ВСТУП
Чим приваблюють сучасних читачів художні твори, написані в попередні епохи?
Художні твори минулих епох приваблюють сучасних читачів тим, що вони порушують універсальні питання про любов, страх, свободу, відповідальність, вибір та втрату, на які не існує простих відповідей. Читання таких творів дозволяє отримати важливий життєвий досвід, краще зрозуміти сучасний світ, самих себе, а також зануритися в історичний контекст та відкрити для себе духовні цінності минулого.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДО ПРОЧИТАНОГО
1. Запишіть ключові моменти Вступу у форматі «Корнельських нотаток». Назва походить від Корнельського університету в США, де одного разу професор запропонував студентам для ефективного структурування та запам’ятовування тексту поділити сторінку на три частини: Ключові поняття, Основний зміст, Підсумок. Використайте ці нотатки для переказу змісту Вступу.
| Ключові поняття | Основний зміст | Підсумок |
|---|---|---|
| Історія літератури | Історичний розвиток художніх творів, способів і стилів їх створення. Це жива пам’ять людства, де тексти перебувають у постійному діалозі між минулим і сучасністю. | Вивчення історії літератури допомагає зрозуміти еволюцію людської культури, мислення та духовних цінностей. |
| Літературний процес | Багатовіковий розвиток світової літератури, що охоплює зміну художніх напрямів, жанрів, стилів і форм, а також взаємодію національних літератур. | Літературний процес є цілісним і безперервним, де нові явища виникають на основі традицій минулого. |
| Роди літератури | У художній літературі виділяють три основні роди: епос (розповідь про події), лірика (вираження почуттів і думок) та драма (зображення подій через дію та діалоги). | Поділ на роди структурує літературні твори за способом зображення дійсності та художньою формою. |
| Художній переклад | Відтворення художнього твору іншою мовою. Переклад може бути точним або вільним (наслідування, переробка, переспів). Перекладач виступає культурним посередником. | Справжній переклад — це мистецтво інтерпретації, яке будує культурні мости між різними народами світу. |
2. Дайте визначення понять «епос», «лірика», «драма» як родів літератури, назвіть їхні характерні ознаки. Доповніть відповідь прикладами з прочитаних творів.
- Епос — це рід літератури, в основу якого покладено розповідь про події, людей, їхні вчинки у взаємозв’язку з іншими подіями та різноманітними життєвими явищами. Його характерними ознаками є наявність розповідної форми, сюжетність, детальний опис персонажів та обставин подій. Прикладом епічного твору є давньогрецький героїчний епос — поема Гомера «Іліада».
- Лірика — це рід літератури, у якому відображено думки, настрої та почуття людини. Характерними ознаками лірики є відсутність чітко окресленого сюжету, віршована форма, значна кількість художніх засобів та високий ступінь емоційності. Прикладом ліричного твору є інтимна лірика Франческо Петрарки, присвячена Лаурі.
- Драма — це рід літератури, у якому життя зображено не через авторську розповідь, а через діалоги, монологи та вчинки дійових осіб. Характерними ознаками драми є призначення творів для постановки на сцені, поділ тексту на дії та яви, наявність ремарок автора. Прикладом драматичного твору є трагедія Вільяма Шекспіра «Ромео і Джульєтта».
3. Назвіть основні епохи історії літератури.
В історії європейської літератури виокремлюють такі основні епохи:
- Античність.
- Середньовіччя.
- Відродження (Ренесанс).
- XVII століття (Бароко і Класицизм).
- Просвітництво (XVIII ст.).
- XIX століття (Романтизм і Реалізм).
- XX століття (як доба світових війн, революцій, тоталітаризму та «холодної війни»).
- Сучасна доба (кінець XX — XXI ст.).
4. Поясніть зміст понять «літературний напрям» і «жанр». Дайте визначення драми, комедії та трагедії.
- Літературний напрям — це система естетичних і художніх принципів, що об’єднує письменників певної епохи на основі спільності світогляду, типу художнього мислення та способів зображення життя (наприклад, романтизм, реалізм).
- Жанр — це уставлена форма художнього твору, що склалася історично і характеризується певними спільними ознаками змісту та структури (наприклад, роман, повість, сонет).
- Драма (як жанр) — жанр драматичного роду, у якому зображено серйозний життєвий конфлікт, пов’язаний з вибором, відповідальністю та внутрішніми переживаннями людини, де події зазвичай призводять до тяжких випробувань, але, на відміну від трагедії, не обов’язково закінчуються загибеллю героя.
- Комедія — жанр драматичного твору, у якому за допомогою гумору, іронії та сатири висміюються людські вади та суспільні недоліки, а дія зазвичай фокусується на комічному і завершується щасливою розв’язкою.
