Вступні запитання
1. Чи любите ви ходити в театр? Чому?
Я дуже люблю бувати в театрі, адже жива гра акторів на сцені передає значно сильніші й щиріші емоції, ніж перегляд фільму на екрані.
Розгорнуто
Для мене кожен похід до театру — це особлива й святкова подія, яка починається ще з миті, коли заходиш у залу й повільно гасне світло. У театральній залі виникає неповторне відчуття єдності з усім, що діється на сцені: актори грають тут і зараз, діляться живою енергією та змушують глядачів співпереживати кожному подиху героїв. У такій атмосфері можна повністю відволіктися від буденних клопотів, відчути чужий біль і радість як власні та глибше замислитися над своїм життям.
2. Які п’єси вам найбільше подобаються? Чому?
Найбільше мені до вподоби глибокі психологічні драми та гострі комедії, де за цікавим сюжетом ховаються серйозні життєві питання й непростий моральний вибір.
Розгорнуто
Мене завжди приваблюють вистави, у яких героїв не ділять штучно на винятково добрих чи злих, а показують живих людей із їхніми ваганнями, пристрастями й помилками. П’єси Лесі Українки, Миколи Куліша чи Бернарда Шоу захоплюють тим, що їх не просто дивишся, а розгадуєш разом з акторами, зважуючи аргументи кожного персонажа в напружених діалогах. Такий театр дарує справжнє інтелектуальне задоволення і спонукає сперечатися й шукати власні відповіді навіть тоді, коли вистава вже завершилася.
Активності
Комунікація
1. Які зміни відбулися в театрі наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст.?
Театр рішуче відійшов від зовнішніх побутових інтриг, зосередившись на внутрішньому світі особистості, психологічних суперечностях та ідейних дискусіях.
Розгорнуто
На зміну традиційній сценічній дії прийшла «нова драма», яка докорінно переосмислила призначення драматургії. Головною подією вистави стала не карколомна зовнішня пригода, а душевна боротьба думок, почуттів і світоглядних позицій персонажів. Митці активно експериментували із синтезом реалізму, натуралізму та модернізму, створивши принципово нові форми: інтелектуальний театр, символістську п’єсу та «драму ідей». Сама сцена перетворилася з місця для легких розваг на трибуну для відвертого обговорення найскладніших моральних і філософських викликів свого часу.
2. Хто був засновником «нової драми»?
Засади європейської «нової драми» заклав норвезький драматург Генрік Ібсен.
3. Як змінилося сприйняття художнього тексту глядачами / глядачками (читачами / читачками) в «новій драмі»?
Публіка перестала бути пасивним спостерігачем подій на сцені, отримавши можливість упізнавати в героях себе та мислити разом із ними.
Розгорнуто
Раніше глядачі спостерігали за розвитком чужої інтриги ніби крізь замкову шпарину, лише співчуваючи чи засуджуючи однозначних позитивних і негативних персонажів. У «новій драмі» глядач опиняється в самому центрі художнього простору, де ніхто з героїв не володіє монополією на абсолютну істину. Через широке багатоголосся ідей і наявність глибокого підтексту читачі та глядачі стали повноправними співавторами спектаклю: їм доводиться самостійно тлумачити символи, зважувати позиції персонажів і доходити власних моральних висновків.
4. Що найбільше цікавило публіку в «новій драмі»?
Публіку найбільше цікавило правдиве відображення її власних душевних переживань, повсякденних турбот та актуальних моральних проблем сучасної людини.
Розгорнуто
Глядачі більше не хотіли бачити на сцені штучні мелодраматичні пристрасті чи відірвані від сьогодення історичні трагедії — вони прагнули впізнавати власні життєві обставини. Їх захоплювали відверті розмови про свободу вибору, кризу традиційної родини, зіткнення особистості з лицемірною мораллю суспільства та пошуки сенсу буття. Вистава приваблювала саме тим, що ставила незручні запитання, які кожен із присутніх у залі часто боявся поставити сам собі.
Аналіз та інтерпретація
5. У чому полягає новий підхід до зображення людини в «новій драмі»?
Людина перестала бути типовим соціальним типажем, перетворившись на неповторну й суперечливу особистість, чиї внутрішні переживання слугують ключем до пізнання світу.
Розгорнуто
Драматурги зламу XIX–XX століть відмовилися від однозначного розподілу героїв на головних і другорядних або добрих і лихих. Кожен персонаж отримав психологічну глибину, власні мотиви, вагання та духовні шукання, які віддзеркалювали загальну напружену атмосферу епохи. Через внутрішні колізії, душевні травми й зіткнення цінностей окремої людини автори намагалися показати масштабну трагедію всього сучасного людства.
