Якими були античні уявлення про гармонійну людину й цінності її життя? Як вони втілилися в прочитаних вами творах?
Античні уявлення базувалися на принципі калокагатії — гармонійного поєднання фізичної досконалості, краси тіла з високими моральними якостями, духовним багатством та інтелектом. Цінностями людського життя вважалися прагнення до пізнання світу, громадянський обов’язок, слава, розумна поміркованість і земне щастя.
У прочитаних творах ці уявлення знайшли своє нове втілення через ренесансний гуманізм:
- У поезії Данте Аліг’єрі земне почуття кохання до Беатріче стає поштовхом до духовного розвитку, прагнення світла й пізнання істини, поєднуючи середньовічну релігійність із гуманістичним піднесенням людської душі.
- У романі Франсуа Рабле «Ґарґантюа і Пантаґрюель» античний ідеал всебічно розвиненої людини втілений у новій системі виховання героїв, де фізичні вправи, загартовування та спорт гармонійно поєднуються з глибоким вивченням наук, мистецтв, мов і ремесел.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ ТВОРУ
1. Яким змальоване дитинство Ґарґантюа? Які епізоди або деталі видаються вам особливо комічними? Як автор досягає комічних ефектів?
Дитинство велетня Ґарґантюа змальоване у гротескному, карнавальному стилі, де панує стихія тілесності, безтурботності та абсурду. Малий Ґарґантюа проводить свій час у суцільних пустощах, брудниться, робить усе навпаки й живе виключно природними інстинктами.
Особливо комічними є епізоди, де описується його надмірний апетит (наприклад, як його вигодовували молоком тисяч корів), безглузде марнування часу, а також детальний опис його дитячих звичок і кумедного винаходу найкращої в світі «підтирачки» з пухнастого гусеняти.
Франсуа Рабле досягає комічних ефектів за допомогою прийомів гіперболізації (перебільшення розмірів велетня та його фізіологічних потреб), гротеску, поєднання високого стилю з низькою побутовою лексикою, а також використання здорового народного гумору та гри слів.
2. Що й чому письменник висміює в традиційному вихованні?
Письменник гостро висміює середньовічну схоластичну систему виховання та її представників — старих богословів-схоластів (таких як Тубал Голофірн). Франсуа Рабле висміює зубріння незрозумілих текстів задом наперед, механічне зазубрювання застарілих фоліантів, відсутність практичного застосування знань, а також повну бездіяльність і лінощі, які заохочувала стара школа.
Автор висміює це тому, що схоластика не розвивала розум і критичне мислення учня, а навпаки — робила з нього обмежену, безвільну й дурну людину. На противагу цьому Рабле пропонує гуманістичну модель освіти, спрямовану на всебічний гармонійний розвиток особистості, поєднання інтелектуальної праці з фізичною культурою та практичним пізнанням реального світу.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ ТВОРУ
3. Які серйозні питання порушуються в романі під прикриттям сатиричного сміху?
Під прикриттям сатиричного сміху в романі Франсуа Рабле «Гаргантюа і Пантагрюель» порушуються важливі суспільно-політичні, філософські та педагогічні питання. Автор піддає нищівній критиці застарілу середньовічну систему освіти й релігійний догматизм, пропонуючи натомість гуманістичні методи виховання гармонійної особистості. Окрім цього, у творі засуджуються безглузді й жорстокі феодальні загарбницькі війни, викривається паразитичний спосіб життя духовенства, а також змальовується утопічний ідеал вільного та щасливого суспільства, заснованого на взаємоповазі й прагненні до знань (зокрема, в описі Телемського абатства).
4. Які риси ренесансної картини світу знайшли відображення в прочитаних вами уривках?
У творі знайшли відображення такі характерні риси ренесансної картини світу, як антропоцентризм (визнання людини центром Всесвіту та найвищою цінністю), прагнення до всебічного пізнання навколишнього світу та реального життя. Також яскраво виражений культ розуму, науки й фізичної досконалості тіла, що протиставляється середньовічному аскетизму. Персонажі твору наділені жагою до знань, оптимізмом, вільним духом та глибоким інтересом до практичного і земного досвіду.
ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ
1. Укажіть хронологічні межі доби Відродження. Що саме «відроджувалося» за цієї доби? Поясніть, чому вона так називається.
Доба Відродження почалася в Італії в другій половині XIV століття, поширилася Західною Європою і завершилася на початку XVII століття. За цієї доби відроджувався інтерес до культурних надбань античності — філософії, мистецтва, літератури, а також до античних уявлень про гармонійну людину й цінності земного життя. Епоха називається так саме тому, що вона ознаменувала духовне й культурне «відродження» античної спадщини після тривалого періоду середньовічного забуття та занепаду.
2. Які зміни в суспільному й науковому житті відбулися за доби Ренесансу? Назвіть найзначніші наукові й географічні відкриття цього періоду. Який вплив вони справили на світогляд людини Відродження?
У суспільному житті відбувся бурхливий розвиток міст і ремесел, сформувалася нова міська культура, зародилися поняття громадянства й національної належності, а також послабилася монополія церкви. Найзначнішими географічними відкриттями стали експедиції Христофора Колумба, Васко да Гами та Фернандо Магеллана, які символізував винахід компаса. Серед наукових і технічних досягнень виділяються винахід друкарського верстата, пороху, мікроскопа й телескопа, а також створення Миколаєм Коперником геліоцентричної системи та теорія Джордано Бруно про нескінченність Всесвіту. Ці відкриття корінним змінили світорозуміння європейців: вони розширили межі відомого світу, зруйнували середньовічні догми та спонукали людину Відродження самостійно пізнавати світ, покладаючись на власний розум і практичний досвід.
3. Як змінилися уявлення людей за доби Відродження? Розкрийте зміст визначень ренесансної культуры як «раціоналістичної», «світської», «гуманістичної». Поясніть значення поняття «гуманізм».
За доби Відродження людина відмовилася від середньовічного заклику зосередитися виключно на потойбічному житті й натомість почала цінувати земне щастя, красу людського тіла та природи.
Визначення ренесансної культури:
- «Раціоналістична» означає, що людина відкривала світ через перевірку знань власним досвідом, покладаючись на здоровий глузд, наукові дослідження та логіку, а не на сліпу віру.
- «Світська» вказує на зміщення орієнтирів від церковних догм до земного життя, його повсякденних потреб, радощів, мистецтва та світських наук.
- «Гуманістична» відображає зосередженість культури на особистості, її правах, свободах, всебічному розвитку та внутрішній гідності.
Гуманізм (від латинського humanus — «людський») — це прогресивний напрям суспільної думки доби Відродження, що визнає людину вищою цінністю, проголошує її право на самовизначення, свободу, щастя та всебічний розвиток своїх здібностей.
4. Схарактеризуйте мистецтво та літературу Відродження. Назвіть видатних художників, скульпторів, письменників цієї доби.
Мистецтво доби Відродження характеризується поверненням до античних ідеалів, світським характером, глибоким інтересом до людської особистості, її внутрішнього світу та тілесної краси. У живописі митці опанували майстерність відтворення матеріального світу, навчилися передавати об’єм, простір, світло, будувати лінійну перспективу та засвоїли прийоми реалістичного зображення людської фігури на основі анатомічних знань. В архітектурі запанували пропорційність, гармонія та стримана велич, що втілилися в спорудженні палаців, громадських будівель і приватних будинків. Скульптура цього періоду відокремилася від архітектурного ансамблю і зосередилася на реалістичному зображенні фізичної досконалості та духовного багатства людини.
Література Відродження відійшла від середньовічного аскетизму і звернулася до реального земного життя, краси природи та повсякденного побуту людей різних станів. Центральною темою став гуманізм — визнання унікальності, гідності, розуму та свободи кожної особистості. Персонажі творів ренесансних письменників набули титанічного масштабу душевних якостей, де їхні героїчні вчинки, пошуки справедливості або всеохопне кохання стали вічними символами людського духу.
Видатними представниками цієї доби є:
- Художники та скульптори: Леонардо да Вінчі, Мікеланджело Буонарроті, Рафаель Санті, Донателло, Сандро Боттічеллі, Джорджоне, Тіціан, Альбрехт Дюрер.
- Письменники: Франческо Петрарка, Джованні Боккаччо, Франсуа Рабле, Еразм Роттердамський, Мігель де Сервантес, Вільям Шекспір, Мішель де Монтень, Крістофер Марло.