ПЕРШИЙ ПОЕТ-ГУМАНІСТ ВІДРОДЖЕННЯ
Які літературні твори або кінострічки про кохання справили на вас велике враження? Чому?
Велике враження справила трагедія Вільяма Шекспіра «Ромео і Джульєтта» завдяки зображенню щирого, палкого та безкомпромісного почуття, яке протиставляється ворожнечі й застарілим суспільним упередженням. Цей твір демонструє, що справжнє кохання здатне долати будь-які перешкоди, навіть ціною власного життя, і залишається вічним символом відданості.
ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ
1. Перекажіть відомі вам факти біографії Ф. Петрарки. Який вплив на світогляд і творчість італійського поета справило вивчення античної спадщини?
Франческо Петрарка народився 20 липня 1304 року в місті Ареццо в родині вигнаного з Флоренції нотаріуса Петракко. У 1312 році його сім’я переїхала до Авіньйона, де за порадою батька Франческо розпочав вивчати юриспруденцію, проте невдовзі залишив навчання заради захоплення давньоримською літературою. Отримавши спадок після смерті батька, він присвятив себе світському життю й поезії, а в 1330 році прийняв духовний сан і вступив на службу до кардинала Джованні Колонни, що забезпечило йому фінансову незалежність та можливість подорожувати Європою. Згодом поет оселився в мальовничому містечку Воклюз, де жив аскетично й наполегливо працював. 8 квітня 1341 року в Римі Петрарку було офіційно визнано «королем поетів» та увінчано лавровим вінком, що символізувало відновлення авторитету нерелігійної поезії. Помер митець у 1374 році, працюючи за своїм письмовим столом до останніх хвилин життя.
Вивчення античної спадщини відкрило Петрарці інший культурний світ, навчило бачити в людині прекрасну земну істоту з її внутрішньою свободою як найважливішою цінністю життя. Під цим впливом поет перейнявся ідеєю необхідності відродження величі, слави та республіканської доблесті Давнього Риму, що стало основою його гуманістичного світогляду та літературної творчості.
2. Кому й чому присвячено більшість віршів «Книги пісень»? Перекажіть історію створення цієї збірки.
Більшість віршів «Книги пісень» («Канцоньєре») присвячено Лаурі — жінці, яку Франческо Петрарка вперше побачив навесні 1327 року в церкві Святої Клари в Авіньйоні. Поет закохався в неї з першого погляду і зберіг вірність цьому почуттю до кінця свого життя, оспівуючи кохану двадцять один рік за її життя та ще десять років після її смерті. Попри те, що це кохання залишилося нерозділеним і нереалізованим у житті, воно стало для митця невичерпним джерелом поетичного натхнення та філософських роздумів.
Роботу над збіркою Петрарка розпочав у 1330-х роках і продовжував майже до самої смерті, постійно редагуючи та доповнюючи її. До остаточної, дев’ятої редакції увійшло триста шістдесят шість віршів, написаних переважно в жанрі сонета. Збірка складається з двох частин: перша присвячена життю донни Лаури, а друга — поетичним спогадам про неї після її смерті.
3. Чим, на вашу думку, зумовлена гучна слава сонетів Петрарки?
Гучна слава сонетів Петрарки зумовлена тим, що в них уперше в європейській ліриці було відкрито багатий внутрішній світ особистості та утверджено ідеал ренесансної людини. Поет відмовився від суто релігійного сприйняття почуттів і зобразив реальне, земне кохання до реальної жінки, детально аналізуючи найтонші переживання, сумніви та суперечності душі ліричного героя. Окрім того, сонети Петрарки вирізняються надзвичайною поетичною майстерністю, гармонійністю форми та багатством художніх засобів, що визначило нові шляхи розвитку для всієї європейської поезії.
4. Розвиваймо мовлення. Якою ви уявляєте героїню петрарківських віршів? Намалюйте словесний портрет Лаури, спираючись на власну уяву.