6. Які конфлікти переважали в «старій драмі», а які — у «новій»?
У «старій драмі» домінували зовнішні сюжетні конфлікти, побудовані на діях та інтризі, тоді як у «новій» на перший план вийшли приховані внутрішні й психологічні зіткнення ідей.
Розгорнуто
Традиційна драма рухалася завдяки видимій боротьбі: сваркам, зрадам, таємницям, злочинам чи прямим сутичкам персонажів між собою або з долею. У «новій драмі» зовнішня дія відступила перед внутрішнім напруженням душі, де постійно конфліктують сумління, бажання, обов’язок і моральні принципи. Головний нерв п’єси тепер полягає в зіткненні світоглядів, гострих суперечках персонажів та їхньому особистому духовному виборі.
Творче самовираження
7. Створіть порівняльну таблицю «“Стара” і “нова” драма».
| Критерій порівняння | «Стара» драма | «Нова» драма |
|---|---|---|
| Центр зображення | Зовнішня подія, пригода, конкретний побутовий чи історичний випадок. | Неповторний внутрішній світ особистості, її думки, переживання й почуття. |
| Характер конфлікту | Відкритий, зовнішній, виражений через активні дії та вчинки героїв. | Внутрішній, психологічний, зумовлений зіткненням ідей і світоглядів. |
| Особливості персонажів | Чіткий поділ на головних і другорядних, позитивних і негативних; герої є типами свого середовища. | Відсутність однозначного поділу; герої складні, неоднозначні, кожен із них важливий для ідеї твору. |
| Рушій сюжету | Зовнішня фабула, інтрига, швидка зміна обставин. | Психологічні колізії, роздуми, ідейні дискусії та пошук правди. |
| Роль глядача / глядачки | Спостереження збоку за сценічною дією та співчуття героям. | Активне мислення разом із персонажами, упізнавання себе, пошук власної істини. |
| Художні засоби та зміст | Конкретний життєвий зміст, достовірність, побутові реалії. | Метафоричність, умовність, символіка, багатий підтекст і психологічні деталі. |
8. Підготуйте усну розповідь на тему «Театр у моєму житті».
Для мене театр — це не просто красива зала й сцена, а місце щирої розмови про найважливіше. Коли я приходжу на виставу, то ніби зупиняю шалений щоденний біг із його соцмережами та оцінками. Жива гра акторів завжди чіпляє за живе: ти дивишся на сцену і раптом ловиш себе на думці, що переживаєш ті самі страхи чи сумніви, які мучать героїв. Театр навчив мене уважніше придивлятися до людей довкола, бачити за звичайними словами приховані почуття й не поспішати із суворими висновками. Кожна сильна постановка залишає всередині світлий слід і бажання ставати кращим.
Цифрові навички
9. Підготуйте повідомлення і презентацію про діяльність письменника чи письменниці, режисера чи режисерки кінця XIX — початку XX ст.: Г. Ібсен, К. Гамсун, А. Стріндберґ, Г. Гауптман, М. Метерлінк, Б. Шоу, Леся Українка, В. Винниченко, М. Куліш, Лесь Курбас (1 за вибором).
Повідомлення: «Лесь Курбас — реформатор і філософ української сцени»
Лесь Курбас — видатний український режисер, актор, педагог і творець модерного театру «Березіль». Він здійснив справжній естетичний переворот у вітчизняному мистецтві, вивівши українську сцену за вузькі етнографічно-побутові межі та поєднавши національні традиції з найсміливішим європейським авангардом.
Курбас бачив у театрі не засіб для розваги, а дієвий інструмент духовного відродження нації та філософського осмислення буття. Його геніальна співпраця з драматургом Миколою Кулішем і художником Вадимом Меллером подарувала культурі неперевершені шедеври експресіоністичного й інтелектуального театру («Народний Малахій», «Мина Мазайло», «Маклена Граса»). Попри світове визнання, митець не захотів прислуговувати радянському тоталітарному режиму. За відданість мистецькій свободі Леся Курбаса звинуватили в націоналізмі й розстріляли в урочищі Сандармох у 1937 році, проте його новаторські ідеї досі надихають режисерів усього світу.
План презентації (7 слайдів):
- Слайд 1: Назва («Лесь Курбас: революція українського сценічного простору»), світлина режисера, роки життя.
- Слайд 2: Європейський вишкіл (навчання у Відні та Львові, перші кроки в акторській професії).
- Слайд 3: Народження нового стилю: заснування «Молодого театру» в Києві та розрив із побутовою шароварщиною.
