РОЗДІЛ 3. ЛЮБОВ, ЯКА НІКОЛИ НЕ ПЕРЕСТАЄ. ЗАПОВІДІ ХРИСТИЯНСЬКОГО ЖИТТЯ - Волощук відповіді

• Назад до змісту

СТРІЧКА ЧАСУ

Розгляньте стрічку часу. Визначте на ній відомі вам біблійні новозавітні сюжети. Назвіть зображені події та явища. Запропонуйте правильний хронологічний варіант подій.

Які відомі біблійні новозавітні сюжети, події та явища зображені на ілюстраціях?

На ілюстраціях зображені такі події з Нового Завіту (зліва направо):

1. Поцілунок Юди (зрада Юди в Гетсиманському саду).
2. Різдво Христове (поклоніння пастухів і волхвів немовляті Ісусу).
3. Воскресіння Христове (вихід Ісуса з гробниці).
4. Таємна вечеря (остання трапеза Ісуса з апостолами).
5. Моління про чашу (молитва Ісуса в Гетсиманському саду перед арештом).

Яким є правильний хронологічний варіант подій на стрічці часу?

Правильний хронологічний порядок цих новозавітних подій має бути таким:

1. Різдво Христове.
2. Таємна вечеря.
3. Моління про чашу.
4. Поцілунок Юди (арешт Ісуса).
5. Воскресіння Христове.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Чому Нагірна проповідь так називається? Чому вона присвячена?

Нагірна проповідь отримала таку назву тому, що була виголошена Ісусом Христом на пагорбі («на горі»), розташованому біля міста Капернаум у Галилеї. Ця знаменита проповідь присвячена окресленню найважливіших принципів християнського життя, принципам побудови стосунків людини з Богом та іншими людьми задля здобуття щастя на землі й спасіння душі після смерті.

2. Як Нагірна проповідь співвідноситься із заповідями, які разом із скрижалями отримав біблійний пророк Мойсей?

Нагірна проповідь вибудувана як смислова паралель до отримання Мойсеєм скрижалей Закону на горі Синай, проте має суттєву відмінність. Якщо Мойсей передав народу зовнішній закон, отриманий від Бога, то Ісус Христос у Нагірній проповіді виступає як Син Божий, який Сам формулює закони, не відміняючи старозавітні заповіді, а поглиблюючи й оновлюючи їх. Христос переносить акцент із зовнішнього виконання правил на внутрішній стан серця людини, розширюючи старі заборони (наприклад, заборону фізичного вбивства Він поширює на заборону руйнівних почуттів гніву, ненависті та образи, протиставляючи їм любов, милосердя й прощення).

3. Що таке Заповіді Блаженств? Як слово «блаженство» витлумачується в християнській традиції? Хто такі «блаженні» в Нагірній проповіді?

Заповіді Блаженств — це дев’ять настанов Ісуса Христа, які є духовними сходинками до вічного життя та основою християнського вчення. Слово «блаженство» походить від слова «благо» й означає найвище щастя, що досягається лише в єдності людини з Богом; це непроминуща, непохитна радість, яка не залежить від зовнішніх обставин чи життєвого благополуччя і яка ще більше зростає у вічності. «Блаженними» в Нагірній проповіді названо людей, які досягають цього духовного стану: «вбогі духом» (смиренні), «ті, що плачуть» (хто кається у гріхах), «лагідні», «голодні й спраглі правди», «милосердні», «чисті серцем», «миротворці», «вигнані за правду» та ті, кого гонять за Христа.

4. Що, крім Заповідей Блаженств, міститься в Нагірній проповіді?

Окрім Заповідей Блаженств, Нагірна проповідь містить у собі пояснення важливих законів християнського життя (зокрема, складну вимогу любити своїх ворогів і прощати їх), молитву Господню «Отче наш», настанови про щирість у добрих ділах, милостині та пості, а також заклики не судити інших людей, щоб не бути осудженими самими.

5. Про що писав апостол Павло у своїх посланнях? Завдяки чому його послання мали великий вплив на поширення раннього християнства?