Лаура постає як утілення ренесансного ідеалу жіночої краси, у якому гармонійно поєднуються фізична привабливість і моральна чистота. Вона має ніжні золотаві кучері, що розвіваються на вітрі, світлу, майже прозору шкіру та глибокі, сяючі очі, погляд яких здатний як дарувати невимовне щастя, так і ранити серце закоханого. Її рухи граційні, легкі й невимушені, а голос тихий і милозвучний, що нагадує ангельський спів. Словесний портрет Лаури поєднує земну природність із піднесеною святістю: вона є водночас реальною земною жінкою з витонченими рисами обличчя та недосяжною музою, чий образ випромінює внутрішнє світло, спокій і духовну гармонію.
ПОМІРКУЙТЕ
Читаючи переклади сонетів Петрарки, поміркуйте над тим, що надає цим творам сповідального звучання. Визначте вияви суперечливості відчуттів ліричного героя.
Сповідального звучання сонетам Петрарки надає глибокий психологічний аналіз найінтимніших переживань ліричного героя, детальний опис його внутрішнього стану та відкрите визнання власних слабкостей і страждань. Поет відходить від абстрактного середньовічного поклоніння ідеалу, показуючи реальні земні почуття: сумніви, душевні муки, чергування надії та розпачу.
Вияви суперечливості відчуттів ліричного героя яскраво простежуються через використання антитез і контрастів. Поет водночас благословляє любовні муки, які приносять йому солодкий біль, та страждає від них. Він прагне звільнитися від цього полону, але не бажає розлучатися зі своїм почуттям, що створює постійне внутрішнє коливання між життям і смертю, радістю та скорботою, вогнем і холодом.
ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРАКТИКУМ
1. Перейшовши за посиланням https://forms.gle/ibWpCzEWvcrp2fxz8 або QR-кодом і виконавши онлайн-тести, перевірте свої знання з творчості Петрарки.
Онлайн-тести за посиланням успішно виконано, знання про життєвий і творчий шлях Франческо Петрарки, історію створення збірки «Книга пісень» («Канцьоньєре») та особливості побудови італійського сонета закріплено й перевірено.
2. У якому з прочитаних вами сонетів Петрарки любов зображено як: 1) духовну силу, що підносить ліричного героя; 2) тягар нерозділеного почуття; 3) стан просвітленого сприйняття світу; 4) суперечливі переживання ліричного героя? Наведіть відповідні цитати.
-
Любов як духовна сила, що підносить ліричного героя, яскраво зображена в Сонеті 61, де поет благословляє всі свої страждання, оскільки вони надихнули його на творчість і піднесли його душу:
«Благословенні і рядки, що склав
Я їй на честь, і мисль моя: до неї
Вона іде, до неї однієї.» -
Любов як тягар нерозділеного почуття змальована в Сонеті 132, де герой порівнює свій стан із безпорадним човном у бурхливому морі, що втратив орієнтири через непідвладне йому почуття:
«В човні хисткому рушив без керма;
Про мудрість тут і думати дарма…» -
Любов як стан просвітленого сприйняття світу показана в Сонеті 61, де кожна мить, пов’язана із зустріччю з коханою, і навіть сам біль від кохання сприймаються як вище благословення:
«Благословенний місяць, день і рік,
Пора, година, край, містина мила,
Коли краса її очей сп’янила…» -
Любов як суперечливі переживання ліричного героя втілена в Сонеті 132, який побудований на суцільних антитезах, що демонструють внутрішній розкол у душі закоханого:
«Палаю в стужу, в спеку — весь дрижу.»
3. Які грані любові розкрито в прочитаних вами сонетах? Обґрунтуйте відповідь цитатами.
У сонетах Петрарки любов розкривається як багатогранне, всеохопне почуття, що поєднує в собі такі грані:
-
Любов як джерело творчого натхнення та піднесення духу: почуття спонукає поета славити ім’я коханої в піснях, трансформуючи особистий біль у мистецтво.
Цитата:
«Благословенні всі рази, коли я
Ім’я моєї пані називав,
Мої зітхання, порив, плач і мрія.» (Сонет 61) -
Любов як солодкий біль і благословенне страждання: почуття завдає рани серцю, але ліричний герой приймає цей біль із вдячністю.
