величні вежі собору в сутінках під глухий удар дзвона. На темному камені з’являється висічене слово «ANAГKH». Голос: «Одне таємниче слово, забуте на стіні собору, відкриває браму в середньовічний Париж…».
2. Кадр 2 (0:15–0:35): Калейдоскоп образів: танець юної Есмеральди на площі, палаючий погляд Клода Фролло з вікна вежі, блиск обладунків Феба, самотня постать дзвонаря. Голос: «Чотири серця. Сліпа закоханість, пекельна одержимість, байдужа гордість і чиста жертовна відданість».
3. Кадр 3 (0:35–0:55): Сцени напруги: Есмеральда подає воду Квазімодо біля ганебного стовпа; удар кинджала в темряві; катування в підземеллі та вигук «Притулок!» під склепінням храму. Голос: «Чи здатне милосердя подолати жорстокість цілого світу?».
4. Кадр 4 (0:55–1:15): Панорама палаючого собору під час штурму, падіння з висоти вежі, самотність у склепі. Голос: «Історія, де потворність виявляється благородною, а краса приховує порожнечу».
5. Кадр 5 (1:15–1:30): Схід сонця над Парижем, розгортання сторінок книги. Титр: «Віктор Гюго. “Собор Паризької Богоматері”. Відкрий шедевр світового романтизму».

ПОМІРКУЙТЕ

Прокоментуйте вираження емоційного стану персонажів (П’єра, Клода, Есмеральди, натовпу).

П’єр Гренгуар, переживаючи досаду через провал власної містерії, під час виступу Есмеральди відчуває естетичне захоплення, сприймаючи її як чарівне видіння або неземну істоту.

Клод Фролло охоплений болісним внутрішнім конфліктом і руйнівною пристрастю: його обличчя темніє, у погляді відбиваються ревнощі, захват і лють, а внутрішнє напруження виливається в гіркі зітхання та звинувачення дівчини в чаклунстві.

Есмеральда демонструє легкість, радість танцю й безтурботність, які раптово змінюються переляком і тривогою від зловісних слів священника та вигуків затворниці.

Натовп виявляє дитяче захоплення видовищем, бурхливо реагує на трюки кізки оплесками й сміхом, виказуючи водночас легковажну мінливість емоцій і жорстокість до тих, хто намагається зіпсувати свято.

Прокоментуйте авторську іронію заголовка розділу.

Іронія назви розділу «Добрі душі» полягає в разючому контрасті між удаваним благочестям жінок біля ясел для підкидьків та їхньою реальною жорстокістю й нетерпимістю. Називаючи себе побожними християнками, вони вимагають утопити або спалити беззахисну потворну дитину-знайду, вбачаючи в ній чаклуна.

Дізнайтеся значення слова чорнокнижник і поясніть, чому Клод зажив такої слави.

Чорнокнижник — людина, яка, за народними повір’ями, володіє таємними магічними книгами, займається чаклунством і знається з нечистою силою. Клод Фролло зажив такої слави через свій замкнутий спосіб життя, винятковий обсяг знань та наполегливі заняття алхімією, астрологією й герметикою, які неосвічений середньовічний натовп сприймав як заборонену магію.

Знайдіть у тексті розділу приклади різних художніх засобів, якими твориться образ Квазімодо.

Для створення образу дзвонаря використано такі художні засоби:

• Порівняння: «зуби, схожі на зубчастий мур фортеці», «зуб… немов бивень слона», «ноги… схожі на два серпи», «набрав форми Собору, як слимак набирає форми своєї черепашки», «язик його повертався… наче двері на заіржавілих завісах».
• Епітети: «неповторно бридка гримаса», «руда щетиниста брова», «потворні руки», «гірка і погордлива радість», «похмуре обличчя циклопа».
• Метафори: «він увесь являв собою гримасу», «душа поринула в глибоку пітьму», «він був душею Собору».
• Гротеск і контраст: поєднання виняткового фізичного каліцтва з колосальною силою, відвагою та здатністю до глибокого відчуття вдячності.

Чи можна його вважати «незвичайним героєм у незвичайних обставинах»?

