- Назад до змісту
1. Прочитавши відомості про письменника, доберіть до абзаців заголовки й запишіть їх.
- Дитинство письменника та таємниця дати народження.
- Шкільні роки та навчання на факультеті журналістики.
- Початок творчого шляху та принципова позиція щодо цензури.
- Повість «Звук павутинки» — визнаний шедевр письменника.
- Пізня творчість, переказ «Повісті минулих літ» і останні роки життя.
2. Прочитайте уривки з повісті В. Близнеця «Звук павутинки».
Уривки з повісті Віктора Близнеця «Звук павутинки» прочитано.
3. Прочитавши матеріал, перекажіть його стисло — двома-трьома реченнями (усно).
Завдяки багатій уяві та спостережливості хлопчик Льонька відкриває чарівний світ природи й поєднує реальність із вигадкою. Природа є джерелом формування чутливої та моральної людини, яка усвідомлює себе не безроздільним володарем довкілля, а його рівноцінною часточкою. Авторові вдалося передати цю гармонію за допомогою відтворення багатства природних звуків і звуконаслідування.
Завдання (с. 158–159)
1. Повість «Звук павутинки» нагадує твір
- Г «Маленький принц» (Антуан де Сент-Екзюпері)
2. Прочитайте речення. «Уявляєш собі величезний, немов козацька могила, дзвін і його стомлений вечірній голос: ддам!..» В уривку НЕМАЄ
- Б паралелізму
3. На ілюстраціях до повісті «Звук павутинки» є
- А Льонька
4. Із чим Льонька порівнював імена Адама та Ніни? Чи згодні ви з такими порівняннями?
Ім’я Адам хлопчик сприймав як «товсте», масивне й порівнював його з гудінням вечірнього дзвону («Ад-ддам!»). Ім’я Ніна для нього було тонким, прозорим і ніжним, подібним до тихого бриніння натягнутої павутинки на вітрі («Ні-і-ін-на…»). З такими порівняннями важко не погодитися, адже вони ґрунтуються на точному фонетичному сприйнятті: важкі звуки справді створюють відчуття глибини й ваги, тоді як м’які й протяжні асоціюються з невагомістю та світлом.
5. Як Адам і Льонька назвали маленьку річку? Чому саме так?
Друзі нарекли річку Лопотихою. Таку назву вони дібрали тому, що вода, протікаючи крізь саморобну греблю та вмурований лоток із лопушини, квапливо й дзвінко лопотіла.
6. Хто така Ніна? Який прихований зміст криється в її образі?
Ніна — це вигадана подруга Льоньки, плід його поетичної дитячої фантазії. Вона постає як образ чистоти дитячої душі, берегиня річки, символ чуйності, милосердя й прагнення захистити близьких від біди (недарма вона намагається покликати допомогу для згасаючого Адама).
7. Прокоментуйте присвяту повісті «Звук павутинки».
Твір присвячено звичайним речам — трав’яним коникам, хрущам, замуленій річечці та тихому дощеві, які письменник називає найбільшими чудесами світу. Ця присвята наголошує на тому, що джерело людяності та моральності формується в дитинстві через зворушливий контакт із живою природою, де кожна дрібна комаха чи краплина варта захоплення й любові.
8. Поясніть, як ви розумієте назву повісті «Звук павутинки». Що вона символізує?
Назва твору символізує ледь уловиму, крихку й невимовно прекрасну гармонію світу, яку здатне почути лише чуйне та щире дитяче серце. Це образ тонкої межі між дійсністю та уявою, спогаду про безтурботне дитинство та поетичної краси, що протистоїть брутальності, хворобам і забуттю.
9. Вільний мікрофон. У повісті мене найбільше здивував / здивувала / здивувало … .
У повісті найбільше здивувало те, наскільки зріло та мужньо поводиться невиліковно хворий Адам: знаючи про близький відхід, він не скаржиться, а дарує дитині радість спільної гри, створює млинок і допомагає відкривати справжню красу рідної землі.
10. Гра «Так — ні».
- Друге сонце, про яке розповідав Адам, — це атомні винаходи людства. — Так.
- Ніна — племінниця Адама. — Ні.
- Ніна мешкає в Києві. — Ні.
- Льонька не мав кількох друзів-односельців. — Так.
