Анатолій Дімаров. На коні і під конем - Калинич

Posted on:10 серпня 2024 р. at 00:00

Цікаві факти про Анатолія Дімарова:

  1. Справжнє прізвище письменника - Гарасюта. Прізвище Дімаров він отримав, коли його мати засвідчила в суді, що він є дитиною вчителя Дімарова, щоб врятувати сина від заслання до Сибіру.
  2. Анатолій Дімаров брав участь у Другій світовій війні, був важко поранений та партизанив.
  3. Літературний хист у майбутнього письменника проявився ще в початкових класах - він писав вірші та прозу.
  4. У п’ятому класі Анатолій Дімаров почав писати роман, а в шостому - поему.
  5. Письменник навчався у Літературному інституті імені М. Горького в Москві та Львівському педагогічному інституті.
  6. Анатолій Дімаров написав багато творів для дітей, серед яких “На коні і під конем”, “Блакитна дитина”.
  7. Одним з найвідоміших творів письменника є роман “І будуть люди”.
  8. Анатолій Дімаров написав книгу спогадів під назвою “Прожити й розповісти”.

Біографія від імені письменника:

Я народився 17 травня 1922 року на хуторі Гарацьки на Полтавщині. Моє справжнє прізвище - Гарасюта, але через трагічні обставини я отримав прізвище Дімаров. Мій батько був заможним господарем, але його розкуркулили більшовики. Щоб врятувати мене від заслання, мати засвідчила в суді, що я - дитина вчителя Дімарова.

Моє життя змінила Друга світова війна. Я пішов на фронт одразу після закінчення школи, був важко поранений, партизанив. Після війни я жив на Волині, закінчив Літературний інститут у Москві та Львівський педагогічний інститут.

Писати я почав ще в дитинстві - вже в п’ятому класі взявся за роман, а в шостому - за поему. Все своє життя я збирав людські долі, які потім лягли в основу моїх творів. Я писав і для дорослих, і для дітей. Серед моїх найвідоміших творів - роман “І будуть люди”, повість “На коні і під конем”, книга спогадів “Прожити й розповісти”.

Я прожив довге і насичене життя, присвятивши його літературі та збереженню пам’яті про минуле нашого народу. Помер я 29 червня 2014 року в Києві, залишивши після себе багату літературну спадщину.

НА КОНІ Й ПІД КОНЕМ

ЧЕРЕЗ МІСТОЧОК

Що, на вашу думку, символізує місточок? Чому?

Місточок у цьому уривку символізує зв’язок між минулим і теперішнім, а також людську пам’ять. Він з’єднує людину з її життєвим досвідом та спогадами. Місточок символізує крихкість і цінність цього зв’язку, оскільки він з часом стає вужчим, що вказує на поступове згасання пам’яті з віком.

Як ви розумієте виокремлені курсивом слова? Чому?

Виокремлені курсивом слова “Стурбована, щоразу набирала людина все більше припасів. Але чим важчою ставала її ноша, тим вужчим — місточок” можна розуміти так:

  1. Ці слова символізують спробу людини зберегти якомога більше спогадів та досвіду з минулого. “Припаси” тут - це метафора життєвого досвіду та спогадів.
  2. “Важча ноша” означає, що чим більше людина намагається зберегти в пам’яті, тим складніше їй стає утримувати всі ці спогади.
  3. “Вужчий місточок” символізує, що чим більше людина зосереджується на минулому і намагається все зберегти, тим менше у неї залишається зв’язку з теперішнім.
  4. Ця метафора показує парадокс: намагаючись зберегти все, людина ризикує втратити зв’язок з реальністю і сьогоденням.
  5. Автор використовує цей образ, щоб підкреслити важливість балансу між збереженням минулого і життям у теперішньому.

Ці слова виокремлені курсивом, бо вони несуть ключове смислове навантаження в тексті, підкреслюючи головну думку автора про складність збереження пам’яті та зв’язку з минулим.

3. Що символізує тоненький місточок? Чому з роками він вужчає?

