Вірш “Заповіт” Тараса Шевченка — зразок патріотичної лірики. Основа твору — заклик до знищення кріпацтва та побудови вільного суспільства.
Рід: лірика.
Вид лірики: патріотична (громадянська).
Жанр: ліричний вірш.
Напрям: реалізм.
Мотив: заклик до боротьби з кріпаччиною та побудови нового вільного суспільства.
Історія написання: 1845 рік. Тарас Шевченко важко захворів на запалення легень. Вирішив написати прощальний вірш, бо знаючи, що хвороба тоді була смертельною. Спочатку не було назви, потім називали «Завіщання» чи «Думка». Назву «Заповіт» отримав лише після смерті поета.
🎨 Художні засоби:
Епітет: степу широкого; Вкраїні милій; лани широкополі; Дніпро ревучий; синєє море; кров ворожу; вражою злою кров’ю; сім’ї великій, вольній, новій; незлим тихим словом.
Метафора: «понесе з України у синєє море кров ворожу»; «пелена до самого Бога»; «кайдани порвіте»; «кров’ю волю окропіть».
Анафора: «як…»
Композиція
Вірш має три чіткі змістові частини, кожна з власною ідеєю:
- Перша частина – прохання поховати поета на рідній землі, серед “ланів широкополих” біля Дніпра і круч. Краса України постає в поетичних образах.
- Друга частина – палкий заклик до українців повстати, розірвати кайдани неволі й боротися за свободу.
- Заключна частина – мрія про майбутнє: після перемоги над гнобителями збудувати “сім’ю вольну, нову” – справедливе суспільство.