Чому з усіх робіт Шептало найбільше недолюблював крутити привід і їздити до міста?
Шептало найбільше недолюблював крутити привід, бо цілий день доводилося ходити по колу, топтати власні сліди - у цьому було щось принизливе. Їздити до міста було ще принизливіше: котити заставлений кошиками та бідонами віз серединою ранкової міської вулиці, коли навколо стільки святково вбраного народу, стільки коней із сусідніх сіл, і всі бачать сором його, білого коня. Він соромився упряжі, соромився становища робочої худобини, яку вільно запрягати, поганяти, стьобати батогом кожному Степанові.
Чим тішився білий кінь Шептало, ідучи до водопою?
Ідучи до водопою, Шептало тішився тремтливою ілюзією волі та влади. Він забував про все і уявляв, що це він, білий кінь, жене до водопою і сірих, і вороних, і гнідих, і перистих коней, і Степана разом із ними, а сам ні від кого не залежить і нікому не кориться.
Який страх жив біля Шептала, а який - біля білих коней із Шепталових снів, народжених запахом?
Біля Шептала жив страх перед Степаном - млявий, паралізуючий страх раба. А біля білих коней зі снів жив інший страх - будоражливий, живлющий страх, що кликав до відважної боротьби, до змагання. Це був страх вільних істот, які готові боротися за свою свободу.
Які ознаки справжнього білого коня виявив Шептало в цьому епізоді?
У момент утечі Шептало стає справжнім білим конем, бо демонструє:
- Сміливість — виривається з рук підпаска, відкидає поневолення.
- Гідність — не хоче більше терпіти приниження.
- Силу духу — не просто біжить, а радіє свободі , відчуває себе повновладним господарем себе самого.
Це — пробудження внутрішньої суті , закладеної в ньому від народження.
Спрогнозуйте, чи повернеться Шептало в конюшню до Степана.
Шептало повернеться до Степана, бо в кінці оповідання він уже стоїть біля загорожі конюшні, просунувши голову між жердин і задрімавши. Він свідомо забруднився в грязюці, щоб знову стати сірим, і вирішив залишитися колишнім для чужого ока.
Чому, на вашу думку, Шептало шкодував, що втамував спрагу?
Шептало шкодував, що втамував спрагу, бо це був момент абсолютної свободи і насолоди. Він пив живу, чисту воду, а не іржаву з корита, і це було символом його короткочасної волі. Втамовуючи спрагу, він наближався до кінця цього блаженного стану свободи.
ПЕРЕВІРЯЄМО
1. Події в оповіданні «Білий кінь Шептало» відбуваються в усіх місцях, зображених на малюнках, ОКРІМ
Відповідь: Б (цирк з короною)
В оповіданні Володимира Дрозда події відбуваються в сільській місцевості: біля річки (А), де Шептало купався та пив воду; на пасовиську серед лугів (В), де коні ходили на водопій і де Шептало втік; на лузі серед трави та квітів (Г), де він бігав на волі.
Цирк згадується лише в спогадах та мріях Шептала про його предків, які “царювали по циркових аренах”, але реальні події оповідання в цирку не відбуваються.
2. Розташуйте подані епізоди відповідно до послідовності розгортання подій в оповіданні «Білий кінь Шептало».
Правильна послідовність епізодів:
- Степан обрав Шептала крутити привід - на початку оповідання підпасок передає Степанові наказ завферми про те, щоб прислати коня до приводу, і Степан обирає Шептала
- Шептало разом з іншими кіньми йде на водопій - після цього Степан виводить коней на водопій, і Шептало йде разом з табуном
- Шептало вирвався з рук хлопчика й помчав у лугову синь - біля водопою хлопчик намагається одягти на Шептала недогнуздок, але кінь вириває повід і втікає
- Шептало гепнувсь у грязюку, щоб знову стати сірим - наприкінці оповідання, повертаючись до села після купання в річці, Шептало свідомо забруднюється, щоб приховати свою білизну
3. Уявіть, що ви - наїзник / наїзниця та займаєтеся кінним спортом. Ваш кінь - Шептало. Як ви до нього ставилися б, як доглядали б, чи намагалися б зрозуміти його настрій, почуття, бажання?
Якби я займався кінним спортом і мав такого коня, як Шептало, я б ставився до нього з повагою та розумінням. Доглядав би його індивідуально, враховуючи його особливий характер і потребу в самостійності. Намагався б зрозуміти його настрій через спостереження за поведінкою, давав би йому більше свободи під час тренувань. Не використовував би грубу силу чи покарання, а будував би стосунки на довірі та взаємоповазі, розуміючи, що це особливий кінь з власною гідністю.
