Джонатан-Свіфт - відповіді 9 клас

• Назад до змісту

ГОТУЄМОСЯ ДО РОБОТИ З ТВОРОМ

Розкажіть про життя і творчість Джонатана Свіфта.

Джонатан Свіфт народився 1667 року в Дубліні в родині англійських переселенців і здобув освіту в Трініті-коледжі. Протягом десяти років він працював секретарем у впливового політика Вільяма Темпла, де вивчав особливості політичного життя Англії. Свіфт став священником і згодом обійняв посаду декана Кафедрального собору Святого Патрика в Дубліні. Як письменник він прославився гострими сатиричними памфлетами та своїм головним твором — романом «Мандри Лемюеля Гуллівера», у якому висміяв вади тогочасного суспільства.

Чому Джонатана Свіфта обурювала політика Англії щодо Ірландії?

Письменника обурювало те, що Англія тримала Ірландію в колоніальній залежності та проводила політику поступової асиміляції корінного населення. Він вважав несправедливим управління народом без його згоди, називаючи такий стан справ справжнім рабством. Свіфт не міг миритися з англійським економічним тиском, корупцією та лицемірством політиків, які ігнорували права ірландців.

Завдяки яким вчинкам письменник здобув авторитет серед ірландців?

Свіфт здобув беззаперечний авторитет завдяки написанню уїдливих памфлетів, які змушували англійський уряд і короля переглядати або скасовувати несправедливі укази. Окрім літературної боротьби, він активно займався доброчинністю: виплачував пенсії бідним та допомагав місцевим підприємцям власними коштами. Завдяки його діяльності парафія собору Святого Патрика стала значно благополучнішою, а самого декана люди майже обожнювали.

Чому, на вашу думку, Джонатан Свіфт обрав шлях письменника-сатирика?

На мою думку, Свіфт обрав шлях сатирика, бо мав від природи гострий розум і був незалежним у своїх переконаннях ще з юності. Я думаю, він усвідомив, що прямі заклики не завжди діють на владу, тоді як влучне висміювання суспільних вад є найпотужнішою зброєю проти несправедливості. Сатира дозволяла йому не просто критикувати корупцію та брехню, а показувати їхню абсурдність і ницість.

ПРАЦЮЄМО НАД ТЕКСТОМ ТВОРУ

Яким було життя Гуллівера в Ліліпутії? Яких клопотів завдавав Чоловік Гора своєю присутністю мешканцям?

Спочатку Гуллівер жив як полонений, прикутий ланцюгом у покинутому храмі, де він спав на соломі, поки йому не виготовили постіль. З часом він вивчив мову, завоював прихильність імператора своєю лагідною поведінкою і отримав свободу на певних умовах. Його присутність створювала величезні проблеми: утримання Гуллівера коштувало дуже дорого і загрожувало країні голодом, ліліпути боялися, що він може випадково розтоптати їх або їхні будинки, а влада остерігалася епідемій, які міг би спричинити його велетенський труп у разі смерті.

Розкажіть про державний устрій Ліліпутії, її правителя та місцеве населення.

Ліліпутія є монархічною державою (імперією), де влада зосереджена в руках імператора, який вважає себе «окрасою і пострахом всесвіту», попри свій крихітний зріст. Населення країни складається з ліліпутів — людей заввишки близько 15 сантиметрів, які є дуже розумними, сміливими та випереджають європейців у технічному розвитку. На мою думку, попри їхні здібності, це суспільство є обмеженим через постійні дріб’язкові чвари та жорстокість влади.

Що було особливого в розподілі високих посад при імператорському дворі? Відповідь аргументуйте.

Особливістю було те, що посади отримували не за знання чи таланти, а за вміння танцювати на канаті. Кандидати мали підстрибнути якнайвище на тонкій нитці й не впасти, що символізувало готовність чиновників до будь-яких «трюків» заради ласки монарха. Я думаю, автор через такий спосіб призначення висміює корумпованість та безпринципність англійських політиків того часу.

Яких внутрішніх і зовнішніх небезпек зазнавали ліліпути? Що стало причиною воєн між тупоконечниками і гостроконечниками?

