Роман “Тигролови” Івана Багряного — це перший пригодницький твір в українській літературі. У ньому автор майстерно зобразив трагічну долю людини в умовах радянського тоталітарного режиму, водночас утвердивши ідею перемоги добра над злом, возвеличення сильної особистості та важливість залишатися Людиною за будь-яких обставин.
Рід: епос.
Жанр: пригодницький роман.
Напрям: неоромантизм і неореалізм.
Тема: зображення трагічної долі людини в радянському тоталітарному режимі.
Ідея: утвердження перемоги добра над злом, возвеличення сильної особистості, засудження тоталітаризму та наголошення на важливості залишатися Людиною навіть у найскладніших ситуаціях
Період подій: у 1930-х роках — період сталінських репресій.
Місце подій: Сибір, поселення українців Зелений Клин (Далекий Схід), праліси Сіхоте-Аліня (тайга), Хабаровськ.
Історія написання: Іван Багряний створив роман “Тигролови” всього за 14 днів, переховуючись від гестапівців у селищі Моршин (Карпати). В основу твору лягли автобіографічні факти з життя автора, що додає тексту особливої автентичності. На жаль, перший рукопис твору письменник втратив під час відступу. Після еміграції до Німеччини Іван Багряний відновив текст з пам’яті.
Перша назва: Перший варіант роману мав назву “Звіролови”. Другий варіант твору, який автор відновлював з пам’яті, було перейменовано на “Тигролови”
Назва “Тигролови” символічна: найнебезпечніший звір тайги; родина Сірків полює на тигрів; у тоталітарному режимі людина полює на людину.
Новаторство: незвичайні для української літератури пейзажі тайги, умови життя героїв, особливості викладу подій (у пригодницькому стилі).
Будова: роман складається з 2 частин. У кожній частині по 6 розділів з назвами. Деякі розділи поділено на невеличкі новели із заголовками.
Важливі деталі:
★ У творі присутні автобіографічні елементи. Григорій Многогрішний - прототип І. Багряного, в основі твору життєві факти письменника;
★ Сюжетні лінії:
- Виживання Григорія в суворих умовах тайги.
- Сталінські репресії та реалії життя в умовах тоталітаризму.
- Кохання Григорія й Наталки.
★ Родина Сірків виступає символом України та її емігрантів. Незважаючи на тисячі кілометрів від рідної землі, вони зберегли українські традиції, культуру та дух. Їхній одяг, хата з національним колоритом, святкування Різдва – це живий зв’язок із Батьківщиною, який не дозволяє забути коріння.
★ Символіка твору:
- Потяг-дракон – образ тоталітаризму, зла і репресій, що поглинає людське життя.
- Потяг-експрес – символ фальшивого щасливого життя, де зовнішній блиск приховує порожнечу.
- Тигр – уособлення незламності духу, сили й волелюбності.
- Бурлацька пісня – голос непокірного українського народу, який не скорився жорстоким обставинам.
📜 Цитати про твір:
твір “Тигролови” є епопеєю мужньої боротьби й перемоги нового українства над природою і над його ворогами. Твір викокопатріотичний, високомистецький і по-людському гуманний
роман чарує справжнім шармом пригодницького жанру
мені не треба було нічого вигадувати. Життя товпилося в моїй душі і виривалося, як Ніагара. Країну, про яку я писав, я любив, як свою другу батьківщину, хоч і потрапив у неї невільником. Я не просто писав, я - жив! І упивався тим життям, повтореним з такою страшною силою, що перевищує силу реальності на багато разів (І.Багряний)
Звісно, ось перефразований текст про персонажів, їхні характеристики та мої враження від них:
Персонажі, та їх характеристика
Григорій Многогрішний
Інженер-авіатор. Юнак 25 років, русявий, має атлетичну статуру. Є нащадком гетьмана Дем’яна Многогрішного, першого українського каторжника.
