Зміни в драматургії кінця XIX — початку XX ст. - Ніколенко відповіді

• Назад до змісту

ЗМІНИ В ДРАМАТУРГІЇ КІНЦЯ XIX — ПОЧАТКУ XX СТ.

1. Чи любите ви ходити в театр? Чому?

Театр є привабливим місцем для відвідування, оскільки безпосередній контакт із живою грою акторів та емоційна атмосфера вистави дозволяють глибше відчути сюжет і осмислити порушені автором проблеми.

2. Які п’єси вам найбільше подобаються? Чому?

Найбільше подобаються інтелектуальні та психологічні драми, оскільки вони фокусуються на внутрішньому світі особистості, її переживаннях, морально-етичних колізіях і спонукають глядача до самостійних роздумів.

АКТИВНОСТІ. КОМУНІКАЦІЯ

1. Які зміни відбулися в театрі наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст.?

Наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. в театрі відбувся перехід від «старої драми» до «нової драми», у центрі якої опинилася не зовнішня побутова подія чи інтрига, а внутрішній світ особистості, її думки, почуття та духовні шукання. Зовнішня дія поступилася місцем внутрішній дії та психологічним конфліктам, виникли нові синтетичні жанри (інтелектуальний театр, «драма ідей», символістська драма), а межі між традиційними драматичними жанрами стали умовними.

2. Хто був засновником «нової драми»?

Засновником «нової драми» в європейській літературі став норвезький драматург Генрік Ібсен [224].

3. Як змінилося сприйняття художнього тексту глядачами / глядачками (читачами / читачками) в «новій драмі»?

Глядачі та читачі в «новій драмі» перестали бути просто пасивними спостерігачами подій на сцені, отримавши можливість упізнавати в персонажах самих себе, співпереживати та мислити разом із ними [226]. Оскільки герої позбавлені однозначного поділу на позитивних і негативних, а також відсутній носій абсолютної істини, публіка залучається до активних роздумів, дискусій та самостійного трактування ідей твору.

КОМУНІКАЦІЯ

4. Що найбільше цікавило публіку в «новій драмі»?

Публіку в «новій драмі» найбільше цікавило відображення її власного повсякденного життя, звичних обставин та актуальних питань, які безпосередньо хвилювали сучасну людину. Глядачі прагнули бачити на сцені самих себе, аналізувати власні духовні пошуки, співпереживати персонажам та мислити разом із ними.

АНАЛІЗ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ

5. У чому полягає новий підхід до зображення людини в «новій драмі»?

Новий підхід до зображення людини в «новій драмі» полягає в перенесенні акценту із зовнішніх подій чи побутових обставин на глибокий внутрішній світ особистості — її думки, почуття, прагнення, сумніви та емоції. Герой перестає бути типовим представником певного суспільного класу й стає засобом пізнання дійсності через свої внутрішні переживання. Крім того, у «новій драмі» зникає однозначний поділ персонажів на головних і другорядних або позитивних і негативних, оскільки кожен герой є важливим і неоднозначним для розуміння загальної ідеї твору.

6. Які конфлікти переважали в «старій драмі», а які — у «новій»?

У «старій драмі» переважали зовнішні конфлікти, які виявлялися через відкрите протистояння, активну боротьбу, вчинки персонажів та зовнішню сюжетну інтригу. У «новій драмі» домінують внутрішні, приховані (психологічні) конфлікти, які виражаються через зіткнення різних світоглядних позицій, ідей, моральних та етичних принципів героїв.

ТВОРЧЕ САМОВИРАЖЕННЯ

7. Створіть порівняльну таблицю «“Стара” і “нова” драма».

8. Підготуйте усну розповідь на тему «Театр у моєму житті».

Театр є важливим складником культурного життя людини, який виконує глибоку освітню, виховну та естетичну функції. Безпосередній живий контакт між акторами на сцені та глядачами в залі створює унікальну атмосферу співпереживання, якої неможливо досягти під час перегляду кінофільмів чи відеоматеріалів. Відвідування театральних вистав спонукає до критичного мислення, оскільки глядач отримує можливість подивитися на життєві ситуації збоку та проаналізувати вчинки персонажів. Кожна театральна постановка стає приводом для внутрішнього діалогу, переосмислення моральних цінностей та розширення власного кругозору. Таким чином, театр допомагає особистості краще розуміти психологію людини, суспільні процеси та навколишній світ.

ЦИФРОВІ НАВИЧКИ

9. Підготуйте повідомлення і презентацію про діяльність письменника чи письменниці, режисера чи режисерки кінця XIX — початку XX ст.: Г. Ібсен, К. Гамсун, А. Стріндберг, Г. Гауптман, М. Метерлінк, Б. Шоу, Леся Українка, В. Винниченко, М. Куліш, Лесь Курбас (1 за вибором).

Повідомлення: «Лесь Курбас — реформатор українського театру»

Лесь Курбас — видатний український режисер, актор, теоретик театру та засновник експериментального театру «Березіль». Він здійснив революційні перетворення в українському сценічному мистецтві, прагнучи вивести його з суто етнографічно-побутових меж та об’єднати національні традиції з найновішими європейськими авангардними течіями. Його творча діяльність була спрямована на створення інтелектуального, філософського та синтетичного театру. Тісна співпраця Курбаса з драматургом Миколою Кулішем та художником Вадимом Меллером подарувала світові шедеври модерного театру. Через відмову підкорятися жорстким канонам радянського соцреалізму Леся Курбаса було репресовано та розстріляно в 1937 році в урочищі Сандармох.