Внутрішньою небезпекою була ворожнеча між партіями Високих і Низьких підборів, а зовнішньою — затяжна війна з могутньою сусідньою імперією Блефуску. Причиною війни між тупоконечниками та гостроконечниками став давній указ імператора, який зобов’язав усіх розбивати яйця з гострого кінця після того, як його дід порізав палець, розбиваючи яйце з тупого боку. Це призвело до релігійного розколу, шести повстань та втручання Блефуску, що підтримувало прихильників тупого кінця.

Як Лемюель Гуллівер допоміг Ліліпутії уникнути нападу Блефуску?

Гуллівер виготовив п’ятдесят залізних гачків і прикріпив їх до міцних канатів, після чого перебрів через протоку до Блефуску. Він зачепив гачками кораблі ворожого флоту, перерізав їхні якірні канати та притягнув увесь флот за собою до берегів Ліліпутії, чим повністю позбавив Блефуску можливості атакувати з моря.

Що стало причиною імператорської немилості до Гуллівера? Які способи ліквідації Гуллівера було запропоновано?

Причиною немилості стала відмова Гуллівера виконати наказ імператора повністю знищити флот Блефуску та перетворити цю державу на провінцію, поневоливши її народ. Для ліквідації Гуллівера пропонували підпалити його будинок вночі, обстріляти його отруєними стрілами, просочити його одяг отрутою або ж «милосердно» виколоти йому очі та поступово заморити голодом, щоб зменшити витрати на його утримання.

У чому виявилася невдячність і жорстокість влади Ліліпутії?

Невдячність влади виявилася у тому, що після порятунку ліліпутського флоту та захисту країни від ворогів Гуллівера звинуватили у державній зраді через відмову поневолити народ Блефуску. Жорстокість проявилася у винесенні таємного вироку, згідно з яким героя планували підступно осліпити розпеченими стрілами, а потім поступово заморити голодом, щоб зекономити державні кошти на його утримання.

Як велетень урятувався від загибелі й повернувся на батьківщину?

Гуллівер, отримавши попередження від свого приятеля-придворного, перейшов протоку до острова Блефуску, де місцевий імператор прийняв його з пошаною. Невдовзі герой випадково знайшов у морі справжній човен свого розміру, відремонтував його за допомогою місцевих майстрів і вийшов у відкрите море, де його підібрав англійський торговий корабель «Пригода», що повертався з Японії.

Розгляньте ілюстрації художника Чарльза Брока до частини I «Подорож до Ліліпутії». Опираючись на текст прочитаного вами твору, прокоментуйте зображене.

На ілюстраціях Чарльза Брока влучно відображено контраст між велетнем та крихітним світом: на одній з них ми бачимо момент огляду Гуллівера імператором на коні, що підкреслює пихатість правителя, незважаючи на його малий зріст. На ілюстрації, де Гуллівер тягне за собою флот Блефуску, зображено його героїчний вчинок, який приніс йому титул нардака, а фінальні малюнки, де герой показує капітану торгового судна мініатюрних корів, підтверджують правдивість його неймовірної розповіді про країну ліліпутів.

МІРКУЄМО САМОСТІЙНО

Як у творі розкривається проблема національної незалежності? Чому велетень не підтримав планів імператора щодо нападу на Блефуску?

Проблема національної незалежності розкривається через загарбницькі прагнення імператора Ліліпутії, який хотів повністю знищити державу Блефуску та перетворити її на свою провінцію. На мою думку, велетень не підтримав ці плани, тому що він був людиною високих моральних принципів і вважав неприпустимим ставати знаряддям для поневолення вільного та мужнього народу заради задоволення амбіцій тирана.

Поясніть, чому читачеві важко всерйоз сприймати жорстокість ліліпутів і криваві військові конфлікти між «двома могутніми державами».

Це відбувається через різкий контраст між масштабом подій та їхньою суттю. Оскільки ліліпути мають зріст лише 15 сантиметрів, їхні «криваві війни» сприймаються як іграшкові битви, а причини конфліктів, як-от суперечка про те, з якого боку розбивати яйце, є абсолютно абсурдними та дріб’язковими.

Чому поведінка ліліпутів та їхнього імператора нам здається водночас і комічною, і жорстокою?

Поведінка ліліпутів здається комічною через їхню надмірну пихатість, серйозне ставлення до смішних законів про висоту підборів та дріб’язковість інтриг. Водночас вона є жорстокою, адже за ці нікчемні розбіжності вони готові страчувати тисячі людей, вести реальні війни та підступно планувати болісну кару для Гуллівера, який врятував їхню державу.