Квазімодо цілком відповідає канону романтичного незвичайного героя у незвичайних обставинах. Його винятковість зумовлена поєднанням крайньої потворності, глухоти та фізичної могутності з надзвичайною духовною вірністю й здатністю до самопожертви. Незвичайними обставинами є його життя всередині готичного собору, відчуженість від суспільства та драматичні зіткнення в середньовічному Парижі, де вирують фатальні пристрасті.

ІЗ КНИГИ П’ЯТОЇ

Знайдіть у тексті розділу розгорнуті метафори. Поясніть їхні значення і роль.

У розділі «Це вб’є те» вжито розгорнуту метафору «архітектура — велика кам’яна книга людства». Вона означає, що до появи друкарства будівництво соборів було головним способом фіксації суспільних ідеалів, вірувань та історії народів.

Друкарство розкривається через метафору «вулика» та «велетенського мурашника умів», куди «золоті бджілки уяви зносять свій мед». Цей образ символізує колективний, загальнодоступний та демократичний простір знань, що створюється спільними зусиллями багатьох поколінь. Роль цих метафор полягає у філософському осмисленні зміни епох: від панування церковних догм, застиглих у граніті, до вільної, всюдисущої друкованої думки.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Якою є загальна атмосфера зображуваних подій у творі «Собор Паризької Богоматері»? Які засоби використовує автор для її відтворення? Як виявляється принцип контрасту в романі?

Атмосфера роману вирізняється похмурою величчю, тривожністю та бурхливим драматизмом, що передають колорит пізнього Середньовіччя з його карнавальною культурою, забобонами та насильством. Для її відтворення Гюго застосовує докладні історико-архітектурні описи, світлотіньові ефекти (полум’я багаття на тлі шибениці, сутінки у склепіннях собору) та масові динамічні сцени. Принцип контрасту є структуротворчим: він виявляється в протиставленні прекрасного й потворного (витончена Есмеральда та горбань Квазімодо), духовного покликання й ницої пристрасті (священник Клод Фролло), лицарського вигляду та внутрішньої порожнечі (Феб), величі храму та багнюки міських нетрів.

2. Яку роль у творі виконує натовп? Чи є це прикметою доби Середньовіччя? Чому ви так вважаєте?

Натовп у романі виступає як колективний персонаж, наділений стихійною силою, жорстокістю та надзвичайною мінливістю настроїв. Юрба однаково палко вихваляє Квазімодо під час свята дурнів, знущається з нього біля ганебного стовпа та вимагає страти безневинної Есмеральди. Це є прикметою середньовічної доби, де індивідуальна свідомість і критичне мислення підмінялися впливом релігійного фанатизму, страху, забобонів і жагою публічних видовищ.

3. Як архітектура Собору, його містичність і велич впливають на події та характери персонажів (наприклад, Клода Фролло, Квазімодо)?

Архітектура Собору формує життєвий простір та визначає духовний розвиток героїв. Для Квазімодо храм є захисною оболонкою, батьківщиною та всім світом; дзвонар зливається з кам’яними химерами й стає живою душею храму. На Клода Фролло похмурі замкнені келії та лабіринти собору діють гнітюче, посилюючи його фанатизм, самотність і підштовхуючи до божевілля від пристрасті. Собор також спрямовує перебіг подій, слугуючи місцем притулку для Есмеральди, ареною штурму та фінальної відплати.

4. Яке місце в системі образів посідає образ Есмеральди? Чому вона є загальною улюбленицею? На основі прочитаного тексту попередньо визначте її стосунки з іншими героями.

Есмеральда посідає центральне місце в системі персонажів як утілення чистоти, природної гармонії та милосердя, навколо якої зав’язуються всі сюжетні конфлікти. Її люблять за надзвичайну красу, витончений танець і доброту (вона рятує Гренгуара та жаліє Квазімодо). Стосунки з персонажами контрастні: до Феба вона плекає сліпе й наївне кохання; Клода Фролло боїться й ненавидить за його переслідування; до Квазімодо відчуває співчуття та вдячність, хоча лякається його потворності; з П’єром Гренгуаром будує щирі дружні взаємини без романтичного зв’язку.

5. Прочитайте вірш Максима Рильського «Есмеральда». Чи вдалося українському поетові передати почуття й емоції героїні роману?