4. Розкажіть, покликаючись на текст, чому Шептало змалечку ненавидив табун та які види робіт вважав принизливими для себе. Чи є це свідченням особистої гідності, самоповаги?
Шептало змалку ненавидив табун, бо “хотів бути сам і в загорожі, і на пасовиську”. Він не розумів обмеженості інших коней і спостерігав їх “із сумовитою зверхністю”.
Принизливими для себе він вважав крутити привід - “цілісінький день, до темряви, ходити по колу, топтати власні сліди - у цім було щось принизливе”. Ще більше його принижувала їзда до міста: “котити заставленого корзинами та бідонами воза серединою ранкової міської вулиці”, бо “всі бачать сором його, білого коня”. Він “соромився упряжі, соромився становища робочої худобини”.
Це є свідченням його особистої гідності та самоповаги, бо Шептало усвідомлював свою винятковість і не міг змиритися з роллю звичайної робочої тварини.
5. Чим Шептало відрізнявся від інших коней, окрім зовнішності? Як зазвичай поводився на пасовиську, дорогою на водопій і під час роботи? Дайте відповідь, покликаючись на текст.
Шептало відрізнявся розумом і характером. Він був “покірний і роботящий, тільки віжок торкнись, уже чує, уже розуміє, підганяти не доводиться”. На відміну від інших, він “прикинувся скореним, залишившись у душі вільним”.
На пасовиську він тримався осторонь: “як завжди, перечекав, коли скінчиться тіснява в проході, і вийшов останній”. Дорогою на водопій він йшов “трохи збоку, трохи позаду, ніби він зовсім не бригадний, а сам по собі”, тішачись “тремтливою ілюзією волі та влади”.
Під час роботи він “рвав голоблі з останніх сил”, бо “краще тягти, не очікуючи на батіг, ніж ковтати принизливе підстьобування”. Пізніше дозволяв собі “стишувати крок, тягтися за червоними китицями конюшини”, але помітивши нетерпеливість господаря, “спішно переходив на чвал”.
6. Як білому коневі доводилося відвойовувати своє право в табуні залишатись особливим? Чому Шептало так ревно беріг свій статус?
Шепталу доводилося відвойовувати своє право залишатись особливим через “тиху, непомітну боротьбу”. Він щодня відставав “на пів голови, на пів кроку й озирався на конюха”, вкладаючи в той погляд “увесь розум білого коня”. Йому потрібно було багато днів, “поки Степан змирився, що Шептало йде на водопій трохи збоку, трохи позаду, ніби він зовсім не бригадний, а сам по собі”.
Шептало ревно беріг свій статус, бо усвідомлював свою винятковість. Він вважав себе “конем особливим, конем білим”, а своє потрапляння в бригадне стовпище - “злим випадком, химерами долі”. Він переконував себе, що “справжнє місце йому не тут” і що навіть Степан “своїм приземленим розумом тямкує тимчасовість своєї влади над Шепталом”.
7. Підтвердьте або заперечте подані твердження.
- У дитинстві мати розповідала Шепталу про його дідів і прадідів - гордих білих коней. ТАК - “мати розповідала про гордих білих коней - його дідів і прадідів”.
- Конюх Степан щонеділі обирав лише Шептала, щоб їздити до міста чи крутити привід. НІ - Степан “ніколи не посилає на важку роботу, якщо є кого іншого послати”.
- У перші роки упряжного життя Шептало побоювався, аби люди не розгадали, що він тільки прикидається покірним. ТАК - “перші роки упряжного життя він побоювався, аби люди не розгадали, що він тільки прикидається покірним”.
- Шептало іноді, ніби звичайний кінь, ліз у тісняву й штовхався, щоб не пити воду з іржею. ТАК - “щоб не цідити крізь зуби іржаву каламуть, Шептало й собі змушений був штовхатись і лізти наперед, у тісняву, ніби звичайний кінь”.
- Білий кінь утік від Степана, бо хотів вільно побігати по зеленій траві та напитися чистої річкової води. НІ - він утік через образу від несподіваного удару батогом та відчуття неволі.
- Говорячи «я інакший, ніж вони, нас із тобою таких тільки двоє…», кінь Шептало мав на увазі себе й конюха Степана. ТАК - це підтверджується контекстом його роздумів про особливі стосунки зі Степаном.
- Шептало повернувся в конюшню після нічного купання сліпучо-білим красенем. НІ - він “гепнувсь у грязюку й покотився по дорожній хлюпавці” і “не був білим конем; до ранку земля підсохне, обсиплеться, і він стане таким же сірим, яким був досі”.
8. Поясніть, чому Шептало вважає, що з конюхом Степаном у нього особливі стосунки. Чи так було насправді? Наведіть аргументи за і проти.
Шептало вважав, що в нього особливі стосунки зі Степаном, бо конюх “ніколи не б’є його”, “ніколи не посилає на важку роботу, якщо є кого іншого послати” і розуміє тимчасовість своєї влади над білим конем.
Аргументи “за”: Степан дійсно ставився до Шептала м’якше, ніж до інших коней, рідше бив його, дозволяв йти окремо від табуна.
Аргументи “проти”: Степан все одно використовував Шептала як робочу худобину, бив батогом, коли той проявляв “сваволю”, і в кінцевому підсумку сприймав його як власність, а не як особливу істоту.
9. Уявіть себе психологом / психологинею. Визначте, як змінювався внутрішній стан Шептала, його думки, настрої відповідно до поданих епізодів.
Степан веде коней на водопій
Внутрішній стан: Шептало переживає ейфорію від ілюзії волі та влади. Він тішиться “тремтливою ілюзією волі та влади”, забуваючи про свою неволю. Думки: уявляє, що це він жене всіх коней до водопою, включно зі Степаном. Настрій: піднесений, мрійливий, він відчуває “солодке почуття прощення і солідарності з конюхом”.
Степан ударив Шептала батогом
Внутрішній стан: Шок і приголомшення від несподіваної образи. Шептало переживає “глибокий, як прірва, відчай”. Думки: руйнуються всі ілюзії про особливі стосунки зі Степаном, він усвідомлює реальність свого становища. Настрій: пригнічений, розчарований, “несподівано все стало тим, чим було насправді”.
Коні дійшли до колодязя на косогорі
Внутрішній стан: Меланхолія і ностальгія. Шептало занурюється в спогади про дитинство з матір’ю. Думки: згадує про “гордих білих коней - його дідів і прадідів”, відчуває “п’янкий дух забутої волі”. Настрій: сумний, але водночас натхненний мріями про свободу предків.
Хлопчик накинув на Шептала вуздечку
Внутрішній стан: Гостре усвідомлення неволі переростає в бунт. Шептало “з болісною ясністю, як ніколи досі, відчув свою неволю”. Думки: перед очима спливає вся його подальша доля - “витоптана власними копитами одноманітна суха земля”. Настрій: відчайдушний, готовий до боротьби, що призводить до втечі.
10. З’ясуйте, які художні засоби використано в поданих уривках. Яку роль відіграють ці засоби у творі?
1. “Дорога впала в зарослий верболозом рукавчик”
Художній засіб: Персоніфікація (дорога “впала”) та епітет (“зарослий верболозом”). Роль: створює живий образ природи, підкреслює гармонію між Шепталом і навколишнім світом під час його втечі.
2. “Його повільно засмоктував глибокий, як прірва, відчай”
Художній засіб: Метафора (відчай “засмоктував”) та порівняння (“як прірва”). Роль: передає глибину душевних страждань Шептала після удару батогом, показує, як образа поглинає його свідомість.
3. “Ніби перестиглі яблука, по небу прокотився невидимий гуркіт і впав десь поблизу, за лісом”
Художній засіб: Порівняння (“ніби перестиглі яблука”) та персоніфікація (гуркіт “прокотився” і “впав”). Роль: створює поетичний образ грози, підкреслює красу природи, яку відчуває вільний Шептало, і гармонію між його внутрішнім станом і стихією.
11. Зіставте два образи через подані цитати. Чому Шептало, на вашу думку, постійно намагається виправдати вчинки конюха Степана? Про що це свідчить?
Зіставлення образів
Шептало постає як винятковий, благородний кінь із розвиненою самосвідомістю та внутрішньою гідністю. Він усвідомлює свою особливість (“кінь особливий, кінь білий”), має глибокі емоційні переживання (“по-справжньому гірко”) та розуміє необхідність приховувати свою справжню природу від оточуючих.
Степан, навпаки, зображений як звичайна, приземлена людина - “маленький чоловічок, землисто-сірий” з “приземленим розумом”. Він жорстокий (“безжально обвиває спину”) та обмежений у розумінні.
Причини виправдання Степана
Шептало постійно намагається виправдати конюха з кількох причин:
- Психологічний захист - це спосіб зберегти ілюзію особливих стосунків і власної винятковості. Визнати жорстокість Степана означало б зруйнувати всі самообмани.
- Страх перед реальністю - Шептало боїться визнати, що він просто раб, а не особливий кінь із привілейованим становищем.
- Стратегія виживання - “розумніше до часу прикинутися скореним, залишившись у душі вільним”. Виправдання господаря - частина цієї стратегії.
- Залежність від поневолювача - у Шептала розвинулася психологічна залежність, коли жертва починає співчувати своєму кривднику.
Про що це свідчить
Це свідчить про трагедію особистості, яка змушена пристосовуватися до неволі. Шептало втратив здатність чесно оцінювати реальність і створив систему самообманів для психологічного виживання. Його виправдання Степана - це ознака внутрішнього конфлікту між природною гідністю та необхідністю коритися, що призводить до самозаперечення та втрати автентичності.
12. Прочитайте виразно уривок від слів «Але з кожним кроком до річки…» до слів «шкодуючи, що втамував спрагу» (с. 70). Знайдіть і випишіть художні деталі, метафори. Перекажіть усно прочитане близько до тексту, використовуючи виписані слова (сполучення слів). Доповніть переказ міркуванням про те, чому описані події є найкращими хвилинами в житті Шептала.
Художні деталі та метафори:
- “п’янкою повінню ще денного тепла й тривожної водяної вологості”
- “берег упав, оголивши бронзову спину нерухомої, сонної води”
- “нестерпної, та все ж солодкої спраги”
- “молотив копитами теплуваті хвилі”
- “ніби перестиглі яблука, по небу прокотився невидимий гуркіт”
- “від трав’яних хвиль до білих громів у вишині”
- “небо над Шепталом напнулося, наче віжки на косогорі”
- “краплі крихітними копитцями промерехтіли затокою”
Переказ: Наближаючись до річки, Шептало відчував п’янкою повінню денне тепло й тривожну водяну вологість. Коли берег упав, оголивши бронзову спину сонної води, білий кінь не стримався і побіг до річки, відчуваючи нестерпну, та все ж солодку спрагу. Він молотив копитами теплуваті хвилі, поплив у глибінь, оглушений плескотом. Ніби перестиглі яблука, по небу прокотився гуркіт грому. Це були найкращі хвилини його життя - він відчував себе близько зі стихією від трав’яних хвиль до білих громів. Вийшовши на піщану косу, заіржав грізно та бойовито. Потім пив скупими ковтками, шкодуючи, що втамував спрагу.
Ці події були найкращими хвилинами, бо Шептало вперше відчув абсолютну свободу та єдність зі стихією, міг робити те, що хотів, без примусу та обмежень.
13. Що відчув Шептало, побачивши себе після нічного купання сліпучо-білим красенем, схожим на давніх предків, які царювали по циркових аренах? Поясніть, чому після цього вирішив знову стати бруднувато-сірим.
Побачивши себе сліпучо-білим, Шептало відчув здивування та гірку правду - він зрозумів, що “протягом усього життя в конюшні обманював себе: він уже давно не був білим конем. Він був бруднувато-сірим, попелястим”. Водночас він усвідомив свою справжню красу та схожість на гордих предків.
Шептало вирішив знову стати сірим з практичних міркувань: “справді, кому й що доведеш? Тільки собі гірше зробиш. Краще вже й надалі прикидатися сіреньким і покірненьким”. Він розумів, що Степан “вважатиме, що він хоче виділитися, показати норов”, а це принесе лише неприємності. “Головне, щоб він, Шептало, знав про свою білизну, а про чуже око краще залишитися колишнім”.
14. Чи можна Шептала назвати білою вороною? Розкрийте алегоричність образу білого коня в оповіданні В. Дрозда.
Так, Шептала можна назвати білою вороною. Як і біла ворона серед сірих, він відрізняється від інших коней не лише зовнішністю, а й внутрішніми якостями - розумом, самосвідомістю, почуттям власної гідності.
Алегоричність образу: Білий кінь Шептало символізує талановиту, обдаровану людину, яка потрапила в несприятливі обставини. Він уособлює особистість, що має винятковий потенціал, але змушена пристосовуватися до примітивного середовища. Степан символізує систему, яка пригнічує індивідуальність. Табун інших коней - це конформістське суспільство, яке не розуміє винятковості.
Алегорія розкриває трагедію творчої особистості, яка втрачає свою автентичність, змушена приховувати свою унікальність заради виживання в ворожому середовищі.
15. Визначте ідею оповідання «Білий кінь Шептало».
Ідея оповідання - трагедія особистості, яка втрачає свою духовну свободу та самобутність під тиском обставин.
16. Що стало причиною протесту коня Шептала? Чи лише Степанів удар батогом? Обґрунтуйте свою відповідь.
Причиною протесту Шептала став не лише Степанів удар батогом, а й накопичення образ та усвідомлення своєї неволі. Удар батогом став останньою краплею, яка переповнила чашу терпіння. До цього Шептало переживав “глибокий, як прірва, відчай” від розуміння, що “несподівано все стало тим, чим було насправді”. Він усвідомив, що всі його ілюзії про особливі стосунки зі Степаном були самообманом.
Коли хлопчик накинув недогнуздок, Шептало “з болісною ясністю, як ніколи досі, відчув свою неволю”. Перед очима спливла вся його майбутня доля - “витоптана власними копитами одноманітна суха земля”. Саме це усвідомлення неволі, а не конкретний удар, стало справжньою причиною бунту.
17. Чи можна повернення Шептала до Степана й до свого буденного життя назвати вільним вибором? Можливо, цей вибір був вимушений? Аргументуйте свої висновки.
Повернення Шептала не можна назвати вільним вибором - це був вимушений крок. Кінь повернувся через страх перед самостійністю та залежність від звичного життя. Він “полохливо сахнувся” в лісі, йому “закортіло почути Степанів голос, ласкаво ткнутися мордою в його замахорчені долоні”.
Шептало усвідомив, що “весь сьогоднішній вечір він відчував владну Степанову руку”, порівнявши себе з “застоялим жеребцем”, який “змагається з вітром у прудкім бігу по колу, напнувши довгі віжки”. Він не зміг подолати психологічну залежність від поневолювача та страх перед невідомістю.
18. Автор завершує оповідання фразою про те, що Шептало задрімав у загорожі, «стомлений нерозумною блуканиною». Поміркуйте, чи мріятиме білий кінь у майбутньому про таку «нерозумну блуканину» та чи спробує знову втекти з конюшні.
Шептало навряд чи спробує знову втекти, бо він переконав себе, що блукання було “нерозумним”. Він повернувся до старої стратегії самозбереження: “краще вже й надалі прикидатися сіреньким і покірненьким”. Кінь свідомо забруднився, щоб приховати свою білизну, і вирішив, що “головне, щоб він, Шептало, знав про свою білизну, а про чуже око краще залишитися колишнім”.
Проте мрії про волю залишаться з ним назавжди. Спогади про “найкращі хвилини життя” біля річки, відчуття справжньої свободи та усвідомлення своєї білизни стануть джерелом внутрішньої сили, навіть якщо він більше не наважиться на відкритий протест.
19. Зіставте образи поета (поема «Давня казка») і Шептала (оповідання «Білий кінь Шептало»). Хто з них зумів зберегти своє «я»? Чи легко це було зробити? Поясніть свою відповідь.
Обидва персонажі - поет і Шептало - символізують творчу особистість під тиском ворожого середовища. Поет зберіг своє “я” через творчість та вірність ідеалам, навіть ціною життя. Він не пішов на компроміс з совістю.
Шептало частково зберіг своє “я” через внутрішню свободу (“залишившись у душі вільним”), але зовнішньо підкорився системі. Він обрав стратегію виживання, приховуючи свою справжню природу. Поет виявився сильнішим духовно, бо не зрадив своїх переконань, тоді як Шептало пішов на компроміс заради безпеки.
Обом було надзвичайно важко зберегти індивідуальність, але поет обрав героїчний шлях самопожертви, а Шептало - прагматичний шлях пристосування.
20. Поміркуйте, чому людям не завжди вдається залишатися самими собою чи успішно реалізувати свої природні здібності. Що означає піти на компроміс із совістю? Як можна зберегти свою індивідуальність?
Людям не завжди вдається залишатися собою через страх, соціальний тиск, економічну залежність та бажання бути прийнятими суспільством. Часто талановиті особистості змушені приховувати свою унікальність, щоб не стати “білими воронами”.
Піти на компроміс із совістю означає зрадити свої принципи, цінності та переконання заради вигоди чи безпеки. Це призводить до внутрішнього конфлікту та втрати автентичності.
