Пригадайте відомі вам літературні та кінематографічні твори про Другу світову війну. Як зображені в них солдати? Що зазвичай уславлюється і що засуджується в таких творах?
У класичних радянських та багатьох зарубіжних творах про Другу світову війну солдати найчастіше зображуються героїчними, самовідданими патріотами, готовими до самопожертви заради батьківщини та визволення людства від фашизму. Проте в антивоєнній прозі (зокрема у творах Генріха Белля та Еріха Марії Ремарка) солдати показані як глибоко травмовані, дезорієнтовані «маленькі люди», які стали заручниками та жертвами злочинної державної ідеології та безглуздої бійні.
У таких творах зазвичай уславлюються:
- збереження людяності та милосердя в нелюдських умовах;
- справжня фронтова дружба і взаємодопомога;
- здатність до внутрішнього опору насильству та тоталітаризму.
Засуджуються в антивоєнних творах:
- фальшивий патріотичний пафос та мілітаристська пропаганда;
- злочинна сутність війни та знецінення людського життя;
- безглузде прагнення світового панування та фанатична віра у вождів.
ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ
1. Розкажіть про дитячі та юнацькі роки письменника. У яких життєвих ситуаціях виявився його моральний протест проти нацизму?
Генріх Белль народився 21 грудня 1917 року в Кельні у багатодітній родині теслі-різьбяра. У його сім’ї панувала вільнодумна, дещо богемна атмосфера та глибока релігійність батьків, що сприяло формуванню в дітей незалежних політичних поглядів і різко негативного ставлення до нацизму.
Його моральний протест проти нацистського режиму виявився в кількох ключових життєвих ситуаціях:
- Під час навчання в гімназії Генріх Белль належав до зовсім невеликої групи учнів, які категорично відмовилися вступити до лав нацистської молодіжної організації «Гітлерюгенд».
- Будучи переконаним пацифістом, під час Другої світової війни, перебуваючи в лавах гітлерівської армії на різних фронтах, він, за його власними словами, жодного разу не вистрелив у бік ворога.
- У 1944 році його спротив державній системі нацизму набув форми дезертирства, через що він кілька разів ризикував життям і змушений був переховуватися.
2. Чому однією із центральних тем беллівської прози стала Друга світова війна? Як саме письменник розробляв цю тему? Чим його воєнна проза відрізнялася від баталістичних творів, які оспівували героїзм?
Друга світова війна стала центральною темою творчості Генріха Белля через особистий травматичний досвід письменника, який шість років служив у складі німецьких окупаційних військ і бачив руйнівні наслідки нацистської ідеології для свого покоління та всього німецького суспільства. Письменник розробляв цю тему крізь призму свідомості звичайного німецького солдата, показуючи війну як трагедію, духовне каліцтво, брудні воєнні будні, абсурд і смерть.
Воєнна проза Белля принципово відрізнялася від традиційних баталістичних творів повною відсутністю патріотичного пафосу, піднесених описів військових подвигів чи героїчних промов. Автор фокусував увагу на долі «негероїчних героїв» — звичайних людей, які стали жертвами або заручниками злочинної політики верхівки. Замість героїзації смерті на полі бою Белль стверджував, що так звана «героїчна смерть» є лише розмінною монетою для політиків і фальшивим міфом, а справжніми наслідками війни є фізичне та духовне руйнування людини.
3. Робота в парах. Складіть тези до запитань: А. Який герой є типовим для беллівської воєнної прози? Якими рисами він наділений? Чому? Б. Що таке символічний підтекст? Наведіть приклади його використання в прозі Генріха Белля.
А. Тези про типового героя беллівської воєнної прози:
- Типовим героєм є «маленька людина» або «переможений» солдат, який опинився у вирі війни всупереч своїй волі.
- Герой наділений гострим почуттям своєї «окремішності», внутрішньою непристосованістю до війни, духовною витонченістю, щирістю та здатністю співчувати.
- Такі риси зумовлені прагненням автора протиставити живу людську душу, яка зберігає вірність гуманізму, бездушній та руйнівній машині тоталітарної пропаганди й мілітаризму.
Б. Тези про символічний підтекст та приклади його використання:
- Символічний підтекст — це прихований, невисловлений безпосередньо зміст художньої деталі, образу або сюжету, який розкривається через асоціації та наповнює твір глибшим філософським значенням.
- Прикладом у прозі Белля є перетворення класичної гімназії, що була осередком нацистської пропаганди та мілітаристського виховання, на шпиталь і тимчасовий морг для колишніх учнів.