- Льонька вміє по-особливому чути звуки природи. — Так.
- Адам приїхав у село лікуватися від білокрів’я. — Ні.
- У творі багато описів природи. — Так.
11. Читання за ролями. Прочитайте розділ «Адам» за ролями.
Завдання виконується усно в класі: текст розділу читається за особами (оповідач/Льонька та вчений Адам) із дотриманням відповідних інтонацій.
12. Напишіть роздум на тему «Що важливіше — чиста й незаймана природа чи винаходи штучного сонця?». Аргументуйте свою думку. Використайте цитати з повісті В. Близнеця «Звук павутинки».
Жива, незаймана природа є першоосновою людського буття, тому вона незрівнянно важливіша за будь-які штучні винаходи цивілізації. Прагнення людини стати володарем стихій нерідко обертається непоправною руйнацією.
Адам із гіркотою розповідає про створення штучного сонця — небезпечної атомної енергії: «Учені робили сонце; думали, воно світитиме людям. А сонце вийшло неживуче; воно, як сірник, спалахне вогнем і тут же погасне. Тільки сірник той страшенно величезний… Землю може спалити. Скелі, річки, небо — усе згорить…». Трагічним наслідком таких небезпечних ігор людства стає й невиліковна хвороба самого Адама: «Є така невесела штука, називається білокрів’я… хвороба спалює кров, краплю за краплею, до останньої кровинки».
На противагу смертоносному «штучному вогню», саме тиха й тепла річка, лагідне сонце й шелест осоки повертають людині душевний спокій. Недарма письменник звертається з присвятою до «трав’яних коників, хрущів, тихого дощу, замуленої річечки — найбільших чудес світу, які ми відкриваємо в дитинстві». Отже, ніякі технологічні тріумфи не зможуть замінити трепету справжнього життя, адже без чистого довкілля існування людства просто втрачає сенс.
Домашнє завдання (с. 159)
1. Прочитайте / прослухайте повість В. Близнеця «Звук павутинки» до кінця.
Повість повністю прочитано (прослухано в аудіозаписі Українського радіо).
2. Навчіться стисло переказувати один із розділів повісті В. Близнеця «Звук павутинки» (усно).
Стислий переказ розділу «Адам»:
Хлопчик Льонька пускає на річці щавлеві листки, уявляючи їх відважними каравелами. Несподівано до нього підходить високий, блідий міський чоловік Адам, який одразу підхоплює хлопчачу гру й називає себе та малого капітанами. Разом вони будують із річкового мулу та старої ринви греблю, споруджують млинок із лопуха та дають безіменній річечці нове ім’я — Лопотиха. Під вечір, відмиваючи глину у воді, Адам ділиться із Льонькою гіркою правдою: він важко хворий на білокрів’я і приїхав у село баби Сірохи помирати.
Подумайте й розкажіть (с. 159)
• Чи вважаєте ви Льоньку дивакуватим? Чому?
Льонька здається дивакуватим хіба що тим дорослим, які втратили здатність мріяти та дивуватися. Хлопчик живе на далекому кутку Шатрища, де немає однолітків, тому його багата уява олюднює все довкола: він розмовляє з річкою, вигадує друзів і дослухається до найтонших порухів природи. Це свідчить не про дивацтво, а про рідкісну поетичну обдарованість, внутрішню чистоту та дитяче вміння жити в абсолютній гармонії з навколишнім світом.
• Чи виникло у вас після прочитання повісті «Звук павутинки» бажання піти на природу, щоб побачити й почути її так, як це робив Льонька?
Після знайомства з твором виникає щире прагнення відкласти ґаджети, вийти до річки чи в луг і просто прислухатися: вловити дзюрчання води, шелест вітру в очереті, гудіння хруща чи дзуменіння оси. Повість навчає помічати дива у повсякденних речах і сповільнюватися серед щоденного поспіху.
• Яка головна думка повісті В. Близнеця «Звук павутинки»?
Головна думка полягає в тому, що найбільшими скарбами людського життя є краса природи, щирість серця, доброта та здатність до співпереживання. Людина покликана бути не байдужим руйнівником, а чуйною часткою Усесвіту, яка береже в собі світло совісті й дитячої чистоти навіть перед обличчям тяжких життєвих утрат.