Тоненький місточок у творі символізує зв’язок людини з її минулим, спогадами та життєвим досвідом. Він вужчає з роками з таких причин:

  1. З часом пам’ять слабшає, і деякі спогади стираються або стають менш чіткими.
  2. Накопичення нового досвіду та інформації може витісняти старі спогади.
  3. Це метафора того, як з віком людині стає складніше “повертатися” до минулого і відтворювати давні події.
  4. Вужчання місточка також символізує, що з часом зв’язок з минулим стає більш крихким і вразливим.

4. Чи можна вважати міст життєвим досвідом? Чому?

Так, міст у цьому контексті можна вважати метафорою життєвого досвіду. Ось чому:

  1. Міст з’єднує минуле з теперішнім, так само як життєвий досвід поєднує наші минулі події з сьогоденням.
  2. Як і життєвий досвід, міст дозволяє “подорожувати” між різними періодами життя, осмислювати минуле.
  3. Вужчання мосту символізує, як з часом деякі аспекти нашого досвіду можуть забуватися або ставати менш значущими.
  4. Міст, як і досвід, є тим, що дозволяє нам “переходити” від одного етапу життя до іншого, зберігаючи зв’язок з минулим.
  5. Автор наголошує на важливості збереження цього “мосту”, що відповідає цінності збереження та осмислення життєвого досвіду.

Таким чином, образ мосту ефективно передає ідею життєвого досвіду як зв’язку між різними періодами нашого життя та важливості збереження цього зв’язку.

ВЧИТЕЛІ, ВЧИТЕЛІ…

Чи поділяєте думку головного героя про канікули? Чому?

Головний герой вважає канікули найулюбленішим “предметом”, бо це час відпочинку від навчання. Він дивиться на інші предмети як на “кару господню” і “довголітню спокуту”.

Така думка є типовою для багатьох учнів, які втомлюються від навчального навантаження і з нетерпінням чекають на канікули. Проте не всі поділяють цю думку, адже деякі учні справді люблять навчатися й отримують задоволення від пізнання нового.

Чи справді дорослі такі щасливі, як про них думає герой твору? Чому?

Насправді дорослі не завжди такі щасливі, як це здається головному герою. Він ідеалізує доросле життя, вважаючи, що дорослим не потрібно вчитися, готувати уроки чи складати іспити. Але у дорослих є свої проблеми та обов’язки, про які діти часто не знають або не замислюються. Дорослі мають турбуватися про роботу, фінанси, виховання дітей тощо. Тому їхнє життя не таке безтурботне, як здається головному герою.

Пригадайте пригоди Тома Соєра і Гека Фінна. Чи перегукуються вони з подіями твору Анатолія Дімарова?

Так, пригоди героїв Анатолія Дімарова дійсно перегукуються з пригодами Тома Соєра і Гека Фінна:

  1. В обох творах хлопчики мріють про пригоди та втечу від буденності.
  2. Герої Дімарова, як і Том з Геком, будують пліт і намагаються втекти на ньому.
  3. Обидва твори описують дитячі витівки та бажання відчути себе дорослими й незалежними.
  4. І у Твена, і в Дімарова пригоди закінчуються поверненням додому та усвідомленням цінності родини.
  5. В обох творах присутній гумор та іронія при описі дитячих пригод.

Які ще пригодницькі твори про життя дітей ви читали?

Серед інших відомих пригодницьких творів про життя дітей можна назвати:

  1. “П’ятнадцятирічний капітан” Жуля Верна
  2. “Острів скарбів” Роберта Льюїса Стівенсона
  3. “Пригоди Гекльберрі Фінна” Марка Твена (продовження “Пригод Тома Соєра”)
  4. “Діти капітана Гранта” Жуля Верна
  5. “Пригоди Олівера Твіста” Чарльза Діккенса
  6. “Пеппі Довгапанчоха” Астрід Ліндгрен

Ці твори, як і “На коні й під конем” Анатолія Дімарова, розповідають про захоплюючі пригоди дітей, їхнє дорослішання та пізнання світу.