У своїх посланнях до християнських громад Коринта, Рима, Ефеса та інших міст апостол Павло підтримував вірян, навчав їх, відповідав на болючі питання, застерігав від помилок, зміцнював у вірі, а також детально пояснював, як християнське вчення має втілюватися в повсякденному житті та взаєминах між людьми. Його послання мали великий вплив на поширення раннього християнства завдяки тому, що апостол Павло глибоко знав як єврейську релігійну традицію, так і античну культуру, тому вмів говорити переконливо, зрозуміло та доступно як для юдеїв, так і для язичників. Своїм посланням він надав форму духовного, морального та практичного керівництва, поставивши в центр заповідь любові, яка «усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить» і ніколи не перестає._

Визначте духовні цінності, які утверджуються в поданих нижче уривках.

У наведених уривках із Нагірної проповіді та Першого послання апостола Павла до Коринтян утверджуються такі фундаментальні духовні цінності:

• Любов — найвища духовна цінність, яка є довготерпеливою, милосердною, не заздрить, не величається, не шукає свого, не дратується, не мислить зла, усе покриває, в усе вірить, усього сподівається та ніколи не перестає. Вона поширюється навіть на ворогів.
• Смирення та духовна чистота — визнання своєї духовної обмеженості перед Богом («вбогі духом»), чистота серця, відсутність лукавства й ненависті.
• Милосердя та співчуття — здатність прощати винуватців, допомагати ближнім, бути миротворцями та приборкувати гнів.
• Справедливість і праведність — прагнення до Божої правди, духовне вдосконалення, вірність своїм переконанням навіть перед загрозою переслідувань.
• Віра та надія — непохитна довіра до Бога, щира та безкорислива молитва без зайвого марнослів’я, а також прагнення до внутрішньої досконалості.
• Неосудження ближніх — відмова від оцінювання чужих гріхів («не судіть, щоб і вас не судили») та зосередження на виправленні власних недоліків.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДО ПРОЧИТАНОГО

2. Спираючись на матеріал розділу, поясніть зміст Заповідей Блаженств.

Заповіді Блаженств — це дев’ять духовних настанов, які Ісус Христос дав людям у Нагірній проповіді як духовні сходинки до вічного життя та досягнення справжнього, непохитного щастя («блаженства») в єдності з Богом. Їхній зміст полягає в такому:

• «Вбогі духом» — це люди, які не пишаються собою, мають глибоке смирення та знаходять єдине багатство в єдності з Богом.
• «Ті, що плачуть» — це люди, які щиро каються у своїх гріхах та звертаються у своїх стражданнях до Бога, за що отримають від Нього втіху та радість.
• «Лагідні» — ті, хто приборкує гнів, виявляє лагідність і не відповідає злом на зло.
• «Голодні й спраглі правди» — люди, які понад усе шукають Божого слова, справедливості та істини, а не власної вигоди.
• «Милосердні» — ті, хто вміє співчувати, підтримувати ближніх і прощати тих, хто заподіяв їм зло.
• «Чисті серцем» — люди, позбавлені лукавства, лицемірства та ненависті.
• «Миротворці» — ті, хто примиряє людей, усуває ворожнечу та утверджує мир на землі.
• «Вигнані за правду» та ті, кого «ганьблять і женуть за Христа» — вірні люди, які готові терпіти утиски, переслідування та страждання заради збереження вірності Богові та Його слову.

3. Поміркуймо! Чому Заповіді Блаженств не збігаються із загальноприйнятими людськими критеріями життєвого успіху?

Загальноприйняті людські критерії життєвого успіху зазвичай орієнтовані на матеріальний світ і егоцентричні цінності: багатство, славу, владу, силу, домінування над іншими, отримання задоволень та уникнення будь-яких страждань.

Натомість Заповіді Блаженств пропонують духовний вимір життя, де успіх вимірюється внутрішнім станом людини та її стосунками з Богом і ближніми. У християнському розумінні справжнє щастя полягає не в накопиченні матеріальних благ чи зовнішній величі, а в духовному багатстві, яке досягається через смирення, лагідність, милосердя, чистоту помислів, здатність прощати та готовність страждати за правду. Таким чином, Заповіді Блаженств перевертають земну систему цінностей, утверджуючи пріоритет вічного духовного над тимчасовим матеріальним.

4. Чим Заповіді Блаженств відрізняються від Десяти Заповідей? Чому, на вашу думку, акцент у Нагірній проповіді зміщується із зовнішнього дотримання закону на внутрішній стан людини?