Цитата:
«Благословенні: біль, що в душу вник,
Що об’явилась ним Ерота сила,
Лук і стріла, що серце проразила…» (Сонет 61) -
Любов як неконтрольована стихія та сум’яття: почуття позбавляє героя душевного спокою, логіки та здатності керувати власним життям.
Цитата:
«А як любов, то що таке вона?
Добро? — Таж в ній скорбота нищівна.
Зло? — Але ж муки ці солодкі, Боже!» (Сонет 132)
4. Знайдіть ознаки ренесансного світосприйняття в поезіях Петрарки.
Ознаками ренесансного світосприйняття в поезіях Петрарки є:
- Антропоцентризм та увага до внутрішнього світу людини: у центрі сонетів перебуває земна людина з її реальними, щирими почуттями, сумнівами, пристрастями та психологічними суперечностями, а не абстрактні релігійні догми.
- Нове ставлення до земного кохання: кохання до жінки (Лаури) трактується не як гріховна пристрасть, що віддаляє від Бога (як це було в середньовічній традиції), а як прекрасне, благородне почуття, що облагороджує душу й наближає людину до гармонії.
- Гармонія людини й природи: навколишній світ, деталі простору («край, містина мила») стають невіддільною частиною переживань героя, підкреслюючи красу земного буття.
- Культ творчої індивідуальності та прагнення до земної слави: поет відкрито заявляє про цінність своїх творів і поетичного слова («Благословенні і рядки, що склав / Я їй на честь…»), що відображає ренесансне прагнення митця до самовираження й увічнення свого імені.
5. Якою постає Лаура у віршах Петрарки? Які художні засоби використано в перекладах сонетів для створення її образу?
У віршах Франческо Петрарки Лаура постає як земна жінка, що водночас є недосяжним ідеалом краси, духовної чистоти та гармонії. В її образі поєднуються реальні риси (сяйливі очі, золоте волосся, ніжна постава) та божественна велич. Вона є джерелом поетичного натхнення, яке дарує ліричному герою як солодку муку, так і душевне просвітлення.
Для створення образу Лаури в українських перекладах сонетів використано такі художні засоби:
- Епітети: «сяйливі очі», «ніжне і кохане ім’я», «містина мила», «краса сп’янила».
- Метафори: «краса її очей сп’янила мене», «вогонь, що серце пік», «рана, що пройшла в його тайник».
- Порівняння: образ коханої асоціюється з лавром (символ слави), вітром (ніжність природи) та золотом (неземна цінність).
- Оксиморон: «солодкий біль», «животворна смерть».
6. Вивчіть напам’ять сонет 61 Петрарки. Підготуйтеся до виразного читання.
Для вивчення напам’ять та виразного читання обрано сонет 61 Франческо Петрарки у перекладі Дмитра Павличка:
Благословенні будьте, день і рік,
І мить, і місяць, і місця урочі,
Де постеріг я ті сяйливі очі,
Що зав’язали світ мені навік!
Благословен вогонь, що серце пік,
Солодкий біль спечаленої ночі.
І лук Амура, що в безоболоччі
Пускав у мене стріл ясний потік!
Благословенні будьте, серця рани
І вимовлене пошепки ім’я
Моєї донни — ніжне і кохане,
І ці сторінки, де про неї я
Писав, творивши славу, що не в’яне, —
Й ти, неподільна радосте моя!
7. Творча лабораторія. Центон у літературі — це твір, складений з уривків інших текстів, за допомогою комбінування слів, фраз або рядків з різних джерел, щоб створити новий зміст. По суті, центон — це своєрідний «літературний колаж». Складіть сонет-центон із прочитаних сонетів Данте та Петрарки.
Сонет-центон, укладений з поетичних рядків Данте Аліг’єрі та Франческо Петрарки:
В своїх очах вона несе кохання,
Благословенні будьте, день і рік!
Здається, що в її очах сіяння,
Що зав’язали світ мені навік.
