Перевірте себе (сторінка 92)
1. Що ви знаєте про дитинство та молоді роки Свіфта?
Джонатан Свіфт народився в ірландському місті Дубліні в сім’ї англійців. Його батько помер до його народження, а мати залишила сина на виховання дядькові, коли йому був рік. Свіфт навчався в Дублінському університеті, але не любив зубріння, віддаючи перевагу власним думкам. Після університету він став священником, бо був бідний, хоча мріяв про політичну кар’єру. Пізніше він переїхав до Англії, де працював секретарем у лорда Вільяма Темпла, що дозволило йому займатися самоосвітою та спілкуватися з відомими людьми.
2. Розкажіть про політичну діяльність письменника. Схарактеризуйте його роль у суспільному житті Англії та Ірландії. Як Свіфт почувався в цій ролі? Чому?
Свіфт був дуже помітною фігурою в політичному житті Англії, брав участь у боротьбі партій торі та вігів, зустрічався з міністрами й навіть був “міністром без портфеля”. Проте всі його спроби стати провідним політиком зазнали невдачі, і його відправили в “політичне вигнання” до Ірландії, призначивши деканом собору в Дубліні. В Ірландії він став захисником прав ірландського народу, закликав до боротьби за свободу і став національним героєм. Свіфт почувався у своїй ролі, як гігант серед дрібних людей і водночас іграшка в руках можновладців, через що казав про себе: «Я безпорадний, мов слон». Він був розчарований, бо його великі задуми не відповідали скромній посаді, яку він обіймав.
3. Розкрийте зв’язок між політичною діяльністю Свіфта та його літературною творчістю.
Політична діяльність і літературна творчість Свіфта були тісно пов’язані. Він використовував свої твори, особливо сатиру, щоб критикувати суспільні та політичні проблеми. Наприклад, у памфлеті «Листи сукнаря» він прямо закликав ірландців боротися за свободу. Його найвідоміший роман, «Мандри Гуллівера», є алегорією на політичне життя Англії. У ньому він висміяв боротьбу політичних партій (тремексени і слемексени), війни між Англією та Францією (Ліліпутія та Блефуску) та релігійні конфлікти (суперечка про те, з якого кінця розбивати яйця).
4. Хто такий Гуллівер? Як побудовано роман «Мандри Гуллівера»?
Лемюель Гуллівер — це корабельний лікар, який під час подорожей потрапляє до фантастичних країн. Водночас цей образ є частково автобіографічним, адже через нього Свіфт показував власні почуття — він почувався то велетнем серед нікчемних сучасників, то карликом у руках влади. Роман складається з чотирьох частин, кожна з яких присвячена подорожі до нової країни й критикує певну сферу людського життя:
- Частина перша: Країна ліліпутів, де сатира спрямована на ницість і безглуздя суспільних порядків.
- Частина друга: Країна велетнів, що викриває страшну силу влади та кривавий бік історії.
- Частина третя: Лапута та інші країни, де висміюється наука, відірвана від життя.
- Частина четверта: Країна розумних коней (гуїгнгнмів), що критикує нерозумну й аморальну поведінку людства.
5. Які суспільні та політичні питання в сатиричній формі вияскравлені в «Мандрах Гуллівера»?
У романі в сатиричній формі висвітлено багато суспільних і політичних питань тогочасної Англії. Серед них:
- Політичні інтриги: Канатні танцюристи, які змагаються за посади, висміюють політиків, що вдаються до будь-яких махінацій заради кар’єри.
- Міжпартійна боротьба: Війна між партіями високих і низьких підборів є сатирою на ворожнечу між англійськими партіями торі та вігів.
- Міжнародні конфлікти: Війна між Ліліпутією та Блефуску через суперечку, з якого кінця розбивати яйця, є алегорією на війну між Англією та Францією, а також на релігійні війни в Європі.
- Безглуздість законів та зловживання владою: Обшук кишень Гуллівера є натяком на дії державних агентів в Англії.
6. Подискутуймо! Як ви гадаєте, що мав на увазі Свіфт, коли говорив про себе: «Я безпорадний, мов слон»?
Я думаю, що цими словами Свіфт хотів показати суперечність між його величезним талантом, розумом та впливом (як у слона — великої та сильної тварини) і тим, що він нічого не міг вдіяти проти політичної системи та можновладців. Він був грізною постаттю, яку поважали навіть вороги, але водночас його спроби отримати справжню владу зазнавали невдачі, і він почувався іграшкою в чужих руках. Тобто, маючи силу слона, він був змушений поводитися обережно й був обмежений у своїх діях, як слон у крамниці порцеляни, тому й почувався безпорадним.
Літературний практикум (сторінка00)
. Розкажіть про перше знайомство головного героя з мешканцями Ліліпутії. Як вони зустріли незваного гостя? Чи могли крихітні чоловічки заподіяти йому лихо? Як ви гадаєте, чому герой скорився їхній волі?
