Пісня “Віють вітри, віють буйні” є родинно-побутовою лірикою, яка розкриває страждання дівчини через розлуку з коханим. Вона символізує глибоке почуття любові та туги, що переповнює серце героїні.
Рід: лірика
Жанр: родинно-побутова пісня
Тема: страждання дівчини через розлуку з коханим
Ідея: возвеличення кохання
Зміст: Головна героїня пісні порівнює себе з билиночкою, що самотньо росте в полі. Вона глибоко страждає через відсутність коханого, не знаючи, де він і що з ним. Її серце сповнене болю, хоча сліз уже немає. Дівчина розмірковує про своє щастя, запитуючи, чи зможе колись відчути радість, де зараз її чорнобривий милий і до кого їй пригорнутися у своїй самотності.
❗ Важливо: саме цією піснею починається п’єса Івана Котляревського “Наталка Полтавка”.
🎨 Художні засоби
Паралелізм: Віють вітри, віють буйні, Аж дерева гнуться, Ой як болить моє серце, А сльози не ллються.
Риторичне запитання: Чи щаслива та билинка, Що росте на полі?; “Де ти, милий, чорнобривий? Де ти?; До кого я пригорнуся, І хто приголубить?
Риторичний оклик: Озовися!
Риторичне звертання: милий.
Епітет: люте горе, щаслива билинка.
Метафора: віють вітри; дерева гнуться.