§ 32–33. ПОЕЗІЯ З ВІЙНИ - Авраменко відповіді

• Назад до змісту

Про що ви дізнаєтеся?

• Що таке поезія в прозі? Це невеликий ліричний твір настроєвого характеру, який за графічною формою тексту наближений до прози, а за ритмомелодикою, підвищеною емоційністю та виразним ліричним сюжетом — до поезії.
• Які вірші пишуть учасники війни? Це гранично чесна, психологічно точна лірика без фальшивого пафосу, сповнена болю втрат, фронтового побратимства, любові до Батьківщини, люті до ворога й віри в перемогу.
• Чому в поезіях про війну провідними художніми образами стали рослини — шовковиця і соняхи? Вони уособлюють рідну українську землю, яка розділяє з людьми трагедію війни. Дерево шовковиці стає образом матері-берегині, яка виглядає своїх синів, а соняхи — самими захисниками, що тримають стрій під вогнем.

1. Прочитавши текст, виконайте завдання.

• Прочитайте у вікіпедії статтю «Борис Борисович Гуменюк». Перенесіть зміст розділів «Життєпис» і «Доробок» у зошит, перетворивши їх на таблицю (хронологічну).

Хронологічна таблиця життя та доробку Бориса Гуменюка за матеріалами Вікіпедії:

2. Прочитайте твори Б. Гуменюка про війну двічі: перший раз про себе, а другий — уголос із коментуванням виділених фрагментів.

Коментарі до виділених фрагментів із творів Бориса Гуменюка:

У вірші «Стара шовковиця під Маріуполем…»:

• «За свій більш ніж столітній вік / Ще не бачила стількох хлопчиків» — підкреслено контраст між віковічністю дерева та юним віком захисників, які змушені ставати до зброї замість мирного навчання й розваг.
• «видряпалося аж на вершечок» — передає щиру безтурботність, хлоп’ячу вдачу та молодість бійців.
• «РПГ кулемет автомати СВД каски бронежилети / Лежали акуратно складені в траві під деревом» — виразний контраст між безтурботним ласуванням ягодами та суворою небезпекою фронту.
• «Зграя чорних круків / (з боку сонця — скривавлених) / з криком здійнялася в небо» — тривожний художній образ наближення смертельної загрози та ворожого обстрілу.
• «перетворитися на суворих чоловіків» — миттєва психологічна зміна юнаків, перехід від дитячих веселощів до фахової військової зібраності.
• «Стоїть край битого шляху / виглядає своїх хлопчиків» — образ шовковиці перетворюється на архетип матері, яка вірно чекає повернення своїх дітей з війни.
• «Ніхто не рве її перестиглих ягід / які осипаються додолу / І розтікаються наче криваві сльози» — трагічний символ скорботи, непоправних утрат та крові, пролитої за рідну землю.
• «Тільки гілля пам’ятає їхні руки / Тільки стара порепана кора / пам’ятає їхні босі ноги» — жива природа береже вічну світлу пам’ять про тих, хто її боронив.
• «Стара шовковиця стає навшпиньки наче дівчина / Тягнеться до неба головою / Намагається заглянути за небокрай / Чомусь так самотньо і тривожно їй / Де ви хлопці?» — уособлення тривоги, невимовного щему й туги за зниклими в полум’ї бою воїнами.

У поезії в прозі «Соняхи»:

• «завжди додаються до війни. То вже потім війна нас мінусує.» — болюча воєнна арифметика втрат і нещадності війни до людського життя.
• ««зєльонка»» — використання армійського сленгу для маскування рослинності, де поряд перебувають життя і смертельна засідка.
• «у них не було саперних лопаток, щоб окопатися» — персоніфікація рослин, які розділяють із піхотинцями всі жахи війни та є однаково беззахисними перед артилерією.
• «За війну соняхи навчилися повертати голови не в бік сонця, що природно, а туди, де гримить, туди, де горить.» — війна викривлює саму природу речей, примушуючи живий світ реагувати на смертельну загрозу.
• «вони почорніли, наче з горя, й осипалися додолу чорними слізьми.» — картина глибокої скорботи самої природи, покинутої посеред випаленого поля.
• «не хотіли ні птахи, ні ховрахи.» — показник того, що війна отруює та руйнує нормальний колообіг життя.
• «на протезах, стоять — красиво, крутять голівками в бік кожного вибуху.» — пронизливий паралелізм між покаліченими рослинами нового покоління та скаліченими воїнами на протезах.
• «Поряд із живим стоїть мертвий, підпирає його, дає йому опору, прикриває його своїм тілом, якого, коли дивитися здалеку, спершу навіть не видно, але він є, він стоїть.» — зворушливий образ невидимої духовної підтримки полеглих побратимів, завдяки жертві яких живі продовжують тримати оборону.
• «І це за два роки. А що буде із соняхами на третій, на четвертий рік?» — відкрите тривожне питання про межі людської витривалості й глибину ран, завданих рідній землі тривалою війною.

Завдання

3. Напишіть роздум, узявши за тему один із нижче наведених висловів. Використайте цитату з твору Б. Гуменюка.

Тема: «Війна — варварство, коли нападають на мирного сусіда, але це освячений обов’язок, коли захищають Батьківщину» (Г. де Мопассан).

Загарбницька війна завжди залишається виявом дикого варварства, адже агресор несе руйнування та смерть на чужу мирну землю. Натомість для народу, який обороняється, збройний спротив стає священним покликанням і моральним обов’язком. Коли ворог загрожує самому існуванню твого народу, мирне життя відходить на другий план, а люди різних професій беруть до рук зброю.

У поезії «Стара шовковиця під Маріуполем…» Борис Гуменюк дуже проникливо передає цю мить самопожертви, коли молоді бійці без вагань ідуть назустріч небезпеці: «Щоб уже наступної миті перетворитися на суворих чоловіків… Щоб уже третьої миті розчинитися там де до неба кричала земля». Саме тому справедлива визвольна війна захисників України — це чин найвищої гідності та оборони святого права жити на своїй землі.

4. Мальований скрайбінг. Виберіть будь-яке речення з вірша Б. Гуменюка «Стара шовковиця під Маріуполем…» і створіть до нього схеми та малюнки.

Для скрайбінгу обрано фрагмент:
«РПГ кулемет автомати СВД каски бронежилети / Лежали акуратно складені в траві під деревом»

Домашнє завдання

1. Знайдіть в інтернеті статтю Ніни Головченко «Поезія в прозі як один із жанрових пріоритетів письменника Бориса Гуменюка». Законспектуйте у формі тез частину статті — від слів «Тепер щодо поезії в прозі Бориса Гуменюка “Соняхи…”» до слів: «…Такий зламаний композиційний ритм увиразнює головну думку твору».

Борис Гуменюк переосмислює традиційний образ соняшника, втілюючи через нього трагічний досвід війни.

Завдяки градації образ рослини поступово олюднюється: сонях втрачає мирне призначення, стає солдатом і гине на полі бою.

Обпалені війною квіти повертають голівки не до сонця, а в бік вибухів і вогню.

Через антитезу минулорічних і нових покалічених соняхів автор показує знесилення українського народу та антигуманну сутність війни.

Образ мертвого минулорічного стебла, що підпирає живе молоде, символізує зв’язок поколінь загиблих і нинішніх захисників.

Фінальне риторичне питання звучить як застереження людству про загрозу деградації та самознищення через війну.

Сюжет твору будується не на подіях, а на внутрішньому драматичному розвитку центрального образу.

Невеликий текст із семи абзаців має нерівномірну структуру, і цей зламаний композиційний ритм підсилює головну ідею твору.

2. Проілюструйте один із творів Б. Гуменюка світлинами, дібраними з інтернету.

