РОЗДІЛ 2. ПОЕТИЧНА МОЗАЇКА: ПЕРЛИНИ БАРОКОВОЇ ЛІРИКИ - Волощук відповіді

Опубліковано:

За допомогою хмаринки слів пригадайте основні ознаки бароко.

Основними ознаками бароко, згідно з хмаринкою слів, є контраст, емоційність, пишність, динамізм, трагізм, містика, алегорія, гіпербола, символізм, ілюзія, духовність, надмірність та ефектність.

Читаючи переклад вірша Дж. Донна, знайдіть рядки, що зображують світ как поєднання суперечливих начал.

У перекладі 19-го сонета Джона Донна рядками, що зображують світ і стан людини як поєднання суперечливих начал, є:

«Щоб мучить мене, крайнощі у всім
Зійшлися; я — клубок із протиріч;
В душі моїй зустрілись день і ніч;
Веселий щойно — враз стаю сумним.
Впадаю в гріх й розкаююсь у нім.
Любов кляну й хвалу їй шлю навстріч;
Вогонь я й лід, жену й тікаю пріч;
Німий в мольбі, великий у малім.»

ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРАКТИКУМ

1. Які риси характеру Дж. Донна розкриваються у відомих вам фактах його біографії?

У фактах біографії Джона Донна розкриваються такі риси характеру, як принциповість, духовна незалежність та відданість переконанням, що виявилося у його відмові присягати англіканській церкві заради наукового ступеня в юності. Його участь у піратських експедиціях («Острівний похід») свідчить про сміливість, авантюризм та жагу до нових вражень. Подальша успішна політична кар’єра, обрання до парламенту та визнання королем Яковом І демонструють його цілеспрямованість, дипломатичність, інтелектуальну гнучкість та видатний ораторський хист. Глибокі внутрішні переживання, пов’язані з втратою дітей, та рішення прийняти духовний сан і стати священником вказують на релігійність, здатність до глибокого самоаналізу, стійкість перед життєвими випробуваннями та схильність до філософського осмислення буття.

2. Які теми та жанри розробляв цей поет?

Джон Донн розробляв теми земного кохання, пошуку Бога, духовного буття людини, її місця у Всесвіті, сенсу життя, смерті, свободи, гріха та покаяння. Поет створював свої твори у жанрах любовної, релігійної та філософської лірики, серед яких найвідомішими є цикли сонетів («La Corona», «Священні сонети»), елегії, пісні, а також проповіді (зокрема, «Поєдинок зі смертю»).

3. Робота в парах. Проаналізуйте наведену цитату з проповіді Джона Донна про дзвін. Які думки в ній увиразнені? Чому, на вашу думку, ця цитата набула широкої відомості?

У цитаті з проповіді Джона Донна увиразнені думки про загальну єдність усього людства, нерозривний духовний зв’язок між людьми та неможливість існування окремої особистості в повній ізоляції від суспільства. Автор стверджує, що кожна людина є важливою частиною єдиного цілого світу, тому смерть або втрата будь-кого знецінює та зменшує кожного з нас.

Ця цитата набула широкої відомості завдяки своїй універсальній гуманістичній ідеї солідарності та глибокій метафоричності, яка нагадує про спільну долю людства. Особливої популярності в XX столітті вона набула після того, як американський письменник Ернест Гемінґвей використав слова «…не питай, по кому подзвін, — він по тобі» як епіграф до свого відомого роману «По кому подзвін».

ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРАКТИКУМ

4. Дайте визначення поняття «філософська лірика». Поясніть зміст вислову «вінок сонетів».

Філософська лірика — це лірика, зосереджена на роздумах про духовне буття людини та її місце у Всесвіті. Філософські вірші осмислюють засадничі духовні питання щодо сенсу життя, пошуків щастя, сутності, любові, свободи, смерті, добра та зла.

Вислив «вінок сонетів» означає особливу поетичну форму, що складається з низки творів, де останній рядок кожного вірша повторюється як перший рядок наступного, а перший рядок першого з них і останній рядок останнього збігаються.

5. Який душевний стан описується в 19-му сонеті Дж. Донна? Визначте протиріччя, які наводяться в цьому творі. Які з них стосуються любовних і релігійних переживань?

У 19-му сонеті Дж. Донна описується душевний стан крайнього сум’яття, внутрішнього роздвоєння, душевної нестабільності та постійного коливання між протилежними емоціями й переконаннями.

Протиріччя, які наводяться в цьому творі:

До любовних переживань стосується протиріччя: «Любов кляну й хвалу їй шлю навстріч».