Максимові Рильському вдалося передати атмосферу роману та психологічний стан героїні. За допомогою образів карнавального шалу, юрби, танцю під звуки тамбурина й контрасту між прекрасним Шатопером на коні та похмурим поглядом з амбразури собору поет влучно відтворив поєднання безтурботності Есмеральди, її палкого кохання та фатальної небезпеки, що нависла над нею.

6. Яким є ставлення городян до Квазімодо? Чи заслуговує він на нього? Як воно впливає на характер героя?

Городяни ставляться до Квазімодо з відразою, страхом і знущанням, вважаючи його чудовиськом, чаклуном або блазнем. Він не заслуговує на таку зневагу, адже його душа здатна на щиру доброту та безкорисливість. Постійна ворожість оточення озлобила дзвонаря, змусила його зненавидіти людство, замкнутися в просторі собору та уникати будь-якого спілкування.

7. Розкрийте особливість стосунків між Квазімодо і Клодом Фролло. Яке їхнє емоційне підґрунтя?

Стосунки побудовані на абсолютній покорі, вірності та синівській вдячності Квазімодо своєму рятівникові й учителю. Емоційним підґрунтям цієї прив’язаності є факт, що Фролло був єдиною людиною, яка виявила жаль до покинутої дитини-потвори, виховала її та надала притулок. Для архідиякона Квазімодо був спочатку виявом милосердя заради спасіння душі власного брата, а згодом — покірним знаряддям для виконання особистої волі.

8. Поясніть, що рухало Есмеральдою, коли вона напоїла водою свого кривдника. Як цей вчинок змінив Квазімодо?

Есмеральдою рухали щире співчуття, християнське милосердя та безкорислива доброта до знедоленого страдника, що виявилися сильнішими за образу чи страх перед викрадачем. Цей жест людської турботи повністю переродив внутрішній світ Квазімодо: вперше у житті заплакавши, він відмовився від злоби й віддав своє серце служінню дівчині.

9. Знайдіть в образах персонажів (Есмеральда, Клод Фролло, Квазімодо, Феб) риси романтичного героя / романтичної героїні.

• Есмеральда: виняткова природна краса, душевна чистота, пристрасне кохання, беззахисність перед фатумом і трагічна доля в жорстокому світі.
• Клод Фролло: фатальна, внутрішньо роздвоєна особистість, яка розривається між релігійним обов’язком, жагою знань і всепоглинаючою гріховною пристрастю.
• Квазімодо: романтичний контраст між граничною фізичною потворністю й душевною величчю, здатністю до абсолютного самозречення.
• Феб де Шатопер: контрастне втілення романтичного лицарського міфу, який в очах закоханої героїні постає ідеалом, а насправді є цинічним, корисливим егоїстом.

10. «Це вб’є те. Книга вб’є будівлю». Об’єднайтесь у групи і наведіть п’ять тез, які підтверджували б чи спростовували цю думку архідиякона.

Тези на підтвердження думки:

1. Друкована книга зробила інформацію значно доступнішою для мас, позбавивши архітектуру монополії на збереження культурного досвіду.
2. Слово на папері є тривалішим і довговічнішим за камінь, оскільки книги неможливо знищити повністю окремими пожежами чи війнами.
3. Книгодрукування стимулювало розвиток індивідуального мислення, послабивши вплив церковних канонів, закарбованих у скульптурах храмів.
4. Мистецтво літератури перебрало на себе провідну естетичну та філософську роль, відсунувши монументальне зодчество на другий план.
5. З появою преси релігійна теократія поступилася місцем відкритим суспільним дискусіям та демократії.

ПРАЦЮЄМО ВДОМА

1. Прочитайте наступні частини твору, викладені в підручнику.

Текст уривків роману «Собор Паризької Богоматері» прочитано й проаналізовано для опрацювання образів персонажів та ідейного змісту твору.

2. Оформіть логічну схему / карту знань / кластер, які розкривали б особистісні зв’язки між героями. Покажіть це на рівні почуттів, стосунків.

ПОМІРКУЙТЕ

Поясніть емоційний стан Есмеральди та Квазімодо, змальований у цьому розділі.

Есмеральда переживає поступове заспокоєння та повернення надії завдяки захисту стін собору, проте залишається в полоні сліпої закоханості у Феба, виправдовуючи його навіть після зради. Стосовно Квазімодо вона відчуває вдячність, але бореться із собою, не маючи сили перебороти фізичну відразу до його потворності.