Коли Гуллівер прокинувся на березі, він був прив’язаний до землі. Першим, кого він побачив, був чоловічок зростом шість дюймів з луком та стрілою. Спочатку ліліпути злякалися і втекли, але потім повернулися. Вони зустріли його вороже, випустивши в нього сотні стріл, які кололи, наче голки. Так, вони могли заподіяти йому лихо, особливо поціливши в очі. Гуллівер скорився їхній волі, бо зрозумів, що найрозумніше буде лежати тихо, а також відчув вдячність, коли вони його нагодували.
2. Як Гуллівера перевезли до столиці Ліліпутії? Які цифри він наводить у розповіді про цю подію? З якою метою, на вашу думку, Гуллівер вдається до такої точності?
Щоб перевезти Гуллівера, 500 інженерів збудували величезну платформу на 22 колесах. 900 робітників за допомогою 80 стовпів і канатів за три години підняли його на цю платформу. Потім500 імператорських коней повезли його до столиці, що знаходилась за пів милі. Гуллівер наводить такі точні цифри, щоб його розповідь виглядала правдивою, наче звіт справжнього мандрівника, хоча сама історія фантастична.
3. Опишіть зовнішність імператора Ліліпутії. Чим цей правитель відрізнявся від своїх підданців? Що надає його образу комічних рис?
Імператор мав мужні риси обличчя, ставну постать і величний вигляд. Від своїх підданців він відрізнявся тим, що був вищий за них «майже на ширину мого нігтя». Комічності його образу надає невідповідність між пишним описом його величі та його крихітним зростом. Його меч, завдовжки всього три дюйми, теж виглядає смішно.
4. Назвіть предмети, знайдені в Гуллівера під час обшуку. Як описують їх ліліпути в акті обшуку? Завдяки чому побутові речі набувають у цьому документі несподіваного вигляду?
Під час обшуку в Гуллівера знайшли хустинку («шмат цупкого полотна»), табакерку («срібна скриня» з порохом, що змусив їх чхати), записник («стос білої тонкої речовини… вкритий чорними знаками»), гребінець («машина з дванадцятьма довгими палями»), пістолет («порожній залізний стовп»), годинник («чудна машина», яку він називає «своїм оракулом»), гаманець та шаблю. Побутові речі набувають несподіваного вигляду, бо ліліпути не знають їхнього призначення і описують їх лише за зовнішнім виглядом зі своєї крихітної перспективи, через що звичайні предмети здаються їм гігантськими і дивними механізмами.
5. Робота в парах. Знайдіть у прочитаному уривку приклади сатиричного зображення суспільства.
У тексті є кілька прикладів сатири на суспільство:
- Танці на канаті: Кандидати на високі посади отримують їх, стрибаючи на канаті. Хто стрибне найвище і не впаде, той отримує посаду. Це висміювання політиків, які заради кар’єри готові на безглузді трюки.
- Ігри з ціпком: Імператор тримає ціпок, а придворні стрибають через нього або пролазять під ним. Найвправніші отримують у нагороду синю, червону або зелену нитку. Це сатира на підлабузництво та загравання з владою заради нагород.
- Партії високих і низьких підборів: Ворожнеча між партіями «тремексенів» і «слемексенів» через висоту підборів є сатирою на безглузду боротьбу політичних партій в Англії (торі та вігів).
- Війна через яйця: Війна між Ліліпутією та Блефуску через те, з якого кінця розбивати яйця, висміює релігійні війни, які велися через дріб’язкові розбіжності в поглядах.
Запитання і завдання до прочитаного (сторінка09)
. Розкажіть про життя Гуллівера в Ліліпутії. Які деталі його побуту вам запам’яталися?
Життя Гуллівера в Ліліпутії було облаштоване з великим розмахом, щоправда, у ліліпутських масштабах. Для нього збудували стіл та стілець із найбільших дерев у королівському парку. Двісті швачок шили йому білизну, а триста кравців — одяг. Годували його триста кухарів, які працювали біля його будинку. Найбільше запам’яталося, як його обслуговували: двадцять лакеїв стояли на столі, а ще сотня працювала на підлозі, підкочуючи бочки з вином, які Гуллівер випивав за один ковток. Також вражає, що він міг з’їсти цілу гуску чи індика за раз.
2. Схарактеризуйте закони та порядки ліліпутського суспільства. Висловте своє ставлення до них.
Закони та порядки в Ліліпутії дивні й безглузді. Наприклад, щоб отримати високу посаду, потрібно найкраще за всіх танцювати на канаті, а щоб заслужити прихильність імператора — стрибати через палицю, яку він тримає. Найбільш абсурдним є закон, що наказує розбивати яйця тільки з гострого кінця. Через цей закон почалася війна і було страчено тисячі людей. Я вважаю такі порядки смішними і жорстокими. Вони показують, що правителі дбають не про добробут народу, а про власні примхи та дурні принципи.