Основні відмінності між Заповідями Блаженств та Десятьма Заповідями:

• Форма та характер вимог: Десять Заповідей Старого Завіту мають переважно характер заборон («не вбивай», «не кради», «не чини перелюбу») і встановлюють чіткі зовнішні межі поведінки, щоб стримувати гріховні вчинки. Заповіді Блаженств Нового Завіту мають форму закликів до внутрішнього вдосконалення, вказують на чесноти та обіцяють духовну нагороду («блаженні… бо їхнє є…»).
• Спрямованість: Десять Заповідей регулюють зовнішні дії та вчинки людини в суспільстві. Заповіді Блаженств спрямовані на внутрішній світ людини — її думки, мотиви, почуття та стан серця.

Акцент у Нагірній проповіді зміщується із зовнішнього дотримання закону на внутрішній стан людини тому, що будь-який гріховний вчинок спочатку народжується в людському серці й думках. Фізичному вбивству завжди передують гнів, ненависть або образа. Христос закликає не просто формально не порушувати закон, а викорінювати саме джерело гріха всередині себе. Справжнє праведне життя та єдність із Богом можливі лише тоді, коли людина змінюється внутрішньо, адже зовнішня релігійність без чистоти серця є лицемірством.

5. Який зміст має заклик любити ворогів, благословляти тих, хто проклинає? Як цей заклик змінює традиційні уявлення про справедливість?

Заклик любити ворогів і благословляти тих, хто проклинає, заснований на принципі уподібнення людини до Бога, який однаково дарує Свою благодать, сонце та дощ як добрим, так і злим людям. Ця настанова змінює традиційні уявлення про справедливість, які раніше базувалися на принципі відплати рівним за рівне (око за око, зуб за зуб), замінюючи їх на засади всепрощення, милосердя, духовної досконалості та подолання зла любов’ю.

6. Як ви розумієте зміст заповіді не судити інших? Чим, на вашу думку, вона обґрунтована?

Зміст заповіді полягає у заклику відмовитися від осуду та критики вчинків і способу життя інших людей, оскільки кожна людина має власні недоліки та гріхи. Вона обґрунтована тим, що міра ставлення та суду людини до ближніх визначає те, як її саму судитиме Бог, а також психологічною закономірністю: часто люди помічають дрібні помилки («тріску») в очах інших, не звертаючи уваги на власні великі хиби («колоду» у власному оці).

7. Подискутуймо! Які із заповідей Нагірної проповіді ви вважаєте найважливішими? А найважчими для виконання? Чому?

Найважливішими є заповіді про примирення, прощення та любов до ближнього, оскільки вони є основою для мирного співіснування людей і формування здорового суспільства. Найважчою для виконання є заповідь про любов до ворогів і благословення тих, хто проклинає, тому що вона вимагає подолання природного прагнення людини до самозахисту, справедливості у формі відплати та потребує надзвичайних зусиль для виховання внутрішнього милосердя до кривдників.

8. Про що йдеться в молитві «Отче наш…»?

У молитві «Отче наш…» йдеться про прославлення імені Бога, утвердження Його волі та Царства Божого на землі, прохання про забезпечення щоденних духовних та фізичних потреб людини («хліб насущний»), прохання про відпущення людських гріхів в обмін на зобов’язання прощати своїх винуватців, а також про захист від спокус і визволення від лукавого.

9. Робота в парах. Знайдіть у Посланні апостола Павла визначення любові, які: А) вам особливо сподобалися; Б) викликали у вас запитання. Обговоріть їх.

А) Особливо сподобалося визначення «Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається», оскільки воно показує любов не просто як пасивне почуття, а як активне прагнення творити добро, виявляти терпіння і повагу до іншої людини без егоїзму.

Б) Викликало запитання визначення «усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить», оскільки у повсякденному житті сліпа віра в усе та безмежне терпіння будь-яких дій (зокрема насильства чи несправедливості) можуть призвести до зловживань з боку інших людей і вимагають чіткого розмежування між християнським терпінням та бездіяльністю перед лицем зла.

10. Подискутуймо! Чи погоджуєтеся ви з тим, що любов є вищою за віру і надію, як пише Павло? Аргументуйте свою точку зору.