- Обірваний напис на дошці «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…» символізує трагічну недописаність, скаліченість життів молодого покоління Німеччини та абсурдність виховання на ідеях жертовного патріотизму.
- Свіжий темно-жовтий слід від хреста на стіні, який марно намагалися зафарбувати в гімназії, символізує незнищенність християнських та гуманістичних цінностей, які нацистський режим намагався стерти з пам’яті молоді.
4. На що спрямована беллівська викривальна критика в оповіданні «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…»?
Викривальна критика Генріха Белля в оповіданні спрямована проти мілітаристської прусської системи виховання та агресивної нацистської пропаганди, які ідеологічно скалічили німецьке юнацтво. Автор гостро критикує використання класичної культури та античних ідеалів жертовності (як-от епітафія про спартанців під Фермопілами) для виправдання злочинної загарбницької війни. Письменник викриває брехливість офіційних гасел про «героїчну смерть за фюрера і батьківщину», протиставляючи їм жахливу, потворну реальність фізичного та духовного нищення вчорашніх школярів, перетворених війною на безпомічні людські «рештки».
5. Подискутуймо! Український дослідник беллівської творчості, Дмитро Затонський писав про те, що попри щире співчуття до своїх «негероїчних героїв», до «переможених», письменник, проте, не був прихильником слабкості. Чи погоджуєтеся ви із цією думкою? Обґруйте свою точку зору.
З цією думкою українського дослідника варто погодитися. Співчуття Генріха Белля до своїх «негероїчних героїв» не є виправданням їхньої пасивності чи слабкості, а радше констатацією трагедії людини, розчавленої тоталітарною машиною.
Письменник не вважав слабкістю відмову його героїв брати участь у нацистському насильстві, адже їхній внутрішній опір системі, збереження гуманності, моральна чистота та здатність не піддаватися фанатизму потребували значної внутрішньої сили. Водночас Белль закликав до активного, тверезого усвідомлення особистої відповідальності за скоєні історичні злочини. Справжня сила беллівських героїв полягає в їхній здатності відкрити очі на страшну реальність війни, відкинути фальшиву пропаганду, визнати власні помилки та пройти шлях через спокуту і духовне очищення, що виключає будь-яку моральну слабкість.
НА ЩО, НА ВАШУ ДУМКУ, СПРЯМОВУЄ ЧИТАЧА ЦИТАТА, НАВЕДЕНА В ЗАГОЛОВКУ ОПОВІДАННЯ?
Цитата «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…» є уривком давньогрецького двовірша-епітафії поета Сімоніда Кеосського про подвиг 300 спартанців, які мужньо загинули у Фермопільській ущелині, захищаючи свою батьківщину від загарбників. Обірваність цієї фрази у заголовку спрямовує читача на критичне осмислення трагедії «втраченого покоління» Другої світової війни. Вона вказує на жахливу невідповідність між героїчним патріотичним закликом минулого та абсурдною реальністю сучасної загарбницької війни, де молоді німці стають не героями-захисниками, а безглуздими жертвами фашистської ідеології.
ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРАКТИКУМ
1. Які деталі прибуття героя до госпіталю впроваджують тему руйнувань, спричинених війною?
Тема руйнувань впроваджується через опис понівеченого транспортного засобу та будівлі школи, перетвореної на шпиталь. Зокрема, автор звертає увагу на розтрощене вікно машини, крізь яке вривається світло пожежі, та вщент розбиту лампочку під стелею кабіни, від якої залишився лише патрон із мерехтливими дротиками та рештками скла. Крім того, тему руйнувань підсилює заграва пожежі за вікном, густі хмари диму, що вкривають небо, та постійний гуркіт важких гармат на задньому плані.
2. Розкрийте символічний зміст першої фрази, яку почув головний герой оповідання.
Перша фраза «Мерців сюди, є там мерці?» символізує повне знецінення людського життя під час війни, перетворення людини на звичайний «матеріал» або статистичну одиницю. Вона демонструє повсякденність смерті та стирає межу між живими й померлими, показуючи, що війна нівелює індивідуальність, розділяючи людей лише на дві категорії: тих, хто вже загинув, і тих, хто невдовзі стане «рештками» життя.
3. На чому зосереджені думки юнака в цьому уривку? Як ви гадаєте, чому?