Поміркуйте, завдяки чого автор досягає ефекту реалістичності оповіді.

Я думаю, що автор досягає ефекту реалістичності завдяки надзвичайній деталізації описів та використанню прийому «документальної фіксації». Свіфт наводить точні дати, математичні розрахунки, географічні назви та докладно описує механізми, що змушує читача повірити у справжність щоденника мандрівника.

УЗАГАЛЬНЮЄМО ТА ПІДСУМОВУЄМО

Що дивує вас у поведінці Квінбуса Флестріна? А як би ви повелися за подібних обставин? Доведіть, що Гуллівер — стримана і законослухняна людина.

Мене дивує надзвичайне терпіння Гуллівера та його відмова використовувати свою фізичну перевагу, щоб просто розчавити кривдників. На мою думку, у подібних обставинах я б відчував велику спокусу звільнитися силою, але Гуллівер обирає шлях мирного співіснування. Він доводить свою стриманість і законослухняність тим, що покірно дозволяє себе обшукати, складає складну присягу на вірність імператору за місцевими звичаями та виконує всі пункти принизливого договору, щоб отримати волю законним шляхом.

Схарактеризуйте образ імператора ліліпутів. Знайдіть у тексті і прочитайте (розділ III), якими титулами наділений Його Величність. Що в цих характеристиках є комічного?

Імператор ліліпутів — це втілення безмежної гордині та самозакоханості, яка різко контрастує з його крихітним розміром. У тексті він наділений такими титулами: «Голбасто момарен евлем гердайло шефін маллі аллі г’ю, могутній імператор Ліліпутії, окраса й пострах всесвіту… владар над усіма владарями; найвищий з усіх синів людських; той, що ногами спирається на центр землі, а головою торкається сонця». Комізм цих характеристик полягає у використанні гротеску: людина зростом 15 сантиметрів називає себе «пострахом всесвіту» та стверджує, що торкається головою сонця, що виглядає як гостра пародія на пихатість реальних монархів.

Доведіть, що, крім вад людської вдачі, автор роману «Мандри Гуллівера» викриває і вади суспільства. Які ганебні сторони внутрішньої і зовнішньої політики Ліліпутії зображує письменник?

Джонатан Свіфт через опис Ліліпутії показує, що суспільні інститути можуть бути так само недосконалими, як і людський характер. У внутрішній політиці автор викриває безглузду партійну боротьбу Трамексенів і Слеймексенів, які ворогують лише через висоту підборів, а також жорстокі релігійні конфлікти між «тупоконечниками» та «гостроконечниками». У зовнішній політиці письменник зображує агресивне прагнення імператора до світового панування та повного знищення сусідньої держави Блефуску, що викриває загарбницьку природу тогочасних імперій.

Чому Ліліпутію називають сатирою на Англію?

Я думаю, що Ліліпутія є сатирою на Англію, тому що за вигаданими порядками казкової країни Свіфт приховав гостру критику англійського державного устрою XVIII століття. Боротьба політичних партій Високих і Низьких підборів пародіює протистояння англійських торі та вігів, а способи здобуття високих посад через танці на канаті висміюють кар’єризм і продажність британських урядовців. Також конфлікт щодо способу розбивання яєць є алегорією на криваву ворожнечу між католиками та протестантами в Англії.

Наведіть приклади фантастичного у творі.

Найголовнішим прикладом фантастичного є незвичайний масштаб світу, де люди мають зріст лише шість дюймів, а навколишня природа та предмети пропорційно зменшені. Також до фантастичного можна віднести технічні дива ліліпутів, як-от спорудження величезної дерев’яної платформи на двадцяти двох колесах для транспортування Гуллівера. Сама присутність Гуллівера як «Чоловіка-Гори» серед крихітних мешканців і опис його побуту з погляду ліліпутів створюють фантастичну картину реальності.

ЗАВДАННЯ

Опрацюйте інтелект-карту на сторінці 50 до частини I роману «Мандри Гуллівера». Узагальніть матеріал, поданий у карті, та заповніть пробіли.

