«Сом» Остапа Вишні
Рік: 1953
Рід: епос.
Жанр: усмішка.
Напрям: модернізм.
Тема: гумористична розповідь про сома, що жив у річці Осколі й міг з’їсти гусака, гімалайського ведмедя й навіть моторний катер.
Ідея: виховання любові до природи.
Збірка: «Мисливські усмішки».
Місце дії: Харківщина, річка Оскіл.
Важлива деталь: поєднання ліризму з гумором.
Персонажі:
Дід Панько — місцевий мудрець, що «знає все про річку Оскіл та сомів».
Я (Остап Вишня) — оповідач, який іронічно спостерігає за рибалками та їхніми пригодами.
Рибалки — колоритні персонажі, що намагаються зловити сома.
Соми — головні «дійові особи» річки.
Композиція: усмішка складається із чотирьох частин: у першій оповідач запрошує читача побувати на Осколі й помилуватися краєвидами цієї річки; у другій дід Панько застерігає бути обережним біля ковбані, у якій живе величезний сом; у третій ідеться про сома, який тягав за собою моторний човен; у четвертій — про те, чим живляться соми та як їх ловити.
Зміст усмішки “Сом”
Остап Вишня запрошує читачів відвідати Харківщину та річку Оскіл, де природа вражає своєю красою. Місцевий дід Панько розповідає, що річище тут широченне, а вода кришталево чиста, але купатися небезпечно — “закрутить, завертить — і немає чоловіка”. Він згадує про величезних сомів, які навіть панських гусей їдять, і цитує книгу професора Сабанєва, де описано сома вагою 400 кілограмів.
Одного разу дід із паном вирішили спіймати найбільшого сома. Коваль викував спеціальний гак, на який насадили підсмаженого гусака, прив’язали снасть до осокора й закинули в річку вночі. Вони сиділи, дрімали, коли раптом щось рвонуло налигачі. Пан міцно тримав вірьовку, а дід — самого пана. Довго боролися, поки не витягли сома — такий великий, що його вчотирьох несли додому. Розпороли рибину — а всередині виявився панський собака Джой, який полюбляв купатися в Осколі.
На запитання, чи не бреше дід, він відповідає, що навіть у книжці Сабанєєва написано, як сом в Уфимській губернії проковтнув ведмедя. “Соми — вони такі могутні, що й катера могли б проковтнули, аби не боялися шуму”, — додає він.
Інший рибалка розповів історію, як на Дніпрі його човен без мотора помчав з шаленою швидкістю. Зупинившись, він побачив переляканого діда, який одною рукою вчепився за борт, а іншу простягнув у воду. Виявилося, що сом тягнув човен аж до сусіднього села. Коли риба втомилася, її вдалося витягти — велетенську, мов човен.
Наприкінці автор розкриває секрети сомів: вони осілі, живляться качками, жабами, рибою, гусями. Ловити їх краще літньої ночі на спінінг або спеціальні гачки. Чутки кажуть, що в їхніх черевах інколи знаходять копчену ковбасу чи шпроти — нібито “холодна закуска”.
Остап Вишня запевняє, що сам бачив сома “завбільшки як комбайн”, і додає з іронією: “Це, дорогі читачі, серйозно і без жодного перебільшення”.