Чи вірите ви в кохання з першого погляду? Наскільки воно, на вашу думку, може бути тривалим? Якщо знаєте приклади із життя ваших родичів, знайомих, розкажіть про них.
Так, але це не кохання. Це потужнийбіохімічний та психологічний потяг. Ваш мозок реагує на зовнішність і миттєво ідеалізує людину, приписуючи їй якості, яких ви ще не бачили. Це закоханість у власну фантазію, а не в реальну особистість.
Тривалість залежить не від сили першого враження, а від того, що відбувається потім. Якщо за яскравою обгорткою немає справжньої сумісності (спільних цінностей, поваги, вміння долати конфлікти), такі стосунки приречені.
Початковий спалах — лише іскра. Він може перерости у тривалі стосунки, тільки якщо обидва партнери почнутьсвідомо будуватикохання після того, як перша пристрасть мине.
«Кохання з першого погляду» — це вдалий старт, але не гарантія. Це лотерейний білет, а не сам виграш. Справжнє кохання будується, а не знаходиться.
1. Дайте власне тлумачення почуття кохання.
Дивіться вище.
2. Які відчуття переживає закоханий ліричний герой вірша?
Ейфорія та піднесення.Світ навколо перетворюється, набуває яскравих фарб. Герой відчуває неймовірний приплив сил, натхнення, радості. Об’єкт кохання здається йому ідеалом, божеством, центром всесвіту.
З її появою день стає яснішим, а ніч — теплішою.
Біль та страждання.Кохання у поезії рідко буває безхмарним. Герой страждає від нерозділеного почуття, ревнощів, розлуки або нерозуміння. Цей біль часто романтизується і сприймається як невід’ємна частина глибокого почуття (“солодкі муки”).
Кожен погляд в інший бік — це кинджал у моє серце
Вразливість та залежність.Герой повністю віддає себе у владу іншої людини. Його настрій, самооцінка та щастя цілком залежать від об’єкта кохання. Він відчуває себе одночасно і найсильнішим, і найслабшим у світі.
Одне її слово може піднести мене до небес або скинути у прірву
Ідеалізація та обожнення.Ліричний герой не бачить реальну людину, він бачить свій ідеал. Він наділяє об’єкт кохання надлюдськими рисами, порівнює з природою (сонце, зірка, квітка), з божеством, з музою.
АКТИВНОСТІ
1. Розкажіть про зустріч Ф. Петрарки та Лаури і про вплив кохання на його творчість.
Франческо Петрарка вперше побачив Лауру в 1327 році у церкві Святої Клари. Йому було двадцять три роки, а їй — двадцять, і вона вже була заміжньою. Це було кохання з першого погляду, яке надихнуло поета на творчість. Саме це почуття стало основою для його знаменитої збірки «Канцоньєре» («Книга пісень»), що складається з 366 віршів, присвячених Лаурі, і є справжнім гімном високому коханню.
2. Якою постає Лаура у віршах поета? Чи має цей образ риси реальної жінки?
Образ Лаури у віршах поета є багатозначним. З одного боку, існують припущення, що її прототипом була реальна жінка, сучасниця поета Лаура де Сад. З іншого боку, біограф Петрарки Джованні Боккаччо вважав, що Лаура — це узагальнений образ жінки, а не конкретна особа. Також її ім’я є символічним, оскільки нагадує про лавровий вінок — нагороду для митців, і співзвучне з італійськими словами, що означають «світанок» та «легіт». Отже, Лаура — це і натхнення, і символ, і, можливо, реальна жінка.
3. Охарактеризуйте ліричного героя сонетів Ф. Петрарки. Які внутрішні стани він переживає? Знайдіть іменники та дієслова на позначення його станів.
Ліричний герой сонетів — це закохана людина, яка переживає складну гаму почуттів. Його душа сповнена суперечностей: від щастя і піднесення до глибокої скорботи та болю. Він відчуває одночасно і радість, і страждання.
- Іменники, що позначають його стани: радість, біль, скорбота, муки, рани, вогонь.
