• Назад до змісту

РОЗМІРКОВУЄМО НАД ПРОЧИТАНИМ

1. Чому важливими, на твою думку, є народні звичаї пошанування землі, виявлення вдячності за її дари? Кому і чому, окрім землі, дякували люди за добрий урожай?

Народні звичаї пошанування землі є важливими, тому що вони виховують у людини повагу до природи та своєї праці, а також нагадують, що земля є нашою годувальницею. Окрім землі, люди дякували Богу за сприятливу погоду, Сонцю за тепло та Дощеві за вологу, які разом допомогли виростити врожай.

2. Що ти думаєш про людську вдячність: чому вона важлива для самої людини? Чи доля «чує» прояви людської вдячності, як вона відгукується на них?

Вдячність важлива, бо вона робить людину добрішою та духовно багатшою, допомагає цінувати те, що ми маємо. Я вважаю, що доля «чує» вдячних людей і відгукується на це, даруючи їм душевний спокій, удачу та новий добрий урожай у майбутньому.

3. Якщо наша земля — живий організм, який взаємодіє з людиною, її почуттями, стараннями, добротою, то що є найважливішим у людських стосунках із нею?

Найважливішим у стосунках із землею є любов, дбайливе ставлення, відсутність жадібності та старанна праця. Людина має брати від землі рівно стільки, скільки їй потрібно, і обов’язково повертати їй турботу.

4. Прочитай визначення понять, якими описують істотні ознаки жниварської поезії. До якої групи пісень можна віднести пісню «Кінець нивоньці, кінець»? Обґрунтуй свою думку.

Пісню «Кінець нивоньці, кінець» можна віднести до обжинкових пісень. Це тому, що в її тексті йдеться про завершення праці на ниві («Кінець нивоньці, кінець»), збирання останнього колосся та плетіння святкового вінка.

5. Як на твою думку, пісня допомагає людині в роботі? Чому зараз люди менше співають? Чи впливає це на якість їхнього життя?

Пісня допомагає людині, бо вона задає ритм роботі, піднімає настрій та відволікає від фізичної втоми. Зараз люди співають менше через автоматизацію праці, коли техніку не треба «підганяти» піснею, а також через використання гаджетів. Це робить життя менш емоційним та позбавляє людей відчуття єдності під час спільної праці.

6. Знайди у пісні «Кінець нивоньці, кінець» приклад паралелізму і поясни, як цей засіб впливає на твоє сприйняття поезії. Яку роль, на твою думку, відіграють у пісні емоційно забарвлені зменшувально-пестливі слова?

Художній паралелізм у жниварських піснях зіставляє явища природи з життям людини. У пісні «Кінець нивоньці, кінець» звернення до місяця («Місяцю-рогоженьку, світи нам дороженьку») паралельно супроводжує шлях женців додому, підкреслюючи їхній зв’язок із небесними світилами. Зменшувально-пестливі слова («нивоньці», «віночка», «косоньки») створюють атмосферу ніжності, любові до своєї праці та рідної землі, роблячи поезію більш емоційною та близькою серцю.

1. Розглянь репродукції українських художників. Який настрій у людей на картині Івана Сколоздри, що святкують збір урожаю? Що роблять із зібраним зерном потім? Що ти знаєш про «дорогу» хліба від поля до нашого столу? Як відбувається процес обробітку врожаю в наш час?

На картині Івана Сколоздри панує святковий, піднесений та радісний настрій; люди танцюють, грають музики, святкуючи завершення жнив. Зібране зерно обмолочують, сушать і везуть до млина. «Дорога» хліба починається з підготовки ґрунту, посіву, догляду, збору врожаю, перемелювання зерна на борошно і завершується випіканням. Сьогодні цей процес майже повністю механізований: комбайни збирають зерно, вантажівки везуть його на елеватори, а сучасні заводи випікають хліб у великих кількостях.

2. Як ти розумієш вислів Олекси Воропая: «…хай росте на всякого долю»? Як ця народна мудрість вказує на основну рису українців? Чому Україну називають «житницею світу»?

Цей вислів означає, що врожай має бути багатим настільки, щоб вистачило всім: і бідним, і багатим, і гостям. Це вказує на щедрість та гостинність як основні риси українського народу. Україну називають «житницею світу», бо завдяки родючим чорноземам і працьовитим людям вона історично виробляла величезну кількість зерна, забезпечуючи хлібом багато інших країн.

ПРАЦЮЄМО В ГРУПІ / РОЗВИВАЄМО ТВОРЧІСТЬ

• Коротка розповідь про те, як відбувалися жнива в Україні:
  Жнива були справжнім святом праці. Вони починалися через тиждень після Петра. Люди виходили в поле у святковому білому одязі. Жінки жали жито серпами, спритно складаючи снопи, а чоловіки-косарі йшли слідом. Робота завжди супроводжувалася співом, який допомагав працювати злагоджено.

• Вияви людської подяки землі за її дари (рядки з тексту):
  Про подяку свідчать такі обрядові дії: «Дожинаючи ниву, женці залишають трохи недожатих стебел з колосками — “Спасові на бороду”», а також приказка: «Роди, Боже, на всякого долю: бідного і багатого!».

• Чим відрізняються зажинки від обжинків?
  Зажинки — це початок збору врожаю (зажинання першого снопа), сповнений очікувань і надії на добру працю. Обжинки — це святкове завершення жнив (останній сніп), коли люди відчувають втому, але водночас велику радість і вдячність за зібраний хліб.

