Леся-Українка. Бояриня - Калинич відповіді

• Назад до змісту

Пригадайте

1. Пригадайте особливості драми.

Драма призначена насамперед для постановки на сцені театру. Її текст складається з розмов героїв — діалогів і монологів, а авторські пояснення та зауваження подаються в ремарках. Основою драматичного твору завжди є гострий конфлікт і дія, а не розповідь оповідача про події.

2. Які драматичні твори вам відомі? Де відбуваються події в цих творах?

Ми вивчали п’єсу Івана Котляревського «Наталка Полтавка», дія якої розгортається в українському селі під Полтавою, і комедію Івана Карпенка-Карого «Мартин Боруля», де події відбуваються на хуторі та в повітовому місті. Також мені відома драма-феєрія Лесі Українки «Лісова пісня», події якої розгортаються в прадавньому волинському лісі.

Біографія лесі українки

Хто батьки Лесі Українки?

Батько поетки — Петро Антонович Косач, юрист, освічений громадський діяч і дворянин. Мати — Ольга Петрівна Драгоманова-Косач, відома українська письменниця, публіцистка та етнографка, яка творила під псевдонімом Олена Пчілка.

Чому Леся Українка здобувала освіту вдома?

Вона здобувала освіту вдома через важку недугу — туберкульоз кісток, на який захворіла після водохресного купання й застуди в дитинстві. Хвороба вимагала постельного режиму та частих поїздок до лікарень, тому мати організувала доньці ґрунтовне домашнє навчання за участю найкращих учителів і власної бібліотеки.

Як хвороба вплинула на життя письменниці?

Недуга змінила все її життя: через постійний біль і операції Леся не могла відвідувати школу та грати на фортепіано, хоч мала неабиякий музичний хист. Проте ця боротьба загартувала її характер, зробила надзвичайно вольовою («щоб не плакать, я сміялась») та спонукала зосередитися на літературній праці, науці й вивченні мов.

Чим відрізнялося дитинство Лесі від дитинства її однолітків?

Леся виростала в унікальному творчому й патріотичному середовищі, де розмовляли винятково українською мовою та шанували народні традиції. Вона не бавилася у звичайні вуличні ігри через слабке здоров’я, зате вже в чотири роки навчилася читати, у дев’ять написала свій перший вірш «Надія», а підлітком перекладала твори Гоголя й Гомера.

Що в дитинстві Леся читала, чим захоплювалася?

Вона захоплювалася грою на роялі, вишиванням, малюванням і збиранням фольклору. Леся жадібно читала українські думи, народні казки, міфи Давньої Греції, твори Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, Вальтера Скотта та світову класику в оригіналі.

Хто з родини письменниці також був письменником / письменницею або культурним діячем / діячкою?

Крім матері Олени Пчілки, видатним ученим, істориком, літературознавцем і філософом був її рідний дядько Михайло Драгоманов. Її старший брат Михайло писав художні твори під псевдонімом Михайло Обачний, перекладав і займався наукою, а сестри Ольга та Ізидора також залишили спогади й працювали в царині культури.

Які мови, крім української, знала Леся Українка?

Леся Українка була справжньою поліглоткою: вона вільно володіла французькою, німецькою, англійською, польською, італійською, болгарською та російською мовами, а також знала давньогрецьку й латину, вивчала грузинську.

У яких країнах перебувала Леся Українка під час лікування?

У пошуках сухого й теплого клімату Леся Українка лікувалася в Криму, на Кавказі (Грузія), у Єгипті (Хельван поблизу Каїра), а також перебувала в Австро-Угорщині, Німеччині, Італії та Швейцарії.

Яку роль у її житті відіграв дядько Михайло Драгоманов?

Михайло Драгоманов був для Лесі найвищим духовним наставником, «учителем життя» та старшим другом. Він керував її читанням, радив, які теми обирати для творів, знайомив із передовою європейською суспільною думкою й навчив мислити широко та без компромісів із деспотією.

Які твори Лесі Українки вам запам’яталися найбільше? Чому?

