“Всякому місту - звичай і права” - глибока філософська пісня барокової доби, де Григорій Сковорода викриває суспільні вади та стверджує ідею чистого сумління як справжнього щастя. Поєднуючи громадянську та філософську лірику, твір ставить моральні чесноти вище за матеріальні цінності, що зробило його невід’ємною частиною української культурної спадщини.
Рід: лірика.
Вид лірики: громадянська та філософська.
Жанр: пісня, що стала народною (філософсько-сатирична пісня).
Напрям: бароко.
Мотив: справжнє щастя людини - в чистому сумлінні; нещадне викриття суспільних вад.
Збірка: “Сад божественних пісень”.
❗ Важливо: цю пісню співає возний у творі “Наталка Полтавка” І. Котляревського.
🎨 Художні засоби:
Рефрен:
- я ж у полоні нав’язливих дум: Лише одне непокоїть мій ум.
Метафора:
- Всяка тримає свій ум голова;
- Всякеє горло свій смак віднайшло;
- Той безперервно стягає поля;
- З диспутів учню тріщить голова;
- Всякому голову крутить свій дур;
- дім гуде;
Епітети: нав’язливих дум; модний манір; коса замашна; страшну сталь; чистий кришталь, ясний розум.
Порівняння:
- дім, як вулик; смерть — як коса замашна; все пожере, як солому пожар;
- совість, як чистий кришталь.
Риторичний оклик:
- інший гендлює, візьми перевір!
Перифраз:
- Венерин Амур - любов.
Анафора:
Всякому місту - звичай і права,
Всяка тримає свій ум голова;
Всякому серцю - любов і тепло,
Всякеє горло свій смак віднайшло
Про твір
У пісні ліричний герой різко критикує суспільні вади: здирництво, бюрократію, розпусту, пияцтво, лінощі та підлабузництво. Його цінності – не багатство чи статус, а чиста совість, мудре життя і ясний розум до останнього подиху. Лише людина з незаплямованою душею здатна духовно подолати смерть, адже перед її лицем зникають усі станові відмінності – і простий селянин, і монарх рівні.
“Всякому місту — звичай і права…” відображала гострі проблеми тогочасного суспільства, тому подобалася простим людям. Пісня стала воістину народною, і І. Котляревський включив її як арію возного до своєї “Наталки Полтавки”.