Уявіть собі, який тягар історії лежить на його плечах! Григорій – гордий, свободолюбивий юнак із загостреним відчуттям справедливості. Його дух не зламали навіть тортури, які він пережив під час слідства, що проводив майор Медвин. Він з болем, але з гордістю говорить:
Цей пес відбивав мені печінки, ламав кості, розчавлював мою молодість і намагався подряпати серце, якби дістав… І все за те, що я любив свою батьківщину
Засуджений на 25 років, Григорій обирає не змиритися з вироком, а тікати. Його життєвий принцип «ліпше вмерти біжучи, ніж жити гниючи» вражає. Він здійснює неймовірний за сміливістю вчинок – тікає з потяга, що везе в’язнів до Сибіру. Автор змальовує це так:
Той, хто має надлюдське терпіння і надзвичайну волю, може проробити таку роботу. Той божевільний, той маніяк вистрибнув… вистрибнув на ходу поїзда. Стрибнув у певну смерть, але не здався.
Він виривається з пазурів смерті та летить, «як на крилах». «Воля! Воля!». «Широко роздимаючи ніздрі, він захлинався нею на бігу, розривав грудьми зелену стіну. Всі двадцять п’ять літ в ньому зажили враз».
Григорій переховується в тайзі і все-таки вбиа свого кривдника.
Він – уособлення всіх жертв тоталітаризму, голос тисяч замучених і закатованих.
«Ми тебе переслідуватимемо все життя і проводжатимемо тебе до могили - тисячі нас замучених, закатованих», - звертається Григорій до майора Медвина.
Наталка Сірко
Наталка Сірко – це символ добра, духовності та краси українців. Вона пишається своїм козацьким родом, і це відчувається в кожній її дії, у кожному слові.
Хороша та бистроока, із стрічкою над чолом, і юна, смаглява від сонця, що виступає, мов горлиця… Якесь дивне поєднання надзвичайної дівочої краси й суворості. Гнучка, як пантера, і така ж метка, мабуть, а строга, як царівна.
Наталка – справжня донька свого народу.
«І в кого вона тільки вдалася? Їй би на коні, та на полозках, та з гвинтівкою та з собаками… І пре туди, куди й чоловік не насмілиться. Звели їй до відьми в зуби залізти - і полізе. Їй би треба хлопцем родитись».
Вона закохала в себе Григорія:
«Він був щасливий біля неї (Наталки). Він відчував, як у нім кипіла і вирувала кров від самого звучання її голосу. Голос той відгукувався у нім дивним, багатим відгуком, з болем, з мукою. І це було щастя. Болюче, але велике, майже недосяжне для розуму щастя».
Їхнє кохання було взаємним.
Денис Сірко
Батько Наталки й Гриця, який разом із родиною емігрував з України в тайгу.
Дебелий, спокійний голос. Батьківський. Такий сердечний, а гуде, як з барила, і жартома. Вусатий дідуган, високий, червоновидий, з волохатими грудьми.
Справжній господар і батько.
Гриць Сірко
Брат Наталки, для Григорія Многогрішного став і другом, і братом. Дуже сміливий.
Високий, як батько, дебелий красень. Молодий – років 25. На ньому військовий старенький френч. На ногах ічаги, на голові набакир кепка, з-під неї буйний чуб кучерявиться. При боці ніж, а за плечем новенький дробовик.
Сірчиха
Дружина Дениса, ідеалізований образ матері-берегині: дбайлива, чудова господиня.
В очіпку й у рясній стародавній спідниці. Їй понад 50 років, а вона виглядає ще молодо й бадьоро. І голос у неї такий, як у дочки, тільки не такий гострий, якийсь тепліший, ближчий.
Медвин
Майор НКВС, утілює сатанинську сутність сталінського режиму.
Виглядає як саме втілення могутності, сили і гонору своєї «пролетарської» держави. У цілому експресії не тримається ніхто так гідно, так незалежно і гордовито, навіть трохи презирливо, з таємничою міною і незрівнянним почуттям вищості.
Саме цей майор веде справу Григорія Многогрішного.
Чорнобровий, з м’ясистим носом, віком понад 30 літ. Смокче бордо і читає «Правду», студіює промову вождя. Дисциплінований і точний, не схильний вдаватись у дрібниці.
Яскраво ілюструє справжню сутність майора його поведінка перед смертю:
Медвин – бравий герой і грізний суддя та володар душ людців і плюгавий злодюжка, порушник закону нетрів, - стояв і тіпався… Губа йому тіпалась, а очі… очі гидкого, сопливого боягуза.