Мені найбільше запам’ятався вірш «Contra spem spero!», бо він дає неймовірний заряд віри та незламності, і драма «Бояриня», оскільки в ній письменниця сміливо показала, як імперія поступово душить людську свободу й національну гідність.

Працюємо над змістом поеми «Бояриня»

3. Прочитайте драму й поміркуйте над запитаннями наприкінці кожного розділу.

Текст драматичної поеми опрацьовано. Твір вражає трагізмом: ми бачимо зіткнення двох зовсім різних світів — вільного українського та деспотичного московського. Запитання допомагають простежити, як поступові компроміси із сумлінням руйнують особистість і ведуть до загибелі.

4. Дайте назви кожному розділу. Запишіть їх у зошит.

Ось такі лаконічні назви розкривають зміст кожного розділу:

1. Розділ І — Гостювання Степана в домі Перебійних. Сватання.
2. Розділ ІІ — Чужі звичаї московського терема. Приниження Оксани.
3. Розділ ІІІ — Таємна розмова з гостем з України. Страх і супліка.
4. Розділ IV — Марні сподівання на царя. Благання про втечу.
5. Розділ V — Трагічний фінал: «іржа» на душі та згасання Оксани.

5. Чому Степан вважає, що служити цареві — це не зрада України, хоча Іван має протилежну думку?

Степан переконаний, що служба монарху є виконанням присяги, яку його батько дав на Переяславській раді. Він наївно сподівається ласкою та дипломатією пом’якшувати удари царя по Україні. Іван же дивиться на речі тверезо: для нього будь-яка служба загарбникові — це ганебна зрада власного народу та добровільне рабство.

6. Які аргументи Перебійний використовує, щоб виправдати дії гетьмана Богдана Хмельницького?

Старий Перебійний нагадує, що справа України була вкрай сутужною, навколо стояли могутні вороги, і навіть мудрий гетьман Хмельницький розумів, що самотужки втримати державу неможливо, тому був змушений шукати союзників.

7. Чи погоджуєтеся ви з твердженням Івана про однакову підлеглість «лядським» і «московським» панам? Чому?

Я цілком погоджуюся з думкою Івана. Підлеглість будь-якій імперії означає рабство, визиск і втрату волі. Немає різниці, хто саме гнобить твій народ, — чужа корона чи царська рука однаково вимагають зречення гідності.

8. Як впливає розмова про минуле на стосунки між Іваном і Степаном?

Ця розмова одразу виявляє глибоку світоглядну прірву між парубками. Між ними спалахує напруга: Іван зневажає пристосуванство, а Степан болісно намагається захистити честь своєї родини, тому взаємна довіра зникає.

9. Чи можна вважати, що Степан виправдовує компроміси задля вищої мети? У чому полягає вища мета, на його думку?

Так, Степан щиро виправдовує компроміси. Його «вища мета» — захистити православну віру й хоча б здалеку, маючи доступ до царя, допомагати землякам і просити для них полегкості.

10. Які моральні межі простежуються в роздумах Оксани про «кров на руці»? Що для неї важливіше — честь чи сила?

Для Оксани неприпустимим є братовбивство та жорстокість. Їй огидні воїни, які хизуються силою, але мають руки в «братній крові» через міжусобиці. Честь, лагідність і моральна чистота для неї значно важливіші за грубу військову перевагу.

11. Чи можна стверджувати, що образ Оксани — приклад трансформації жіночої свідомості в часи соціальних потрясінь? Чому?

Так, можна. Оксана виростає з безпечної, життєрадісної дівчини у глибоку, трагічну жінку, яка починає розуміти політику, оцінювати наслідки поразки держави й усвідомлювати особисту відповідальність за долю Батьківщини.

12. Наскільки виправдане рішення Степана забрати Оксану до Москви з огляду на її занепокоєння та патріотичні почуття?

Це рішення виявилося егоїстичним і згубним. Степан закохався й подумав про власний затишок, але не зважив на те, що волелюбна українка просто задихнеться в атмосфері деспотизму, де жінка замкнена в теремі й позбавлена прав.

13. Яке значення має фраза «се річ не власна, се громадська справа» в контексті дискусії Івана?