Що вражає хлопчика в зовнішності вчителя?

Хлопчика вражає надзвичайна акуратність і охайність вчителя Івана Даниловича:

  1. Вишита сорочка зі стоячим комірцем
  2. Чорний піджак і синє галіфе без жодної зморшки
  3. Особливо вразили дзеркально-блискучі чоботи без жодної порошинки

Про що свідчить цей епізод?

Цей епізод свідчить про:

  1. Дисциплінованість і організованість вчителя
  2. Його увагу до деталей і зовнішнього вигляду
  3. Повагу до учнів і професії вчителя
  4. Вимогливість до себе і оточуючих

Такий опис створює образ серйозного, відповідального педагога, який може стати авторитетом для учнів.

Чи погоджуєтеся ви із зауваженням учителя? Чому?

Так, я погоджуюся із зауваженням учителя. Ось чому:

  1. Охайний зовнішній вигляд є важливою частиною шкільної дисципліни.
  2. Це демонструє повагу до навчального закладу, вчителів та однокласників.
  3. Акуратна зачіска та одяг формують культуру самопрезентації, що знадобиться учням у майбутньому.
  4. Зауваження вчителя було коректним і конструктивним, він запропонував варіанти вирішення проблеми.

Чи потрібно, на вашу думку, дбати про охайну зачіску, про одяг? Чому?

Так, дбати про охайну зачіску та одяг потрібно з таких причин:

  1. Це формує звичку до самодисципліни та відповідальності.
  2. Охайний вигляд сприяє кращій концентрації на навчанні, а не на зовнішності.
  3. Це допомагає створити позитивне перше враження, що важливо для соціальних взаємодій.
  4. Дотримання певних стандартів зовнішнього вигляду готує учнів до майбутнього професійного життя.
  5. Це виховує повагу до себе та оточуючих.

Отже, охайна зачіска та одяг - це не лише питання естетики, але й важлива частина шкільної культури та особистого розвитку учня.

Яка ваша думка про професійність учителя?

  1. Він дуже уважний до деталей і акуратний у зовнішньому вигляді, що демонструє його серйозне ставлення до роботи.
  2. Іван Данилович критично ставиться до підручника, вказуючи учням на неточності, що свідчить про його глибокі знання предмету.
  3. Він використовує цікаві приклади з життя учнів для пояснення фізичних явищ, що робить уроки більш зрозумілими та захопливими.
  4. Учитель не любить зубріння, а заохочує учнів думати й розв’язувати складні задачі, розвиваючи їхнє логічне мислення.
  5. Він уважний до успіхів учнів і відзначає їхній прогрес, що мотивує дітей до навчання.

Вам подобається такий підхід до уроків? Чому?

Такий підхід до уроків мені дуже подобається, тому що:

  1. Він робить навчання цікавим і пов’язаним з реальним життям.
  2. Заохочує учнів мислити самостійно, а не просто запам’ятовувати інформацію.
  3. Створює атмосферу, де учні прагнуть до знань і хочуть перевершити себе.
  4. Формує повагу до вчителя і предмету, який він викладає.
  5. Допомагає учням розвивати критичне мислення і не сприймати інформацію з підручників як абсолютну істину.

Такий учитель не лише передає знання, але й надихає учнів, робить їх зацікавленими у предметі та навчанні загалом.

Чи можна назвати цей епізод гумористичним? Чому?

Так, цей епізод можна назвати гумористичним. Ось чому:

  1. Автор з іронією описує мрії головного, що “уся фізика буде базується на його геніальному законові!”
  2. Комічно виглядає уявлення хлопця про те, як старий Іван Данилович буде розповідати про нього майбутнім учням.
  3. Наївність героя, який вирізає свої ініціали на парті, щоб її легко було знайти в майбутньому, викликає усмішку.
  4. Контраст між дитячими фантазіями та реальністю створює гумористичний ефект.

А ви колись мріяли або, можливо, мрієте стати видатним / видатною? У якій галузі?