Твердження апостола Павла про те, що любов є вищою за віру та надію, є духовно й філософськи обґрунтованим. Віра та надія є інструментами внутрішнього очікування й прагнення людини, які мають сенс лише у межах земного, тимчасового життя (віра веде до пізнання істини, а надія скерована на майбутнє благо). Натомість любов є самодостатньою, діяльною і вічною категорією, яка виходить за межі егоцентричних потреб особистості. Вона виявляється не у пасивному чеканні, а в активному творенні добра для ближнього, що робить її вищою та дієвішою основою будь-яких людських взаємин.

ЗАПИТАННЯ ПІСЛЯ СТАТТІ «НАГІРНА ПРОПОВІДЬ У МОТИВАХ ЖИВОПИСУ»

1. Розгляньте репродукції картин, що зображують Нагірну проповідь (с. 25–30).

У підручнику представлено такі репродукції картин та фресок, що зображують Нагірну проповідь: фреска «Нагірна проповідь» Фра Анджеліко (1437–1445) на сторінці 25, робота данського художника Карла Блоха «Нагірна проповідь Ісуса Христа» (1877) та полотно французького митця Джеймса Тіссо «Нагірна проповідь» (1886–1894) на сторінці 30.

2. Як художники використовують колір, світло та композицію для увиразнення суті й значення цієї події?

Для увиразнення духовного значення Нагірної проповіді художники використовують такі художні засоби:

• Колір: Карл Блох використовує насичені, але природні кольори, де постать Христа виділяється яскравішим вбранням, а Джеймс Тіссо застосовує світлі, майже ефірні білі шати Ісуса, що символізують чистоту та божественне походження Його вчення.
• Світло: На картинах світло фокусується на Христі, роблячи Його обличчя та постать джерелом духовного випромінювання. У Блоха світло м’яко виділяє Ісуса на тлі слухачів, а піднята рука візуально з’єднує земне з небесним.
• Композиція: Постать Христа завжди розміщується у центрі або на піднесенні, що підкреслює Його авторитет як Учителя. На фресці Фра Анджеліко та полотні Тіссо слухачі розташовані півколом навколо Ісуса, що створює атмосферу довіри, єднання та зосередженого сприйняття Його слів.

3. Складіть розгорнуту характеристику однієї з репродукцій картин (за вибором). Доповніть цю характеристику цитатами з Нагірної проповіді.

Характеристика картини Карла Блоха «Нагірна проповідь Ісуса Христа» (1877 рік)

Картина данського художника Карла Блоха є класичним зразком реалістичного релігійного живопису. У центрі композиції зображено постать Ісуса Христа, Який стоїть на невеликому кам’янистому пагорбі, височіючи над натовпом слухачів. Його права рука піднята вгору, вказуючи на небо, що символізує джерело Його мудрості та Божественного Закону. Обличчя Спасителя випромінює глибокий спокій, лагідність і духовну силу.

Навколо Христа зібралися люди різного віку й соціального стану: жінки з дітьми, старці, молоді чоловіки. Їхні пози та вирази облич детально індивідуалізовані — одні слухають із глибоким благоговінням, інші замислено схилили голови, шукаючи відповіді на власні життєві питання. Художник майстерно використовує гру світла і тіні: промені світла падають на Христа та найближчих слухачів, підкреслюючи ідею просвітлення людських сердець Його словом.

Ця картина візуалізує перші слова проповіді про духовне блаженство та внутрішнє перетворення: «Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне». Також піднята до неба рука Ісуса та Його звернення до людей нагадують про заклик до моральної досконалості: «Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!», та про необхідність милосердя й любові: «Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає».

ТВОРЧО ПОВТОРЮЄМО Й УЗАГАЛЬНЮЄМО ПРОЧИТАНЕ

1. Що нового для себе ви відкрили в частині підручника, присвяченій Біблії? Оберіть сюжети, образи, теми або цитати з прочитаних біблійних уривків для дискусії на тему «Духовні скарби Біблії і сучасний світ».

У частині підручника, присвяченій Біблії, було відкрито глибинний етичний зміст Нагірної проповіді, сутність Заповідей Блаженств як духовних сходинок до внутрішньої гармонії, а також поетичну красу й філософську глибину «Пісні над піснями» та Послань апостола Павла.