Думки юнака зосереджені на гарячковому, детальному спогляданні й розпізнаванні знайомого інтер’єру коридорів та мистецьких творів класичної гімназії. Він фокусується на цих деталях, тому що підсвідомо намагається встановити зв’язок зі своїм минулим мирним життям, ідентифікувати місце власного перебування та переконатися, чи дійсно його привезли до рідної школи, яку він залишив лише три місяці тому.
4. Робота в парах. Розкрийте символічний підтекст деталей інтер’єру гімназії, що впадають в око герою. Які цінності й чесноти мав він виховувати у гімназистів? Як ці деталі інтер’єру пов’язані з нацистською ідеологією?
Деталі інтер’єру гімназії (класичні погруддя Цезаря, Цицерона, Марка Аврелія, зображення Того, картини німецьких правителів від великого курфюрста до Гітлера) мали виховувати у гімназистів почуття расової зверхності, культ сили, мілітаризм, беззаперечну покору та готовність пожертвувати життям заради фюрера. Портрети «взірцевих арійців» та воєнних правителів нацистська ідеологія використовувала для виправдання загарбницьких воєн і пропаганди расової теорії. Символічний підтекст цих деталей полягає в тому, що гуманістичні надбання світової культури та філософії були цинічно пристосовані нацистським режимом для духовного скалічення молоді та виховання слухняного гарматного м’яса.
ПОМІРКУЙМО!
5. Визначте в прочитаному уривку елементи, типові для беллівської воєнної прози та його персонажів.
У прочитаному уривку чітко виділяються такі типові елементи беллівської воєнної прози:
- Зображення війни через сприйняття «переможених» і «маленької людини»: головний герой є звичайним солдатом, безпорадним пораненим юнаком, позбавленим будь-якого героїчного німбу чи патріотичного пафосу.
- Відсутність баталістики й мілітарного романтизму: війна показана брудною, страшною, руйнівною та абсурдною, а фронтові будні зведені до госпітального побуту, запаху йоду, крові, каліцтва та смерті.
- Внутрішній опір та «окремішність» героя: персонаж не сприймає нацистську ідеологію як свою, хоча й став гвинтиком військової машини; він глибоко самотній і відчужений від офіційної пропаганди.
- Глибокий символізм та деміфологізація: шкільні кабінети гуманітарної гімназії, призначені виховувати людяність, перетворені на конвеєр смерті та операційну, де нацистські ідеали стикаються з жахливою реальністю покалічених тіл випускників.
ПОДИСКУТУЙМО!
6. Першому канцлеру Німеччини Отто фон Бісмарку приписують вислів про те, що війну виграє шкільний вчитель. Як ви розумієте ці слова? Чи погоджуєтеся ви з ними? Чи існує зв’язок між цією думкою та прочитаним вами уривком? Обґрунтуйте свої міркування.
Цей вислів означає, що саме школа, вчитель та система освіти формують світогляд, цінності, ідеологію та громадянську позицію молодого покоління, виховуючи в майбутніх солдатах готовність беззастережно йти на смерть заради держави.
З цією думкою важко не погодитися, оскільки ідеологічна підготовка є найпотужнішою зброєю будь-якої мілітаристської держави.
Зв’язок між висловом Бісмарка та оповіданням Генріха Белля є безпосереднім і визначальним. Нацистська Німеччина виграла «битву за розум» юнаків саме в шкільних класах, виховуючи їх на культі сили, расової зверхності та фальшивого героїзму. Гімназія, де навчався головний герой, роками впроваджувала мілітаристську пропаганду через портрети імператорів, філософів і нацистських вождів. У результаті «школа виграла війну» для диктатора, сформувавши слухняних солдатів, але програла її для людства, перетворивши цих самих дітей на гарматне м’ясо та духовних і фізичних калік.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДО ПРОЧИТАНОГО ТВОРУ
1. Спираючись на текст, визначте приблизний вік героя. Яке значення має його вік для змалювання трагедії війни у творі?
Головному героєві оповідання приблизно 17–18 років, оскільки він закінчив школу всього «три місяці тому».
Його юний вік має вирішальне значення для змалювання трагедії війни, адже підкреслює протиприродність самої смерті та нівечення дитини, яка щойно вийшла зі шкільної лави. Замість того, щоб будувати майбутнє, юнак повертається до рідної школи безпорадним інвалідом без обох рук і правої ноги, що унаочнює злочинний характер війни, яка забирає життя молодого покоління ще до його фактичного початку.
2. Які два питання бентежать свідомість героя, що чекає на операцію? Як ці питання пов’язані одне з одним?
Свідомість героя, який перебуває у стані гарячки та чекає на операцію, бентежать два питання: «Де я перебуваю?» (чи дійсно він опинився у своїй рідній гімназії в Бендорфі) та «Що з моїм тілом?» (наскільки важкими є його поранення).
Ці питання тісно пов’язані між собою, оскільки відображають повну втрату героєм самоідентифікації та життєвих орієнтирів. Символічне впізнання власного почерку на шкільній дошці з незакінченою фразою «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…» дає йому страшну відповідь на перше запитання, яка миттєво веде до усвідомлення відповіді на друге — погляду на себе, позбавленого кінцівок, як на чергову безіменну жертву мілітаристської системи виховання цієї ж школи.
3. Чому герой, на вашу думку, спочатку не впізнає рідної гімназії?
Герой спочатку не впізнає своєї гімназії через сукупність фізичних та психологічних причин.
По-перше, він перебуває у стані важкого шоку, сильного болю та гарячкового марення після поранення. По-друге, його свідомість блокує страшну реальність: він підсвідомо відмовляється вірити, що простір гуманітарної освіти, культури та дитинства міг так швидко й цинічно перетворитися на брудний військовий шпиталь, наповнений запахом йоду, стогонами поранених та трупами колишніх учнів. Нарешті, стандартне оздоблення коридорів класичних гімназій у Пруссії (бюсти Цезаря, Цицерона, Марка Аврелія, картина «Медея») здається йому типовим шаблоном, притаманним будь-якому навчальному закладу, і лише індивідуальні деталі згодом змушують його прийняти жахливу істину.
4. Яким побачив себе юнак у склі лампочки на операційному столі? Розкрийте символічний підтекст цього епізоду.
Коли юнака поклали на операційний стіл, у ясному склі лампочки він побачив власне відображення — «такий куценький, білий, вузький сувій марлі, неначе химерний, тендітний кокон».
Символічний підтекст цього епізоду полягає у втіленні крайнього ступеня нівелювання людської індивідуальності, спричиненого війною. Хлопець, якого нацистська держава виховувала як «ідеального солдата» та майбутнього «надлюдина», перетворився на безпорадний, знеособлений обрубок, загорнутий у бинти. Образ «кокона» символізує стан між життям і смертю, духовну й фізичну недорозвиненість юнака, чиє життя було скалічене та перерване війною ще до того, як він устиг сформуватися як особистість.
5. Проаналізуйте символічні значення обірваної цитати. Розкрийте зв’язок між нею та головним героєм.
Обірвана цитата «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…» є уривком давньогрецької епітафії Симоніда Кеоського про 300 спартанців, які загинули в битві під Фермопілами, захищаючи батьківщину: «Подорожній, коли ти прийдеш у Спарту, перекажи лакедемонянам, що ми полягли тут, вірні їхньому наказові».
Символічне значення обірваності цієї фрази вказує на фальшивість і руйнівність нацистської пропаганди, яка використовувала античні гуманістичні ідеали та культ жертовного героїзму для мілітаризації молоді. Те, що юнак не зміг дописати фразу до кінця через брак місця на дошці («мені не вистачило дошки»), символізує раптово обірване, незавершене життя самого героя та його однокласників. Зв’язок між цитатою та головним героєм є трагічним і викривальним: замість славної смерті «героя», яку йому обіцяли в школі, він повернувся до рідної гімназії скаліченим «рештком» без рук і ноги. Його власноруч написаний вираз став страшним пророцтвом, а повернення до школи — прямим звинуваченням проти безглуздої війни.
6. На чому наголошує письменник в образі головного героя оповідання?
В образі головного героя Генріх Белль наголошує на трагедії «втраченого покоління» німецьких юнаків, які стали жертвами ідеологічного засліплення. Письменник акцентує увагу на повній фізичній та духовній нівеляції особистості під впливом війни. Автор показує героя не як тріумфуючого завойовника, а як безпорадну «маленьку людину», позбавлену будь-якого героїчного німбу чи патріотичного пафосу. Наголос робиться на трагічному прозрінні юнака, яке приходить занадто пізно — лише тоді, коли він опиняється у власній школі, перетвореній на шпиталь-морг, і усвідомлює жахливу ціну фальшивих ідеалів, що коштували йому власного майбутнього та тіла.
7. Поміркуймо! Як ви розумієте фінальний рядок оповідання?
Фінальний рядок оповідання «— Молока, — тихо сказав я…» втілює остаточне прозріння героя та його повернення до справжньої людської природи. Молоко є архетипним символом материнського тепла, дитинства, чистоти та самого життя. Прохання про молоко з боку скаліченого, безпорадного юнака, який щойно усвідомив відсутність власних рук і ноги, демонструє, що під маскою солдата вермахту ховається звичайна, налякана дитина, якій потрібні турбота й порятунок. Цей вигук нівелює всю мілітаристську пропаганду Третього Рейху, повертаючи читача до жахливої реальності: війна нищить дітей, позбавляючи їх права на життя.
8. Філологічний майстер-клас. Проаналізуйте кольорове й звукове тло події, що описується в оповіданні.
Кольорове та звукове тло оповідання створює гнітючу, експресіоністичну атмосферу війни, передану через хворобливе сприйняття пораненого героя:
- Кольорова гама: Побудована на різких контрастах та хворобливих відтінках. Переважають темні, брудні й тривожні тони: «тьмяно освітлений коридор» із «зеленими» та «жовтими» стінами, які викликають асоціації з лікарняним сумом та розкладом. Символічним є поєднання чорного та червоного кольорів — за вікном вирує «чорне на червоному» небо палаючого міста, що символізує пекло війни та руйнацію. Білий колір марлі й блідість героя контрастують із яскравим, агресивним золотим і небесно-блакитним кольорами на мілітаристських портретах та дошках пошани, що підкреслює протиставлення брехливого блиску пропаганди й трагічної реальності.
- Звукове тло: Складається з різких звуків, які чергуються з гнітючою, мертвою тишею. На початку оповідання чути гуркіт мотора машини, який раптово замовкає, поступаючись місцем байдужим вигукам санітарів («Мерців сюди…»). У шпиталі панує то «гомін», то тривожна тиша, яка час від часу порушується далекими глухими вибухами важкої артилерії, що нагадують герою «органну музику». Звуки запалювання сірника, шурхіт соломи, хрипкі крики самого героя та тихий шепіт лікаря створюють ефект замкненого, клаустрофобічного простору, де людина залишається сам на сам зі своїм болем і страхом перед смертю.
9. Розкрийте символічне значення спричинених війною перетворень гімназії на мертвий дім, Біргелера — на пожежника, кімнатки, у якій герой пив молоко, — на сховище мерців.
В оповіданні Генріха Белля «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…» зазначені трансформації мають глибоке символічне та алегоричне значення, що викриває антигуманну сутність нацизму й війни.
- Перетворення гімназії на «мертвий дім» (шпиталь і трупарню) символізує крах гуманітарної культури та освіти. Школа, яка за логікою речей мала виховувати вільних, мислячих людей і прищеплювати їм духовні цінності, перетворилася на конвеєр смерті. Вона постає як «розсадник нацизму», де мілітаристське виховання та ідеологічна пропаганда калічили душі юнаків, готуючи їх до ролі «гарматного м’яса», через що логічним завершенням діяльності цього закладу стало повернення скалічених або мертвих колишніх учнів у його стіни.
- Перетворення сторожа Біргелера на пожежника відображає знецінення мирних, творчих професій та мілітаризацію всього суспільства. Людина, яка раніше асоціювалася зі шкільним затишком, побутом та спокоєм, тепер змушена рятувати палаюче місто від наслідків руйнівного воєнного хаосу.
- Перетворення комірчини, де герой колись пив молоко, на тимчасове сховище для мерців символізує остаточне знищення дитинства та чистоти під впливом війни. Молоко є символом материнського тепла, життя та невинності. Окупація цього затишного простору трупами демонструє, як війна безжально витісняє життя смертю, перетворюючи колишні світлі спогади дитинства на територію тотального жаху та духовного банкрутства.
10. Пофантазуймо! Як складеться доля головного героя беллівського оповідання? Придумайте й занотуйте в зошит фінал його життєвої історії.
Втративши обидві руки та правому ногу, юнак опиниться перед страшною реальністю фізичного та морального каліцтва, коли його колишні нацистські ідеали повністю зруйновані. Після тривалого перебування у шпиталі він повернеться до рідного міста Бендорф, яке лежатиме в руїнах. Попри глибоку депресію та усвідомлення власної провини за участь у загарбницькій війні, він знайде в собі сили жити далі завдяки підтримці колишнього сторожа Біргелера, який стане його єдиною близькою душею. Юнак навчиться писати, тримаючи олівець зубами, і почне створювати мемуари-сповіді, у яких застерігатиме майбутні покоління від згубного впливу пропаганди та мілітаризму. Його подальше життя пройде в самотності, але стане маніфестом тихого внутрішнього опору та спокути.