- Дієслова, що позначають його стани: горіти, бідкатись, палаю, дрижу.
4. Як сприймає кохання ліричний герой? Що принесло йому це почуття?
Ліричний герой сприймає кохання як благотворну силу, що змінює його життя на краще. Це почуття відкриває йому красу світу, наближає до Бога, дарує внутрішнє піднесення і жагу до життя. Незважаючи на біль і муки, він благословляє день зустрічі з коханою і називає своє почуття «неподільною радістю».
5. Знайдіть у творах Ф. Петрарки антитези. Поясніть, яку функцію вони виконують.
- «Добро? — Таж в ній скорбота нищівна. Зло? — Але ж муки ці солодкі».
- «Живлюща смерте, втіхо навісна!».
- «Палаю в стужу, в спеку — весь дрижу».
Ці антитези виконують важливу функцію: вони допомагають показати всю складність і суперечливість почуття кохання. Завдяки їм поет передає внутрішній конфлікт ліричного героя, його сумніви та емоційні коливання.
6. Намалюйте образи ліричного героя та Лаури (за сонетами Ф. Петрарки). Доберіть підпис із текстів письменника.
7. За допомогою інтернету дізнайтеся про періоди італійського Відродження. До якого з них належить Ф. Петрарка? Хто ще з митців творив у той час? Які центри культури розвивалися в Італії? Підготуйте повідомлення «Час Ф. Петрарки».
Італійське Відродження, або Ренесанс, було епохою великих культурних змін і звершень, що тривала приблизно з XIV по XVI століття. Цей період поділяють на кілька етапів, і творчість Франческо Петрарки стала його яскравим початком.
Періоди італійського Відродження:
- Проторенесанс(XIII — початок XIV ст.) — цей період став підготовчим етапом, коли почали з’являтися нові гуманістичні ідеї.
- Раннє Відродження(XIV — XV ст.) — у цей час нові ідеї поширюються, а мистецтво та література набувають нових рис.
- Високе Відродження(кінець XV — перша третина XVI ст.) — найвищий розквіт італійського мистецтва.
- Пізнє Відродження(середина XVI — початок XVII ст.) — період, коли ідеали Відродження починають поступатися новим течіям.
Франческо Петрарка (1304–1374) належить до періодуРаннього Відродження. Його творчість вважається однією з відправних точок цієї епохи. Він, разом із Данте Аліг’єрі та Джованні Боккаччо, заклав основи нової, гуманістичної культури, яка ставила в центр уваги людину, її почуття та інтелект.
Одночасно, коли творив Петрарка, працювали й інші видатні митці, які зробили величезний внесок у культуру Раннього Відродження:
- Джованні Боккаччо(1313–1375) — письменник, автор знаменитого «Декамерона», друг Петрарки.
- Джотто ді Бондоне(1267–1337) — художник, який вважається реформатором італійського живопису. Він першим почав створювати об’ємні та реалістичні зображення.
- Сімоне Мартіні(1284–1344) — видатний художник сієнської школи, представник готичного живопису, який також працював при папському дворі в Авіньйоні.
В епоху Раннього Відродження культурне життя було зосереджене в кількох великих містах-республіках, які стали центрами мистецтва, науки та філософії. Основними з них були:
- Флоренція— вважається колискою Ренесансу. Тут працювали Данте, Петрарка (який народився неподалік), Боккаччо, а пізніше — Леонардо да Вінчі та Мікеланджело. Місто було центром банківської справи, торгівлі та мистецтв.
- Рим— як центр католицької церкви, Рим завжди був важливим культурним осередком. Саме тут у 1341 році Петрарка був увінчаний лавровим вінком як найкращий поет.
- ПадуятаБолонья— славилися своїми університетами, найстарішими в Європі. Болонський університет, де навчався Петрарка, був центром юридичної та гуманітарної освіти.
- Авіньйон(хоч і знаходиться на території сучасної Франції) — у XIV столітті був резиденцією римських пап і важливим культурним центром, де Петрарка провів значну частину свого життя.