Квазімодо переживає трагічний стан смирення й самозречення. Він глибоко страждає через свою потворність, соромиться себе перед дівчиною і свідомо ховається з очей, щоб не дратувати її своїм виглядом. Водночас він відчуває безмежну відданість і готовий терпіти будь-який душевний біль задля її спокою.

Прокоментуйте, що символізують посудини.

Дві посудини алегорично розкривають суть головних героїв:

• Тріснута витончена кришталева ваза, з якої витекла вода і квіти зів’яли, уособлює Феба де Шатопера — зовнішній блиск і красу, під якими криється внутрішня черствість, егоїзм та нездатність зберегти справжні почуття.
• Грубий глиняний горщик, наповнений водою, де квіти збереглися свіжими, уособлює Квазімодо — відразливу й потворну зовнішність, яка приховує благородну, живу душу, повну щирої любові.
• Вибір Есмеральди, яка прикрашає груди зів’ялими квітами з кришталевої вази, підкреслює її засліплення зовнішньою привабливістю та нездатність розгледіти справжню внутрішню красу.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Як у творі відображені теми і проблеми романтичної літератури?

У творі втілено провідні романтичні проблеми: конфлікт виняткової особистості з ворожим суспільством, фатальна влада долі (символ «ANAГKH»), всепоглинаючі пристрасті, що виходять з-під контролю розуму, та поетизація народної культури. Письменник використовує характерні для романтизму прийоми контрасту, гротеску й таємничості на тлі історичного колориту Середньовіччя.

2. А. Що відчуває Клод Фролло до Есмеральди? Чи можна його почуття вважати справжнім коханням? Чи це лише одержимість? Б. Проаналізуйте взаємини Феба де Шатопера й Есмеральди впродовж твору. Чи можна назвати Феба щирим? В. Як змінюється ставлення Квазімодо до Есмеральди впродовж твору? Чому саме він виявився її найвідданішим захисником? Г. Чому народ спочатку захоплюється Есмеральдою, а потім так легко відвертається від неї? Про що говорить мінливість суспільної думки?

А. Клод Фролло відчуває егоїстичну, руйнівну та хворобливу пристрасть, у якій поєднуються пожадливість і ненависть. Це почуття не є справжнім коханням, оскільки не несе добра обранці, а перетворюється на тиранію й веде дівчину до загибелі.

Б. Есмеральда любить Феба щиро, наївно й беззастережно, вважаючи його лицарем без страху й докору. Сам Феб не є щирим: він шукає лише розваги, легко забуває дівчину після поранення й без докорів сумління спостерігає за її стратою, піклуючись про свою кар’єру та шлюб із заможною нареченою.

В. Від початкового послуху наказу Фролло про викрадення дівчини Квазімодо переходить до безмежної відданості після того, як вона напоїла його водою на ешафоті. Він став найвірнішим захисником, бо Есмеральда була єдиною, хто виявив до нього щире людське милосердя.

Г. Натовп захоплюється зовнішньою принадою танцівниці, але легко піддається забобонам і звинуваченням влади в чаклунстві. Ця мінливість свідчить про легковірність, поверховість та егоїзм маси, яка прагне лише видовищ і позбавлена справжнього співчуття.

3. Як у романі відображено конфлікт між красою і потворністю, добром і злом?

Конфлікт побудовано на контрасті форми й змісту: зовнішня потворність Квазімодо приховує найвищу духовну красу та здатність до добра, тоді як фізично привабливий офіцер Феб де Шатопер є духовно ницим, а поважний і освічений архідиякон Клод Фролло втілює руйнівне моральне зло.

4. Як у романі розкрито тему несправедливості та жорстокості середньовічного суспільства? Наведіть приклади.

Тему розкрито через показ корумпованого й формального правосуддя, релігійної нетерпимості та нелюдяності натовпу. Прикладами є безглуздий суд глухого судді над глухим Квазімодо, тортури невинної Есмеральди та звинувачення її в чаклунстві через витівки кізки, а також жорстокість юрби, яка кидає камінням у страждальця на ганебному стовпі.

5. Які соціальні проблеми порушує Віктор Гюго у своєму творі? Чи актуальні вони досі? Яка роль у цьому алегорій, метафор і символів?

Автор порушує проблеми соціальної нерівності, судового свавілля, нетерпимості до чужинців (ромів), дискримінації людей з інвалідністю, зловживання владою та лицемірства моралі. Ці питання залишаються актуальними й сьогодні. Алегорії (шестиоке правосуддя), розгорнуті метафори (храм як книга) та символи (розбитий горщик, фатум) надають цим проблемам універсального, позачасового звучання.

6. Розкрийте символічний зміст образу Собору Паризької Богоматері. Яку роль він відіграє у творі? Як впливає на долі головних героїв?

Собор є символом епохи Середньовіччя, її духовної величі, суперечностей і вічності мистецтва. У романі він виступає головним життєвим простором, що об’єднує всіх персонажів. Він є домівкою й сутністю Квазімодо, притулком для скривдженої Есмеральди та свідком духовного падіння й загибелі Клода Фролло.

7. Яке значення мають образи дзвонів і образ вежі для Квазімодо? Як вони пов’язані з його ідентичністю та світосприйняттям?

Вежа є символом самотності Квазімодо та його прихистком від людської жорстокості, де він почувається захищеним і ближчим до Бога. Дзвони є його єдиною мовою, способом заявити світові про своє існування та джерелом найвищої радості, що компенсує втрачений зв’язок із людством.

8. Які літературні прийоми використовує Гюго для створення атмосфери та розкриття характерів? Із якою художньою метою він показав Квазімодо неоднозначним багатогранним персонажем?

Гюго послуговується романтичним контрастом, гротеском, антитезою, історичною деталлю та психологічним аналізом. Зображення Квазімодо неоднозначним — від здичавілого злого горбаня до шляхетного лицаря серця — служить утвердженню романтичної ідеї про невідповідність між зовнішньою оболонкою та внутрішньою сутністю людини й переконливо доводить перевагу духовного над матеріальним.

9. Хто з героїв твору втілює добро, а хто – зло? Чи мали вони вибір, чим був зумовлений їхній шлях? Яку роль у їхній долі відіграє фатум?

Добро уособлюють безкорислива Есмеральда та вірний Квазімодо, а егоїстичне зло — одержимий Клод Фролло та байдужий Феб. Персонажі мали моральний вибір: Фролло піддався спокусі й обрав помсту, а Квазімодо після вияву ласки обрав шлях любові. Проте їхній життєвий фінал визначений фатумом (роком), втіленим у законах середньовічного суспільства, нетерпимості та релігійних забобонах.

10. На вашу думку, «Собор Паризької Богоматері» – повністю трагічний твір чи в романі є оптимістичне відчуття надії?

Твір не є безпросвітно трагічним, оскільки в ньому утверджується незнищенність високих почуттів і моральна перемога добра над злом. З’єднання скелетів Квазімодо й Есмеральди у фіналі символізує торжество вічного кохання, а ідея поступу людства через друковане слово дає надію на звільнення суспільства від мороку забобонів.

ПРАЦЮЄМО ВДОМА

1. А. Відкриття Собору Паризької Богоматері 7 грудня 2024 р. після пожежі 2019 р. і реставрації – це надзвичайно урочиста церемонія. Відшукайте інформацію про цю подію і визначте її значення в культурному житті Європи.

Урочисте відкриття Собору Паризької Богоматері в грудні 2024 року стало подією світового значення, яка засвідчила успіх багаторічної міжнародної праці архітекторів, реставраторів та істориків після руйнівної пожежі 2019 року. Ця подія має колосальне культурне значення для Європи, оскільки відновлення Нотр-Дам символізує єдність світової спільноти навколо захисту спільних історичних цінностей, незнищенність культурної спадщини та здатність людства відроджувати свої найвидатніші архітектурні шедеври.

Б. Перегляньте фільм «Собор Паризької Богоматері» (режисер Жан Делануа, Франція, Італія, 1956). Порівняйте оригінальний твір та його кіноінтерпретацію.

Екранізація Жана Делануа є класичною кіноверсією, що майстерно передає атмосферу роману завдяки грі Джини Лоллобріджиди (Есмеральда) та Ентоні Квінна (Квазімодо). Проте кінострічка має певні відмінності від тексту Гюго:

• У фільмі пом’якшено духовний сан Клода Фролло (акцентовано увагу на його статусі алхіміка/вченого для уникнення цензурних конфліктів).
• Фінал кінокартини динамічніший і менш деталізований щодо лінії затворниці Гудули (Пакетти Шантфлері), яка в романі є рідною матір’ю Есмеральди.
• Образ Квазімодо на екрані викликає більше прямого співчуття з перших хвилин, ніж у романі, де автор спершу наголошує на його дикості та жорстокості.