3. Яку роль Гуллівер відіграв у війні між Ліліпутією та Блефуску? Чи вважаєте ви його перемогу над ворожим флотом героїчним учинком? Що надає війні між двома крихітними країнами комічного характеру?
Гуллівер відіграв вирішальну роль у війні, ставши головною зброєю Ліліпутії. Він самотужки захопив увесь військовий флот Блефуску, просто перетягнувши кораблі через протоку за допомогою канатів. Його вчинок можна вважати героїчним, бо він врятував країну від нападу, за що отримав найвищу нагороду — титул нардака. Проте справжній героїзм він проявив, коли відмовився допомагати імператору поневолити блефускуанців. Війні надає комічного характеру її причина: суперечка про те, з якого кінця розбивати яйця. Це робить весь конфлікт між «великими імперіями» смішним і нікчемним.
4. Які епізоди прочитаної частини твору здалися вам найсмішнішими? Перекажіть їх.
Найсмішнішими мені здалися кілька епізодів.
- Обшук Гуллівера: Дуже смішно читати, як ліліпути описують речі Гуллівера, не розуміючи їхнього призначення. Його годинник вони назвали оракулом або богом, бо він постійно цокав, а гребінець — машиною з палями для розчісування волосся.
- Розваги при дворі: Канатні танцюристи, які змагаються за міністерські посади, виглядають дуже комічно. Уявляти, як політики стрибають на нитці, щоб отримати роботу, дуже весело. Особливо те, що скарбник Флімнеп стрибає вище за всіх.
- Причина війни: Конфлікт між тупоконечниками і гостроконечниками, тобто тими, хто розбиває яйця з тупого чи гострого кінця, — це просто абсурд. Те, що через таку дрібницю ведуться війни і гинуть люди, одночасно і смішно, і сумно.
5. Як ліліпути ставилися до Гуллівера? Відповідь обґрунтуйте прикладами та цитатами з тексту. Чим можна пояснити таке ставлення?
Ставлення ліліпутів до Гуллівера було неоднозначним і змінювалося залежно від обставин.
- Спочатку — страх і ворожість. Коли вони його знайшли, то прив’язали до землі й обстріляли стрілами, що кололи «наче голки».
- Потім — цікавість і використання. Вони дивувалися його розмірам, називаючи його «Чоловік-Гора», але водночас використовували як розвагу для імператора та зброю у війні.
- В кінці — недовіра і зрада. Коли Гуллівер відмовився бути знаряддям у загарбницьких планах імператора, його почали вважати ворогом. Проти нього почалися «інтриги з боку його величності й ворожої мені кліки міністрів», які ледь не закінчилися його загибеллю.
Таке ставлення можна пояснити тим, що ліліпути у своїй більшості були дріб’язковими, егоїстичними і думали тільки про власну вигоду. Для них Гуллівер був не особистістю, а лише інструментом, який, ставши непотрібним або небезпечним, підлягав знищенню.
6. Розкажіть, як Гуллівер поводився в Ліліпутії. Чим була зумовлена його обережність?
Гуллівер поводився в Ліліпутії дуже стримано та лагідно. Наприклад, коли його схопили, він вирішив, що «найрозсудливіше буде лежати поки що тихо». Навіть коли в нього стріляли з луків, він не намагався помститися, а коли йому віддали на покарання шістьох заводіяк, він їх просто відпустив. Його обережність була зумовлена тим, що він, по-перше, боявся, що ліліпути можуть завдати йому шкоди, особливо поціливши стрілами в очі. По-друге, він відчував вдячність за те, що його нагодували, і вважав себе зобов’язаним поводитися мирно.
7. Знайдіть у прочитаних уривках із першої частини роману приклади застосування іронії, сарказму, езопової мови. Наведіть відповідні цитати.
У тексті є багато таких прикладів:
- Іронія проявляється в описі імператора. Про нього говорять як про величну постать, але вся його велич у тому, що він «майже на ширину мого нігтя вищий за першого-ліпшого зі своїх підданців».
- Сарказм видно в описі придворних розваг. Щоб отримати високу посаду, потрібно не бути розумним чи чесним, а просто «підстрибне найвище і не впаде», танцюючи на канаті. А нагороди у вигляді синьої, червоної чи зеленої нитки за стрибки через палицю — це висміювання безглуздих придворних звичаїв.
- Езопова мова використовується для критики реальних політичних подій. Ворожнеча партій високих і низьких підборів («тремексени й слемексени») — це натяк на боротьбу англійських партій торі та вігів. А війна з Блефуску через те, що «всім, під страхом найсуворішої кари, пропонувалося розбивати яйця тільки з носика», є сатирою на релігійні війни в Європі, які велися через дрібниці.
