Бернард Шоу. «Пігмаліон» - відповіді

• Назад до змісту

ПОМІРКУЙТЕ

Чому для Бернарда Шоу «знайти себе» і «створити себе» означали різні сенси життя?

Для Бернарда Шоу «знайти себе» означало пасивне очікування або пошук готової життєвої визначеності, тоді як «створити себе» передбачало активну дію, щоденну наполегливу працю над власною особистістю, освітою та характером. Письменник був переконаний, що людина є свідомим творцем своєї долі, а її справжня сутність виявляється через подолання обставин і формування внутрішньої гідності.

Як відомо, Бернард Шоу ніколи не зраджував своїм принципам і переконанням. Чи є у вашому житті щось таке важливе, чим ви ніколи не поступилися б?

Фундаментальними цінностями, якими не можна поступатися за жодних обставин, є людська гідність, чесність перед собою та свобода вибору. Зрада власних моральних принципів руйнує особистість, тому збереження внутрішньої правди й самоповаги завжди важливіше за будь-яку тимчасову вигоду чи суспільний тиск.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Яким був шлях письменника до літературної слави?

Шлях Бернарда Шоу до літературної слави був тривалим і складним. Через матеріальну скруту в родині він мусив залишити школу у п’ятнадцять років і працювати клерком. Переїхавши у двадцять років до Лондона, він довгий час жив у бідності, пишучи романи, які відхиляли видавництва. Перше визнання прийшло до нього після десяти років наполегливої праці в ролі блискучого музичного, театрального та літературного критика. Світову ж славу видатного драматурга він здобув на початку ХХ століття завдяки створенню інтелектуальних «драм-дискусій» у річищі «нової драми».

2. Чому однією з провідних у творчості письменника стала тема соціальної несправедливості та ролі освіти в суспільстві?

Бернард Шоу з юності особисто пережив злидні й знав, як важко бідній талановитій людині реалізувати себе в класовому суспільстві. Як соціаліст за переконаннями, він гостро відчував небезпеку глибокої поляризації суспільства на бідних і багатих. Освіту, зокрема культуру мовлення та знання мови, драматург розглядав як найдієвіший інструмент для подолання соціальної прірви між класами та повернення знедоленим людям людської гідності.

3. Які риси зближують творчість Б. Шоу і Г. Ібсена?

Творчість обох драматургів об’єднує належність до «нової драми», де центр уваги зміщується із зовнішньої інтриги на внутрішній психологічний конфлікт та зіткнення ідей. Шоу став теоретиком і послідовником «ібсенізму», розвиваючи жанр драми-дискусії з гострими соціальними конфліктами, відкритими фіналами та прагненням спонукати глядача до активної інтелектуальної роботи й переосмислення законів моралі.

ПРАЦЮЄМО ВДОМА

1. Творчі проєкти. А. Сформулюйте від імені Бернарда Шоу 3–4 парадоксальні «твіти», які спонукають людей нестандартно мислити. Б. Напишіть іронічну рецензію від імені Бернарда Шоу на будь-який сучасний фільм чи серіал.

А. Парадоксальні «твіти» від імені Бернарда Шоу:

• Мій найбільший гріх полягає в тому, що я намагався змусити людей думати. На щастя для людства, більшість виявилася абсолютно несприйнятливою до цієї інфекції.
• Якщо ви прагнете дізнатися щиру правду про себе, роздратуйте свого найкращого друга. А краще заплатіть ворогу — він виконає цю роботу якісніше і без зайвих сентиментів.
• Сучасна школа нагадує мені намагання навчити рибу лазити по деревах: процес виглядає солідно, коштує дорого, а риба чомусь все одно почувається нещасною.
• Люди завзято вимагають свободи слова переважно для того, щоб якось замаскувати повну відсутність власних думок.

Б. Іронічна рецензія від імені Бернарда Шоу на супергеройський блокбастер:
«Перегляд цього видовища приніс мені неабияке полегшення: його автори нарешті повністю звільнили людство від утомливого обов’язку мислити. Будь-який філософський конфлікт тут розв’язується не силою інтелектуального діалогу, а тим, наскільки ефектно джентльмен у яскравому трико кине іншого джентльмена крізь бетонну стіну. Це грандіозний тріумф епохи, коли бюджет спецефектів у сотні разів перевищує рівень інтелекту творців. Зробити порожнечу настільки гучною, блискучою і дорогою — це справжній шедевр комерції, хоча й остаточна смерть для драматичного мистецтва».

ПОМІРКУЙТЕ

Поміркуйте, чому Лайза смішна в цій ситуації.

Лайза виглядає комічно через гострий дисонанс між бездоганною формою мовлення та його непристойним вуличним змістом. Вона вимовляє слова з ідеальною аристократичною дикцією та вишуканою інтонацією, проте з повною серйозністю розповідає світському товариству грубі історії про запійний алкоголізм батька, підозру у вбивстві своєї тітки через капелюшок та лікування дифтерії джином.

Як сприйняли місіс Гілл, Фредді та Клара манеру мовлення Лайзи?

Місіс Гілл була спантеличена та нажахана відвертими розповідями про пияцтво і насильство. Молоді ж представники родини сприйняли незвичну говірку із захватом: Фредді вирішив, що це прояв виняткового світського дотепу й гумору, а Клара сприйняла вуличні вислови дівчини як ультрамодну світську говірку, яку необхідно негайно переймати, щоб не здаватися старомодною.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Як автор використовує мовний бар’єр, щоб підкреслити соціальні класи в п’єсі?

Бернард Шоу виводить фонетику й культуру мовлення головними маркерами соціального розшарування в тогочасній Англії. Вуличний діалект (кокні) прирікає бідняків залишатися на «дні» суспільства без шансів на гідне життя, тоді як правильна літературна англійська мова автоматично відкриває доступ до вищих суспільних верств. Тим самим автор підкреслює штучність станових бар’єрів, які тримаються лише на зовнішніх умовностях, а не на вродженій вищості знаті.

2. Схарактеризуйте Гіґґінса. Чи він справді є вчителем, чи лише науковцем, який проводить експеримент? Розкрийте мотиви Гіґґінса. Чи цікавила його Лайза як особистість?

Генрі Гіґґінс — геніальний, фанатично захоплений своєю справою науковець-фонетист, проте в побуті він егоцентричний, грубий, невихований і позбавлений такту. Він діє не як педагог-вихователь, а як дослідник-експериментатор, чиїм головним мотивом є науковий азарт, професійне марнославство та бажання виграти парі в полковника Пікерінга. Сама Лайза як жива людина з власними почуттями і майбутнім професора не цікавила: він сприймав її лише як піддослідний матеріал («пожмакану капустину»).

3. Яку роль в експерименті відіграє полковник Пікерінг? Чим він відрізняється від Гіґґінса у ставленні до Лайзи? Як Шоу використовує казковий образ «феї-хрещеної» в особі Гіґґінса?

Полковник Пікерінг фінансує витрати на навчання й виступає розважливим і шляхетним партнером у парі. На відміну від грубого Гіґґінса, Пікерінг із першого дня ставиться до квіткарки з повагою: звертається до неї «міс Дулитл», відчиняє двері та знімає капелюха, заклавши цим основу її самоповаги. Образ «феї-хрещеної» в особі Гіґґінса автор використовує іронічно: професор чарівним чином перетворює «попелюшку» на «герцогиню» завдяки мові та розкішним сукням, проте не дає їй душевного тепла і кидає напризволяще після балу.

4. Розкрийте роль матері Гіґґінса. Як вона впливає на сина і Лайзу?

Місіс Гіґґінс уособлює мудрість, високу культуру та здоровий глузд. Вона першою вказує синові й Пікерінгу на моральну безвідповідальність їхнього задуму, застерігаючи, що виховання леді позбавить дівчину змоги заробляти на життя. Мати намагається вгамувати егоїзм та інфантилізм Генрі, а для Лайзи стає доброзичливою захисницею і порадницею, надавши їй прихисток після втечі з будинку професора.

5. Обговоріть трансформацію Лайзи, помітну на гостинах у місіс Гіґґінс. Вона більше стосується її мови чи внутрішніх змін? Як у п’єсі показано, що зовнішні зміни не завжди відповідають внутрішньому змісту?

На гостинах у місіс Гіґґінс зміни Лайзи є суто зовнішніми: вона блискуче засвоїла правила вимови й навчилася носити вишуканий одяг, але за суттю мислення залишилася простою вуличною дівчиною. Це продемонстровано через комічний контраст між її бездоганною вимовою та вульгарною лексикою («уграбали», «чорта з два»), яку присутні хибно сприйняли за новий світський стиль. Механічне засвоєння манер ще не означало справжнього духовного дорослішання.

6. Проаналізуйте використання гумору в п’єсі. Як він допомагає донести серйозні ідеї?

Гумор у п’єсі виявляється у формі парадоксів, тонкої іронії та сатиричних ситуацій. Висміюючи безглуздість світських умовностей (коли знать захоплюється вульгарними висловами квіткарки, а професор манер поводиться як неотесаний грубіян), Шоу викриває фальш аристократизму й доводить, що справжня шляхетність залежить не від походження, а від особистої гідності людини.

7. Обговоріть концепцію «соціального Пігмаліона» – формування людини під впливом суспільства.

Концепція «соціального Пігмаліона» демонструє процес ліплення особистості під впливом виховання, соціального середовища та освіти. Гіґґінс вважає себе всесильним деміургом, який за власним бажанням конструює людину нового класу. Проте Шоу доводить, що зовнішній формуючий вплив створює лише манекен; справжнє народження людини відбувається тоді, коли вона виходить з-під контролю «творця» і починає діяти як самостійна особистість.

8. Які висновки зроблено в п’єсі про значення освіти та її справжню мету?

Освіта в п’єсі показана як могутній засіб соціальної мобільності, що здатен подолати прірву між бідними й багатими верствами суспільства. Проте її справжня мета полягає не у вивченні зовнішнього етикету чи механічної дикції заради марнославства, а у внутрішньому розвитку особистості, формуванні критичного мислення, самостійності та людської гідності.

9. Як «Пігмаліон» розкриває тему гендерних ролей та очікувань у суспільстві початку ХХ століття?

П’єса засуджує патріархальні погляди, за якими жінка сприймається лише як безмовна власність чоловіка або красивий додаток до нього. Тогочасне суспільство пропонувало жінці з вищих кіл лише один шлях — вдалий шлюб, що Елайза прирівнює до торгівлі собою. Своїм бунтом проти зверхності Гіґґінса та наміром заробляти на життя самостійно героїня стверджує право жінки на самовизначення, професійну реалізацію та рівноправність у стосунках.

ПРАЦЮЄМО ВДОМА

1. Прочитайте наступну частину твору. Поміркуйте, що є справжнім «дивом» у «Пігмаліоні»: перетворення Лайзи на леді чи її самоусвідомлення.

Справжнім «дивом» у п’єсі є самоусвідомлення Елайзи як вільної особистості, а не її зовнішнє перетворення на світську пані. Вимова та манери були лише технічними навичками, засвоєними шляхом муштри, тоді як справжнє людське відродження відбулося тоді, коли дівчина відчула самоповагу, скинула з себе ярмо чужого експерименту й зажадала рівноправного ставлення до себе.

2. Дослідіть мовлення. Виберіть із реплік Лайзи та двох інших персонажів слова, які, на вашу думку, найкраще ілюструють соціальні та класові відмінності персонажів.

Соціальні та класові відмінності яскраво відтворюють такі вислови дійових осіб:

1. Елайза (квіткарка): просторіччя, спотворені форми та вуличний жаргон («джильтмен», «уграбали», «чорта з два!»).
2. Генрі Гіґґінс (професор): поєднання вишуканої наукової термінології зі зневажливою і самовпевненою лайкою щодо нижчих класів («задрипана нетіпаха», «пожмакана капустина», «нице створіння»).
3. Полковник Пікерінг (джентльмен): бездоганно ввічлива, стримана та шаноблива мова аристократа («експеримент», «заінтригований», «міс Дулитл»).

3. Створіть сторінку будь-якого персонажа п’єси в соціальній мережі (Instagram або Facebook). Що він / вона публікував би / публікувала б? Які були б дописи, фото, коментарі?

Профіль Елайзи Дулитл в Instagram: @eliza.doolittle.official

Біо: Від кошика з фіалками до власної школи фонетики 🌸 | Поважаю тих, хто поважає мене | Життя — це самостійний вибір, а не чийсь експеримент ✨

Допис 1:

• Фото: Кошик свіжих фіалок на підвіконні затишної кімнати.
• Текст: «Пам’ятаю часи Ковент-Гардена, коли дощ здавався вічним, а мрія про квіткову крамничку — недосяжною. Сьогодні я знаю: ніколи не дозволяйте нікому переконувати вас, що ви створені для канави».
• Коментарі:
  • @freddy_eynsford_hill: «Ти неперевершена, Елайзо! Твоя краса затьмарює всі квіти світу! ❤️»
  • @henry_higgins_phonetics: «Незграбна сентиментальність. І коми розставлені з жахливим кокні-акцентом!»
  • @eliza.doolittle.official: @henry_higgins_phonetics «Краще знайдіть власні капці та краватки у шухляді, професоре».

Допис 2:

• Фото: Елегантний вечірній образ біля дзеркала перед прийомом у посольстві.
• Текст: «Іспит на герцогиню складено. Але найголовніше — не сукня і не діаманти, а вміння зберігати власну гідність серед тих, хто бачить лише фасад».
• Коментарі:
  • @mrs_higgins_london: «Ти була справжньою королевою вечора, люба. Пишаюся тобою!»
  • @col_pickering: «Блискучий тріумф, міс Дулитл! Мої найщиріші вітання!»

Допис 3:

• Фото: Робочий стіл із таблицями звуків, словниками та чашкою міцного чаю.
• Текст: «Відкриваю набір на авторський курс вимови. Доведу кожному, що голос — це ключ до свободи, але серце і розум ви маєте виховати самі».
• Коментарі:
  • @clara_eynsford_hill: «Я перша в черзі на запис! Хочу говорити так само сміливо й чарівно!»
  • @henry_higgins_phonetics: «Плагіат і бунт! Скручу в’язи кожному, хто піде до цієї самозванки!»

ПОМІРКУЙТЕ

Чому дівчина вважає, що Гіґґінс «украв» її особистість, зробивши з неї леді?

Елайза вважає, що Гіґґінс позбавив її внутрішньої незалежності та попереднього місця в житті, не створивши жодної опори для нового існування. Будучи бідною квіткаркою, вона чесно заробляла на себе й була господинею власної долі. Перетворившись на леді з вишуканими манерами, вона більше не може торгувати на вулиці, але не має ані коштів, ані суспільного статусу, тому відчуває себе безпорадною річчю, придатною лише для того, щоб вигідно продати себе через шлюб.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Поясніть назву п’єси та її авторський підзаголовок. Як у п’єсі трансформується міфологічний сюжет? Що змінюється в сприйнятті твору після його перейменування (наприклад, назва мюзиклу – «Моя чарівна леді»)?

Назва «Пігмаліон» відсилає до античного міфу про кіпрського митця, який закохався у витесану ним мармурову статую, а підзаголовок «Роман у п’яти діях» має іронічний характер, оскільки твір є інтелектуальною соціальною драмою, а не романтичною оповіддю. Міф трансформується: одухотворення Елайзи-Галатеї відбувається не завдяки чарам богині кохання, а завдяки набуттю дівчиною освіти, самоповаги й незалежності, через що вона повстає проти свого деспотичного «творця». Перейменування п’єси на «Моя чарівна леді» знецінює гостру соціально-дидактичну сутність твору та зводить його до розважальної мелодрами про щасливе кохання вчителя та учениці.

2. Зіставте античний міф і п’єсу Б. Шоу. Результати оформіть як діаграму Венна або порівняльну таблицю.

3. Історія Лайзи нагадує історію Попелюшки. Чи можна сюжет п’єси «Пігмаліон» назвати казковим?

Сюжет не можна назвати казковим, оскільки автор реалістично розкриває закони суспільства та відкидає магію. Перетворення героїні є наслідком важкої, виснажливої щоденної праці, а після світського тріумфу перед нею постає жорстока реальність — соціальна незахищеність і втрата місця в соціумі. Відсутність традиційного весілля з багатим принцом-рятівником підкреслює глибокий психологічний та життєвий реалізм п’єси.

4. Завдяки кому і чому Елайза здобуває незалежність і обстоює свій голос наприкінці п’єси?

Елайза здобуває незалежність завдяки власній волі, наполегливості та здобутим знанням, а також завдяки повазі полковника Пікерінга, який першим побачив у ній людину. Вона обстоює свій голос, тому що більше не погоджується бути бездушною лялькою в руках Гіґґінса та усвідомлює, що знання мови й внутрішня моральна сила роблять її рівною своєму вчителеві.

5. Проаналізуйте, як змінюються протягом дії характери головних персонажів. Які риси залишаються незмінними, а які розвиваються чи з’являються?

Елайза здійснює гігантську внутрішню еволюцію: від заляканої неохайної квіткарки з комплексом меншовартості до гордої, освіченої та духовно вільної жінки. Її вроджена порядність залишається незмінною, але доповнюється сміливістю та самоповагою. Гіґґінс практично не змінюється: він лишається егоїстичним, нестриманим і самовпевненим ученим, проте наприкінці змушений із подивом визнати в Елайзі рівну собі особистість.

6. Розгляньте стосунки між Лайзою та Гіґґінсом. Чи можна їх назвати любовними? Порівняйте розвиток любовної та соціальної інтриги в п’єсі. Яка, на вашу думку, є провідною і чому?

Ці стосунки не є класичним коханням: це складний інтелектуально-психологічний двобій двох сильних індивідуальностей. Любовна лінія слугує лише тлом і свідомо руйнується автором, тоді як соціальна інтрига — виховання особистості, подолання класового розшарування та проблема людської гідності — є безумовно провідною, що відповідає завданням інтелектуальної драми Б. Шоу.

7. Який епізод п’єси можна вважати «одухотворенням» Лайзи? Поясніть, яка Лайза більше подобається Гіґґінсові.

Моментом справжнього «одухотворення» є нічна сцена після балу (четверта дія), коли Елайза жбурляє в обличчя Гіґґінса капці, бунтуючи проти його байдужості, а також її заява у п’ятій дії про намір самостійно викладати фонетику. Гіґґінсові імпонує саме незламна, горда та незалежна Лайза, здатна дати відсіч і відстояти себе, а не залякана служниця, яка покірно подає йому взуття.

8. Визначте, що домінує у п’єсі – дія, монолог чи діалог.

У п’єсі абсолютно домінує гострий, насичений парадоксами та зіткненням думок діалог (дискусія), оскільки зовнішні події підпорядковані розкриттю ідей та психологічних позицій героїв.

9. Опишіть конфлікт, кульмінацію і розв’язку п’єси.

• Конфлікт: соціально-духовне зіткнення живої людської душі з егоїстичним експериментом і фальшивими нормами класового суспільства.
• Кульмінація: відкритий бунт Елайзи, жбурляння капців у Гіґґінса та її рішення назавжди піти з дому на Вімпол-стріт.
• Розв’язка: фінальна дискусія в будинку місіс Гіґґінс, де Елайза утверджує свою незалежність і намір вийти заміж за Фредді; відкритий фінал, що залишає героїв перед самостійним вибором майбутнього.

10. Чим, на вашу думку, є п’єса «Пігмаліон»: соціальною утопією чи мелодраматичною історією кохання?

«Пігмаліон» є соціально-дидактичною інтелектуальною драмою (драмою-дискусією). Автор доводить можливість трансформації людини за допомогою освіти, проте відкидає легковажну мелодраматичність, показуючи серйозні соціально-психологічні проблеми адаптації особистості у світі класових забобонів.

ПРАЦЮЄМО ВДОМА

1. Оформіть інфографіку або створіть комікс: основні етапи змін Елайзи – зовнішніх і внутрішніх. Хто або що впливало на Елайзу в різні періоди її становлення?

2. Запишіть коротеньке відео з монологом Лайзи або професора Гіґґінса, в якому ви передаєте емоції персонажа.

Для відеозапису пропонується кульмінаційний монолог Елайзи з п’ятої дії:

(Елайза стоїть струнко, дивиться просто у вічі Гіґґінсу, її голос звучить твердо, бездоганно й спокійно):

«Ви не можете забрати назад ті знання, що дали мені! Ви самі казали, що я маю чуліше вухо, ніж у вас. І ще я можу бути чемною та доброзичливою з людьми, на що ви нездатні. Тепер мені начхати на ваші грубощі та на вашу похвальбу! Я дам оголошення в газети про те, що ваша герцогиня – всього лиш квіткарка, яку ви навчили, і що ця квіткарка навчить будь-яку дівчину, як стати герцогинею – за ті самі пів року ще й за тисячу гіней. О, коли я здумаю, як то повзала у вас під ногами та як ви мене попихали і всіляко узивали, – коли в будь-яку мить мені досить було тільки підняти мізинця, щоб дорівнятися до вас, – тоді я ладна вбити себе!»

3. Створіть невеликий репортаж для інтернет-видання з посольського прийому, який відвідала Лайза.

ТАЄМНИЧА КНЯЗІВНА ЧИ КОРОЛЕВА ВИТОНЧЕНОСТІ: СЕНСАЦІЯ НА ДИПЛОМАТИЧНОМУ ПРИЙОМІ В ЛОНДОНІ

Учорашній посольський прийом став головною подією світського сезону завдяки несподіваній появі незнайомки надзвичайної вроди та шляхетності. Юна леді прибула в супроводі відомого знавця мов професора Генрі Гіґґінса та полковника Пікерінга.

Присутні були вражені її величавою поставою, грацією та абсолютно бездоганною вимовою. Відомий експерт-перекладач Непомук після короткої розмови з гостею безапеляційно оголосив її представницею європейської королівської династії — угорською князівною. Жоден зі знавців етикету не засумнівався в її благородному походженні. Лондонська еліта зачарована новою зіркою, чия вишуканість затьмарила спадкових аристократок.

4. Напишіть твір / есей за п’єсою Б. Шоу «Пігмаліон» на одну з тем: «Що зробило Лайзу особистістю?», «Чи можна змінити людину, змінивши її мову або зовнішність?». Поміркуйте, чи змінюється особистість людини разом зі зміною її мовлення, стилю одягу, манер і соціального статусу. Наведіть приклади з п’єси та з життя.

Есей: «Що зробило Лайзу особистістю?»

П’єса Бернарда Шоу «Пігмаліон» демонструє, що справжнє становлення людини виходить далеко за межі зміни гардероба чи постановки правильної артикуляції. Шлях Елайзи Дулитл — це історія духовного пробудження та здобуття внутрішньої свободи.

На першому етапі професор Гіґґінс бачив у квіткарці лише мовний матеріал для тренування. Навчання дало дівчині знання та дикцію, проте під час першого візиту до місіс Гіґґінс стало очевидно, що форма без внутрішньої культури залишається лише маскою: гарні звуки транслювали дикі вуличні забобони.

Вирішальним фактором перетворення стало шанобливе ставлення оточення. Як зізналася сама Елайза, справжньою леді її зробив полковник Пікерінг, який із першої зустрічі звертався до неї на «ви» та з повагою, пробудивши в ній почуття власної гідності.

Остаточним народженням особистості став відкритий бунт проти зверхності Гіґґінса. Відмовившись бути слухняною лялькою і заявивши про право на власну працю та життя, Елайза довела, що людина стає особистістю лише тоді, коли бере відповідальність за власну долю та змушує світ поважати свої кордони. Зміна зовнішності та мови лише відкриває двері можливостей, але справжню цінність людині дає усвідомлення власної гідності.

ВІДПОВІДІ ДО РОБОЧИХ АРКУШІВ

Робочий аркуш 1. Бернард Шоу (1856 – 1950). Особливості світогляду Б. Шоу. П’єса «Пігмаліон»

1. Складіть таблицю різнобічних захоплень Бернарда Шоу.

2. Визначте достовірність тверджень про життя і світогляд Бернарда Шоу. Позначте «ТАК», якщо твердження правдиве, і «НІ», якщо воно хибне.

3. Укладіть «Гроно знань» про новаторство Б. Шоу в царині драматургії.

• Створення «драми-дискусії» (драми ідей): суперечка думок, позицій та інтелектуальний диспут стають головною рушійною силою сюжету замість зовнішньої інтриги.
• Звернення до актуальної соціальної проблематики: висвітлення гострих проблем нерівності, класових бар’єрів, бідності та лицемірства суспільної моралі.
• Парадоксальність і афористичність: використання гострих парадоксів для руйнування застарілих стереотипів і виведення глядачів з «емоційного сну».
• Відкритий фінал: відмова від штучних розв’язок і мелодраматичних штампів задля спонукання аудиторії до самостійних роздумів після вистави.
• Зближення драми з епосом: насичення п’єс розлогими авторськими ремарками, передмовами та детальними післямовами-епілогами.
• Новий погляд на людину: показ формування особистості під впливом освіти, мови й усвідомлення власної гідності.

4. Заповніть таблицю «Жанрові особливості п’єси «Пігмаліон».

5. Прочитайте цитати Бернарда Шоу. Поясніть, яку особливість його світогляду (наприклад, критику суспільства, віру в силу змін, іронію) ілюструє кожна з них.

«Тепер, коли ми навчилися літати в повітрі, як птахи, плавати під водою, як риби, нам не вистачає лише одного: навчитися жити на землі, як люди».

Цитата ілюструє гуманістичну критику суспільства та науково-технічного прогресу. Автор наголошує на тому, що технічні досягнення цивілізації не мають справжньої цінності, якщо людство не розвиває мораль, взаємоповагу, людяність та справедливість.

«Єдиний спосіб вберегти своє здоров’я — це їсти те, чого не хочеш, пити те, чого не любиш, і робити те, що не подобається».

Цитата демонструє парадоксальну іронію та сарказм. Шоу висміює людське прагнення до суворих заборон та фанатичних правил, підкреслюючи абсурдність ситуації, коли піклування про фізичне існування позбавляє людину радості та сенсу самого життя.

«Якщо у вас є яблуко і у мене є яблуко, і ми обмінюємося цими яблуками, то у вас і у мене залишається по одному яблуку. А якщо у вас є ідея і у мене є ідея, і ми обмінюємося ними, то у кожного з нас буде по дві ідеї».

Цитата відображає віру в силу знань, інтелектуальний розвиток і взаємозбагачення людства. Письменник утверджує пріоритет духовних та інтелектуальних цінностей над матеріальними речами, показуючи безмежний потенціал діалогу та освіти.

«Єдиний урок, який можна винести з історії, полягає в тому, що люди не виносять з історії ніяких уроків».

Цитата розкриває скептицизм, іронію та критику суспільного консерватизму. Драматург гостро підкреслює небажання людства вчитися на власних помилках і схильність знову й знову наступати на ті самі історичні граблі.

«Революції ніколи не полегшували тягар тиранії; вони лише перекладали цей тягар з одного плеча на інше».

Цитата виражає критику насильницьких методів зміни влади та тверезий політичний реалізм. Шоу переконаний, що механічна зміна правителів шляхом бунту не знищує корінь тиранії, якщо не змінюється свідомість і моральний рівень самого суспільства.

«Життя полягає не в тому, щоб знайти себе. Життя полягає в тому, щоб створити себе».

Цитата транслює віру в силу самовдосконалення, активну діяльність і відповідальність особистості за власну долю. Письменник заперечує пасивне очікування приреченості й закликає людину щоденною працею, навчанням і розвитком самостійно вибудовувати власну особистість та гідність.

Робочий аркуш 2. Специфіка втілення античного міфу в п’єсі «Пігмаліон»

1. З’єднайте стрілками персонажів та елементи античного міфу про Пігмаліона та Галатею з їхніми відповідниками у п’єсі Бернарда Шоу.

• Пігмаліон (скульптор, творець) — Професор Генрі Гіґґінс
• Галатея (скульптура, що ожила) — Елайза Дулитл (квіткарка, яка змінюється)
• Венера / Афродіта (Богиня, що дарує життя) — Полковник Пікерінг, Місіс Гіґґінс (моральні авторитети, що сприяють зміні)
• Скульптура / Різець (засіб створення) — Мова, фонетика, манери (інструмент перетворення)

2. Зіставте міф та п’єсу «Пігмаліон».

3. Зіставте образи Елайзи та міфологічної Галатеї.

4. Визначте і запишіть ознаки зовнішньої і внутрішньої дії п’єси «Пігмаліон».

5. Розкрийте соціальну складову художнього конфлікту п’єси.

• Глибока поляризація суспільства: поділ на багатих («верхи») і бідних («низи»), існування соціального дна й класових меж.
• Мовний бар’єр як соціальний маркер: неграмотна вулична говірка закриває людині шлях до розвитку та тримає її «в канаві».
• Штучність аристократичних стандартів: світські манери та вишуканість є набутими навичками й часто приховують внутрішню порожнечу.
• Беззахисність і доля простої людини: неможливість для освіченої людини з низів знайти своє гідне місце в суспільстві без капіталу й становища.

6. Розкрийте особливості внутрішнього художнього конфлікту п’єси.

• Творець і його творіння: егоїстичне ставлення Гіґґінса до Елайзи як до матеріалу наукового експерименту та її прагнення бути визнаною живою людиною.
• Боротьба за власну ідентичність: бунт Елайзи проти маніпуляцій, зневаги та спроб перетворити її на механічну маріонетку.
• Зіткнення зовнішнього лоску та внутрішньої сутності: протиставлення формальних світських манер справжній душевній чуйності та людяності.
• Конфлікт між залежністю та духовною свободою: подолання психологічної залежності від учителя заради утвердження власної гідності та незалежності.

Робочий аркуш 3. Динаміка образу Елайзи Дулитл. Робочий аркуш № 35

1. Заповніть схему-таблицю «Етапи перетворення Елайзи на леді».

1. Вулична квіткарка в Ковент-Гардені: неосвічена бідна дівчина з брутальною говіркою кокні, яка продає квіти, проте має мрію працювати у квітковій крамниці та прагне змін.
2. Початок навчання на Вімпол-стріт: самостійний візит до професора Гіґґінса задля платних уроків вимови, початок опанування фонетики, гарних манер і гігієни під опікою місіс Пірс та полковника Пікерінга, чиє ґречне звертання «міс Дулитл» пробуджує в ній самоповагу.
3. Перше випробування у світському товаристві (гостини в місіс Гіґґінс): бездоганне фонетичне звучання слів поєднується з неприпустимим змістом розмов (вуличні теми про смерть тітки від алкоголю, вживання просторіччя «уграбали»), що викликає комічний ефект.
4. Тріумф на прийомі в посольстві: досягнення досконалості у володінні світським етикетом, мовою та грацією, завдяки чому знатні гості та знавець мов Непомук сприймають її як справжню аристократку – угорську князівну.
5. Бунт і здобуття особистісної зрілості: усвідомлення власної людської гідності після перемоги в парі, рішучий спротив егоїзму та черствості Гіґґінса (шпурляння капців), захист права на власне життя, незалежність і рівноправні стосунки.

2. Зіставте образи Елайзи-квіткарки та Елайзи-леді.

3. Прочитайте знамениту фразу Елайзи Дулитл з фіналу п’єси, коли вона обстоює свою гідність перед Гіггінсом. Поясніть (3-4 речення), як вона ілюструє завершальний етап динаміки образу Елайзи.

«Різниця між леді та квіткаркою полягає не в тому, як вона поводиться, а в тому, як до неї ставляться».

Ця фраза засвідчує, що Елайза переросла рівень звичайної учениці, яка просто механічно копіює зовнішній лиск і манери вищого світу. Вона усвідомила глибинну суть шляхетності, що полягає не в сукнях чи фонетиці, а у взаємній повазі, визнанні людської гідності та людяності. Дівчина остаточно подолала психологічний бар’єр залежності від свого вчителя-творця, протиставивши грубому утилітаризму Гіґґінса щире, лицарське ставлення полковника Пікерінга. Це свідчить про повну внутрішню трансформацію Елайзи з пасивного «об’єкта експерименту» на зрілу, незалежну та самодостатню особистість.

4. Займіть позицію (поставте позначку +). Чи має право Елайза обурюватися поведінкою професора Гіггінса? Доведіть свою думку за алгоритмом.

Я вважаю, що Елайза має повне моральне право обурюватися ставленням та поведінкою професора Гіґґінса.

Тому що Генрі Гіґґінс сприймав її виключно як матеріал для наукового експерименту й задоволення власного професійного азарту, абсолютно ігноруючи її почуття, душу та подальшу долю після завершення парі.

Наприклад, після тріумфу в посольстві професор і полковник захоплено святкували власний успіх і раділи, що експеримент нарешті скінчився, поводячись так, наче самої дівчини не існує в кімнаті, а на її тривожні запитання про майбутнє Гіґґінс цинічно запропонував їй вийти заміж заради грошей або відкрити крамницю за кошти Пікерінга.

Отже, зневажливе ставлення вчителя, небажання бачити в ній людину та зведення людських стосунків до купівлі-продажу цілком справедливо викликали в одухотвореної Елайзи бунт і обурення.

5. Залишивши Гіґґінса, Елайза завдяки своїй освіті та новим манерам має безліч можливостей. Придумайте та опишіть дві нові професії/ролі, які вона могла б обрати, і поясніть, чому вони підходять її новому, незалежному характеру.

Робочий аркуш 4. Ідеї «одухотворення» людини й життя засобами мистецтва, збереження національної культури, розвитку мови в п’єсі «Пігмаліон»

1. Виберіть дві найбільш вагомих, на вашу думку, причини, чому Бернард Шоу відмовився від традиційного романтичного фіналу міфу (одруження Пігмаліона і Галатеї). Поясніть свій вибір, посилаючись на особливості світогляду драматурга.

Варіанти причин:
А. Шоу прагнув підкреслити незалежність нової жінки (Елайзи).
Б. Шоу хотів уникнути романтичних стандартів фіналу.
В. Шоу критикував соціальну несправедливість і не вважав шлюб рішенням усіх проблем.
Г. Шоу вважав, що Гіггінс не заслуговує на щастя.

Обрані причини: А та В.

Пояснення до варіанта А:
Бернард Шоу відстоював ідею духовної емансипації та самоцінності людини. На відміну від міфічної Галатеї, Елайза стає діяльною особистістю, яка самостійно обирає свій життєвий шлях, вимагає поваги до своєї людської гідності й не бажає бути лише додатком до чоловіка чи слухняною «іграшкою» в руках творця.

Пояснення до варіанта В:
Як представник «нової драми» та соціаліст за переконаннями, Шоу створив проблемну драму-дискусію, а не легковажну комедію про кохання. Шлюб не розв’язує глибоких соціальних розбіжностей, класової нерівності та проблеми подальшої долі людини з низів, яку освіта вирвала зі звичного середовища, але не забезпечила їй автоматичного місця у вищому світі.

2. Зіставте образи Пігмаліона і професора Гіггінса та міфологічної Галатеї.

3. Поясніть, як Б. Шоу пропонує вирішити окреслені ним проблеми.

4. Займіть позицію (поставте позначку +). Чи можливо швидко змінити натуру людини, як це сталося з Елайзою? Або: Чи варто було професору Гіггінсу та полковнику Пікерінгу укладати парі? Доведіть свою думку за алгоритмом.

Позиція щодо питання «Чи варто було професору Гіґґінсу та полковнику Пікерінгу укладати парі?»:

• Так: [ ]
• Не зовсім: [ ]
• Ні: [ + ]

Я вважаю, що професору Гіґґінсу та полковнику Пікерінгу не варто було укладати парі стосовно долі живої людини заради наукового експерименту.

Тому що людина не є матеріалом чи бездушною річчю, і гра з її соціальним статусом без турботи про її подальше майбутнє є егоїстичною та морально безвідповідальною.

Наприклад, після блискучого тріумфу в посольстві чоловіки святкували виграш парі, повністю проігнорувавши саму Елайзу, внаслідок чого дівчина опинилася в розпачі, не знаючи, куди їй тепер іти і як жити далі, адже вона вже не могла бути вуличною квіткаркою, але й не стала справжньою частиною вищого світу.

Отже, будь-який експеримент над людиною має базуватися на відповідальності, повазі до її особистості та турботі про її життя, а не на легковажному науковому чи фінансовому азарті.

5. Якщо б п’єса «Пігмаліон» була написана сьогодні, що б стало головним інструментом «одухотворення»/зміни соціального статусу замість фонетики та манер? Виберіть один сучасний елемент і поясніть свій вибір.

• Елемент: Цифрова грамотність та навички роботи з IT (штучним інтелектом).

Пояснення:
У сучасному світі мовний акцент уже не є головним маркером класової ізоляції, яким він був у вікторіанській Англії. Сьогодні вирішальним соціальним ліфтом є володіння передовими технологіями, цифровими інструментами та штучним інтелектом. Людина з будь-якого соціального прошарку, опанувавши цифрові компетенції, здатна здобути фінансову незалежність, реалізувати творчий потенціал, отримати доступ до світових знань і змінити свій статус у глобальному суспільстві.