Поміркуйте!
У чому полягає найсуттєвіша відмінність між епохами Античності та Середньовіччя?
Найсуттєвіша відмінність полягає у світогляді. В епоху Античності в центрі уваги була людина, її краса та гармонія зі світом. А в добу Середньовіччя головним став Бог, а життя людини розглядалося як шлях до духовного самовдосконалення та служіння церкві, яка була головним замовником мистецьких творів.
Створіть у зошитах гроно «Характерні ознаки світогляду доби Середньовіччя».
Гроно «Характерні ознаки світогляду доби Середньовіччя»
- Теоцентризм. Це повне зосередження на ідеї Бога, який вважався творцем, ідеалом та основою всього. Тому більшість видатних діячів того часу були богословами.
- Двовір’я. Старі язичницькі уявлення часто перепліталися з новими, християнськими.
- Ідеал: аскетизм (стриманість, відмова від життєвих благ) та духовне вдосконалення.
- Шановані типи людей: шляхетний лицар і побожний монах.
- Ознаки мистецтва: алегоричність та символізм.
- Головний замовник мистецтва: церква, яка визначала художні смаки.
Поміркуйте!
Який архітектурний шедевр доби Середньовіччя вас найбільше вразив? У чому його неповторність? Що вам відомо про його історію?
Мене найбільше вразив Собор Паризької Богоматері (Нотр-Дам де Парі), який є одним з найвідоміших прикладів готичної архітектури Середньовіччя.
Його неповторність полягає в поєднанні кількох унікальних рис. По-перше, це стрілчасті арки та склепіння, які створюють відчуття легкості та спрямованості вгору. По-друге, величезні вітражі та велике кругле вікно-розета на фасаді, що наповнюють собор світлом і створюють особливу атмосферу. По-третє, собор прикрашений безліччю скульптур на біблійні сюжети, а його вежі та шпилі роблять силует впізнаваним. Усе це разом — стрілчасті портали, ажурні карнизи та високі арки — підкреслює велич і гармонійність споруди.
Історія собору дуже багата. Його будівництво розпочалося ще в 1163 році. Протягом багатьох століть він був не просто храмом, а й важливим культурним та релігійним центром Парижа. Про нього навіть написав відомий письменник Віктор Гюго у своєму романі «Собор Паризької Богоматері».
Усний народний епос. Старини (билини)
Дивитися тут