8. Подискутуймо! Чому, на вашу думку, Гуллівер уникав застосовувати силу проти ліліпутів?
На мою думку, Гуллівер уникав застосовувати силу з кількох причин. По-перше, він був розсудливим і розумів, що хоч ліліпути й маленькі, разом вони можуть бути небезпечними, особливо їхні стріли, що жалили «наче голки». По-друге, він був вдячний їм за гостинність і їжу, тому не хотів відповідати злом на добро. Та найголовніше, Гуллівер був доброю і справедливою людиною. Він не хотів використовувати свою величезну перевагу в силі для приниження чи поневолення інших. Це найкраще видно, коли він рішуче відмовився допомогти імператору перетворити Блефуску на свою провінцію, бо не хотів бути «знаряддям закріпачення вільного, безстрашного народу».
Перейшовши за посиланням, перегляньте стрічку Ж. Мельєса та порівняйте її з прочитаними уривками Свіфтової книги
1. Чому, на вашу думку, Ж. Мельєс обрав для екранізації епізоди саме з першої та другої частин «Мандрів Гуллівера»?
На мою думку, Жорж Мельєс, який був піонером спецефектів у кіно, обрав перші дві частини через їхню видовищність.
- Візуальний контраст. Історія про Гуллівера-велетня серед ліліпутів і Гуллівера-карлика серед велетнів давала величезний простір для кінематографічних трюків, якими славився Мельєс. Він міг використовувати мініатюрні та гігантські декорації, комбіновані зйомки та інші ефекти, щоб вразити глядача.
- Простота сюжету. Ці частини мають більш пригодницький і зрозумілий сюжет порівняно з третьою та четвертою, які є складною філософською сатирою на науку та людську природу. Для німого кіно, яке покладалося на візуальну розповідь, прості та яскраві історії про ліліпутів і велетнів підходили ідеально.
- Комічний ефект. Епізоди в Ліліпутії та країні велетнів сповнені кумедних ситуацій, що виникають через різницю у розмірах. Це дозволяло створити легку й веселу комедію, яка була б зрозуміла широкій аудиторії без складних пояснень.
2. Як ви гадаєте, які факти біографії Дж. Свіфта мали б зацікавити кінематографістів?
На мою думку, кінематографістів могли б зацікавити такі факти з біографії Свіфта:
- Внутрішній конфлікт. Його власне відчуття себе «гігантом серед здрібнілих сучасників» та водночас «іграшкою в руках можновладців». Це можна було б показати як драму талановитої людини, чиї амбіції та можливості не збігаються.
- Політичні інтриги. Його активна участь у політичному житті Лондона, боротьба партій торі та вігів, близькість до міністрів. Це ідеальний матеріал для політичного трилера про злети, падіння та закулісні ігри.
- Вигнання та боротьба за Ірландію. Перетворення з придворного політика на «національного героя Ірландії», який у своїх памфлетах закликав народ до боротьби за свободу, — це потужна історія про зміну поглядів і боротьбу за справедливість.
- Сатирик, що ризикує. Створення ним гострих сатиричних творів, які він спочатку боявся підписувати, та постійна небезпека з боку влади могли б стати основою для фільму про сміливого митця, який кидає виклик системі.
Як автори фільму досягають комічного ефекту в сценах шторму та перших хвилин перебування героя в Ліліпутії?
У сцені шторму: Комічний ефект створюється через поведінку головного героя. Замість того, щоб показувати справжній страх перед стихією, Гуллівер (Джек Блек) поводиться незграбно і смішно. Він може кричати, панікувати, але все це виглядає перебільшено, як у комедії. Його спроби керувати кораблем, скоріш за все, невдалі й кумедні. гумор будується на контрасті між небезпечною ситуацією і абсолютно негероїчною, трохи дитячою реакцією персонажа.
У перші хвилини в Ліліпутії: Тут гумор виникає через фізичну невідповідність.
- Масштаб: Величезний Гуллівер і крихітні ліліпути — це вже смішно. Їхні спроби зв’язати його мотузками, які для нього не товщі за нитки, або погрожувати йому мініатюрною зброєю виглядають комічно.
- Реакція героя: Гуллівер, прокинувшись, не сприймає ліліпутів як серйозну загрозу. Він може здивуватися, але його реакція, ймовірно, більше схожа на реакцію дорослого, що побачив комашок. Будь-який його рух, навіть чхання, для ліліпутів є катастрофою, що теж створює комічний ефект.
- Сучасні жарти: Герой Джека Блека використовує сучасний сленг і поп-культурні відсилання, що абсолютно незрозуміло ліліпутам і створює додатковий гумористичний шар.