Інша персонажі
Родина Морозів: друзі сім’ї Сірків.
Фійона: жінка легкої поведінки, дружина Тунгуса, коханка Медвина.
Петро Дядоров: чоловік Фійони.
Собака Сірків: Заливай, Нерпа, Рушай
📖 Сюжетні елементи
✔ Експозиція: Потяг із в’язнями, мов залізна клітка, мчить до Сибіру, несучи в собі трагедії людських доль. Тут ми дізнаємося про тоталітарний режим, який жорстоко переслідує Григорія Многогрішного, та причини його арешту.
✔ Зав’язка: Відчайдушний стрибок у невідомість! Григорій тікає з потяга.
✔ Розвиток дії: Тайга стає ареною боротьби за виживання: поневіряння Григорія, бій з ведмедицею; зустріч із родиною Сірків приносить тепло й надію; поїздка до Хабаровська стає ще одним випробуванням для героя; переслідування з боку НКВС
✔ Кульмінація: Напружений момент розплати – Григорій убиває Медвина, свого мучителя.
✔ Розв’язка: Світло надії в кінці шляху – еміграція Наталки й Григорія за кордон, де вони нарешті можуть почати нове життя.
Сюжет
Частина І
“Дракон”
Потяг-дракон, який веде паровоз “Йосиф Сталін”, наповнений тисячами каторжників. Він нагадує живу істоту зі смертоносними суглобами-вагонами. Цей потяг мчить до Сибіру, несучи в собі людські страждання. Над 32-м вагоном лунає українська бурлацька пісня, яку оскаженілі вартові не можуть заглушити. Особливу увагу охоронці приділяють Григорію Многогрішному, адже він вже раніше втікав з ув’язнення і є небезпечним для системи.
Автор переносить нас до спогадів Григорія про допит, який проводив майор Медвин. Тоді герой заявив йому: або він втече і помститься, або Медвин до кінця своїх днів чутиме крики каторжників. На останній станції з’ясовується, що Григорій Многогрішний знову здійснив втечу.
“Світ на колесах”
Інший потяг — “Тихоокеанський експрес нумер один” — везе пасажирів до казкового “Ельдорадо”. Серед пасажирів представники панівної влади нового суспільства, які насолоджуються розкішною подорожжю та милуються краєвидами. Серед них і майор Медвин, який вирушив на пошуки безстрашного втікача.
“Навзаводи із смертю”
Григорій опиняється в тайзі, де бореться за виживання. Він добуває їжу всіма можливими способами і знаходить поржавілий мисливський ніж біля річки. Коли він вирішує поголитися, раптом чує крики людини. Прямує на звук і бачить дівчину, на яку нападає ведмідь. Григорій рятує її, вбиваючи тварину, але сам непритомніє.
“Родина тигроловів”
Отямившись, Григорій опинився в українській хаті посеред тайги. Згодом він дізнається, що це житло родини Сірків - емігрантів, які покинули рідну землю. Вони тепло прийняли незнайомця, не розпитуючи про минуле, і допомогли йому одужати. Родина Сірків, незважаючи на відстань, зберегла у своєму серці світ українських традицій та звичаїв. Їхня любов до України живе навіть за тисячі кілометрів. Денис Сірко ставиться до Григорія як до рідного сина.
Сірки, окрім полювання на оленів, займаються ще й ловлею тигрів живцем, яких здають у Хабаровськ. За це вони отримують плату, що дозволяє родині виживати в суворих умовах тайги. Сім’я Сірків опинилася в Сибіру давно, рятуючись від колективізації. У їхніх серцях жила мрія про нову, щасливу Україну. Навіть свої поселення вони називали по-українськи: Київ, Чернігівка, Полтавка…
“В пралісах Сіхоте-Аліня”
Коли Григорій повністю одужав, Денис Сірко подарував йому рушницю та навчив різних стрілецьких трюків. Згодом усі разом вирушають на пантування - полювання на молодих оленів чоловічої статі заради пантів (рогів), які дуже цінні в китайській медицині. Цим промислом родина Сірків заробляє собі на життя. Полювання було вдалим, Наталка та Денис вирушили додому, а Грицько Многогрішний і Гриць Сірко, які вже стали справжніми друзями, здають заготовлені бочки з сировиною та отримують зароблені кошти.