До релігійних переживань стосуються протиріччя: «Впадаю в гріх й розкаююсь у нім», «Я зневажав ще вчора небеса — / Молюсь сьогодні й Богові лещу, / А завтра вже від страху затремчу — / Й набожність потім знов моя згаса».

6. Робота в парах. Визначте в цьому вірші: а) філософський зміст; б) риси барокового світосприйняття.

а) Філософський зміст вірша полягає в осмисленні суперечливої та двоїстої природи людини, постійної внутрішньої боротьби між земними слабкостями (гріховністю) і прагненням до духовного спасіння та Бога. Поет показує, що людська душа є полем битви між протилежними силами, а саме існування людини неможливе без цих постійних коливань і сумнівів.

б) Риси барокового світосприйняття у вірші виявляються через:

ЧИТАЮЧИ СОНЕТИ КАЛЬДЕРОНА, ЗВЕРНІТЬ УВАГУ НА СТВОРЕНІ ПОЕТОМ КОНТРАСТИ

1. Як життєві обставини Кальдерона вплинули на його творчість?

Життєві обставини Педро Кальдерона де ла Барки суттєво вплинули на теми та ідейне спрямування його творів. Початкова підготовка до духовної кар’єри, яку він згодом перервав заради військової служби та бурхливого світського життя в Мадриді, дала йому глибоке розуміння як світських пристрастей, так і релігійних догматів. Цей контрастний досвід відобразився у його творчості поєднанням світських сюжетів із глибоким філософсько-релігійним підтекстом.

У 1651 році, після пережитих життєвих криз, Кальдерон прийняв духовний сан і став священником, що змусило його відмовитися від написання світських драм і повністю зосередитися на творах релігійного змісту (зокрема, на жанрі ауто). Призначення особистим духівником короля у 1663 році забезпечило йому підтримку королівського двору, що дало змогу створювати масштабні театральні вистави зі складними сценічними ефектами. Попри близькість до влади, останні роки життя драматурга минули в злиднях, що посилило в його сонетах мотиви швидкоплинності життя, марності багатства та примарності земного щастя.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДО ПРОЧИТАНИХ ТВОРІВ

2. Які характерні для бароко риси простежуються в його творах?

У творах Педро Кальдерона де ла Барки чітко простежуються такі характерні для літератури бароко риси, як плинність часу, крихкість і швидкоплинність земної краси, а також тлінність людського життя. Поет активно використовує контрасти (світло і тінь, день і ніч, цвітіння і в’янення, життя і смерть) та складну метафоричність. Світ у його поезії постає як динамічне, мінливе і сповнене протиріч середовище, де матеріальні блага та фізична краса є лише тимчасовою ілюзією, а духовні пошуки — єдиним постійним орієнтиром.

3. Яке значення має образ квітки в сонетах Кальдерона? Розкрийте філософський зміст порівняння образу квітки з людським життям.

Образ квітки в сонетах Кальдерона є глибоким символом людського існування та земної долі. Філософський зміст порівняння полягає в тому, що квітка, яка розпускається на світанку в усій своїй красі й величі, уже ввечері в’яне й помирає в холодній ночі. Так само і людське життя є прекрасним, але надзвичайно коротким і крихким: народження людини є початком її неминучого руху до смерті, а пишність земного буття миттєво згасає під дією невблаганного часу.

4. Робота в парах. Визначте спільні елементи в мотиві квітів в обох віршах Кальдерона.

Спільними елементами в мотиві квітів у віршах «Про квіти» та «Ці риски світла…» є:

5. Подискутуймо! Поясніть зміст останніх рядків вірша «Про квіти»: «В одній бростині / для неї і колиска, і могила». Якого сенсу це твердження набуває стосовно людського буття? Висловте власну аргументовану думку щодо цього.

Рядки «В одній бростині / для неї і колиска, і могила» означають, що момент зародження життя (брунька, яка починає рости) уже несе в собі зародок його майбутнього кінця. Стосовно людського буття це твердження набуває глибокого філософського сенсу: народжуючись, людина одночасно починає свій шлях до смерті, тобто початок і кінець існування нерозривно пов’язані між собою. Ця думка є об’єктивним відображенням законів природи, адже життя є кінцевим процесом, і усвідомлення його швидкоплинності змушує людину більше цінувати кожну мить свого земного перебування.

6. Поміркуймо! Чому автор пов’язує красу зі швидкоплинністю? Як це відрізняється від ренесансного погляду на красу?

Кальдерон пов’язує красу зі швидкоплинністю, тому що саме загроза швидкого зникнення робить земну красу такою гострою, цінною та водночас драматичною для сприйняття.