Іван підкреслює, що питання служіння ворогові та національної зради не є чиєюсь приватною справою. Вибір кожної людини, особливо зі старшинського роду, впливає на долю всієї нації, тому тут не можна керуватися лише власною вигодою.

14. Чи відчуває Степан внутрішній конфлікт між лояльністю до імперії та вірністю Україні?

Так, Степан постійно карається цим роздвоєнням. Він любить Україну, але страх за власну шкуру й посаду змушує його плазувати перед царем. Це безсилля й розрив між серцем і вчинками отруюють його душу.

15. Як змінюється ідентичність Оксани після переїзду до Москви? Чи може вона залишатися собою в новому середовищі?

Вона переживає страшний душевний злам. З вільної козачки вона перетворюється на безправну самітницю в теремі. Залишатися собою вона не може, бо тамтешній побут вимагає повної покори чоловікам, мовчанки й лицемірства, від чого Оксана духовно згасає.

16. Чи є виправданим підкорення чужим звичаям заради безпеки та соціального статусу, як це робить Степан?

На мою думку, це невиправдано. Такий вибір рятує життя, але знищує людську й національну гідність. Степан здобув боярство й багатство, але став рабом і «холопом», який боїться навіть слово промовити без дозволу.

17. Чому мати Степана зберігає українське вбрання, навіть мешкаючи в Москві, тоді як Степан приймає місцеві звичаї? Чи робить він це щиро? Чому?

Мати стара, вона «ладнається в божу путь», тому їй байдуже до чужої думки й кар’єри. Степан же служить при дворі, тому змушений носити боярське вбрання заради безпеки та служби. Робить він це нещиро, лише через страх за себе й родину.

18. У чому полягає конфлікт між традиціями українськими та московськими? Які цінності стоять за кожною із цих систем?

Конфлікт полягає в протистоянні свободи й рабства. В українській культурі цінуються особиста гідність, відкритість, рівноправне й шанобливе ставлення до жінки. У московській — панують сувора деспотія, страх перед владою, приниження людської гідності та затворництво жінки («теремний уклад»).

19. Як символічно показано втрату культурної самобутності через зміну імен (Оксана — Аксинья, Іван — Ваня, Ганна — Аннушка)?

Зміна імен підкреслює процес імперського зросійщення та знеособлення. Забираючи в людини її питоме ім’я, імперія стирає її коріння, перетворюючи самобутню особистість на слухняного безправного підданця.

20. Чи справедливим є тиск, який чинять на Оксану родина й обставини, щоб вона погодилася на поцілунок боярина? Чому?

Цей тиск є жорстоким і несправедливим, бо він зневажає жіночу гідність і дівочу честь Оксани. Проте родина боялася помсти впливового гостя, тому пожертвувала почуттями невістки заради власного спокою.

21. Як виявляється влада і приниження в сцені, де Степан змушений називати себе «холопом Стьопкою»? Яке лексичне значення слова «холоп»? Чи можна тут його ототожнити з поняттям «блазень»? Чому?

Приниження полягає в тому, що шляхетний, освічений українець добровільно перекреслює власне людське «Я» перед деспотом. «Холоп» — це підневільна людина, кріпак, повний раб свого господаря. Ототожнити його з «блазнем» не можна, бо блазень свідомо розважає публіку чи господаря заради жарту, тоді як холоп — це безправна істота, позбавлена будь-яких прав і гідності.

22. Чи погоджуєтеся ви з позицією Степана, що поступки — єдина можливість зберегти сім’ю? Чи могли бути інші варіанти?

Я не можу погодитися з такою позицією, хоч і розумію його страх. Поступки ворогу ніколи не мають меж — імперія забирає все більше, поки не вип’є душу. Іншим варіантом було б не їхати до Москви або вчасно втекти за кордон чи повернутися додому й боротися разом зі своїм народом.

23. Чи можливий компроміс між честю та виживанням в умовах імперського тиску, з погляду героїв? А як вважаєте ви?

Для Степана такий компроміс спочатку здавався можливим засобом порятунку, але для Оксани він виявився смертельним. На мою думку, справжній компроміс із тиранією неможливий: вибираючи виживання ціною честі, людина неминуче морально деградує.