Зберегти індивідуальність можна через:
- Внутрішню стійкість та вірність своїм цінностям
- Пошук однодумців та підтримуючого середовища
- Розвиток внутрішньої свободи, незалежно від зовнішніх обставин
- Творчу самореалізацію як спосіб вираження справжнього “я”
- Мужність бути відмінним від інших, навіть якщо це важко
Розгляньте зображення ікони «Георгій Переможець». Зверніть увагу на образ білого коня. Поміркуйте, у якому епізоді оповідання кінь Шептало схожий із цим образом, а в яких епізодах - різко контрастує
Шептало схожий на білого коня з ікони в епізоді втечі, коли він “дико звівся на задні ноги, біснувато стріляючи страшними, кривавими очима” і був “справжнім білим конем, відважним та одчайдушним”. У цей момент він проявив героїчну сутність.
Контрастує з іконним образом у моменти покори, коли “прикидається скореним”, ходить “трохи збоку, трохи позаду” та свідомо забруднюється, щоб приховати свою білизну. Героїчний кінь-переможець перетворюється на покірну робочу худобину.
22. Під час дискусії висловте свої міркування щодо поданого твердження: «У колективі треба бути таким, як усі, та приховувати свою оригінальність, особливість, адже білих ворон не люблять. Тому Шепталу краще й надалі прикидатися сірим і покірним».
Це твердження відображає трагічну реальність багатьох талановитих людей, але воно є хибним та руйнівним для особистості. Приховування своєї унікальності призводить до внутрішнього конфлікту та втрати автентичності.
Шептало обрав стратегію виживання, але не стратегію життя. Він “прикинувся скореним, залишившись у душі вільним”, проте це призвело до самозаперечення та психологічної залежності від поневолювача. Його рішення стати знову сірим символізує капітуляцію перед системою, що пригнічує індивідуальність.
Справжня проблема не в тому, що білих ворон не люблять, а в тому, що суспільство часто не готове сприймати відмінності. Але це не означає, що треба відмовлятися від своєї природи. Навпаки, світ потребує людей, які мають мужність залишатися собою та змінювати оточення на краще.
Альтернативою є пошук середовища, де твоя унікальність буде цінуватися, розвиток внутрішньої стійкості та поступова зміна ставлення оточуючих через власний приклад.
23. Що автор прагнув підкреслити розв’язкою оповідання? Запропонуйте альтернативний варіант закінчення цього твору.
Володимир Дрозд розв’язкою підкреслив трагедію особистості, яка не змогла подолати страх перед самостійністю та обрала безпеку неволі замість ризику свободи. Автор показав, як система знищує індивідуальність, змушуючи талановитих людей приховувати свою унікальність.
Фраза про “нерозумну блуканину” відображає самообман Шептала, який переконує себе, що прагнення до свободи було помилкою. Це свідчить про глибоку деформацію особистості під тиском обставин.
Альтернативний варіант закінчення:
Шептало довго стояв біля загорожі, дивлячись на сплячих коней. Він згадав відчуття справжньої свободи біля річки, свою білизну у водяному дзеркалі. Раптом кінь розумів: він не може повернутися до старого життя.
Шептало тихо відійшов від конюшні. Вранці Степан знайшов лише сліди копит, що вели до лісу. Білий кінь обрав невідомість, але залишився вірним своїй природі. Десь у далеких лугах він біг вільний, як його предки, що “царювали по циркових аренах”.
24. Підготуйте буктрейлер (5-7 слайдів) до оповідання Володимира Дрозда «Білий кінь Шептало».
Слайд 1: Заголовок “Білий кінь Шептало” на тлі сірого табуна коней. Музика: меланхолійна мелодія.
Слайд 2: “Він був особливим…” - зображення білого коня серед сірих. Текст: “Кінь білий, а коли й попав у це бригадне стовпище, то через злий випадок”.
Слайд 3: “Але змушений приховувати свою природу…” - кінь у упряжі. Текст: “Прикинутися скореним, залишившись у душі вільним”.
Слайд 4: “Поки одного дня…” - момент удару батогом. Драматична музика. Текст: “Несподівано все стало тим, чим було насправді”.
Слайд 5: “Він обрав свободу” - кінь біжить лугами. Піднесена музика. Текст: “Помчав через гусячу царину в лугову синь”.
Слайд 6: “Але чи зможе залишитися вільним?” - кінь біля річки під зоряним небом. Тиха, задумлива мелодія.
Слайд 7: “Оповідання про вибір між свободою та безпекою” - фінальний кадр з назвою твору та автором.
Музичний супровід: Композиція, що поєднує меланхолійні та піднесені мотиви, символізуючи внутрішню боротьбу героя між покорою та прагненням до волі.