• Що спільного між «Спасовою бородою» та Дідухом?
  Обидва символи виготовляються з колосся (жита, пшениці) і є втіленням духу врожаю та поваги до годувальниці-землі. Вони символізують добробут, зв’язок із предками та віру в те, що наступний рік також буде врожайним.

Звичаї нашого народу (Зимові свята)

РОЗМІРКОВУЄМО НАД ПРОЧИТАНИМ (ЗА ОЛЕКСОЮ ВОРОПАЄМ)

1. Придумай по одному запитанню до кожного уривка (про Андрія, Наума, Варвару).

• Про Андрія: Навіщо дівчата мітили свої балабушки кольоровими нитками перед тим, як впустити собаку?
• Про Наума: Яку молитву або примовляння промовляв батько, ставлячи свічку в церкві в цей день?
• Про Варвару: Чому вважалося, що саме з цього дня ніч стає коротшою, а день довшим?

2. Розкажи, яка інформація з уривків Олекси Воропая була тобі відома. Чи хотілося б тобі бути учасником/учасницею описаних дійств?

Мені було відомо про звичай пекти калету та про те, що Миколай приносить морози. Я б дуже хотів стати учасником Андріївських вечорниць, бо кусання калети та жарти хлопців виглядають дуже весело і по-дружньому.

РОЗМІРКОВУЄМО НАД ПРОЧИТАНИМ (ЗА БОГДАНОМ ЛЕПКИМ)

1. Які враження зостались у тебе від прочитаного оповідання?

Оповідання викликало змішані почуття. З одного боку, було цікаво спостерігати за традиціями ворожіння, а з іншого — історія про Олю та «грішне» ворожіння з дзеркалом залишила сумний осад, нагадуючи про те, що не варто намагатися дізнатися майбутнє магічним шляхом.

2. Чи траплялись із тобою в дитинстві подібні пригоди?

Ми з друзями іноді намагалися «ворожити» заради жарту, але це ніколи не сприймалося так серйозно, як описано в оповіданні.

3. Чи доводилось тобі брати участь в андріївських ворожіннях?

Так, одного разу на шкільному святі ми пекли балабушки та кусали калету, це було дуже весело і дозволило краще відчути дух наших предків.

4. Які ще зимові народні свята ти знаєш?

Я знаю свято Святого Миколая, Різдво, Новий рік (свято Василя та Меланки), Водохреще (Йордан) та Стрітення.

5. Що, на твою думку, змінилося у ставленні сучасної молоді до народних свят і чому?

Сьогодні молодь часто сприймає ці свята як цікавий квест або просто привід для розваг. Ми менше віримо в магію обрядів, але все одно цінуємо їх як частину нашої культури, яка допомагає підтримувати зв’язок із поколіннями.

Звичаї нашого народу (Святвечір)

РОЗМІРКОВУЄМО НАД ПРОЧИТАНИМ

1. Що цікаве й пізнавальне відкрилося для тебе в описі Олекси Воропая та у розповіді Богдана Лепкого?

Цікавим було дізнатися про обряд добування «нового вогню» кременем та про те, що господар обов’язково частував худобу перед вечорнею, виявляючи до неї таку саму повагу, як і до людей. Також вразило те, як люди шанували душі померлих предків, запрошуючи їх до столу.

2. Як, на твою думку, використовуються елементи народних традицій у сучасних звичаях святкування Різдва?

Сьогодні ми так само готуємо 12 пісних страв, ставимо на стіл кутю, чекаємо появи першої зірки та ходимо колядувати. Навіть у містах багато родин намагаються зберігати ці звичаї, бо вони створюють особливу атмосферу затишку та родинного тепла.

3. Поділи текст на умовно завершені частини. Придумай їм назви. До кожної частини придумай запитання.

РОЗВИВАЄМО ТВОРЧІСТЬ

• Добери по 1-2 ілюстрації до творів Б. Лепкого:
  Для ілюстрації можна обрати картини Миколи Пимоненка «Ворожіння» (як у підручнику на с. 97) або старовинні фотографії Бережан початку XX століття. Вони допомагають візуалізувати побут того часу.

• Спробуйте інсценізувати традиційний Святвечір за описом автора:
  Для інсценізації можна обрати момент, коли господар входить до хати з кутею, або діалог дітей, які принесли вечерю до бабусі. Головне — передати урочистий і таємничий настрій вечора.

На добру долю, на щедрий рік

РОЗМІРКОВУЄМО НАД ПРОЧИТАНИМ

1. Що тобі хочеться побажати Україні та всім українцям?

Я бажаю Україні перемоги та мирного неба. Всім українцям бажаю єдності, здоров’я та щоб у кожній оселі завжди був хліб на столі, а в серцях — надія.

2. Запиши від знайомих або знайди в інтернеті 2-3 посівання. Які побажання привабили тебе у цих вітаннях?

• «Сію, вію, посіваю, з Новим роком вас вітаю! Щоб було у вас в стіжку, в мішку і в коморі, і в дворі!»
• «Сію, вію, посіваю, щастя-долі вам бажаю! На щастя, на здоров’я, на Новий рік! Щоб вродило краще, ніж торік!»

У цих вітаннях мене найбільше приваблює щире побажання достатку не лише для себе, а й для всієї громади, а також ритмічність та енергійність цих слів.