Для дискусії на тему «Духовні скарби Біблії і сучасний світ» обрано тему «Любов до ворогів та прощення у світі конфліктів», засновану на цитаті з Нагірної проповіді: «А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує».

Ця тема є надзвичайно актуальною для обговорення у сучасному суспільстві, оскільки вона ставить питання: чи можливо практично застосувати принцип безкорисливої любові й прощення в епоху глобальних конфліктів, інформаційних воєн та соціальної агресії, і чи є цей біблійний заклик виявом духовної сили чи слабкості людини.

2. Чим уславився цар Давид? Які риси правителя втілені в його образі?

Цар Давид уславився як другий правитель об’єднаного Ізраїльсько-Юдейського царства, зробив Єрусалим як політичну та духовну столицю, а також як видатний воїн, що здобув перемогу над велетнем Голіафом. Окрім державних і військових досягнень, він здобув славу як талановитий музикант, співак та автор більшості біблійних псалмів.

В образі царя Давида втілено такі риси правителя:

• глибока віра та уповання на Бога;
• військова відвага, мужність і безстрашність;
• великодушність та милосердя (він неодноразово відмовлявся вбивати свого ворога царя Саула);
• здатність до щирого каяття та визнання власних помилок (що відображено у його покаянних псалмах).

3. Якими звершеннями ознаменувалося царювання Соломона?

Царювання Соломона ознаменувалося такими важливими звершеннями:

• зведенням величного і першого Єрусалимського Храму єдиному Богу, яке тривало сім років;
• періодом тривалого миру, стабільності та найвищого економічного розквіту держави;
• розвитком міжнародної торгівлі та дипломатичних відносин із сусідніми країнами;
• масштабним будівництвом оборонних споруд, палаців та заснуванням нових міст;
• уособленням мудрості та справедливості (зокрема завдяки легендарному «Соломоновому суду»);
• створенням визначних філософсько-поетичних біблійних книг, серед яких «Пісня над піснями», «Книга приповістей Соломонових» та «Книга Екклезіястова».

4. Дайте стислу характеристику жанрів псалмів і послань; обґрунтуйте відповідь цитатами.

Псалми — це жанр релігійної ліричної поезії, що є піснями-молитвами, які виражають найрізноманітніші духовні переживання людини: благання про допомогу, покаяння, подяку та прославлення Бога.
Характер покаянного псалма ілюструє цитата з 50-го псалма царя Давида: «Помилуй мене, Боже, з великої милості Твоєї, і з великого милосердя Твого прости провини мої».
Характер прославляння та надії ілюструє цитата: «Блаженні вбогі духом, бо їхнєє Царство Небесне» (Мт. 5:3) або «Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені» (Мт. 5:4).

Послання — це літературно-епістолярний жанр, який є письмовим зверненням або листом релігійних діячів (апостолів) до конкретних християнських громад чи осіб із метою повчання, підтримки віри, роз’яснення догматів та настанов щодо повсякденного життя.
Характер повчання та роз’яснення суті християнського життя ілюструє цитата з Першого послання апостола Павла до Коринтян: «Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається…» (1 Кор. 13:4).

5. Поміркуймо! Дослідіть мотив любові в прочитаних псалмах, уривках з «Пісні над піснями», «Нагірної проповіді» та послання апостола Павла. Наведіть приклади такої любові з літературних творів, истории або реального життя.

Мотив любові у цих текстах трансформується від особистого людського почуття до всеохопної божественної любові (агапе):

• У «Пісні над піснями» любов постає як палке, всеперемагаюче почуття між чоловіком та жінкою, яке неможливо загасити чи купити («любов бо міцна, немов смерть… великі води не можуть згасити любові, ані ріки її не затоплять»).
• У «Нагірній проповіді» Ісус Христос закликає до досконалої любові, що виходить за межі егоїзму та поширюється навіть на ворогів: «Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас».
• У Посланні апостола Павла до Коринтян любов визначається як найвища християнська чеснота і духовна основа всесвіту, яка є безумовною, жертовною і вічною: «Любов ніколи не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться…».

