1. Відповідно до вірша Сергія Жадана «Чекають вечора люди, схожі на равликів…» вимушені переселенці сплять
В на вокзалах.
2. Що ви уявляєте, читаючи вірш «Чекають вечора люди, схожі на равликів…»?
Читаючи цей вірш, я уявляю втомлених людей на великому, галасливому вокзалі, які сидять на своїх валізах. Бачу жінок із дітьми, які міцно тримаються за мамині руки, і відчуваю їхній сум за рідним домом, який довелося покинути через війну.
3. Яких саме людей змальовує автор в образі равликів? Чи випадково поет використав таку незвичну алегорію та чи вдалою вона є? Поясніть свої відповіді. А яке порівняння дібрали б ви?
Автор змальовує біженців, вимушених переселенців, які тікають від війни. Алегорія дуже вдала, бо равлик носить свій дім на собі, так само як ці люди несуть у наплічниках усе своє минуле і спогади про дім. Це не випадково, адже вони повільні від утоми й вразливі («беззахисні»). Я б порівняв їх із перелітними птахами, які змушені летіти в невідомі краї, щоб вижити, але завжди мріють повернутися до гнізда.
4. Чому люди-равлики змушені залишати свої домівки? Що в цей момент, на вашу думку, вирує в їхніх душах і серцях?
Вони тікають, бо їхні домівки «згорілі», там війна і небезпека. У їхніх душах вирує страх перед невідомим, біль втрати, розпач, але водночас живе надія і віра в повернення. Жадан пише, що попри втрату дому, вони «не позбавлені серця» і мужності.
5. Що, на думку ліричного героя, має взяти із собою людина, залишаючи рідний дім? Процитуйте відповідні рядки й поясніть, як ви їх розумієте.
Ліричний герой вважає, що найголовніше — це взяти віру. Рядки: «Насамперед віру в те, що ти сюди неодмінно повернешся». Також він згадує про ключі: «Ховати в кишені ключі, як засушену квітку». Я розумію це так: ключі — це символ того, що дім чекає, що є куди вернутися, а віра допомагає пережити важку дорогу.
6. Виберіть один-два з поданих художніх образів. У якому контексті використано цей образ у поезії? Поясніть, як ви його розумієте.
Льодяники надії — цей образ показує, що у важкі часи людям потрібна хоч маленька, як цукерка, радість чи втіха, щось просте й дитяче, що дає сили жити далі.
Дорога, позначена безголоссям — це про шлях біженців, який часто проходить у тиші не тому, що все добре, а тому, що від горя й шоку бракує слів, або ж кричати просто немає сили.
7. Розгляньте зображення. З якими рядками твору вони асоціюються? Як ці рядки допомагають передати жахливі наслідки війни?
Зображення А (дім і ключі) та Б (засушені квіти) прямо асоціюються з рядком: «Ховати в кишені ключі, як засушену квітку». Цей образ передає трагедію втрати, коли від цілого життя і рідного дому залишається лише холодний метал ключа та крихкий спогад, мертвий, як суха рослина. Це підкреслює, що дім тепер існує лише в пам’яті, а реальність — це вокзали й дорога.
8. Стверджуючи, що «ми потребуємо дива», автор використовує займенник у формі першої особи множини. Як ви думаєте чому? На яке диво очікують вимушені втікачі?
Автор використовує «ми», щоб показати свою єдність із біженцями й підкреслити, що ця біда — спільна для всього народу, а не чужа. Втікачі очікують на диво закінчення війни, повернення додому та простого людського тепла («дотиків радості»), яке допоможе пережити темряву.
9. Відомо, що під час воєнних конфліктів найбільше страждають діти. Як про це образно сказано в поезії?
Про страх і беззахисність дітей сказано через зворушливе порівняння: «Діти, що не відпускають материнську руку, як прищеплені до яблуні гілки не відпускають теплий стовбур». Мати для них стає єдиним джерелом життя і безпеки у зруйнованому світі.
10. Хтось із вас має виписати слова, за допомогою яких автор передає смуток і жаль, а хтось – слова, за допомогою яких передано сподівання та надію.
Смуток і жаль: «гірко сплять», «згорілий дім», «вокзал вигнання», «безголосся», «позбавлені дому», «ламаний кордон».
Сподівання та надія: «віра», «неодмінно повернешся», «льодяники надії», «дотики радості», «промені», «не позбавлені серця», «диво».
11. Прочитайте два останні рядки вірша. Як ви їх розумієте? До чого закликає поет вимушених подорожніх?
Рядки «Будьте мужніми, равлики… ви – позбавлені дому, проте не позбавлені серця» закликають зберігати людську гідність і людяність навіть у нелюдських умовах. Поет наголошує: навіть втративши матеріальний дім, людина не повинна втрачати свою душу, мужність і здатність любити.
12. Розгляньте репродукцію картини Сергія Ткаченка «Переселенець». Який її загальний настрій? Чим зображене перегукується з віршем Сергія Жадана?
Загальний настрій картини — це глибокий сум, самотність і невизначеність, але водночас і тиха стійкість. Зображене перегукується з віршем образом людини з ношею за плечима: як і «равлики» Жадана, герой картини несе на собі всі свої нехитрі пожитки, які стали його єдиним домом. Це візуальне втілення рядка «Дорога важка, коли несеш на спині свій дім і своє минуле».
13. Поясніть, чому автор називає равликів упертими, а Європу беззахисною. Чи можна впертість людей-равликів у контексті поезії вважати негативною рисою?
Автор називає равликів «упертими», бо вони, попри всі жахи, втрату дому та втому, продовжують свій шлях, чіпляються за життя і віру. Європа названа «беззахисною», можливо, тому, що перед лицем такої трагедії та навали горя старі механізми захисту не працюють, або ж вона не готова була до такого болю. Впертість тут точно не є негативною рисою; це синонім стійкості, незламності та жаги до життя, яка дозволяє біженцям вижити.
14. Поясніть, як ви розумієте поданий нижче уривок із тексту. Що для вас означає поняття рідний дім?
Уривок «Дорога важка, коли несеш на спині свій дім і своє минуле» я розумію так: найважче в еміграції не фізична вага речей, а моральний тягар спогадів, болю за втраченим і усвідомлення того, що все твоє життя тепер вміщається в один наплічник. Для мене рідний дім — це насамперед не стіни чи речі, а почуття безпеки, любові та приналежності. Це місце, де живуть наші спогади, де нас чекають рідні люди, і куди завжди хочеться повертатися, де б ти не був.
15. Поміркуйте, які життєві цінності пропагує автор.
Автор пропагує такі цінності:
- Віра та надія: як головна опора, яку треба брати з собою («Насамперед віру в те, що ти сюди неодмінно повернешся»).
- Мужність і гідність: залишатися людиною навіть у найважчих обставинах («Будьте мужніми… будьте гідними»).
- Людяність: не зачерствіти серцем, попри втрати («ви – позбавлені дому, проте не позбавлені серця»).
- Пам’ять і любов до рідного краю: як те, що тримає нас на цьому світі.
VI. Підбиття підсумків
Робота на уроці була для мене емоційно глибокою та пізнавальною, бо вірш Сергія Жадана допоміг краще зрозуміти внутрішній стан вимушених переселенців і побачити за образом «равликів» реальний людський біль та мужність.
Тема здалася мені надзвичайно актуальною та близькою, тому що сьогодні багато українців переживають досвід втрати дому, і важливо розуміти, що навіть у найтемніші часи не можна втрачати гідність і віру.
Своєю активністю на уроці я задоволений, адже зміг проаналізувати символіку твору (ключі, льодяники надії) та висловити власну думку про те, що означає «нести свій дім на спині».
Мій настрій трохи сумний, але світлий, бо попри трагізм вірша, він залишає віру в те, що ми обов’язково повернемося додому.