Для візуального супроводу поезії в прозі «Соняхи» добираємо такі художньо-документальні кадри:

1. Контраст ниви й війни: Безкрає поле соняшників під синім серпневим небом, порізане глибокими слідами танкових гусениць або вирвами від снарядів.
2. Символ болю: Крупний план похиленого, посіченого осколками та обпаленого соняшника, чорне насіння якого обсипається в суху землю, немов сльози скорботи.
3. Зв’язок поколінь і незламність: Молодий зелений сонях, який тягнеться вгору, знаходячи опору поруч із сухим торішнім стеблом загиблого соняшника-побратима.

3. За матеріалами інтернету підготуйте коротку розповідь про поета Артура Дроня. Проаналізуйте його цикл поезій «Марсове поле».

Артур Дронь — молодий сучасний український поет і воїн Збройних Сил України. Народився 2000 року на Івано-Франківщині. Навчався на факультеті журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка, працював у «Видавництві Старого Лева». З перших днів повномасштабного російського вторгнення у 2022 році 21-річний хлопець пішов добровольцем на фронт, ставши бійцем 125-ї окремої бригади ТрО ЗСУ. Артур є автором знакових поетичних збірок «Гуртожиток № 6» та фронтової книги «Тут були ми».

Аналіз циклу поезій «Марсове поле»:

Назва та присвята: Назва пов’язана з Марсовим полем — військовим меморіальним кладовищем у Львові, де поховані полеглі захисники України сучасної війни. Цикл присвячений увічненню пам’яті побратимів та переживанню непоправної родинної втрати.

Жанр і поетика: Твори написані верлібром (вільним віршем). Автор свідомо відмовляється від голосних декларацій чи штучного пафосу. Сила віршів — у лаконічності, щоденниковому спостереженні й точних побутових деталях.

Художні деталі й символіка:

• У першому вірші зворушує перевернута аналогія: воїн стає перед матір’ю полеглого побратима навколішки та опускає очі не з провини, а тому, що так колись у дитинстві мати схилялася перед сином зав’язати шнурки. Жорстока реальність концентрується у фразі: «Ось тобі, жінко, прапор. Люби його».
• У другому вірші наївна дитяча помилка на малюнку («Бог обирігає нас») стає пронизливим криком душі дівчини, яка розмірковує, чи магічно врятувала б бійця правильна літера в слові.
• У третьому вірші образ літньої бабусі, яка завмерла біля могил, асоціюється з бузьком (лелекою), котрий онімів від горя й не приймає звичайних слів розради.
  Провідна ідея: Ствердження священної пам’яті про ціну, яку сплачує український народ за свободу, та невимовного материнського й загальнонаціонального болю за кожне обірване життя.

Подумайте й розкажіть

Який музичний твір про війну найбільше вас зворушив?
Найбільше вражає пісня «Жовто-блакитне серце» Артема Пивоварова. Композиція зворушує щирим емоційним напруженням, поєднанням глибокої ніжності до рідної землі з незламною вірою в українських воїнів.

Який факт із життя Б. Гуменюка вас найбільше вразив?
Вражає самовідданість Бориса Гуменюка, який, уже будучи зрілим відомим письменником і членом Спілки письменників, у 2014 році добровільно став до лав батальйону «ОУН». А під час наступу окупантів у 2022 році він знову без вагань узяв до рук зброю і тримав оборону на найважчих ділянках фронту під Бахмутом, де в грудні 2022 року зник безвісти під час виконання бойового завдання.

Що символізують шовковиця і соняхи в поезіях Б. Гуменюка?
Шовковиця уособлює дім, пам’ять рідної землі та образ матері-України, яка пригощає своїх синів-хлопчиків солодкими ягодами, а згодом самотньо оплакує їх розлитими кривавими сльозами. Соняхи ж виступають символом самих українських воїнів: скалічені, поранені, але незламні, вони звикають до вибухів, тримаються за рахунок невидимої підтримки загиблих побратимів і продовжують стояти на рідній землі.