Рік: 1911
Рід: лірика.
Жанр: ліричний вірш.
Вид лірики: інтимна з елементами пейзажної.
Напрям: модернізм (кларнетизм).
Мотив: почуття кохання у весняну ніч; гармонія між людиною і природою.
Збірка: “Сонячні кларнети”.
🎨 Художні засоби:
Риторичне запитання: “Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі?”, “Ви знаєте, як сплять старі гаї?”.
Риторичний оклик: “А солов’ї!.. Та ви вже знаєте, як сплять гаї!”.
Епітети: “місячні весняні ночі”, “старі гаї”.
Персоніфікація: “сплять гаї”, “вони все бачать”, “чують дідугани (дерева)”.
Паралелізм: гармонія між світом природи та світом людини.
Про твір
Вірш побудований на фольклорному паралелізмі: почуття людини (кохана спить) гармонійно переплітаються з явищами природи (липа шелестить).
У символістській манері ніч набуває магічної сили, огортаючи думки й почуття закоханого юнака. Усе довкола створює картину щастя й тріумфу любові. Місяць, зорі, солов’ї — традиційні символи інтимної лірики — уособлюють Всесвіт, пісню та кохання. Старі дерева (дідугани) стають мовчазними свідками народження ніжного почуття.