На це питання кожен учень може відповісти по-різному, адже мрії у всіх різні. Але ось кілька загальних думок:

  1. Багато дітей мріють стати видатними у спорті, музиці, науці чи мистецтві.
  2. Деякі учні можуть мріяти про досягнення у новітніх технологіях, як-от робототехніка чи програмування.
  3. Інші можуть прагнути стати відомими письменниками, художниками чи акторами.
  4. Є й ті, хто мріє зробити важливі відкриття в медицині чи екології.
  5. Деякі діти можуть мріяти стати видатними політиками чи громадськими діячами.

Важливо розуміти, що мрії можуть змінюватися з часом, і це нормально. Головне - прагнути розвиватися і робити щось корисне для суспільства, незалежно від обраної галузі.

На мою думку, з описаних у творі вчителів найбільше імпонує Іван Данилович, вчитель фізики. Ось чому:

  1. Він дуже відповідально ставиться до своєї роботи, що видно з його акуратного зовнішнього вигляду та підготовки до уроків.
  2. Іван Данилович критично підходить до матеріалу підручника, вказуючи учням на неточності. Це свідчить про його глибокі знання предмету та бажання дати учням якісні знання.
  3. Він використовує цікаві приклади з життя учнів для пояснення фізичних явищ, що робить уроки більш зрозумілими та захопливими.
  4. Вчитель не любить зубріння, а заохочує учнів думати і розв’язувати складні задачі, розвиваючи їхнє логічне мислення.
  5. Іван Данилович уважний до успіхів учнів і відзначає їхній прогрес, що мотивує дітей до навчання.
  6. Він створює на уроках атмосферу, де учні прагнуть до знань і хочуть перевершити себе.

Такий підхід до викладання робить навчання цікавим, пов’язаним з реальним життям та спонукає учнів до самостійного мислення. Іван Данилович не просто передає знання, а надихає учнів, робить їх зацікавленими у предметі та навчанні загалом. Саме тому цей вчитель викликає найбільшу симпатію та повагу.

5. Дослідіть назву твору. Бути на коні, бути під конем — фразеологізми. У фразеологічному словнику прочитайте їхнє лексичне значення. Висловіть міркування, припущення, чому саме таку назву обрав Анатолій Дімаров.

“Бути на коні” означає мати успіх, бути в хорошому становищі.

“Бути під конем” (хоча це не усталений фразеологізм) можна інтерпретувати як бути в складній ситуації, зазнавати невдачі.

Анатолій Дімаров, ймовірно, обрав таку назву, щоб показати різні етапи життя головного героя - і успіхи, і невдачі. Це відображає ідею, що життя складається з підйомів і падінь.

6. Розгляньте ілюстрацію Любові Воронкової «Онук Ванько». Чи можна стверджувати, що вона символізує зв’язок поколінь? Чому? Наскільки зображення суголосне з назвою твору? Думку прокоментуйте.

  1. Зображення чудово відповідає назві, оскільки ми бачимо саме маленького хлопчика (ймовірно, Ванька) з дорослим.
  2. Атмосфера ілюстрації передає тепло та близькість стосунків між персонажами, що асоціюється зі стосунками між онуком та батьком (дідусем).
  3. Сільський пейзаж на задньому плані (птахи, квіти) створює контекст, який часто асоціюється з дитячими спогадами про час, проведений у селі.

7. Придумайте свої назви прочитаним оповідям. Що від цього змінюється? Чому?

Ось можливі альтернативні назви для прочитаних оповідей та аналіз змін:

  1. “Через місточок” можна назвати “Стежка спогадів” або “Міст у минуле”.
  2. “Вчителі, вчителі…” можна назвати “Два педагоги” або “Уроки життя”.

