1. Над чим (або над ким) сміється головний герой повісті Шолом-Алейхема «Хлопчик Мотл»? Що надає цій усмішці характеру «сміху крізь сльози»? Чи залишається Мотл оптимістом, попри всі труднощі?
Головний герой, хлопчик Мотл, сміється над дивними, на його думку, звичаями та поведінкою дорослих, які він не завжди розуміє. Він сприймає світ по-дитячому безпосередньо, тому навіть трагічні події, як-от смерть батька, знаходять у його свідомості несподіване, іноді комічне відображення (наприклад, він радіє, що став сиротою, бо тепер йому все дозволено). Саме ця дитяча наївність у сприйнятті серйозних і сумних речей і створює ефект «сміху крізь сльози» — коли читач розуміє весь трагізм ситуації, а дитина бачить у ній щось позитивне. Попри всі злидні, переїзди та втрати, Мотл залишається невтомним оптимістом, сповненим життєвої енергії та цікавості до світу.
2. Яку роль відіграє оповідь від першої особи в цьому творі? Робота в парах. Випишіть із тексту слова, які характеризують зовнішність, мову, поведінку Мотла. Складіть словесний портрет персонажа.
Оповідь від першої особи, тобто від імені Мотла, дозволяє читачеві подивитися на світ очима дитини. Це робить трагічні події менш похмурими, оскільки хлопчик не усвідомлює всієї глибини горя, і водночас підкреслює абсурдність світу дорослих. Такий прийом допомагає створити головний художній ефект твору — «сміх крізь сльози».
Словесний портрет Мотла:
- Поведінка: допитливий, непосидючий, енергійний, життєрадісний, винахідливий. Він завжди знаходить собі заняття і з цікавістю досліджує все навколо.
- Мова: проста, безпосередня, по-дитячому наївна. Він говорить те, що думає, іноді ставлячи дорослих у незручне становище своїми запитаннями та коментарями.
- Характер: Мотл — великий оптиміст. Він не впадає у відчай через труднощі, а сприймає їх як частину життя, знаходячи в усьому щось добре для себе.
3. Поясніть назву оповідання Дж. Олдріджа «Останній дюйм».
«Останній дюйм» — це символ крайньої межі, останнього кроку до порятунку чи досягнення мети. У повісті герой і його син, щоб вижити, повинні подолати останній «дюйм» страху, нерозуміння, недовіри у стосунках та фізичну відстань, щоб вижити й стати ближчими.
4. Порівняйте стосунки батька та сина на початку й наприкінці цього твору.
На початку — відчуженість, байдужість, нерозуміння. Батько не проявляє ніжності, син боїться його та не відчуває підтримки. Наприкінці — з’являється довіра, взаємна підтримка, спільно пережита небезпека зближує їх: вони навчаються розуміти одне одного, з’являється турбота і емоційна близькість.
5. Творча лабораторія.
A. Репортаж-включення (від імені Деві або Бена):
Від імені Деві:
Я не хотів летіти. Ніколи не хотів. Тут спекотно і страшно, а батько знову мовчить. Він дивиться на мене так, ніби я йому заважаю. А потім… потім він пішов під воду, і я почув його крик. Кров. Усюди була кров. Він ледве вибрався на берег, його руки були пошматовані. Він сказав, що я маю вести літак. Я? Десятирічний хлопчик? Серце калатало, сльози текли по щоках, але я знав, що мушу. Я тягнув його, важкого, до літака. Я слухав його хрипкий голос, що казав мені, що робити. Кожен рух, кожен важіль… Я нічого не розумів, але робив. Ми злетіли. Земля віддалялася, а я думав лише про одне: дотягнути. Дотягнути цей останній, найважчий дюйм.
Від імені Бена:
Яка дурість! Полізти у воду заради кількох кадрів. Акули… я мав би знати краще. Біль був пекельний, я бачив, як моє життя витікає разом із кров’ю. І тоді я подивився на нього. На Деві. Мій син, якого я майже не знав, який боявся мене. На його обличчі був жах, але в очах — рішучість. Я зрозумів, що наш єдиний шанс — це він. Я зціпив зуби і почав говорити, пояснювати, як керувати цією залізякою. Кожне слово давалося важко. Я бачив, як його маленькі рученята ледве дотягуються до приладів. І знаєте що? Він впорався. Цей маленький, самотній хлопчик, якого я вважав тягарем, виявився сильнішим за мене. Він врятував нас обох. У ту мить я зрозумів, що все життя я летів не туди. А найважливіший політ — цей, де кожен дюйм наближав мене не до землі, а до власного сина.
Б. “Сімейний альбом родини Деві.” Цитати, які характеризують родину:
Цитати, що характеризують родину:
- «Він [Бен] зовсім не знав сина».
- «Хлопчик був самотній».
- «Мати давно вже махнула на нього [Деві] рукою».
- «Бен роздратовано відвернувся: усе в цьому хлопчиськові викликало в нього роздратування».
Ключові слова: не знав, самотній, махнула рукою, роздратування, чужі.
Антоніми (характеристика щасливої родини): дружна, турботлива, любляча, згуртована, щаслива, близька, уважна
В. Діаманти «Деві» та «Бен»
Діаманта «Бен»:
Бен
Холодний, байдужий
Злиться, не розуміє, дратується
Подорож, трагедія, прозріння, пошук
Мріє, відчуває, вірить
Турботливий, люблячий
Батько
Діаманта «Деві»:
Тягар
Самотній, боязкий
Сумує, плаче, страждає
Подорож, допомога, політ, перемога
Відчуває, розуміє, сподівається
Розсудливий, сміливий
Син
6. Філологічний майстер-клас. Порівняння Деві та Мотла
Спільним у долях Деві та Мотла є те, що обидва хлопчики стикаються з недитячими випробуваннями, які змушують їх швидко дорослішати. Обидва живуть у світі, де дорослі не завжди можуть дати їм відчуття безпеки та любові.
Однак головні відмінності в їхніх характерах та обставинах є разючими:
- Характер: Мотл — це втілення оптимізму та життєлюбства. Він сприймає світ через призму гумору, навіть трагедії для нього — привід для дитячої цікавості. Деві, навпаки, — самотній, заляканий і серйозний хлопчик, його світ сповнений страху та нерозуміння.
- Ставлення до випробувань: Мотл пристосовується до злиднів і поневірянь, знаходячи в них щось позитивне. Деві ж потрапляє в одну, але екстремальну ситуацію, яка вимагає від нього не пристосування, а миттєвої мобілізації всіх сил і прийняття дорослих рішень.
- Стосунки з дорослими: Світ дорослих для Мотла — це дивакувате й іноді смішне оточення, яке він спостерігає збоку. У Деві ж усі стосунки з дорослими зводяться до батька. Їхня історія — це драма подолання прірви між найріднішими людьми. Мотл існує в широкому соціальному середовищі (родина, містечко), тоді як Деві повністю ізольований у своєму вузькому сімейному колі.