Прикладом такої жертовної та всепрощаючої любові в літературі є образ Жана Вальжана з роману Віктора Гюго «Знедолені», який під впливом милосердя єпископа Мірієля повністю змінює своє життя і присвячує його безкорисливій допомозі іншим. В історії прикладом всеохопної любові до ближнього є діяльність Матері Терези, яка присвятила своє життя служінню бідним та хворим у нетрях Калькутти.

6. Поясніть значення Дев’яти Блаженств для сьогодення. Обґрунтуйте свою відповідь відомими вам прикладами з життя.

Значення Дев’яти Блаженств для сьогодення полягає в тому, що вони пропонують людству альтернативну систему цінностей, де справжнє щастя (блаженство) вимірюється не матеріальним багатством, владою чи зовнішнім успіхом, а внутрішньою духовною чистотою, прагненням до справедливості та милосердям. У сучасному світі, перенасиченому споживацтвом та конфліктами, ці заповіді закликають до збереження миру, щирості та людяності в будь-яких обставинах.

Прикладом заповідей «Блаженні миротворці» та «Блаженні милостиві» є робота сучасних волонтерів, медиків і гуманітарних місій (наприклад, організації «Лікарі без кордонів» або Товариства Червоного Хреста), які, ризикуючи власним життям у гарячих точках планети, рятують людей без огляду на їхню національність, релігію чи політичні погляди. Іншим прикладом є діяльність правозахисників, які борються за правду та права людини, що відповідає заповіді «Блаженні вигнані за правду».

7. Які духовні цінності стверджуються в Нагірній проповіді Ісуса Христа?

У Нагірній проповіді Ісуса Христа стверджуються такі духовні цінності:

• Смирення та духовна скромність («вбогі духом»): усвідомлення власної недосконалості та потреба в духовному єднанні з Богом.
• Покаяння та милосердя: співчуття до ближніх, уміння прощати кривдників і розділяти чужий біль.
• Лагідність і миротворчість: відмова від помсти та насильства, прагнення примирення, утихомирення гніву та ворожнечі на землі.
• Прагнення до правди й чистота серця: щирість помислів, відсутність лукавства й відданість Божому слову.
• Усепрощаюча любов: заповідь любити не лише своїх близьких, а й ворогів, благословляти тих, хто проклинає, та відповідати добром на зло.
• Безкорислива віра й довіра до Бога: пріоритет духовного багатства над матеріальним і щирість у молитві (на прикладі молитви «Отче наш»).

8. Творчий проєкт. Дослідіть утілення образів Давида та Соломона у творчості живописців і скульпторів різних часів і народів. Створіть віртуальний музей, у якому представте репродукції відомих творів мистецтва на зазначену тему. За попередньо складеним планом проведіть віртуальну екскурсію музеєм.

[!NOTE] > Промпт для створення зображення:
A high-quality digital design layout representing a virtual museum guide or brochure titled “Віртуальний музей: Образи Давида та Соломона у світовому мистецтві”. The visual should feature elegant classical art elements. In the center, depict realistic classical representations of King David playing the harp and King Solomon sitting on his throne judging with wisdom. Surround these with elegant frames styled as museum exhibition halls. All text and labels on the image must be written in UKRAINIAN language only. The style should be academic, sophisticated, and artistic.

План проведення віртуальної екскурсії «Образи Давида та Соломона в мистецтві»

1. Вступне слово екскурсовода: Короткий огляд значення постатей Давида та Соломона як біблійних царів, що втілюють мужність, віру, поетичний хист і державну мудрість.
2. Зала №1: Образ царя Давида в скульптурі та живописі.
   • Огляд шедевра Мікеланджело Буонарроті — мармурової скульптури «Давид» (символ відваги та громадянської мужності епохи Відродження).
   • Огляд картини Рембрандта ван Рейна «Давид і Саул» (зображення глибокого психологізму та зцілюючої сили Давидової музики).
3. Зала №2: Образ царя Соломона та уособлення мудрості.
   • Аналіз фрески Рафаеля Санті «Суд Соломона» (майстерне зображення справедливості, миттєвої реакції царя на суперечку та емоційного контрасту двох матерів).
   • Огляд полотна Жана Фуке «Будівництво Єрусалимського Храму царем Соломоном» (велич та легітимація державної влади через релігійний обряд).
4. Підсумки та інтерактивна дискусія: Обговорення того, як змінювалися акценти в зображенні цих героїв від епохи Середньовіччя до класицизму.