Цей підхід суттєво відрізняється від ренесансного погляду:

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДО ПРОЧИТАНИХ ТВОРІВ

7. Розкрийте роль антитез дня і ночі, світла та пітьми, життя та смерті в прочитаних поетичних творах Кальдерона. Занотуйте ключові слова в зошит.

У сонетах Педро Кальдерона де ла Барки «Про квіти» та «Ці риски світла…» антитези дня і ночі, світла та пітьми, життя та смерті відтворюють барокове світовідчуття, де світ постає як поєднання непримиренних суперечностей, а людське існування — як крихке, мінливе та швидкоплинне. Світло й день уособлюють миттєву земну красу, тріумф життя, надію та радість народження. Натомість ніч, пітьма та смерть символізують неминуче згасання, тлінність усього земного та забуття. Драматизм цих антитез полягає в тому, що протилежні поняття є невіддільними одне від одного: квітка розпускається вранці, щоб увечері зів’янути, тому в одній бростині водночас містяться «і колиска, і могила». Автор використовує ці контрасти для того, щоб показати марність земної гордині та швидкоплинність людського життя.

Ключові слова: швидкоплинність, тлінність, контраст, колиска і могила, день і ніч, світло і пітьма, марність буття.

8. Філологічний майстер-клас. Зіставте образ квітки в Кальдерона з квітковими символами в інших прочитаних творах.

У сонеті Педро Кальдерона «Про квіти» образ квітки (рози) є філософським символом людської долі, де в одній бростині поєднуються народження та смерть. Цей образ уособлює швидкоплинність краси, неминучість старіння та стрімкий біг часу.

Цей образ є спорідненим із сонетом Луїса де Гонгори «До троянди», де пишна квітка також виступає символом молодості та краси, що приречена на швидке згасання, а кожна хвилина її життя лише наближає неминучу смерть. В обох барокових поетів квітка набуває трагічного забарвлення і слугує нагадуванням про марність земного існування.

Натомість у поезії доби Відродження (наприклад, у сонетах Франческо Петрарки чи Вільяма Шекспіра) квіткові символи мають інше значення. У ренесансних творах квітка є гармонійним уособленням весни, кохання, молодості та життєдайної сили природи, а її в’янення сприймається як природна закономірність колообігу життя, що не викликає екзистенційного жаху перед небуттям.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ ТВОРУ

1. Як автор передає відчуття неволі та страждання героя?

У вірші «Галерник» Луїс де Гонгора передає відчуття неволі та страждання ліричного героя за допомогою конкретних художніх деталей та емоційного звукового супроводу. Герой постає як «драгутівський невільник», який уже десять років прожив без свободи, прикутий кайданами до лави на турецькій галері. Автор детально описує його фізичний стан: руки лежать на веслі, а очі безпорадно втуплені додолу. Фізичне поневолення підкреслюється суворим брязкотом ланцюгів. Душевні страждання та туга за домом передані через внутрішній монолог-нарікання героя та його пристрасне звернення до іспанського моря з благанням принести звістку про кохану дружину.

2. У чому виявився контраст між зовнішнім візуальним світом героя та його внутрішніми переживаннями?

Контраст виявився у протиставленні трагічного підневільного стану героя та його внутрішньої духовної свободи. Зовні ліричний герой є безправним полоненим, чиє тіло скуте ланцюгами, а життя повністю залежить від волі жорстокого наглядача, який у фіналі брутально перериває його монолог наказом гребти. Проте внутрішньо герой залишається вільним у своїх думках та почуттях: він пам’ятає про Батьківщину, зберігає вірність дружині, здатен глибоко мислити, відчувати і вести філософський діалог із морем. Окрім того, контраст підкреслено опозицією між вільним, безмежним морем і прикутим до лави галерником.

3. Яким є образ моря в поемі і яку роль воно відіграє у творі?

Образ моря у вірші є багатозначним та символічним. З одного боку, це реальний простір біля іспанського узбережжя, який герой називає «святим» та «чистим», оскільки воно омиває стіни його Батьківщини. У цьому значенні море є єдиним зв’язком між невільником та його рідним домом і дружиною. З іншого боку, море постає як «криваве», непередбачуване та небезпечне, уособлюючи людську Долю і Всесвіт, де стається безліч трагедій. Море відіграє роль німого свідка людських страждань, який не дає героєві відповіді на його запитання, підкреслюючи байдужість навколишнього світу та вищих сил до трагедії окремої людини.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ ТВОРУ

1. Які суспільні проблеми порушує автор у сонетах?

У своїх сонетах Франсіско де Кеведо порушує глибокі соціально-політичні та морально-етичні суспільні проблеми, зокрема занепад та руйнацію колись могутньої іспанської держави. Звертаючись до образу «мурів батьківщини», поет метафорично вказує на втрату країною колишньої сили, величі та доблесті під впливом часу й історичного згасання. Окрім цього, автор опосередковано торкається проблем морального знецінення суспільства, тлінності людських прагнень та соціальної несправедливості, демонструючи трагічне розчарування у земному устрої.

