Вільям Шекспір - Ніколенко відповіді

• Зміст

Яке значення має театр у житті суспільства?

Театр є важливою частиною культури та історії суспільства. З тексту видно, що у Великій Британії театр відіграє таку велику роль, що в день народження Шекспіра актори влаштовують вистави на головній площі Лондона. Це об’єднує людей і є частиною національного свята.

А у вашому житті?

Для мене театр – це можливість побачити щось нове і незвичайне, відпочити від гаджетів. Це зовсім інші враження, ніж від перегляду фільмів.

Поділіться власним досвідом відвідування театру.

Я кілька разів був у театрі з батьками та класом. Пам’ятаю, як ми ходили на комедійну виставу. Було дуже урочисто: великий зал, красива сцена, оксамитові завіси. Перед початком усі трохи хвилювалися в очікуванні.

Що привернуло вашу увагу?

Найбільше мені сподобалася жива гра акторів. Було дивовижно бачити їхні емоції так близько, без дублів і спецефектів. Ще запам’яталися яскраві костюми та декорації, які допомагали перенестися в інший час. А коли весь зал сміявся разом, це створювало особливу атмосферу.

СОНЕТ 66

1. Який душевний стан переживає ліричний герой? Чому?

Ліричний герой почувається дуже стомленим і зневіреним. Він настільки розчарований усім, що відбувається навколо, що хоче померти. Причиною цього є несправедливість світу, де панують нікчемність, зрада, а добро і талант принижуються.

2. Що дає йому наснагу жити?

Наснагу жити й не вмирати ліричному герою дає любов до дорогої йому людини, про що він каже в останньому рядку сонета.

СОНЕТ 116

1. Що, на думку ліричного героя, є любов?

На думку ліричного героя, любов — це єднання двох сердець, що є незмінним і вічним. Він порівнює її з маяком або провідною зіркою, яка є надійним орієнтиром у життєвих бурях і дає надію.

2. Визначте критерії справжнього кохання, спираючись на сонет В. Шекспіра.

Спираючись на сонет, можна визначити такі критерії справжнього кохання:

• воно незмінне і не залежить від обставин;
• не згасає на відстані;
• є вічним і не підвладне часу, який знищує зовнішню красу;
• слугує надійною духовною опорою.

СОНЕТ 130

1. Чи привабливим є образ «смаглявої леді» у вірші?

Так, образ «смаглявої леді» є привабливим, хоча вона й не відповідає звичним ідеалам краси. Поет підкреслює, що любить її саме за те, що вона справжня, земна жінка, і вважає її кращою за тих, кого вихваляють пустими словами.

2. Якими рисами наділив кохану жінку поет?

Поет наділив кохану рисами реальної жінки, не ідеалізуючи її. Її зовнішність звичайна: очі не схожі на сонце, губи не яскравіші за корали, а волосся нагадує чорний дріт. Вона ходить по землі, як звичайна людина, а її голос не порівняти з музикою. Головні її риси — це природність і справжність, які для поета є ціннішими за вигадану красу.

АКТИВНОСТІ

1. Чому в сонеті 66 ліричний герой почувається стурбованим? Що його пригнічує?

Ліричний герой у сонеті 66 почувається стурбованим і стомленим через тотальну несправедливість у суспільстві. Його пригнічує те, що нікчемність живе в розкоші, а чесна людина страждає у злиднях, вірність зникає, а сила пригнічує слабкість. Він бачить, як паплюжиться честь, почесті дістаються негідним, а справжні таланти й істина не цінуються.

2. У якій формі побудовано сонети — монологу чи діалогу? До кого звертається ліричний герой?

Сонети побудовані у формі монологу, де ліричний герой ділиться своїми почуттями та роздумами. Залежно від сонета, він звертається до свого друга (сонети 1–126) або до коханої жінки, відомої як «смаглява леді» (сонети 127–152).

3. Яким постає ідеал коханої жінки в сонетах митця?

Ідеал коханої жінки в сонетах Шекспіра — це реальна, земна жінка, а не ідеалізований образ. Поет у сонеті 130 свідомо не порівнює її з сонцем чи трояндами, підкреслюючи, що її краса в її справжності та природності. Для нього вона найкраща саме тому, що не схожа на жінок, яких вихваляють «похвалами пустими».

4. Що викликає негативні почуття в ліричного героя сонета 66? А що дарує йому піднесення, натхнення, душевну розраду?

Негативні почуття в ліричного героя викликає соціальна несправедливість: нікчемність у розкоші, зневажена честь, влада недостойних та уярмлення митців. Єдине, що дарує йому піднесення і сили жити, — це любов до дорогої йому людини, яка не дає йому померти.

5. Знайдіть у сонеті 130 образи природи. Яке їх значення в тексті?