- Слайд 4: Мистецьке об’єднання «Березіль» як театральна експериментальна лабораторія (нова акторська система та ритм).
- Слайд 5: Тріумфальний тандем: Курбас і Куліш (аналіз знакових постановок «Мина Мазайло» та «Народний Малахій»).
- Слайд 6: Трагічний фінал: цькування митця радянською цензурою, заслання на Соловки та трагедія Сандармоху (1937 р.).
- Слайд 7: Безсмертя ідей: вплив концепцій Курбаса на розвиток сучасного українського та світового театру.
Дослідження і проєкти
10. Підготуйте проєкт на одну з тем: 1) «Як змінилися приміщення європейських театрів з часів античності до кінця ХІХ — початку ХХ ст.?»; 2) «Поява і розвиток професійних театрів в Україні».
Проєкт на тему: «Поява і розвиток професійних театрів в Україні»
Мета проєкту: дослідити шлях українського сценічного мистецтва від аматорських мандрівних осередків до появи професійного національного театру європейського зразка.
Основні етапи розвитку:
- Витоки національної сцени (XVII–XVIII ст.): поява шкільного театру в стінах Києво-Могилянської академії, мандрівні дяки, народний вертепний театр та зародження кріпацьких сценічних капел, які заклали перші паростки професійного лицедійства.
- Перші стаціонарні осередки (кінець XVIII — перша половина XIX ст.): відкриття постійного міського театру в Харкові (1789 р.) та діяльність Полтавського вільного театру (1818 р.) під керівництвом Івана Котляревського, де поставлено знамениті п’єси «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник».
- Епоха Театру корифеїв (1882 р.): заснування в Єлисаветграді першої професійної української трупи під проводом Марка Кропивницького та Михайла Старицького. Сузір’я геніальних акторів (Марія Заньковецька, брати Тобілевичі: Іван Карпенко-Карий, Микола Садовський, Панас Саксаганський) піднесло український театр на рівень провідних сцен Європи попри імперські заборони.
- Авангардні пошуки та модерний злам (початок XX ст.): заснування Лесем Курбасом театру «Березіль», відхід від суто етнографічного репертуару та створення високої філософської й психологічної вистави європейського ґатунку.
Висновки: Український театр подолав тернистий шлях від ярмаркових інтермедій до вершин світового модернізму, ставши для народу не лише мистецтвом, а й потужною опорою збереження національної гідності й мови.
Життєві ситуації
11. Проаналізуйте репертуар і діяльність театру, який є у вашому місті (або в якому ви побували). Що зацікавило публіку? Поясніть.
Побувавши на виставах Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка в Києві, я побачив, як органічно класичні твори можуть промовляти до сучасних підлітків та молоді. Справжнім фурором серед глядачів стала вистава «Конотопська відьма» за повістю Григорія Квітки-Основ’яненка в режисурі Івана Уривського.
Публіку захопив сміливий відхід від звичної етнографічної побутовості: сцена оформлена мінімалістично, світло й музика створюють містичну, напружену атмосферу, а персонажі позбавлені карикатурності. Глядачі йдуть на цю виставу сотнями, тому що бачать у ній не застиглу шкільну програму, а живе, візуально вишукане дійство, сповнене глибоких символів та актуальних натяків на боротьбу зі злом, що резонує з нашим тривожним часом.
12. Уявіть, що ви — головний режисер театру у вашому місті або селі. Складіть репертуар із творів зарубіжних та українських авторів / авторок для сучасної авдиторії (2–3 п’єси). Обґрунтуйте.
Якби я очолював театр, мій репертуар складався б із таких трьох знакових вистав:
-
«Ляльковий дім» Генріка Ібсена.
Обґрунтування: Це шедевр світової «нової драми», де найважливішою є тема внутрішнього дорослішання та захисту людської гідності. Історія Нори показує, як важливо скинути маску фальшивого благополуччя, перестати бути зручною «іграшкою» для інших і навчитися самостійно відповідати за власну долю. -
«Лісова пісня» Лесі Українки.
Обґрунтування: Неоромантична драма порушує вічні питання про вірність своїй душі, боротьбу між високою мрією та приземленою буденщиною. Для сучасного глядача ця п’єса звучить дуже гостро, нагадуючи про потребу жити в гармонії з природою та берегти внутрішнє світло навіть у найважчі часи. -
«Мина Мазайло» Миколи Куліша.
Обґрунтування: Блискуча комедія залишається актуальною й сьогодні, адже викриває комплекс меншовартості та спроби зректися власного коріння заради сумнівної вигоди. Через дотепний гумор та іскристі діалоги глядачі вчаться цінувати рідну мову й усвідомлювати важливість національної ідентичності.