ПОВ’ЯЗУЄМО НОВИЙ МАТЕРІАЛ ІЗ ВИВЧЕНИМ РАНІШЕ

Порівняйте його слова (Синдбада-мореплавця) з останніми словами частини І роману «Мандри Лемюеля Гуллівера». Проведіть паралель між пригодами, образами героїв давньої арабської казки і просвітницького роману.

Між Синдбадом-мореплавцем та Гуллівером можна провести пряму паралель через їхню невгамовну жагу до пізнання світу, адже обидва герої не можуть довго всидіти вдома і знову вирушають у мандри заради нових вражень. Обидва персонажі переживають корабельні аварії, потрапляють у фантастичні країни та проявляють надзвичайну винахідливість і стійкість у боротьбі за життя. Проте Синдбад є героєм чарівної казки, де йому часто допомагає доля, тоді як Гуллівер — це типовий герой Просвітництва, який покладається на власні наукові знання, аналізує побачене та використовує досвід для критичного осмислення суспільства.

Роман «Мандри Гуллівера» був написаний одразу після публікації «Пригод Робінзона Крузо» Даніеля Дефо. Знайдіть спільні риси обох творів.

Я думаю, що обидва твори мають багато спільних рис, оскільки вони написані у популярній на той час формі роману-подорожі. В обох книгах оповідь ведеться від першої особи, що створює ефект щоденника або документальної фіксації реальних подій. Також головні герої обох творів — прагматичні англійці, які через корабельну аварію опиняються у незвичних умовах і змушені виживати, покладаючись на власний розум і практичні навички.

Назвіть вивчені в 7 класі твори, у яких засуджується війна. У чому полягає відмінність у зображенні кровопролиття в цих творах і в романі Дж. Свіфта?

У 7 класі ми вивчали твори про війну, наприклад повість «Климко» Григора Тютюнника. Головна відмінність полягає в тому, що у згаданих творах війна і кровопролиття зображені як глибока людська трагедія, сповнена болю та реалізму. Натомість Джонатан Свіфт використовує сатиру і гротеск, тому війна між ліліпутами та Блефуску виглядає комічною і безглуздою через нікчемність її причини — суперечки про те, з якого кінця розбивати яйце.

Простежте, як у літературі Західної Європи протягом 125-ти років змінився образ головного героя від аристократа і дрібного дворянина до буржуа: Ромео (1595), Дон Кіхот (1605–1615), пан Журден (1670), Лемюель Гуллівер (1726).

Протягом цього періоду образ героя еволюціонував від високих ідеалів до практицизму. Ромео був класичним аристократом, керованим почуттями, а Дон Кіхот — збіднілим дворянином, який намагався відродити лицарські цінності у світі, що змінився. Пан Журден уже представляє стан буржуазії (міщанства), хоча він ще намагається копіювати манери дворян. Лемюель Гуллівер став остаточним втіленням людини нового часу — це освічений фахівець (лікар), представник середнього класу, який цінує здоровий глузд і факти вище за станові привілеї.

ЗАСТОСОВУЄМО ТЕОРЕТИЧНІ ПОНЯТТЯ

Згадайте, які сатиричні твори ви вивчали в 6 класі. Які вади людської вдачі висміяно у вивчених вами байках та оповіданнях? А які вади висміює Джонатан Свіфт у своєму сатиричному романі?

У 6 класі ми вивчали байки Езопа та Леоніда Глібова, де висміювалися такі вади, як підлабузництво, жадібність, лицемірство та неосвіченість. Я думаю, що Джонатан Свіфт у своєму романі висміює значно масштабніші суспільні й державні вади: політичну корупцію, жадобу до влади, безглузді релігійні чвари та дріб’язковість політиків, які заради власної вигоди готові розпочинати криваві війни.

Поясніть особливості комічного. Наведіть приклади комічного у творі.

Комічне — це категорія, яка позначає щось веселе і смішне, що ґрунтується на невідповідності між формою та змістом або між претензіями людини та її реальною сутністю. Прикладом комічного у творі є опис імператора ліліпутів, який має зріст лише 15 сантиметрів, але при цьому носить титул «окраси і постраху всесвіту». Також комічними є способи здобуття високих посад у Ліліпутії через танці на канаті або стрибки через палицю, що висміює абсурдність вибору урядовців у реальному світі.

Поясніть відмінність між гумором і сатирою. Згадайте вивчені твори, у яких автор використовував гумор.