24. Чи можна сказати, що мати, Степан, Ганна й Оксана представляють різні стратегії адаптації до чужої культури? У чому полягають ці стратегії?

Так, кожен із них демонструє власний спосіб пристосування до життя в чужому середовищі:

25. Яка природа внутрішнього конфлікту Степана? Чи насправді його вибір залишатися в Москві зумовлений вірністю присязі, чи є й інші, більш особисті або прагматичні причини?

Конфлікт Степана розгортається між його козацькою душею та рабським становищем при дворі. Посилання на батьківську присягу — це радше зручне виправдання власного страху втратити майно, сите життя й високий статус, адже в зруйнованій Руїною Україні йому довелося б починати все з нуля й ризикувати головою.

26. У чому полягає відмінність між сприйняттям свободи Оксаною та Степаном? Чи є втеча актом свободи, як вважає Оксана, чи проявом зради, як припускає Степан? Чому?

Для Оксани воля — це можливість бути собою, дихати вільно й не чинити підлості. Втеча для неї — це порятунок честі й вихід із духовної темниці. Степан же мислить формально: для нього втеча — порушення царської клятви та ризик стати жебраком-приблудою на чужині.

27. Як змінюється образ Москви в уявленні героїв?

Спершу Москва уявлялася Оксані близькою християнською землею зі спільною вірою. Але на місці вона побачила моторошну «темницю», країну холопів, доносів, канчуків і паль, де навіть у церкві люди сповнені злоби до чужинців.

28. Чому гість порівнює московських воєвод з татарами, а Оксана каже, що навіть церква в Москві не схожа на християнську?

Гість порівнює воєвод із татарами через їхні дикі грабунки, насильство та вимагання повної покірності. Оксана ж бачить, що в московській церкві немає любові та милосердя: прихожани замість молитви злісно шепочуться за спиною («Хохлуши!») і хизуються своїм благочестям.

29. Чи справедливе твердження, що Україна в добу Руїни між «двох вогнів»? Чому?

Це твердження цілком точне. Україна була роздерта між двома зажерливими імперіями — Московським царством і Річчю Посполитою. Українські керманичі шукали порятунку то в одного сусіда, то в іншого, але обидві сторони прагнули лише знищити нашу державність.

30. Яке значення має сцена пошиття корогви й передачі її до Чигирина? Чи можна цей крок вважати символом пасивного спротиву або натяком на глибинну незгоду з московською політикою?

Цей вчинок свідчить про те, що українська молодь не змирилася з поневоленням. Пошиття бойового прапора для повстанців гетьмана Дорошенка — це прояв підпільного спротиву та ясний знак непокори московському володарюванню.

31. Що символізує «іржа на шаблі»? Яке значення має ця метафора в контексті втрати сили, чистоти, ідеалів?

Іржа на шаблі символізує бездіяльність, духовну зраду та втрату лицарського духу. Якщо зброєю не користуються для захисту свободи, вона покривається іржею та приростає до піхов. Так само й душа людини, яка уникає боротьби, покривається моральною іржею покірності й безсилля.

32. Чи можна сказати, що Оксана стала жертвою не лише чужини, а й власного вибору? У чому полягає її трагедія — в обставинах чи у власному внутрішньому конфлікті?

Оксана справді стала жертвою і власного рішення. Вона покохала лагідного Степана й повірила, що кохання сильніше за все, забувши про різницю між волею та деспотією. Її особиста трагедія — у розриві між гарячою любов’ю до чоловіка та неможливістю жити в духовному рабстві.

33. Чому Степан не хоче втікати з Москви? Які причини він наводить? Як Степан намагається виправдати своє бездіяльне «сидіння в московському запічку»? Чи є його аргументи переконливими з морального погляду?

Степан наводить кілька причин: вірність царській присязі, страх помсти воєвод його родичам в Україні та небажання ставати безпритульним приблудою в Польщі чи Волощині. Своє сидіння на місці він виправдовує тим, що він «не боєць», а мирний писар, який може подати супліку. З морального погляду це виглядає як боягузтво та спроба знайти гарне пояснення своїй слабкості.