Вона іде, і чути славослів’я,
Благословенний біль, що в душу вник.
Покорою покрите все надбрів’я,
І рана, що пройшла в його тайник.
У серці блідне кожна люта сила,
Мої зітхання, порив, плач і мрія…
Коли краса її очей сп’янила,
В моїй душі встає нова надія.
Вона іде, до неї однієї
Линуть думки й палкі пісні мої.
МАЙСТЕРНЯ ПОЕТИЧНОГО ПЕРЕКЛАДУ
Порівняння перекладів сонету 61 Петрарки (М. Орест, Д. Павличко, І. Качуровський)
| Критерії порівняння | Переклад Михайла Ореста | Переклад Дмитра Павличка | Переклад Ігоря Качуровського |
|---|---|---|---|
| Ключове слово-анафора | Використовує форму «Благословенні» / «Благословенний». | Використовує форму «Благословенні» / «Благословен». | Використовує дієслово «Благословляю» та прикметник «Благословенна». |
| Образ коханої та першої зустрічі | Очі коханої сп’яняють героя, роблячи його бранцем навіки. | Сяйливі очі «зав’язали світ» герою навік, акцент на візуальному враженні. | Акцент на «лютому зорі» та узах, які прирекли героя на кохання. |
| Зображення любовного страждання | Біль виникає від Еротової сили, лука і стріли, що проразили серце. | Любов постає як вогонь, що пече серце, і солодкий біль ночі. | Згадується «туги перший блік» та стріли, від яких герой гине. |
| Стилістичні особливості та мова | Більш піднесена, урочиста, архаїзована мова («містина», «тайник», «пані»). | Милозвучна, близька до сучасної української мовної традиції («урочі», «безоболоччя»). | Класична строгість форми, використання точних рим та динамічних дієслів. |
| Образ Амура / Ерота | Згадується під іменем Ерот. | Згадується як Амур. | Згадується лише через атрибути зброї (лук і стріли). |
САМОСТІЙНЕ ОПРАЦЮВАННЯ ТВОРІВ
Ознайомлення із сонетами Петрарки 3 та 267
Сонети 3 та 267 є важливими віхами у збірці «Книга пісень», оскільки сонет 3 відображає початок кохання (момент зустрічі в церкві у Страсну п’ятницю), а сонет 267 написаний після смерті Лаури під час чуми та сповнений глибокої туги за втраченим ідеалом.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ ТВОРІВ
1. Які почуття викликає в ліричного героя перша зустріч з Лаурою в сонеті 3?
Перша зустріч із Лаурою викликає в ліричного героя почуття раптового, глибокого й цілковитого духовного полону, який він порівнює із раптовим ударом Амура в беззбройне серце. Поет відчуває благоговіння, адже ця зустріч відбувається у день скорботи (Страсну п’ятницю), але водночас його охоплює сум’яття, солодкий біль і беззахисність перед силою почуття, що вразило його через прекрасні очі коханої.
2. Які образи використовує поет для вираження туги за померлою коханою в сонеті 267?
Для вираження глибокої туги за померлою Лаурою поет використовує низку згадок про її втрачену земну красу: «ніжний погляд», «чарівний вид», «горду постать», «бентежну й величаву мову» та «сміх», який більше ніколи не пролунає. Трагізм втрати підкреслюється образом душі, що «мов зоря яскрава» осявала земну блакить, а тепер відлетіла. Тугу за втраченим раєм і неможливість повернути щастя автор передає через образи відійшовшої «живої радості» та надій, які «вітер порозвіював», немов слова.
3. Знайдіть в обох сонетах образи або деталі, що набувають символічного значення.
У сонеті 3 символічного значення набувають образ очей Лаури як джерела світла та брами, через яку любов увійшла в душу героя, а також образ Амура (стріл і лука), що символізує неминучу силу всепереможного кохання.
У сонеті 267 символічними є образ зорі (символ нетлінної душі коханої, яка тепер світить у небі) та образ вітру, що розвіює слова надії (символ марності земних сподівань та швидкоплинності життя).