Про що ви дізнаєтеся?
Чому Володимир Підпалий найбільше жалів собак і волів?
Поет жалів собак за те, що вони все розуміють, але не вміють сказати, а волів — за їхнє безмірне терпіння при велетенській силі та надзвичайно сумні очі, яких не побачиш навіть у людей із найважчою долею.
Яку лірику називають тихою?
Це умовна назва ліричного струменя в українській літературі 1960-х — початку 1980-х років, для якого характерні зосередженість на внутрішньому світі людини, її зв’язку з природою, відсутність гучного декларативного патріотизму, прихований опір соцреалізму та домінування настанов тиші, мовчання, елегійності й медитативності.
Чим наповнений ліричний герой Володимира Підпалого?
Його внутрішній світ наповнений щирою й непідробною любов’ю до рідної землі, мови, матері та всього живого довкола, загостреним почуттям совісті, милосердям і прагненням берегти красу та спокій світу.
1. Прочитайте відомості про В. Підпалого вголос, вирізняючи інтонаційно пряму мову поета.
Завдання виконується усно з виразним читанням. Під час декламації інтонаційно вирізняються цитати автора:
- «Дитинство… вкрала війна в мого покоління» (з відтінком гіркоти та смутку);
- «З тварин найбільше жалію собак і волів. Перших — що все розуміють, а сказати не вміють. Волів — що терплять, хоч могли б і не терпіти, — силу яку ж мають, — але чого варте їхнє терпіння! Навіть у людей, коли вони важко живуть, не такі сумні очі» (зі щирим співчуттям і замилуванням).
2. Опрацювавши матеріал про «тиху лірику» В. Підпалого, законспектуйте його.
Конспект: «Тиха лірика» Володимира Підпалого
-
Поняття:
- «Тиха лірика» — умовна назва ліричного струменя в українській поезії 1960-х — початку 1980-х рр., зосередженого на проблемах людського буття та гармонії людини з природою.
-
Головні ознаки:
- Обережне, приховане заперечення радянського соцреалізму;
- Відсутність пафосного, «гучного» патріотизму;
- Настанови тиші, спокою та самозаглибленого мовчання;
- Елегійність і філософська медитативність;
- Увага до національної пам’яті, мови, фольклору та рідної природи;
- Життєлюбне утвердження добра, людяності й щирості.
-
Стильові риси поезії В. Підпалого:
- Творче втілення тріади «природа – естетика – людина»;
- Опора на фольклорні мотиви, багатство пейзажів, неоромантична естетика;
- Провідні жанри: елегія (задумливий, меланхолійний вірш зі спогадами про минуле) та медитація (філософський роздум про сенс життя, добро, смерть і зв’язок зі світом).
Завдання
1. «Тихій ліриці» властиві всі наведені ознаки, ОКРІМ
А елегійності й медитативності
Б уваги до проблем існування людини
В домінування настанов тиші й мовчання
Г відкритого заперечення естетики соцреалізму
Відповідь: Г («тихій ліриці» було притаманне саме обережне, приховане, а не відкрите заперечення соцреалізму).
2. Прочитайте рядки.
«Може, до мене мати
вечором йде імлистим —
очі осяють хату,
рідні, як совість, чисті…»
В уривку НЕМАЄ
А епітета
Б інверсії
В анафори
Г порівняння
Відповідь: В (в уривку є епітети «вечором імлистим», «рідні, чисті», інверсія «йде імлистим», «осяють хату», порівняння «як совість», проте відсутня анафора — єдинопочаток рядків).
3. Увідповідніть вірш В. Підпалого з художніми образами.
- 1 «Тиха елегія» — Г (ясні зорі, тихі води)
- 2 «Мамо, було, покличеш…» — В (долоні милі, коси білі)
- 3 «Бачиш: між трав зелених…» — Б (дощі зернисті, дороги в пилу)
4. Уведіть у гугл останні два слова «Тихої елегії». З’ясуйте, на чий вірш натякає цими словами автор? Прочитайте цей твір і поміркуйте, який стосунок він має до поезії В. Підпалого.
Останні слова «…однаковісінько мені» є прямою алюзією на поезію Тараса Шевченка «Мені однаково, чи буду…».
Обидва твори споріднені за ідеєю найвищої самопожертви й нерозривного зв’язку з рідною землею. Як і Шевченко, для якого особиста доля, неволя чи забуття не мають значення порівняно з тим, щоб Україну не приспали злі люди, Володимир Підпалий готовий лягти живим у домовину, аби лише не зрадити Батьківщину й рідну мову на чужині.
5. Доведіть на конкретних прикладах, що «Тиха елегія» має ознаки «тихої лірики».
У вірші чітко простежуються ключові ознаки напряму:
- Естетика тиші та неприйняття гучного патріотизму: замість голосних гасел поет на сакральні питання відповідає мовчанням («відмовчуюсь», «мовчу», «знов мовчу»).
- Фольклорна традиція: автор вплітає народнопісенний образ-оберіг: «на ясні зорі, тихі води хай випадкове слово не впаде…».
- Елегійний сум і медитативність: спокійні, але глибокі роздуми про духовний зв’язок із предками, рідною землею та колисковою, яку мати тихо співає синові.
6. Чи згодні ви з твердженням ліричного героя («Бачиш: між трав зелених…»), що бути байдужим — це гріх? Аргументуйте свою думку.
Так, байдужість — це найбільший моральний злочин проти життя. Коли людина проходить повз слабких і беззахисних, мовчки спостерігаючи за їхньою бідою, вона своєю бездіяльністю потурає злу. Захистити крихітне пташеня від яструба або підтримати того, хто потребує допомоги, — це прямий обов’язок кожного, у кого є серце й сумління.