- Трагедія — драматичний жанр, в центрі якого перебуває гострий, непримиренний конфлікт непересічної особистості з ворожим щодо неї світом, суспільством чи долею, який неминуче призводить героя до катастрофи або духовної чи фізичної загибелі.
5. Наведіть приклади різних видів перекладів.
У художній літературі та мовознавстві виділяють кілька основних видів перекладів:
- Точний (буквальний) переклад — відтворення, що майже повністю відповідає оригіналу, зберігаючи його зміст, обсяг, форму, структуру, художню образність та звукопис. Прикладом є переклад вірша Й.-В. Ґете «Нічна пісня мандрівника», виконаний Миколою Бажаном.
- Вільний переклад — переклад, який передбачає зміни й спрямований на розкриття загального змісту твору без обов’язкового збереження його художньо-стилістичних особливостей.
- Переспів — вірш, написаний за мотивами іншого поетичного твору, який загалом наслідує поетичні елементи оригіналу, але містить чимало відмінностей від нього. Прикладом є вірш «Гірські вершини» Михайла Лермонтова, що є переспівом твору Й.-В. Ґете.
- Переробка — вільна адаптація тексту, коли оригінальний твір змінюють відповідно до потреб нової культури чи епохи (наприклад, п’єса «Наталка Полтавка» Івана Котляревського, яка містить елементи запозичень з інших європейських сюжетів, або переробки класичних творів для дітей).
6. Поясніть, чому літературних перекладачів називають культурними посередниками. Яких українських перекладачів творів зарубіжної літератури ви знаєте?
Літературних перекладачів називають культурними посередниками, тому що вони не просто замінюють слова однієї мови словами іншої, а будують своєрідні «мости» між різними культурами. Завдяки їхній праці читачі мають змогу ознайомитися з духовними здобутками, традиціями, цінностями й світоглядом інших народів, що сприяє взаєморозумінню між націями та збагачує національну літературу новими ідеями й формами.
Серед відомих українських перекладачів творів зарубіжної літератури варто згадати таких майстрів, як Микола Зеров, Максим Рильський, Григорій Кочур, Микола Лукаш та Борис Тен (Микола Хомичевський).
7. Яких письменників називають транскультурними?
Транскультурними називають письменників, чия творчість і життєвий шлях перетинають національні й культурні межі. Такі автори у своїх творах спираються на багатомовний досвід та різні культурні традиції, а також нерідко пишуть свої роботи кількома мовами. Яскравими прикладами транскультурних письменників в українській літературі є Ольга Кобилянська, яка писала свої твори не лише українською, а й німецькою мовою, та Іван Франко, який писав українською, німецькою і польською мовами.
8. Робота в парах. Прочитайте сонет М. Рильського «Мистецтво перекладу». Чому автор порівнює перекладача з мисливцем? Як М. Рильський ставився до дослівного перекладу? Які якості, на думку М. Рильського, мають бути притаманні перекладачеві?
- Максим Рильський порівнює перекладача з мисливцем, тому що процес перекладу вимагає надзвичайної точності, зосередженості, терпіння та вміння «влучити в ціль» — знайти єдино правильне, художньо виразне слово, яке б точно передавало зміст і настрій оригіналу.
- До дослівного (буквального) перекладу поет ставився негативно, застерігаючи, що сліпе копіювання слів робить багате джерело оригіналу убогим, через що втрачається жива думка автора та індивідуальний стиль першоджерела.
- На думку Максима Рильського, перекладачеві мають бути притаманні такі якості, як глибоке відчуття мови («щоб слова з багатих не зробилися убогі»), здатність зберігати живу думку та поважати душу оригінального автора («щоб душі поетової вияв на нас, як рідний, з чужини повіяв»).
9. Творча лабораторія. Невеличкий вірш Й.-В. Ґете «Нічна пісня мандрівника» визнано шедевром світової поезії, тож не дивно, що його перекладено багатьма мовами, зокрема й українською. Скористайтеся посиланням або QR-кодом і прочитайте вірш у наведених перекладах. Чим відрізняються відтворені в перекладах картини спокою (тиші)? Яка із цих картин видається вам «тихішою»? Чому?
У перекладі Миколи Бажана тиша повністю нерухома, нічна й безвітряна. Юрій Шкробинець змальовує тишу живою, яка ніби «дихає» гілками та ледь «бринить». У Леоніда Череватенка спокій відтворено через заклик до людини не турбувати природу й птахів, що робить картину дуже обережною й таємничою.
Найбільш «тихою» здається картина в перекладі Миколи Бажана. У його варіанті повністю відсутні будь-які звуки й рух, адже вітер зовсім не лине, птахи повністю замовкли й навіть не чути звичного шуму бору.