34. Яку роль відіграє в цьому уривку тема пам’яті та заповіту? Чому Оксана хоче, щоб її пам’ятали саме як людину, що допомогла пораненим «після бою»?

Тема заповіту повертає Оксану до рідного коріння: вона хоче передати свої речі вільним братчикам, а не залишати їх у Москві. Вона прагне залишитися рятівницею для поранених, бо через хворобу не має сили взяти зброю до рук, але всім серцем прагне прислужитися тим, хто бореться за Україну.

35. Що символізує прощання Оксани із сонцем? Чи можна цей момент вважати кульмінацією її духовного й емоційного шляху? Думку аргументуйте.

Сонце, що котиться на захід (у бік України), уособлює для героїні недосяжну рідну землю, тепло, світло й утрачену свободу. Це момент духовної кульмінації твору: Оксана остаточно прощається з надією на одужання, визнає поразку в боротьбі з обставинами й передчуває близьку смерть.

Досліджуємо мову та ідейний зміст твору

Пригадайте, які слова називають архаїзмами, а які — історизмами? Яка відмінність між ними? У чому полягає їхня роль?

Архаїзми — це застарілі назви понять чи предметів, які існують і сьогодні, але називаються іншими словами (наприклад: перст — палець, уста — губи). Історизми — це назви зниклих предметів, посад чи явищ минулих епох, які вже не мають синонімів у сучасній мові (наприклад: боярин, очіпок, кунтуш, корогва). Їхня роль у драмі — достовірно відтворити колорит доби козаччини та підкреслити різницю між українським і московським побутом.

36. Використовуючи доступні вам джерела, з’ясуйте, коли вперше надруковано «Бояриню». Як ви вважаєте, чому?

Драматичну поему було вперше надруковано 1914 року в журналі «Літературно-науковий вісник», уже після смерті поетки. Твір не міг вийти за життя авторки, оскільки царська імперська цензура суворо забороняла все, що викривало колоніальну політику Москви та закликало українців до пробудження гідності.

37. Поясніть, як ви розумієте поняття «національна пасивність». Як це поняття виявляється в образі Степана, його родини, Оксани та її брата Івана?

Національна пасивність — це байдужість до поневолення власного краю, відмова від боротьби й покірне схиляння голови перед загарбником. В образі Степана вона проявляється через прислужництво царю та страх покарання; у його матері — у звичці терпіти («з вовками по-вовчи вий»); в Оксани — у тому, що вона змирилася з переїздом до Москви й дозволила скувати себе неволею. Іван же — повна протилежність пасивності: він гостро засуджує будь-яке плазування перед панами й обирає збройну боротьбу.

38. Перейдіть за покликанням чи QR-кодом й опрацюйте таблицю узагальнених характеристик основних психотипів особистості; з’ясуйте психотипи персонажів твору «Бояриня».

• Оксана: Емотив (чутлива натура) із рисами ідеалістки. Вона живе серцем, надзвичайно гостро переживає фальш і приниження, але не має внутрішньої грубості для відкритої боротьби в чужому світі.
• Степан: Адаптивний конформіст. Розумний і вчений, але полохливий, схильний знаходити моральні виправдання власним компромісам заради спокою та вигоди.
• Іван: Бунтівник-домінант. Прямолінійний, безкомпромісний воїн, який зневажає рабство й цінує волю понад власне життя.
• Олекса Перебійний: Поміркований реаліст. Шукає практичні шляхи для виживання родини в бурхливий час Руїни, схильний згладжувати конфлікти.
• Мати Оксани: Турботлива берегиня. Її головна турбота — мир, спокій та ситість дітей за будь-яких обставин.

39. Порівняйте образи Оксани й Степана. Як вони уособлюють різні моделі поведінки в умовах національного гноблення?

Степан уособлює тип пристосуванця (колаборанта за потребою), який заради збереження життя й достатку зрікається гідності та вдягає чужу личину «холопа». Оксана втілює трагічний образ сумління нації: вона не може боротися шаблею, але й не здатна примиритися з рабством, тому гине від внутрішнього розпачу.