2. Творчий проєкт. Використайте метод «РОФТ» (роль, отримувач, форма, тема). Оберіть роль одного з персонажів. Напишіть від його / її імені лист або щоденниковий запис, який відображає його / її внутрішні почуття та думки в один із ключових моментів твору.

• Роль: Квазімодо.
• Отримувач: Есмеральда.
• Форма: Ненадісланий лист-сповідь.
• Тема: Вдячність за краплю води на Гревському майдані.

Текст листа:

«Прекрасна панно, ви ніколи не почуєте моїх слів через мою глухоту й німоту, але моє серце кричить про те, що сталося на Гревському майдані.

Того дня світ перетворився для мене на пекло. Мотузки впивалися в тіло, удари нагая рвали шкіру, а натовп реготав, жбурляючи в мене каміння й розбитий посуд. Ніхто не бачив у мені людини — лише потвору, яку можна безкарно катувати. Коли мої пересохлі губи востаннє прохрипіли: “Пити!”, у відповідь летіли лише прокльони. Навіть той, кого я вважав своїм єдиним захисником, пройшов повз.

І тоді з’явилися ви. Я чекав від вас удару, бо пам’ятав, як намагався скривдити вас уночі за чужим наказом. Але ви піднесли до мого рота свіжу воду. У ту мить моя перша в житті сльоза розтопила весь лід і злобу в моїх грудях. Ви врятували не моє тіло — ви врятували мою душу.

Я знаю, що мій вигляд лякає вас. Я залишаюся неотесаним каменем, пугачем, якому не місце біля райської пташки. Але знайте: доки б’ється це серце у потворних грудях, жодна рука у світі не посміє скривдити вас під покровом нашого Собору».

ВІДПОВІДІ ДО РОБОЧИХ АРКУШІВ

Робочий аркуш 1. Віктор Гюго (1802–1885). «Собор Паризької Богоматері». Історична основа твору та її авторське переосмислення. Особливості побудови сюжету і композиції

1. Поясніть значення поняття

Історичний роман — це жанровий різновид роману, побудований на історичному сюжеті, який відтворює в художній формі колорит певної епохи, поєднуючи реальні історичні факти, атмосферу та осіб із художнім вимислом.

2. Заповніть інформаційну схему.

Джерела роману «Собор Паризької Богоматері»

• Дії паризьких реформаторів, які планували докорінну перебудову Собору Паризької Богоматері, та прагнення автора захистити видатну пам’ятку архітектури.
• Грецький напис «ANAГKH» («Фатум», «Доля»), знайдений Віктором Гюго в темному закутку однієї з веж Собору.
• Ґрунтовне вивчення автором історичних документів, архітектури, звичаїв, законів і побуту Парижа XV століття доби правління короля Людовіка XI.
• Творче змагання з історичними романами Вальтера Скотта (зокрема прямі відсилання до роману «Айвенго»).

3. Заповніть таблицю «Історична основа твору та її переосмислення».

4. Заповніть узагальнювальну таблицю прикладами з роману.

5. Визначте елементи сюжету роману «Собор Паризької Богоматері».

6. Створіть кластер “Композиція роману «Собор Паризької Богоматері»”.

Роман складається із 11 (одинадцяти) книг; кожна з яких поділена на розділи.

Основні сюжетні лінії — романтична драма

• Лінія Есмеральди та Феба де Шатопера (сліпа романтична пристрасть наївної дівчини до самозакоханого й легковажного офіцера).
• Лінія Клода Фролло та Есмеральди (гріховна, руйнівна й егоїстична любов-ненависть архідиякона, що призводить до загибелі обох).
• Лінія Квазімодо та Есмеральди (чисте, безкорисливе, жертовне кохання і безмежна вірність потворного зовні, але шляхетного всередині дзвонаря).