8. Знайдіть у сонетах Ф. Петрарки міфологічних персонажів і з’ясуйте їх значення та роль у тексті.
У сонетах Ф. Петрарки згадуються міфологічні персонажі, наприклад, Орфей і Еврідіка, Дафна й Аполлон, Амур. Їх роль — підкреслити силу і чистоту почуттів ліричного героя, а також глибину його страждань через кохання. Образи Амура (бога кохання) посилюють ідею, що коханням керують вищі сили, а аналогії з Орфеєм і Еврідікою, Дафною і Аполлоном порівнюють любов поета до Лаури з величними й трагічними міфами про кохання.
9. Знайдіть у віршах слова на позначення художнього простору. Чому саме такий простір обрав автор?
У сонетах Петрарки художній простір різноманітний і відображає внутрішній стан ліричного героя.
- У сонеті 61 згадуються «місця урочі» — це реальний простір, де герой зустрів кохану, ймовірно, церква. Цей простір є святим для нього, бо саме там почалася його історія кохання.
- У сонеті 132 автор використовує метафоричний простір: «просторінь морську безкраю» та «човен хисткий без керма». Цей образ моря символізує світ почуттів ліричного героя — безмежний, непередбачуваний і некерований. Герой почувається загубленим у вирі власних емоцій, не знаючи, куди його приведе це кохання.
Автор обрав такий простір, щоб показати, наскільки всеосяжним і суперечливим є кохання. Воно може бути й святим місцем, і бурхливим морем, що відображає всю гаму почуттів героя — від благоговіння до повної розгубленості.
10. Як ви розумієте вислів «Чужій чи власній долі я служу?» Якщо людина кохає, чи має вона служити тому/тій, кого любить?
Цей вислів показує, наскільки розгубленим є ліричний герой. Він не може зрозуміти, чи керує ним кохання, яке є чимось зовнішнім (чужа доля), чи це почуття є частиною його власного життєвого шляху (власна доля). Щодо того, чи має людина служити коханому/коханій, я думаю, що ні. Кохання — це не рабство, а партнерство. Потрібно підтримувати один одного, поважати, а не служити, бо так можна втратити себе.
11. Як ви ставитеся до кохання без відповіді?
Я думаю, що кохання без відповіді — це дуже сумно і боляче. Але, з іншого боку, на прикладі Петрарки ми бачимо, що таке почуття може стати джерелом натхнення. Його любов до Лаури, хоч і нерозділена, надихнула його на створення чудових сонетів, які прославили його на весь світ. Тому таке кохання може змусити людину страждати, але водночас і рости, творити щось прекрасне.
12. Як зберегти почуття любові на довгі роки? Чи можливо це? За яких умов?
Я думаю, що зберегти любов надовго можливо, але це вимагає зусиль. Для цього потрібні:
- Повага: Поважати думки, почуття та особистий простір одне одного.
- Довіра: Бути чесними і не зраджувати.
- Підтримка: Допомагати у важкі хвилини й радіти успіхам разом.
- Спілкування: Розмовляти, ділитися своїми переживаннями, а не тримати все в собі.
- Спільні інтереси: Мати хобі або заняття, які можна робити разом.
Якщо люди працюють над стосунками, то їхня любов може тривати дуже довго.
13. Розкажіть про відомі вам приклади відданого кохання. Що, на вашу думку, свідчить про це почуття?
Найяскравіший приклад відданого кохання — це сам Франческо Петрарка та його Лаура. Він кохав її все життя і продовжував присвячувати їй вірші навіть після її смерті. Інший приклад — Пенелопа, дружина Одіссея, яка 20 років чекала на його повернення з Троянської війни, відмовляючи усім іншим чоловікам.
Про віддане кохання, на мою думку, свідчать:
- Вірність: Залишатися відданим одній людині.
- Жертовність: Готовність піти на жертви заради коханої людини.
- Пам’ять: Зберігати світлі спогади та почуття, навіть коли людини вже немає поруч.
- Натхнення: Коли любов надихає на великі вчинки, як-от творчість Петрарки.