Що змінюється від нових назв:

  1. Фокус уваги: Нові назви можуть підкреслювати інші аспекти оповідань. Наприклад, “Стежка спогадів” акцентує увагу на процесі згадування, а не на самому місточку.
  2. Настрій: Назва “Уроки життя” може надати оповіданню більш філософського звучання, ніж просто “Вчителі, вчителі…“.
  3. Очікування читача: Назва “Два педагоги” одразу налаштовує читача на порівняння двох різних підходів до викладання.
  4. Інтерпретація: Нові назви можуть спрямувати читача до іншого тлумачення змісту. “Міст у минуле” підкреслює ідею подорожі в часі через спогади.
  5. Символізм: Назва “Стежка спогадів” робить акцент на процесі пригадування, а не на конкретному образі місточка.

Зміна назви впливає на сприйняття твору, бо назва - це перше, з чим стикається читач. Вона формує початкові очікування та напрямок думок. Нова назва може підкреслити інші аспекти оповідання, які автор вважав другорядними, або навпаки, приховати головну ідею, створюючи інтригу.

8. Сформулюйте тему та ідею оповіді «Вчителі, вчителі…»

Тема оповіді “Вчителі, вчителі…”: вплив вчителів на формування особистості учня та його ставлення до навчання.

Ідея: Хороший вчитель може пробудити в учнях інтерес до предмету і бажання вчитися, в той час як поганий вчитель може знищити цей інтерес.

Ця оповідь показує контраст між двома вчителями фізики - захопленим своїм предметом Іваном Даниловичем, який надихав учнів, і байдужим Юрієм Сергійовичем, який лише чекав пенсії. Через це змінюється і ставлення головного героя до фізики - від захоплення до байдужості.

9. Пригадайте, який твір називають автобіографічним. За потреби зверніться до словника наприкінці підручника. Доведіть, що твір «На коні і під конем» автобіографічний.

Автобіографічний твір - це художній твір, в якому автор описує події власного життя, використовуючи реальні факти своєї біографії.

Твір “На коні і під конем” Анатолія Дімарова можна вважати автобіографічним, оскільки:

10. Автор у творі занурюється в почуття, думки, переживання героїв. Чи можна назвати на основі прочитаних оповідей повість психологічною? Чому?

Так, повість “На коні і під конем” можна назвати психологічною, тому що:

11. Назвіть проблеми, порушені в прочитаних оповідях. Прокоментуйте їх.

Основні проблеми, порушені в прочитаних оповідях:

Ці проблеми розкриваються через конкретні життєві ситуації головного героя, його взаємодію з оточуючими, роздуми та висновки, які він робить.

13. Напишіть автобіографічну оповідь про шкільне життя

Я ніколи не забуду той день, коли вперше переступив поріг школи як учень сьомого класу. Здавалося б, нічого особливого - та сама будівля, ті самі коридори, але все відчувалося по-іншому.

Вранці я довго крутився перед дзеркалом, намагаючись зачесати неслухняне волосся. Згадав, як минулого року вчитель фізики Іван Данилович зробив мені зауваження за скуйовджену зачіску. Цього разу я був налаштований справити гарне враження.

Коли я зайшов у клас, мене охопило дивне відчуття. Ми сиділи за тими ж партами, але тепер я дивився на молодших учнів у коридорі і розумів - ми вже не малеча.

На першому уроці нова класна керівниця розповідала про те, що нас чекає цього року. Я намагався слухати уважно, але думки весь час поверталися до минулого року. До наших пригод з Ваньком, до невдалої спроби повторити подвиг Тома Соєра і збудувати пліт…

Раптом я помітив, що вчителька дивиться прямо на мене:

“А ти що скажеш? Готовий до нових викликів?”

Я випрямився на стільці і впевнено відповів: “Так, готовий!”

І в ту мить я зрозумів - це правда. Я дійсно готовий до нового етапу шкільного життя. До нових знань, нових друзів, нових пригод. Бо хоч я вже й старшокласник, але в душі все ще той самий хлопчик, який мріє про великі відкриття і неймовірні пригоди.

Цей день став для мене особливим. Днем, коли я усвідомив - шкільні роки летять швидко, і треба цінувати кожну мить. Хто знає, може колись я стану відомим фізиком, як мріяв раніше, а може й письменником, який напише про свої шкільні роки.