Позасюжетні елементи

• Розлогі авторські історико-культурні відступи (детальні описи середньовічного Парижа XV ст., його устрою, законів, звичаїв і свят).
• Філософсько-естетичні роздуми про сутність мистецтва, архітектуру як «кам’яну книгу людства» та винахід друкарства («Це вб’є те»).
• Вставні біографічні розповіді та передісторії персонажів (трагедія затворниці Гудули, історія виховання Клода Фролло та всиновлення малого Квазімодо).

Ключовий образ, який виконує композиційну функцію, — Собор Паризької Богоматері (Нотр-Дам), довкола якого об’єднуються всі персонажі, розгортаються всі ключові сюжетні лінії та історичні події.

Основні композиційні прийоми

• Романтичний контраст і антитеза (протиставлення зовнішньої потворності й внутрішньої краси Квазімодо; зовнішньої привабливості та моральної ницості Феба й Фролло; величі Собору і бруду Двору чудес).
• Композиційне кільце / обрамлення (мотив невідворотного фатуму «ANAГKH» на початку й наприкінці; збір героїв на площі біля Собору на початку та під час фінальної кульмінації).
• Чергування динамічного драматичного сюжету з розгорнутими статичними описами, хронікальним викладом та авторськими коментарями.

Робочий аркуш 2. Поетизація почуття кохання. Образи персонажів (Есмеральда, Клод Фролло, Квазімодо, Феб та ін.), їхні стосунки й життєві долі

1. Створіть кластер «Стосунки між героями твору». Напишіть, які почуття переживають персонажі твору, який тип кохання розкриває автор на прикладі ставлення їх до Есмеральди. Що відчуває Есмеральда до кожного з них?

• Клод Фролло: переживає руйнівну, гріховну й егоїстичну любов-ненависть, що переростає в маніакальну одержимість і ревнощі. Для нього кохання є фатальною пристрастю, яка вимагає абсолютного підкорення («або моя, або шибениця»). Есмеральда відчуває до нього непереборний жах, огиду, вважає його демоном, лихим переслідувачем і вбивцею.
• Квазімодо: демонструє чисте, безкорисливе, жертовне й вірне кохання-подяку. Він готовий віддати власне життя заради порятунку та щастя дівчини, не вимагаючи нічого натомість. Есмеральда спочатку відчуває до нього острах і фізичну відразу через його потворність, проте згодом переймається глибокою вдячністю за захист, бачачи в ньому відданого рятівника і щирого друга.
• Феб де Шатопер: відчуває поверхову, легковажну тілесну пристрасть і марнославство. Дівчина для нього є лише тимчасовою розвагою і здобиччю, якою можна скористатися й покинути. Есмеральда відчуває до Феба сліпе, палке, ідеалізоване романтичне кохання; вона обожнює його як прекрасного рятівника, сприймає як уособлення «сонця» і бога світла.
• П’єр Гренгуар: виявляє дружню симпатію, інтелектуальний інтерес, естетичне захоплення та вдячність за порятунок від повішення. Його почуття – це спокійна братня приязнь без любовних домагань. Есмеральда ставиться до нього тепло, але суто по-дружньому, сприймаючи поета виключно як названого брата і товариша по біді.

2. Знайдіть у тексті приклади художніх засобів, використаних для творення образу.

• Епітети: «похмуре й потворне обличчя», «неперевершена потворність», «величезна голова», «руда щетина», «розбитий і невдало спаяний велетень», «покірливий, благальний погляд», «чиста, жертовна любов», «глухий дзвонар».
• Метафори: «душа Собору», «вріс у нього (Собор)», «шорсткі стіни храму стали його панциром», «подоба циклопа», «велетенська будівля дихала його подихом», «поринула в глибоку пітьму» (про душу).
• Порівняння: «набрав форми Собору, як слимак набирає форми своєї черепашки», «ноги були схожі на два серпи», «зуби, схожі на зубчастий мур фортеці», «зуб звисав, немов бивень слона», «скотився по фасаду Собору, ніби дощова краплина по склу», «схопив циганку, як дитина свою ляльку», «язик повертався важко, наче двері на заіржавілих завісах».
• Гротеск: контрастне поєднання абсолютної фізичної потворності (горби на спині та грудях, одноокість, клишоногість, глухота) з надзвичайною духовною величчю, чистотою серця і здатністю до найвищої самопожертви; обрання страховидного дзвонаря «папою блазнів».

3. Заповніть інформаційні сходинки:

3.1. «Шлях морального падіння Клода Фролло»

1. Віддане служіння богословській науці, опіка над малим братом Жеаном та усиновлення дитини-виродка Квазімодо.
2. Заглиблення в окультні знання, алхімію, герметику, наростання внутрішньої самотності й презирства до людей.
3. Спалах сліпої фатальної пристрасті до танцівниці Есмеральди, наказ викрасти дівчину вночі.
4. Кривавий замах на ротмістра Феба з ревнощів, перекладання провини на невинну Есмеральду та засудження її на тортури й смерть за чаклунство.
5. Безжальний шантаж дівчини в підземеллі та біля шибениці, провокування штурму Собору, зрада, передача Есмеральди до рук катів і зловтішний сміх під час її страти.

3.2. «Шлях духовного відродження і росту особистості Квазімодо»

1. Похмуре, дике існування в ізоляції серед дзвонів Собору, загальна озлобленість на світ і сліпа рабська відданість Клоду Фролло.
2. Ганебний стовп, публічні тортури та милосердний учинок Есмеральди, яка напоїла його водою, що викликало першу в житті щиру сльозу вдячності й пробудило людяність.
3. Героїчний порятунок Есмеральди біля Собору під вигуки «Притулок!», безкорислива турбота про неї в келії храму.
4. Здатність усвідомити красу кохання, почуття власної недосконалості та безкорисливе прагнення захистити щастя коханої, незважаючи на власний біль.
5. Прозріння щодо лицемірства Фролло, покарання кривдника за смерть дівчини та вірність коханню до останнього подиху у склепі Монфокона.

4. Знайдіть в образах персонажів (Есмеральда, Клод Фролло, Квазімодо, Феб) риси романтичного героя / героїні. Прокоментуйте, чому автор вважає долю кожного з них трагічною.

Робочий аркуш 3. Провідні теми й проблеми роману «Собор Паризької Богоматері». Символіка твору

1. Заповніть інформаційні таблиці.

2. Поясніть символіку образу Собору Паризької Богоматері.

• Символ історичної пам’яті та змішування епох: Собор поєднує в собі елементи романського стилю і готики, втілюючи плинність часу, архітектурну еволюцію та непорушний закон поступу («час – архітектор, народ – муляр»).
• Символ «книги в камені»: храм постає як велична кам’яна енциклопедія, у скульптурах, барельєфах та вітражах якої закарбовано багатовікову історію, думки, віру й мистецький геній народу аж до появи книгодрукування.
• Символ суспільства та живого організму: споруда Собору уособлює все середньовічне суспільство, живе спільним диханням із Парижем, відбиваючи його велич, страждання, контрасти та забобони.
• Символ притулку та суперечності буття: Собор утілює «право притулку», де людське правосуддя втрачає силу перед божественним милосердям; для Квазімодо він є домом і всесвітом, для Клода Фролло – місцем фатальної спокуси, а для Есмеральди – місцем тимчасового порятунку.

3. Розкрийте роль і місце образу Собору Паризької Богоматері.

4. Розкрийте символічне значення образів і художніх деталей твору.

5. Напишіть від імені одного з героїв / героїнь короткий лист або щоденниковий запис, який відображає його / її внутрішні почуття, думки та переживання життєвих проблем в один із ключових моментів твору.

Щоденниковий запис Есмеральди в підземеллі Палацу правосуддя в очікуванні страти

Холодні кам’яні стіни підземелля й темрява давлять на мене, немов могильна плита. Кайдани впиваються в руки й ноги, але фізичний біль – ніщо порівняно з раною в моєму серці. Чому світ такий жорстокий до бідної сироти? Мене засудили за злочин, якого я ніколи не коїла, назвали відьмою та вбивцею того, хто був для мене дорожчим за власне життя.

У темряві знову з’явився мій переслідувач – отець Клод Фролло. Його очі палали зловісним вогнем, коли він пропонував свободу в обмін на мою честь і кохання. Але я відкинула його пропозицію без вагань. Краще прийняти смерть на шибениці з чистим сумлінням, ніж рятувати життя поруч із цим демоном. Моє серце назавжди належить моєму сонячному Фебові, хоч би де він зараз був. Я не боюся кінця, адже моя душа вільна й невинна перед Богом.