Частина 2
“Memento mori”
У тайзі вперше за довгий період часу Григорій побачив літак, що його зовсім не збентежило. Згодом Петро Дядоров розповів, що це повітряне судно розбилося.
“Осінь в тайзі”
Грицько і Григорій оселяються в заїмці (будівля на неосвоєних раніше землях). Чоловіки ловлять рибу, заготовляють сіно і розважаються. Григорія вкусила гадюка, і жодне лікування не допомагало. На щастя, за 4 дні молодий організм сам подолав отруту. До хлопців приїжджає Наталка.
“Зима в тайзі”
Одного разу, полюючи на білок і тікаючи від стада вепрів, Григорій заблукав. Його знайшла Наталка із собакою Заливаем. Почалася хуртовина, і дівчина з Многогрішним змушені пересидіти негоду під скелею. Наталка задрімала, а Григорій не втримався й крадькома поцілував її. Дівчина обурилася і пішла геть. Головний герой ще довго дорікав собі за цей вчинок. Наталка і Григорій йдуть додому вдень і вночі, щоб встигнути повернутися до Різдва.
Різдво родина Сірків святкує вдома з такими колядками, як співав Денис. Григорій раніше не те, як ця сім’я берегла українські традиції.
“Рейд на Хабаровськ”
Після свят Григорій і Грицько вирушають до Хабаровська, аби здати хутро, поновити контракти, отримати дозвіл на зброю і набрати боєприпаси. Вирішивши всі справи, чоловіки йдуть поїсти до ресторану. Там Григорія зустрічає українських заробітчан. Сумні спогади знову огортають героя. Уже на виході з ресторану до Григорія чіпляється якийсь чоловік. Той його відштовхує і швидко йде, здогадуючись, що це вірогідніше всього один із НКВС.
“На кішку”
Сірки вирушають на ловлю тигрів. Григорій виконує обов’язки Миколи - сина Сірків, який загинув під час полювання. Випадково натрапляють на “лісову газету”. На ній було написано: “Фейона Медвина привіт передавала”. Григорій дуже насторожився й почав згадувати все, що відбувалося з ним до втечі.
На Зміїній паді розпочалося захопливе й небезпечне полювання, що трохи відволікло Григорія від тривожних думок. Сіркам таки вдалося вловити тигра у скелях під назвою Собор.
Повернувшись у намет, герої виявили, що хтось забрав недошкуру соболя й спирт. Також Григорій помічає на снігу недопалок, його серце вразила стиснулося: такі ж цигарки палив майор Медвин. Тоді Григорій розуміє, що час помсти настав.
Григорій іде по слідах, залишених на снігу. Він швидко знаходить Медвина, вбиває його, на снігу пише, що це вбивство - справа рук Многогрішного, вбиває його, щоб ніхто інший за це не ніс відповідальності. Все бачить Наталка, тому Григорій розповідає Наталці що вбив дракона і розповідає їй історію свого життя. Вона припадає до нього і заливається слізьми, цілує, віддає зброю, показує дорогу і йде. Многогрішний вирішує тікати далі.
“Навзводи з щастям”
Григорій вирішує йти в Біробіджан, але не попрощатися з Сірками не може. Спочатку стає навколішки перед Сірчихою, як перед рідною матір’ю, розповідає всю правду про себе. Наталка просить у батьків благословити їх і відпустити її з Григорієм. Денис довго думає, але все-таки благословляє дітей. Він розуміє, що це щастя дочки.
Однієї ночі на Маньчжурському кордоні вчинилася тривога: двоє порушників з собакою підпалили копицю сіна та колоду з набоями. Поки прикордонники побігли туди, втікачі спокійно перетнули кордон.
Наталка нагодувала собаку Заливая, прив’язала йому до нашийника записку й відправила додому, щоб повідомити батькам, що вона з Григорієм в безпеці.
В усіх газетах надрукували сенсацію про озброєну банду ворогів народу на чолі з Многогрішним, яка вбила Медвина.
До будинку Сірків прибіг Наливай із запискою Наталки. Пса виходили, прив’язали, але той перегриз мотузку й побіг доганяти свою господиню. Шансів у пса було мало, але «сміливі завжди мають щастя».