Іван Федорович Драч (1936–2018) — видатний український поет, перекладач, кіносценарист, драматург, державний і громадський діяч.
Про автора:
✨ Шістдесятник
✨ Шукає новий зміст і форми для творчості.
✨ Сонце — центральний символ його поезії, що єднає природне й духовне.
Важливі цитати та перифрази:
Сонячний поет
Художнику немає скутих норм. Він - норма сам, він сам в своєму стилі
Без нього сучасний літературний перебіг не мислиться. Не мислиться без “Кирилових крил”, без “на рівні вічних партитур”, без “соняшника”, який їздить на велосипеді, без “планетарної причетності” - одне слово, без тих фірмових, суто Драчевих знаків, які стали називними, афористичним
Сонце та вогнепоклонські мотиви проймають увесь дотеперішній доробок І.Драча
Коротка біографія
Народився 17 жовтня 1936 року в селі Теліжинці на Київщині в сім’ї робітника радгоспу.
Після школи в Тетієві одразу став учителем російської мови в селі Дзвенячому. Згодом працював у райкомі комсомолу та відслужив в армії (1955-1958).
Перший вірш надрукував ще школярем у 1951 році. Вступив у 1958 році на філологічний факультет Київського університету, але його виключили через вільнодумство. Зміг відновитися лише на заочному.
Павло Загребельний допоміг йому влаштуватися в газету “Літературна Україна”. У 1964 році закінчив сценарні курси в Москві та працював на Київській кіностудії Довженка, пишучи вірші, інколи з критикою радянської влади.
Творчий шлях розпочався збіркою “Соняшник” (1962), а вже 1965-го світ побачили “Протуберанці серця”.
Його ранні твори вражають незвичною асоціативністю, свіжими метафорами, авторськими неологізмами та сюрреалістичною поетикою.
Помер 19 червня 2018 року в Києві після тяжкої хвороби легень. За заповітом похований біля сина Максима в рідному селі.
Іван Драч — яскравий представник шістдесятників, який залишив багату спадщину. З 1962 по 2010 роки видав численні збірки: “Соняшник”, “Протуберанці серця”, “Балади буднів”, “До джерел”, “Корінь і крона”, “Київське небо”, “Шабля і хустина”, “Драматичні поеми”, “Теліжинці”, “Чорнобильська мадонна”, “Храм сонця”, “Вірші та поеми”, “Лист до калини”, “Вогонь з попелу”, “Сізіфів меч”, “Крила”, “Противні строфи”, “Сонце моє” та зібрання «Твори: у 3 томах» (2010).
Аналіз: