Комічне в літературі охоплює різноманітні засоби. Це гумор, іронія, сатира, сарказм, бурлеск, травестія та гротеск. Кожен із цих видів має свої особливості й функції у творах, допомагаючи авторам виразити ставлення до подій чи персонажів. Комічне дозволяє авторам не лише розважати читача, а й глибше аналізувати суспільство та людські вади через сміх чи критику.
Гумор
Гумор — це доброзичливий сміх без наміру образити. Він створює легкий настрій і викликає усмішку.
Наприклад, у п’єсі Івана Карпенка-Карого «Мартин Боруля» головний герой каже:
«Ну, годі! Сідай, душко! Омелько привезе самуварь, чаю, сахарю і кофію. Чай я пив і знаю, як його настановлять, то сам тобі розкажу; а кофію не знаю, як роблять… Піди ти зараз до Сидоровички — вона зна — і повчися у неї».
Ця сцена показує комічність через наївність персонажа та його прагнення виглядати «по-модному». Гумор також зустрічається у творах Остапа Вишні та Олександра Довженка («Зачарована Десна»).
Іронія
Іронія — це прихована насмішка. Автор говорить позитивно про щось негативне або навпаки.
Наприклад:
«Добрий у нас пан: не б’є, не лає, лише шкуру спускає».
Цей засіб дозволяє автору висловити критику в завуальованій формі й змусити читача задуматися над істинним змістом сказаного.
Сатира
Сатира спрямована на відкрите висміювання негативних явищ чи людських вад. Її мета — осуд і викриття.
Наприклад:
«Цариця, мов опеньок засушений» або «в серебрі та златі, мов кабани годовані — пикаті, пузаті».
Сатиричні твори часто мають суспільно-критичний характер і використовуються для боротьби з несправедливістю чи пороками.
Сарказм
Сарказм — це жорстока насмішка з елементами гніву й приниження. Він є гострішим за сатиру й часто використовується для викриття серйозних проблем.
Як писав Іван Франко про магнатів:
«Ви, неробучі, загребущі руки, ви, у котрих з усіх прикмет звірячих лишились тільки хитрощі гадюки!»
Сарказм підкреслює ненависть автора до об’єкта критики й створює сильний емоційний ефект.
Бурлеск
Бурлеск характеризується невідповідністю між формою й змістом: високий стиль використовується для буденного або навпаки.
Приклад: В «Енеїді» Івана Котляревського боги з Олімпу пліткують, сваряться, п’ють.
Травестія
Травестія є різновидом бурлеску й полягає в «перевдяганні» героїв або зміщенні контексту серйозного сюжету в жартівливий тон. У «Енеїді» троянці постають як козаки — це типовий приклад травестії.
Гротеск
Вид комічного, у якому порушено закони логіки. Спотворені форми, поєднання непоєднуваного (фантастика й реальність, потворне й прекрасне, трагічне й комічне). У творі «Сон» Тараса Шевченка зразком гротеску є «сцена генерального мордобитія».