Гумор — це доброзичливе висміювання кумедних рис характеру або ситуацій, яке не має на меті повного заперечення чи нищівної критики явища. Сатира, на відміну від гумору, є гострим і безжальним викриттям суспільних вад та негативних людських рис за допомогою іронії, сарказму та гротеску. Я думаю, що вдалим прикладом використання гумору є повість Марка Твена «Пригоди Тома Соєра», де автор із симпатією та посмішкою описує пригоди й витівки головного героя.

Наведіть приклади використання у романі прийомів гротеску.

Яскравим прикладом гротеску в романі є опис способу здобування високих посад у Ліліпутії, де кандидати мають танцювати на тонкій нитці або стрибати через палицю, що абсурдно поєднує важливість державної служби з цирковим номером. Також гротескним є зображення причини багаторічної кривавої війни між Ліліпутією та Блефуску — суперечки про те, з якого кінця правильно розбивати варене яйце. У цьому епізоді Свіфт поєднує дріб’язковість приводу з жахливою реальністю людських жертв.

ВИКОНУЄМО ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ

Придумайте, що ще цікавого міг би побачити Гуллівер у країні ліліпутів.

Гуллівер міг би побачити театральну виставу ліліпутів, де актори використовують дресированих коників замість справжніх коней, а декорації виготовлені з крил метеликів. Також мені було б цікаво поглянути на їхні ферми, де пасуться корови розміром з великого жука, а врожай збирають за допомогою складних механізмів, які працюють на годинникових пружинах.

Роман Дж. Свіфта має назву «Мандри до різних далеких країн світу…» Уявіть, які наступні мандрівки випадуть на долю Гуллівера.

Я думаю, що наступні мандрівки Гуллівера можуть привести його до країни велетнів, де він сам опиниться в ролі маленької іграшки, що дозволить йому поглянути на світ з іншої перспективи. Також на мою думку, він може потрапити на острів, де панує абсолютна справедливість і розум, щоб на контрасті з цим ідеалом ще яскравіше побачити недоліки людського суспільства.

Уявіть себе мандрівником, який потрапив у Ліліпутію. Розкажіть ліліпутам про свою Батьківщину. Поміркуйте, що може вразити їх у вашій розповіді. На знак правдивості ваших слів присягніться так, як прийнято в Ліліпутії.

Моя Батьківщина — це велика країна Україна, де люди у сотні разів більші за вас, а наші родючі землі дають такі врожаї, що одним лише нашим яблуком можна було б нагодувати весь ваш столичний гарнізон. На мою думку, найбільше вас вразили б наші Карпатські гори, які здалися б вам велетнями, що торкаються зірок, та наші глибокі річки, які для вас були б нескінченними океанами. Також вас би здивувало те, що в моїй країні посади в уряді отримують за розум і професійність, а не за вміння танцювати на канаті чи стрибати через палицю. На знак правдивості моїх слів я заприсягаюся за вашим звичаєм: я беруся лівою рукою за свою праву ногу, прикладаю середній палець правої руки до лоба, а великий палець — до кінчика правого вуха.

ДИСКУТУЄМО

Чи слід було Гулліверові із самого початку демонструвати свою цілковиту покірність імператору Ліліпутії?

Я думаю, що Гулліверові не варто було демонструвати таку абсолютну покірність із самого початку. Хоча це допомогло йому уникнути негайної смерті та заслужити тимчасову прихильність, така поведінка розбалувала імператора та зробила Гуллівера заручником чужих забаганок. На мою думку, якби Гуллівер одразу показав свою силу як незалежна особистість, а не як слухняна іграшка, ліліпути відчували б до нього більше поваги, а не лише споживацький інтерес.

У чому суть балансу життя Гуллівера і Ліліпутії? Чому цей баланс виявився таким крихким?

Суть балансу полягала в обопільній вигоді: Ліліпутія забезпечувала Гуллівера їжею та житлом, а він натомість став для них «Людиною-Горою», яка захищала державу від зовнішніх ворогів та допомагала у будівництві. На мою думку, цей баланс був крихким через величезну різницю в масштабах і моральних цінностях. Маленькі люди боялися, що Гуллівер викличе голод у країні, а дріб’язкові заздрощі придворних інтриганів переважили здоровий глузд і вдячність за порятунок від флоту Блефуску.