7. Серед художніх образів — трави зелені, сонце, дощі зернисті — виокремлюється і образ дороги в пилу («Бачиш: між трав зелених…»). Невже й запилену дорогу треба любити? Що символізує цей образ?
Любити рідну землю треба в усіх її виявах, а не лише у святкових і прикрашених. Запилена дорога символізує нелегкий життєвий шлях, повсякденну селянську працю, реальне, нелаковане буття народу та нерозривний зв’язок із рідною землею, пил якої для патріота є рідним і святим.
8. Створіть словесний портрет мами з поезії «Мамо, було, покличеш…» (усно).
Перед нами постає теплий і водночас щемливий образ простої української жінки-трудівниці. Її долоні згрубіли від щоденної важкої праці, а темні коси давно побіліли, укрившись сивиною. Чоло пооране зморшками від пережитих бід і випробувань, але вона ніколи не показувала синові сліз. Найголовніша деталь — її очі: лагідні, світлі, «рідні, як совість, чисті», які навіть зі старої фотокартки продовжують зігрівати й оберігати сина.
9. Вільний мікрофон. «Мене найбільше вразив художній образ …» (з поезій В. Підпалого).
Мене найбільше вразив художній образ пташенят, схожих на крихітні сірі «грудочки» з вірша «Бачиш: між трав зелених…». Ця деталь зворушує надзвичайною безпорадністю малечі перед великим світом і водночас нагадує людині про її обов’язок бути захисником, братом і сестрою для кожної живої істоти.
10. Опишіть картину О. Шупляка «Над рідною землею» (с. 146). Використайте в описі цитату з вірша В. Підпалого (письмово).
На картині Олега Шупляка «Над рідною землею» в оптичній метаморфозі переплітаються краса українського краєвиду та глибинний національний символ: у польоті лелеки над полями проступає візерунок традиційного рушника, що ніби обіймає всю землю. Небо, крила птаха й засіяні лани утворюють цілісний всесвіт гармонії та любові. Це полотно чудово ілюструє поетичний заповіт Володимира Підпалого: «Треба в житті любити гаряче і багато: сонце, дощі зернисті, дороги в пилу, траву!», адже саме через любов до кожної стеблини й рідного неба людина пізнає свою Батьківщину.
11. Сенкан. Складіть сенкан на тему «Мама» (за поезією В. Підпалого).
Мама.
Ніжна, працьовита.
Каже, пестить, оберігає.
Осяює хату чистою совістю.
Берегиня.
Домашнє завдання
1. Метод Квінтиліана. Доберіть запитання за змістом однієї з поезій В. Підпалого (письмово).
Запитання за змістом поезії «Бачиш: між трав зелених…»:
- Хто закликає стати навшпиньки та берегти спокій пташат?
- Що ворушиться в малому гнізді між зелених трав?
- Навіщо людині серце й руки, якщо не захищати беззахисних?
- Як треба любити життя, сонце й дощі?
- Де чатує загроза для пташенят?
- Чим ляже на совість людини байдужість до чужої біди?
- Коли немічні пташата потребують турботи людини — як брата чи сестри?
2. Мініпроєкт. Візьміть участь у мініпроєкті «Краса поезій Володимира Підпалого».
- Група літературознавців: Провідні мотиви — синівська любов до України та матері, єдність із природою, моральна відповідальність за живе. Художні засоби: метафори («очі осяють хату»), епітети («дощі зернисті», «тихі води»), порівняння («як грудочки, пташата», «як совість, чисті»). Спосіб римування — здебільшого перехресне з мелодійним ритмом.
- Група мовознавців: Лексика багата на демінутиви (пестливі форми), які створюють інтимну тональність: доленька, річечки, потічки, пташата, грудочки. Переважають роздумливі речення, риторичні звертання та питальні конструкції, що підкреслюють діалог ліричного героя зі співрозмовником і власною совістю.
- Група декламаторів: Читання творів потребує спокійного, довірливого, притишеного тону з глибокими паузами на місці трикрапок; лише кульмінаційні рядки («кричу: “Кладіть отут у домовину живим!..”») вимагають різкого емоційного піднесення.
- Група ілюстраторів: Серія акварельних малюнків у теплих пастельних тонах — вечірня сільська хата з імлистим вікном, портрет матері зі світлими очима та гніздо з маленькими сірими пташенятами в густій зеленій траві.
- Група піарників: Текст для соцмереж: «Втомилися від галасу й метушні? Відкрийте для себе “тиху лірику” Володимира Підпалого — поезію, що лікує душу теплом, нагадує про мамині очі та вчить по-справжньому любити життя!».
Подумайте й розкажіть
Який післясмак залишили поезії В. Підпалого?
Після ознайомлення з віршами залишається світлий, теплий і водночас щемливий настрій, який спонукає зупинитися, зазирнути у власне серце та з більшою турботою поставитися до батьків і навколишнього світу.
Чи обов’язково поезії В. Підпалого потрібно читати притишеним голосом?
Здебільшого так, адже медитативний настрій і довірливість вимагають спокійної напівшепітної інтонації. Проте там, де йдеться про безкомпромісну відданість Україні (як у фіналі «Тихої елегії»), голос звучить на повен голос, пристрасно й рішуче.
Який вірш цього поета вам найбільше сподобався? Чим саме?
Найбільше вразив вірш «Бачиш: між трав зелених…», бо він учить бачити диво життя в крихітних беззахисних пташатах і нагадує, що доброта та діяльна допомога починаються з простих щоденних речей.