У сонеті 130 використано такі образи природи: сонце, корал, троянди, конвалії та дикі трави. Поет використовує їх не для того, щоб ідеалізувати кохану, а навпаки, щоб підкреслити її відмінність від поетичних штампів. Він заперечує порівняння її зовнішності з цими образами, щоб наголосити на її реальній, земній красі, яка для нього є ціннішою за вигадану.

6. Визначте в сонеті 116 образи-символи. Намалюйте їх і розкрийте значення. Доберіть власні символи для визначення почуття кохання. Створіть постер.

У сонеті 116 є такі образи-символи:

• Маяк — це символ надії та надійного орієнтира під час життєвих труднощів («бурі»). Як маяк допомагає кораблям у негоду, так і любов є опорою, що не дає людині збитися зі шляху.
• Зірка провідна — це символ вірності й незмінності. Подібно до того, як моряки орієнтуються по зірках у відкритому морі, ліричний герой бачить у коханні надійний дороговказ, який не зрадить навіть у найважчих обставинах.

Власні символи для визначення почуття кохання:

• Компас, який завжди вказує в одному напрямку, символізуючи вірність і постійність у стосунках.
• Дерево з глибоким корінням, що може витримати будь-яку бурю, уособлюючи міцне кохання, яке з роками лише сильнішає.
• Якір, що символізує безпеку, стабільність і відчуття «дому» поруч із коханою людиною.

Постер на тему “Справжнє кохання”:

7. За допомогою інтернету відшукайте різні версії щодо того, ким була «смаглява леді» В. Шекспіра. Проаналізуйте і висловте власну думку.

Ніхто точно не знає, чи існувала ця жінка насправді, чи була вона просто вигаданим образом. Дослідники висувають кілька основних версій.

• Мері Фіттон — була фрейліною королеви Єлизавети I. Вона мала темне волосся і славилася своєю скандальною поведінкою, що могло надихнути поета. Деякі дослідники вважають, що саме вона могла бути тією самою коханою, яка зрадила ліричного героя з його другом.
• Емілія Ланьєр (Бассано) — була поетесою та донькою придворних музикантів італійського походження. Вона мала смугляву шкіру, була освіченою та талановитою жінкою, що робить її однією з найімовірніших кандидаток. Також вважається, що вона могла бути коханкою одного з покровителів Шекспіра.
• Вигаданий образ — існує думка, що «смаглява леді» — це не реальна жінка, а лише поетичний образ, створений Шекспіром. Він міг узагальнити риси різних жінок або просто вигадати її, щоб показати пристрасне, але водночас болісне кохання.

Моя думка: Мені здається, що точно дізнатися, ким була «смаглява леді», вже неможливо. Але версія про Емілію Ланьєр виглядає найбільш цікавою. Було б логічно, якби Шекспір захопився не просто красивою, а ще й талановитою жінкою, яка сама писала вірші. Можливо, їх об’єднувала любов до мистецтва. З іншого боку, може, поет спеціально залишив цю таємницю, щоб кожен читач міг уявляти цю жінку по-своєму.

8. Робота в групах. Якщо ви знаєте англійську мову, знайдіть оригінали сонетів В. Шекспіра, прочитайте і порівняйте їх з українськими перекладами. Які домінанти оригіналу зберегли перекладачі, а в чому виявляється їхня авторська позиція?

Я порівняв переклади Дмитра Паламарчука з оригіналами сонетів Шекспіра і ось що помітив:

• Сонет 130. В оригіналі Шекспір пише: “My mistress’ eyes are nothing like the sun” (“Очі моєї коханої зовсім не схожі на сонце”) і “If hairs be wires, black wires grow on her head” (“Якщо волосся — це дріт, то на її голові росте чорний дріт”). Перекладач дуже точно зберіг цю ідею протиставлення ідеалізованій красі: “Її очей до сонця не рівняли” та “Мов з дроту чорного коса густа”. Паламарчук зберіг головну думку і настрій вірша — показати справжню, земну красу жінки, а не вигадану. Його авторська позиція — бути максимально близьким до іронічного тону Шекспіра.
• Сонет 116. Оригінал починається словами “Let me not to the marriage of true minds / Admit impediments” (“Не дозволю я шлюбу двох вірних душ / Визнавати перешкоди”). Переклад “Не буду я чинити перешкоди / Єднанню двох сердець” дуже точно передає цей зміст. Головні символи, як-от маяк (“It is an ever-fixed mark”) і зірка (“It is the star to every wand’ring bark”), перекладач зберіг як “маяк” і “зірка провідна”. Він успішно відтворив ідею про те, що справжнє кохання — вічне й незмінне.
• Сонет 66. В оригіналі ліричний герой втомлений від несправедливості: “Tir’d with all these, for restful death I cry” (“Втомлений усім цим, я кличу спокійну смерть”). Переклад “Стомившися, вже смерті я благаю” передає той самий відчай. Перелік суспільних вад (нікчемність у розкоші, зневажена честь) у перекладі відповідає оригіналу. Позиція перекладача полягає в тому, щоб зберегти емоційну напругу та філософський зміст сонета, що йому чудово вдалося.

Загалом, перекладач Дмитро Паламарчук дуже дбайливо поставився до оригіналів. Він зберіг ключові образи, ідеї та структуру сонетів, але при цьому зробив текст поетичним і природним для української мови.

9. Підготуйте проєкт на тему «Час Вільяма Шекспіра». Доберіть до нього світлини або ілюстрації про Англію XVI ст., визначні пам’ятки шекспірівського періоду, спосіб життя людей того часу.

Проєкт: «Час Вільяма Шекспіра»

1. Епоха правління Єлизавети I (Єлизаветинська епоха)

Час, коли жив і творив Шекспір (друга половина XVI – початок XVII ст.), називають “золотим століттям” в історії Англії. Це був період розквіту культури, мистецтва й торгівлі. Англія стала могутньою морською державою. Королева Єлизавета I дуже любила театр, тому він активно розвивався.

• Ілюстрація: Портрет королеви Єлизавети I.

2. Життя в Лондоні

Лондон того часу був гамірним і переповненим містом. Вузькі вулички, дерев’яні будинки, відсутність каналізації. Водночас це був центр культурного життя. Головною розвагою для людей різного статусу став театр. Вистави відбувалися просто неба, і глядачі жваво реагували на все, що бачили на сцені.

• Ілюстрація: Гравюра старого Лондона з Лондонським мостом, на якому стояли будинки.

3. Театр «Глобус» — серце театрального життя

Найвідомішим театром того часу був «Глобус», співвласником якого був сам Шекспір. Це була кругла будівля без даху над глядацькою залою. Вистави йшли вдень, при природному освітленні. Тут відбулися прем’єри багатьох відомих п’єс Шекспіра, як-от «Гамлет» та «Отелло».

• Ілюстрація: Сучасна реконструкція театру «Глобус» у Лондоні.

4. Мода та побут

Одяг був важливою ознакою статусу. Багаті люди носили пишні костюми з дорогих тканин, із великими комірами. Прості городяни одягалися набагато скромніше. Люди жили у великих родинах, а їхній побут був досить простим, порівняно із сучасним.

• Ілюстрація: Зображення чоловіка та жінки в типовому одязі Єлизаветинської епохи.

10. Які суспільні вади, описані В. Шекспіром у сонеті 66, існують у наш час? Як їх здолати?

Навіть через 400 років багато суспільних вад, які описав Шекспір у сонеті 66, залишаються актуальними. Наприклад:

• «Нікчемність в розкоші сама». І сьогодні ми бачимо, як не дуже талановиті, але розрекламовані люди стають багатими й відомими, а справді гідні залишаються в тіні.
• «Почесті не тим, хто гідний шани». Часто буває, що посади отримують не за професійні якості, а через знайомства чи гроші.
• «Істину вважають за дурниці». У наш час інтернету дуже багато фейкових новин, і люди часто вірять неправді, а докази та факти ігнорують.
• «Владою уярмлені митці». І зараз існують країни, де митцям забороняють вільно творити, якщо їхня творчість не подобається владі.

Здолати ці вади дуже складно, але, на мою думку, потрібно починати з себе: бути чесним, поважати справжні таланти, а не пусту славу, розвивати критичне мислення, щоб відрізняти правду від брехні, і не боятися відстоювати справедливість.

11. Опишіть ідеал сучасної жінки (у формі есе або сонету). Які якості цінували в жінці за часів В. Шекспіра, а які цінують у наш час? Установіть подібність та відмінності.

За часів Шекспіра ідеалом часто вважали жінку з ідеалізованою красою (як ті, кого він критикує в сонеті 130), скромну і покірну. Головною її чеснотою була цнотливість. Сьогодні ж ідеали змінилися.

Есе: Ідеал сучасної жінки

Ідеал сучасної жінки дуже відрізняється від того, що цінували в часи Шекспіра. Сьогодні це не просто «берегиня домашнього вогнища», а сильна та незалежна особистість. Сучасна жінка прагне здобути освіту і побудувати кар’єру, вона фінансово незалежна і вміє самостійно приймати рішення.

Водночас, як і «смаглява леді» Шекспіра, вона цінує справжність. Їй не потрібно відповідати вигаданим ідеалам краси, адже її сила — в унікальності та впевненості в собі. Вона розумна, має почуття гумору та власну думку.

Але деякі цінності залишаються незмінними. Як і раніше, в жінці цінують доброту, вірність та здатність до глибоких почуттів. Мабуть, саме поєднання сили, розуму та душевної теплоти і є ідеалом сучасної жінки.