Микола Хвильовий (1893-1933) — визначна постать української літератури. Талановитий український прозаїк, поет, публіцист і сміливий політичний діяч. Став одним із творців нової української прози після революції. Належав до яскравих представників “розстріляного відродження” — покоління митців, знищених сталінським режимом. Його палкий заклик “Геть від Москви!” став символом боротьби за культурну незалежність України та приніс йому як славу, так і переслідування.
Про автора
✨ Справжнє ім’я — Фітільов Микола Григорович (писав також під псевдонімами Юлія Уманець, Стефан Кароль та Дядько Микола)
✨ Творець ВАПЛІТЕ — Вільної академії пролетарської літератури.
✨ Представник трагічного покоління “розстріляного відродження”.
✨ Визнаний основоположник української прози XX століття.
✨ Створив романтику вітаїзму — концепція позитивного життя та українського відродження.
✨ Сміливо розпочав літературну дискусію 1925-1928 років гострими статтями “Геть від Москви!”, “Дайош психологічну Європу!“.
✨ Нещадно переслідувався радянською владою за свої погляди.
✨ Трагічно обірвав власне життя, протестуючи проти арешту друга Михайла Ялового. У прощальній записці написав: “Арешт Ялового - це розстріл цілої генерації… За що? За те, що ми були найщирішими комуністами? Нічого не розумію”.
✨ Його твори були під забороною в Україні майже до розпаду тоталітарної системи.
Важливі цитати й перифрази:
революціонер з голови до п’ят
основоположник справжньої української прози
шукання Хвильового почалися там, де урвалися шукання Коцюбинського
наділений чутливою інтуїцією письменник гарячково шукає виходу з катастрофічної ситуації, породженої наростаючою силою репресій, вимиранням мільйонів українських селян, поширенням недовіри й підозри в суспільстві. Шукає й не знаходить. Бо не бачить виходу з цієї ідеологічної пастки, у яку він, комуніст, потрапив, натхненно довірившись ідеалам революції
у хаосі трагічних катаклізмів нашої історії не загубився його мужній і чистий голос. Він долинає до нас з надзвичайного минулого, у якому цей “м’ятежний комунар” і романтик вимірював свою сірооку “м’ятежну наречену
сам хвилюється і нас усіх хвилює, п’янить і непокоїть, дратує, знесилює й полонить
Аналіз: