«ГОЛОВНЕ — ЩОБ БУЛО ВЕСЕЛО!» (С. 109)
1. Які відомості про Астрід Ліндґрен справили на вас особливе враження і чому?
Найбільше вражає те, що письменниця навіть у похилому віці почувалася дитиною і хотіла писати для тих, хто здатен творити дива. Також цікавим є факт, що на її честь назвали астероїд, і вона жартома просила називати себе «Астероїд Ліндґрен». Вражає і величезний успіх її творів: якщо скласти всі тиражі її книжок, стос буде у 175 разів вищий за Ейфелеву вежу.
2. Розкажіть, як з’явилися на світ історії про Пеппі Довгупанчоху.
Історії з’явилися завдяки доньці письменниці — Карін. Коли дівчинка у 7 років тяжко захворіла, вона попросила маму розповісти про Пеппі Довгупанчоху — це ім’я вона вигадала сама. Пізніше, у березні 1944 року, Астрід Ліндґрен зламала ногу і, поки лікувалася вдома, записала ці історії, щоб подарувати рукопис доньці на день народження.
3. Уважно прочитайте епіграф до статті про письменницю. Поміркуйте, яке слово пропущене в ньому. Поясніть свою думку.
В епіграфі пропущено слово «маленькі». Це випливає з контексту вислову Астрід Ліндґрен: вона не хотіла писати для дорослих, а обирала читачів, здатних вірити в дива та створювати їх під час читання книжок.
4. Перевірте, чи правильно ви визначили пропущене слово в епіграфі до цієї статті. Підказка зашифрована в ребусі.
Пропущене слово — «маленькі».
Розшифровка за ребусним кодом:
- Малюнок «кома», перед яким стоять дві коми, — прибираємо перші дві літери («ко») = ма.
- Малюнок «лев», після якого стоїть одна кома, — прибираємо останню літеру («в») = ле.
- Літери н та ь.
- Малюнок «кит», після якого стоїть одна кома, — прибираємо останню літеру («т») = ки.
Разом: маленькі.
ОБМІРКОВУЄМО Й ОБГОВОРЮЄМО ПРОЧИТАНЕ (С. 132)
1. Розкажіть про свої враження від прочитаного.
Твір надзвичайно веселий та життєрадісний. Вражає образ Пеппі — дівчинки, яка не боїться бути собою, має добре серце та неймовірну фантазію, що перетворює кожен день на свято.
2. Які почуття вас переповнювали, коли ви читали історії про Пеппі?
Читання викликало радість, щирий сміх та захоплення. Особливо весело було читати про те, як Пеппі сприймає правила дорослих і як вона легко знаходить вихід із будь-якої ситуації.
3. Поясніть, чому Пеппі називають дивною дитиною. А ви погоджуєтеся з такою думкою? Обґрунтуйте свою відповідь.
Пеппі називають дивною, бо її спосіб життя не вкладається у звичні межі: вона живе сама (з мавпою та конем), має надлюдську силу, носить черевики «на виріст», спить ногами на подушці та постійно вигадує неймовірні історії. Я погоджуюся, що вона дивна для мешканців містечка, але саме ця «дивність» робить її вільною та щасливою.
4. Знайдіть у тексті та прочитайте, якою була зовнішність Пеппі. Зіставте ці описи з ілюстраціями-зображеннями Пеппі, розміщеними у вашому підручнику, або іншими, які ви можете знайти в інтернет-середовищі.
У тексті (с. 112) зазначено: «морквяного кольору волосся, заплетене у дві цупкі кіски, що стирчали, мов палички, ніс картоплинкою, весь поцяткований ластовинням, великий рот із білими здоровими зубами». Вона була вбрана у власноруч пошиту блакитну сукню з червоними клаптями, мала різні панчохи (руду й чорну) та величезні чорні черевики. Ілюстрації в підручнику, зокрема роботи Інґрід ван Ньюман, точно передають цей опис.
5. Близько до тексту перекажіть уривок, де розповідається про те, як Пеппі побувала у школі.
Пеппі вирішила піти до школи, щоб теж мати канікули. Вона приїхала туди верхи на коні, гучно увійшла до класу і почала дискутувати з вчителькою. Пеппі не розуміла сенсу арифметики (навіщо рахувати, якщо вчителька вже знає відповідь?), розповідала про «гадюк в Індії» під час вивчення літери «г» і малювала коня прямо на підлозі, бо на папері він не вміщався. Зрештою, вона зрозуміла, що школа не для неї, і пішла, подарувавши вчительці золотий годинник.
6. Уявіть собі, що Пеппі прийшла до вашої школи на урок зарубіжної літератури. Що такого ви їй розповіли б, аби переконати, що школу відвідувати важливо? Які поради ви дали б Пеппі, як треба поводитися у школі?
Я б сказав Пеппі, що школа — це місце, де можна знайти друзів для подорожей і навчитися читати карти, щоб знайти тата-короля. Я б порадив їй не перебивати вчителя, звертатися до дорослих на «ви» і спробувати малювати в альбомі, а не на підлозі.
7. Напишіть творчу роботу на тему: «Пеппі Довгапанчоха на уроці зарубіжної літератури в моїй школі».
(Приклад виконання): Якби Пеппі зайшла до нашого класу, вона б точно сіла на підвіконня і почала розповідати, що в Аргентині замість творів пишуть анекдоти. Вона б запропонувала нам не просто читати казки, а проживати їх, стрибаючи через парти. Наш урок перетворився б на веселу гру, де кожен міг би вигадати власну країну.
8. Уважно роздивіться шведський комікс до твору, поданий на попередній сторінці. Виконайте творче завдання: підпишіть ілюстрації коміксу українською мовою. Для цього до кожного із малюнків коміксу в зошиті випишіть відповідні фрагменти з тексту твору.
(За текстом на с. 114–116):
- Кадр 1 (запрошення): «Чому б вам не поснідати в мене?»
- Кадр 2 (процес): «Наколотим тіста-іста, спечемо млинця-линця на сніданок-данок-анок».
- Кадр 3 (частування): «Їжте! Швидше їжте, поки млинець гарячий!»
- Кадр 4 (прощання): «Тепер ідіть уже додому… Щоб завтра могли знов прийти».
9. Відгадайте, що зашифровано в цій головоломці.
У головоломці на с. 132 зашифровано повне ім’я дівчинки:
Пеппілотта Віктуалія Гардина Рута.
10. Доведіть, що прочитаний твір — літературна казка.
Це літературна казка, оскільки вона створена конкретною авторкою (Астрід Ліндґрен) і зафіксована на письмі. У творі поєднуються ознаки реального світу (містечко, школа, діти) з фантастичними елементами: надзвичайною фізичною силою Пеппі, її дивовижним способом життя без нагляду дорослих та казковими персонажами (мавпеня пан Нільсон).
11. У групах обговоріть з однокласниками й однокласницями, які епізоди прочитаного твору вам хотілося б проінсценізувати. У класі проведіть конкурс на найкращу екранізацію епізодів твору.
(Завдання передбачає практичну роботу. Рекомендовані епізоди: зустріч Пеппі з Томмі й Аннікою, пригоди у школі або підвечірок у пані Сетергрен).
Підсумовуємо
1. Хмаринка слів — як ці слова стосуються твору?
У хмаринці є слова: Астрід, Ліндґрен, Швеція, Пеппі, хованка, подарунок, ожеледиця. Всі вони пов’язані з твором: Астрід Ліндґрен — авторка, Швеція — місце дії, а «хованка» й «ожеледиця» — це назви конкретних пригод Пеппі. «Подарунок» відображає щедрість і незвичайність головної героїні. Якщо щось змінити в хмаринці, можна додати слова: кінь, мавпа пан Нільсон, «Вілла Курчатко» — вони теж є важливими деталями твору.
2. Які почуття переповнювали під час читання?
Під час читання про Пеппі відчувається радість і захват — її вчинки несподівані й смішні. Вона робить усе не так, як «треба», і це викликає захоплення та бажання теж бути вільним.
3. Яка історія сподобалась найбільше?
Найбільше подобається історія «Пеппі влаштовує хованки», бо там вона по-своєму розуміє правила гри — і це дуже смішно. Пеппі завжди перевертає звичні ситуації з ніг на голову, що робить кожну пригоду несподіваною.
4. Конкурс проєктів
Можна об’єднатись у групи й підготувати: ілюстрації до улюблених сцен, комікси про пригоди Пеппі, літературні вікторини, ескізи костюмів персонажів, листівки або скрапбукінги.
5. Інформаційний плакат
На плакаті зображена Астрід Ліндґрен із персонажами своїх творів і підпис «Чарівниця зі Швеції». Тут є малюнки персонажів — Пеппі, діти з різних книжок — і медаль, що натякає на нагороди письменниці. Деталі плаката показують, що Ліндґрен — людина, яка подарувала дітям цілий казковий світ.
6. Епіграф — чи доводилось «творити дива»?
Епіграф до статті про Ліндґрен говорить про вміння творити дива через читання. Читаючи про Пеппі, справді відчуваєш, ніби сам потрапляєш у пригоди — це і є «диво» від книжки.
7. Що об’єднує Астрід Ліндґрен та Івана Малковича?
Обох об’єднує любов до дітей і переконання, що книжки для дітей мають бути справжніми, живими й чесними. Іван Малкович — відомий український видавець і поет, який присвятив свою діяльність якісній дитячій літературі, як і Ліндґрен, що все своє життя писала для дітей.
8. Секрет популярності Пеппі
Пеппі Довгапанчоха популярна, бо вона уособлює мрію кожної дитини — бути вільною, сильною й незалежною від дорослих. Вона живе сама, робить що хоче, але при цьому добра й щедра. Ліндґрен створила персонажа, який захищає право дитини на гру, фантазію та власний погляд на світ — і це актуально для будь-якого покоління.