2. Яку роль у творах відіграють мотиви руїни, смерті та часу? Як вони взаємопов’язані?

Мотиви руїни, смерті та часу в сонетах Франсіско де Кеведо відіграють ключову роль у розкритті філософської концепції людського буття. Вони перебувають у нерозривному причинно-наслідковому зв’язку: невблаганний час постає як руйнівна сила («у бігу невпинні»), яка неминуче веде будь-яке земне творіння до занепаду й перетворення на руїни (фізичні мури, побляклі домівки, виснажена старість). Своєю чергою, руїни є матеріальним свідченням панування часу та нагадуванням про те, що кінцевим етапом будь-якого існування є неминуча смерть. Таким чином, життя людини та існування держав трактується автором як безупинний і трагічний рух до смерті.

3. Визначте риси барокового світосприйняття в цих двох сонетах.

У сонетах Франсіско де Кеведо чітко виявляються такі характерні риси барокового світосприйняття:

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ ТВОРУ

1. Як Сехисмундо осмислює своє народження? Як у його монолозі співвідносяться людська доля та свобода природних істот? Чи справді він позбавлений свободи?

У своєму монолозі Сехисмундо осмислює власне народження як першопричину всіх своїх нещасть і сприймає його як найбільший «злочин», який тільки може вчинити людина. Порівнюючи себе з вільними істотами природи (птахом, звіром, рибою, струмком), герой зауважує глибоку несправедливість долі: дикі звірі та навіть неживі стихії мають повну свободу дій і пересування, тоді як людина, наділена вищим розумом і душею, ув’язнена й позбавлена елементарної волі. Фізично Сехисмундо дійсно повністю позбавлений свободи через ув’язнення у вежі. Проте внутрішньо він зберігає свободу мислити, аналізувати та прагнути справедливості, що згодом дозволяє йому подолати пророцтво та зробити свідомий моральний вибір на користь милосердя.

2. Розкрийте філософське значення метафори «життя — це сон».

Філософське значення метафори «життя — це сон» полягає в усвідомленні ілюзорності, тимчасовості та хиткості земного існування людини. Згідно з цією бароковою концепцією, усе, що людина вважає стабільним і реальним (багатство, влада, слава, земні пристрасті), є лише швидкоплинним видінням, яке легко зникає. Метафора підкреслює, що земне життя подібне до сновидіння, де людина грає нав’язану їй роль, тоді як справжнє «пробудження» і духовне прозріння відбуваються лише після усвідомлення вищих духовних цінностей або після фізичної смерті, коли душа звільняється від земних ілюзій.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ ТВОРУ

3. Складіть характеристику Сехисмундо на основі його роздумів. Як змінюється його світогляд від монологу в хорнаді I до хорнади III?

Сехисмундо постає складним, суперечливим образом, який втілює барокове уявлення про людину як арену боротьби між земними пристрастями та духовним началом. Його характер формується в умовах суворої ізоляції та несправедливого ув’язнення, через що він поєднує в собі риси дикого звіра та глибокого мислителя.

Еволюція світогляду Сехисмундо від хорнади І до хорнади ІІІ демонструє шлях від бунту до духовного прозріння й мудрості:

  1. Хорнада І (Етап бунту та відчаю): У своєму першому монолозі герой постає розгніваним і зневіреним бранцем. Він глибоко переживає несправедливість своєї долі, порівнюючи себе з птахами, звірами та річками, які мають свободу, тоді як він позбавлений її. Його світогляд у цей період егоцентричний, сповнений образи на батька, долю та весь світ.
  2. Хорнада ІІ (Етап випробування та пристрастей): Опинившись при дворі, Сехисмундо дає волю своїм найгіршим інстинктам, діє жорстоко, егоїстично й свавільно. Повернення до в’язниці та роздуми про те, що його перебування при дворі було лише сном, стають поворотним моментом для переосмислення цінностей. Він доходить висновку, що земне життя є швидкоплинним та примарним.
  3. Хорнада ІІІ (Етап перемоги над собою та мудрості): Отримавши свободу вдруге завдяки повстанню народу, Сехисмундо кардинально змінює свою поведінку. Його світогляд стає гуманним і відповідальним. Він усвідомлює, що навіть якщо життя — це сон, потрібно чинити добро, щоб мати чисте сумління після пробудження. Замість помсти батькові він виявляє великодушність, милосердя та здатність перемагати власні пристрасті ради справедливості й обов’язку.