40. Поясніть, чому Леся Українка для зображення проблем свого часу обрала саме історичний період після смерті Богдана Хмельницького.

Епоха Руїни стала для України катастрофою через розбрат старшини й поступове затягування імперського зашморгу на Переяславських угодах. Леся Українка звернулася до цієї доби, щоб показати сучасникам початку ХХ століття: будь-яка віра в «доброго царя» та відмова від власної сили призводять до втрати державності.

41. Що символізують «московські пазурі» в драматичній поемі? Як ця алегорія увиразнює ідею твору? Простежте мовлення персонажів. Чому можна стверджувати, що московські пазурі роздирають і мову? Як це зобразила Леся Українка?

«Московські пазурі» — це алегорія імперського поневолення, яке міцно тримає людину й поступово вириває з неї все рідне. Ці пазурі вдираються і в мову: вільне козацьке мовлення витісняється чужими формами («челом бьет», «холоп Стьопка»), героїв змушують міняти імена на російський штиб (Оксана стає Аксиньєю, Ганна — Аннушкою), що наочно демонструє процес духовного знищення нації.

42. Чи можна виправдати поведінку Степана? Аргументуйте свою думку, добираючи цитати з тексту.

По-людськи зрозуміти його страх можна, але виправдати — ні. Його сподівання служити Україні з ласки ката були ілюзією. Він сам говорить: «Та якби ми не гнули тута спини, то на Україні, либонь, зігнули б у три погибелі родину нашу», але в результаті стає рабом: «Ось ти млієш з огиди… а як я повинен “холопом Стьопкою” себе взивати та руки цілувати, як невільник…». Така покора веде не до порятунку, а до самознищення.

43. Чи актуальні проблеми, порушені в «Боярині», для сучасної України? Як саме? Наведіть приклади.

Ці проблеми надзвичайно актуальні й сьогодні, коли Україна знову захищає свою незалежність від російської агресії. Ми на власні очі бачимо небезпеку колабораціонізму, спроб «домовитися з Москвою» та небезпеку культурного пристосуванства. Твір нагадує, що поступки ворогу ніколи не зупиняють його, а лише збільшують апетит загарбника.

44. Порівняйте образ Степана з типом героя у творах романтизму та неоромантизму. У чому полягає внутрішній конфлікт Степана? Який вибір робить герой твору й чому?

На відміну від романтичного бунтаря чи мужнього неоромантичного героїзму, де особистість сміливо кидає виклик обставинам, Степан постає пасивним інтелігентом. Його конфлікт — у неможливості поєднати совість українця зі статусом царського прислужника. Він обирає покору через страх, душевну кволість і звичку до комфорту.

45. З’ясуйте, які історичні події зображено в драмі. Поясніть, як ви розумієте одну з ознак неоромантизму — поєднання історизму з глибокою емоційністю, переживаннями.

У драмі показано другу половину XVII століття — часи Руїни, повстання Петра Дорошенка та закріпачення України Москвою. Поєднання історизму з емоційністю полягає в тому, що авторка досліджує не сухі воєнні баталії, а показує, як трагічна історія поразки держави відлунює в душі звичайної української родини через сльози, сумніви та особисті драми.

46. Перегляньте виставу в класі та обговоріть її. Для перегляду перейдіть за покликанням чи QR-кодом, що на с. 45.

Вистава вражає зоровим і музичним контрастом. На рідній Волині чи Гетьманщині сцена наповнена сонячним світлом, піснями, білими рушниками й вільними рухами людей. У Москві ж декорації стають тісними, ґратчастими й темними, немов клітка, що підсилює відчуття безвиході та трагічної долі Оксани.

Творчі завдання та діалог з іншими творами

47-1. Чим суголосні ці фрагменти творів Тараса Шевченка (середина ХІХ ст.) і Лесі Українки (початок ХХ ст.)?

Обидва поети з глибоким гнівом і болем засуджують лакейство української старшини. Слова Шевченка про «рабів, подножків, грязь Москви» прямо перегукуються з реплікою Івана з «Боярині» про те, що однаково огидно «чиї лизати п’яти, чи лядські, чи московські». Обидва автори нещадно картають добровільну зраду власного народу заради панських милостей.