План презентації:
Слайд 1: Назва презентації («Лесь Курбас — новатор та реформатор театру»), портрет режисера.
Слайд 2: Ранні роки та перші творчі кроки (навчання у Відні та Львові, робота в театрі «Руська бесіда»).
Слайд 3: Заснування «Молодого театру» в Києві як крок до модернізації українського сценічного мистецтва.
Слайд 4: Театр «Березіль» — експериментальна лабораторія режисури та акторської майстерності.
Слайд 5: Творчий тандем з Миколою Кулішем та видатні спільні вистави («Народний Малахій», «Мина Мазайло», «Маклена Граса»).
Слайд 6: Трагічна доля (звинувачення у «буржуазному націоналізмі», арешт, заслання на Соловки, розстріл у 1937 році).
Слайд 7: Значення спадщини Леся Курбаса для сучасного українського театру.

ДОСЛІДЖЕННЯ І ПРОЄКТИ

10. Підготуйте проєкт на одну з тем: 1) «Як змінилися приміщення європейських театрів з часів античності до кінця ХІХ — початку ХХ ст.?»; 2) «Поява і розвиток професійних театрів в Україні».

Проєкт на тему: «Поява і розвиток професійних театрів в Україні»

Мета проєкту: дослідити історичний шлях розвитку українського театру від перших професійних осередків до становлення модерного театрального мистецтва.

Етапи розвитку:

1. Витоки професіоналізму: шкільна драма та діяльність мандрівних дяків (XVII–XVIII століття), виступи вертепного театру та створення приватних кріпацьких театрів, які заклали підвалини для майбутньої професійної сцени.
2. Перші професійні трупи: заснування першого постійного театру в Харкові (1789 рік) та створення Полтавського вільного театру (1818 рік) під керівництвом Івана Котляревського, де вперше на сцені прозвучала жива українська мова в його п’єсах «Наталка Полтавка» та «Москаль-чарівник».
3. Театр корифеїв (1882 рік): створення Марком Кропивницьким першої української професійної трупи в Єлисаветграді. До складу цього об’єднання увійшли видатні митці: Марія Заньковецька, Михайло Старицький, брати Тобілевичі (Іван Карпенко-Карий, Микола Садовський, Панас Саксаганський). Вони створили унікальну школу акторської майстерності та заклали основи самобутнього національного репертуару.
4. Модерний театр початку XX століття: діяльність театру «Березіль» під керівництвом Леся Курбаса, де відбувся остаточний перехід від етнографічно-побутового напряму до інтелектуального, філософського та експресіоністичного мистецтва.

Висновок: Український професійний театр пройшов складний шлях розвитку від аматорських кріпацьких та приватних труп до створення унікального синкретичного мистецтва «корифеїв» та світових модерністських експериментів початку двадцятого століття.

ЖИТТЄВІ СИТУАЦІЇ

11. Проаналізуйте репертуар і діяльність театру, який є у вашому місті (або в якому ви побували). Що зацікавило публіку? Поясніть.

Аналіз репертуару Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка (м. Київ) свідчить про глибоке поєднання української класики та світового драматичного мистецтва в модерних режисерських інтерпретаціях. Особливий інтерес публіки викликає вистава «Конотопська відьма» за повістю Григорія Квітки-Основ’яненка у постановці Івана Уривського. Глядачів зацікавив сміливий відхід від традиційного побутового змалювання подій, використання лаконічного та символічного візуального оформлення, містична атмосфера, а також експресивне акторське виконання. Популярність цієї вистави пояснюється тим, що класичний текст адаптовано під естетичні потреби сучасного глядача, який прагне бачити динамічне, глибоке та метафоричне мистецтво, що резонує з актуальними культурними викликами.

12. Уявіть, що ви — головний режисер театру у вашому місті або селі. Складіть репертуар із творів зарубіжних та українських авторів / авторок для сучасної авдиторії (2–3 п’єси). Обґрунтуйте.

Репертуар для сучасного театру:

1. «Лісова пісня» Лесі Українки.
   Обґрунтування: Цей твір є шедевром української неоромантичної драми, який порушує вічні філософські питання про гармонію людини та природи, красу людської душі та трагедію буденності. У сучасних реаліях екологічних та екзистенційних криз вистава спонукає глядачів переосмислити власні цінності та духовні орієнтири.

2. «Ляльковий дім» Генріка Ібсена.
   Обґрунтування: П’єса є класичним зразком європейської «нової драми», де у фокусі перебуває не зовнішня інтрига, а внутрішній психологічний конфлікт особистості. Тематика самореалізації людини, боротьби за власну гідність та руйнування фальшивих суспільних стереотипів залишається надзвичайно актуальною для сучасної аудиторії.

3. «Мина Мазайло» Миколи Куліша.
   Обґрунтування: Сатирична комедія викриває проблеми національного нігілізму та мовної ідентичності. Цей твір дозволяє через гумор та гостру сатиру проаналізувати процеси самоусвідомлення та збереження національної ідентичності, що є вкрай важливим для сучасного українського суспільства.