47-2. Як ви гадаєте, чому тогочасні українські еліти ставали на службу чи то Варшаві (Речі Посполитій, Польщі), чи то Москві (Московії, Російській імперії), а не служили українському народові (Києву)?

Через брак єдності між гетьманами та відсутність власної міцної держави еліта думала насамперед про свої маєтки, ранги та соболі. Вони шукали сильної руки ззовні, щоб закріпити власні багатства над простим людом, нехтуючи свободою рідного краю.

47-3. Яке виправдання колаборації із загарбником з’являється у творі Лесі Українки?

Степан виправдовує службу цареві тим, що його батько дав клятву на раді й «додержав те слово вірне», а також нібито прагнув «служити рідній вірі» та вимолювати «цареву ласку» для порятунку братів на батьківщині.

47-4. Чи актуальна ця проблема сьогодні, коли Україна стала незалежною державою? Відповідь аргументуйте.

Так, це питання залишається вкрай болючим. Навіть маючи власну вільну державу, ми стикаємося з людьми, які заради грошей чи кар’єри виправдовують співпрацю з ворогом. Твір Лесі Українки служить суворим уроком: будь-які ігри з окупантом завжди закінчуються рабством або духовною загибеллю.

Завдання на вибір

48-1. Напишіть есе на тему: «Мова — маркер нації».

Мова — це не просто слова, якими ми обмінюємося інформацією щодня. Це генетичний код нації, захисний щит її культури й свідчення гідності. У драматичній поемі Лесі Українки «Бояриня» ми бачимо, як окупація починається саме зі спроби підкорити мову.

Опинившись у Москві, Оксана відразу відчуває чужість через мовний бар’єр. Її дратують зневажливі прізвиська («хохлуши»), лицемірний церковний говір і канцеляризми московського двору. Зміна українських імен на чужі лади (Оксана на Аксинью) стає символом духовного полону. Коли Степан принижено промовляє про себе «холоп Стьопка», він разом із мовою покірності втрачає рештки чоловічої та козацької честі.

Сьогодні, у часи жорстокої війни за наше виживання, українська мова стала нашою зброєю та розпізнавальним знаком «свій — чужий». Відмовляючись від рідного слова на користь мови загарбника, людина добровільно пускає до своєї оселі той самий «московський запічок». Берегти й розвивати українську мову — означає бути господарем у своїй хаті, пам’ятаючи власне коріння та не даючи ворожій іржі заіржавити наш дух.

48-2. Поясніть поняття «неоромантизм» у формі схеми чи таблиці. Наведіть приклади художніх прийомів у «Боярині», які підтверджують належність твору до неоромантизму (наприклад, символізм, ідеалізм, трагізм вибору тощо).

Схема відображає чотири наріжні камені неоромантичної естетики драми «Бояриня», які концентрують увагу на психологічній боротьбі в душі Оксани.

49-3. Розіграйте одну сцену (на вибір) і створіть мініфільм за твором.

Для короткого фільму найкраще підходить фінал поеми (Розділ V) — сцена розмови хворого подружжя в саду перед заходом сонця.

Сценарій для зйомки мініфільму:

• Кадр 1 (середній план): Занедбаний сад при московському домі. На ослоні сидить виснажена Оксана в українській шовковій хустці, її очі гарячково палають.
• Кадр 2 (деталь): Степан у важкій боярській шапці сідає поруч і бере її за руку. Оксана пильно дивиться на його долоню: «От, здається, руки чисті, проте все мариться, що їх покрила не кров, а так… немов якась іржа…».
• Кадр 3 (крупний план): Обличчя Степана скривлене мукою і соромом, він мовчки опускає очі додолу.
• Кадр 4 (загальний план): Сонце повільно ховається за далекі дерева, забарвлюючи все небо в тривожний червоний колір.
• Кадр 5 (панорама): Оксана повільно зводиться на ноги, спираючись на плече Степана, обертається обличчям на захід і тихо шепоче: «Добраніч, сонечко! Ідеш на захід… Ти бачиш Україну — привітай!». Плавне затемнення під тужливий мотив сопілки.