І варіант
1. «Ми вільні й щасливі кохати!»: трагедія В. Шекспіра - гімн найвеличнішому почуттю людського життя. (Висловте ваші міркування про значення почуттів, зокрема кохання, у житті людини. Проаналізуйте боротьбу Ромео і Джульєтти за право на власні почуття, поміркуйте над поглядами автора на значення почуттів, насамперед кохання, у житті людини.) (За трагедією В. Шекспіра «Ромео і Джульетта»)
Кохання — це, мабуть, найсильніше почуття, яке може відчувати людина. Воно здатне змінити світ навколо, наповнити життя сенсом і надихнути на неймовірні вчинки. Трагедія Вільяма Шекспіра «Ромео і Джульєтта» є яскравим доказом того, що справжнє кохання не знає перешкод і є найвищою цінністю.
На мою думку, життя без почуттів, а особливо без любові, було б порожнім і безбарвним. Саме кохання робить нас кращими, вчить співчувати, прощати й жертвувати чимось заради іншої людини. Воно дає відчуття щастя та повноти буття, навіть якщо приносить страждання.
Історія Ромео і Джульєтти — це розповідь про відчайдушну боротьбу за право кохати. Їхні почуття зародилися всупереч давній і безглуздій ворожнечі їхніх родин, Монтеккі та Капулетті. Закохані не хотіли миритися з ненавистю, що їх оточувала, і вирішили йти проти волі батьків та суспільних правил, таємно одружившись. Їхня боротьба — це виклик усьому світові, де панують застарілі традиції та ворожнеча.
Шекспір показує, що кохання — це сила, могутніша за будь-яку ненависть. Хоча фінал трагедії сумний, і головні герої гинуть, їхня смерть не є марною. Вона примиряє дві ворогуючі родини, змушуючи їх усвідомити всю гіркоту та безглуздість багаторічної ворожнечі. Таким чином, автор стверджує, що справжнє, щире почуття здатне перемогти навіть смерть, залишившись жити у пам’яті та змінивши світ на краще. Трагедія стає справжнім гімном величі кохання, яке виявляється сильнішим за всі перепони.
2. Вибір між обов’язком і почуттями: чому Ромео і Джульєтта відмовляються від правил суспільства? (Проаналізуйте конфлікт між особистими прагненнями Ромео і Джульєтти та нормами тогочасного суспільства. Поміркуйте над тим, від чого герої твору відмовляються заради кохання.) (За трагедією В. Шекспіра «Ромео і Джульетта»)
Ромео і Джульєтта відмовляються від правил суспільства, тому що їхнє раптове і всепоглинаюче кохання виявляється для них важливішим за будь-які закони, обов’язки та сімейну ворожнечу. Конфлікт у творі полягає в зіткненні світу щирих почуттів двох закоханих із жорстокими й безглуздими нормами суспільства, в якому вони живуть. Це суспільство вимагає від них сліпого підпорядкування волі батьків і продовження давньої, нікому не потрібної ворожнечі.
Заради свого кохання герої готові відмовитися від усього, що мали. Насамперед вони йдуть проти волі своїх родин. Джульєтта відмовляється від вигідного шлюбу з Парісом, який їй нав’язує батько, і фактично зрікається своєї сім’ї, обираючи Ромео. Ромео, зі свого боку, готовий відмовитися навіть від власного імені, щоб бути разом з коханою. Вони відмовляються від свого соціального статусу, безпеки й, врешті-решт, від самого життя, бо світ без їхнього кохання втрачає для них будь-який сенс. Їхній вибір — це протест проти ненависті, що панує навколо, і утвердження права людини на власні почуття, навіть ціною власного життя.
3. Діалог і розуміння між людьми — шлях до гармонії й любові. (Висловте ваші погляди на значення діалогу як одного зі шляхів розуміння між людьми. Поміркуйте, як довіра, відкритість, спілкування, уміння чути й розуміти одне одного допомогли б уникнути трагічних наслідків у житті Ромео і Джульєтти та людей, що їх оточують.) (За трагедією В. Шекспіра «Ромео і Джульєтта»)
На мою думку, діалог і вміння чути одне одного — це найголовніше для взаєморозуміння між людьми. Якби герої трагедії «Ромео і Джульєтта» більше спілкувалися і довіряли одне одному, жахливих наслідків можна було б уникнути.
Основна причина трагедії — не лише ворожнеча сімей, а й відсутність діалогу між усіма героями. По-перше, якби родини Монтеккі та Капулетті змогли поговорити й зрозуміти причини своєї давньої ненависті, вони б, можливо, примирилися, і закоханим не довелося б приховувати свої почуття. По-друге, якби Джульєтта відкрито поговорила з батьками про своє кохання до Ромео, а вони б вислухали її, не було б потреби в таємному шлюбі та ризикованому плані з удаваною смертю. Батьки не почули свою доньку, а вона не наважилася їм довіритися. Навіть між самими закоханими та їхніми помічниками, як-от брат Лоренцо, трагічні випадковості стаються через непорозуміння: лист до Ромео не доходить, і він, не знаючи правди, вбиває себе. Отже, довіра, відкритість і просте спілкування могли б урятувати життя героїв і привести їх до щастя, а не до смерті.
Інший варіант есе (тут більше деталей з тексту):
Діалог, довіра та вміння чути одне одного є важливими для уникнення трагічних наслідків. У трагедії В. Шекспіра ворожнеча двох домів, Монтеккі та Капулетті, тривала, хоча її причина вже була забута. Герцог Веронський Ескалус намагався примирити їх, вказуючи, що чвари здіймалися «із пустого слова». Однак його не слухали, а Герцог змушений був погрожувати смертю, якщо вони знову стривожать місто.
Відсутність діалогу та довіри була помітна і в родинах. Монтеккі не зміг дізнатися від сина причину його смутку, бо Ромео був «закритний потаємець». Ромео, що закохався у Джульєтту, намагався примиритися з Тібальдом, пропонуючи йому «згоду» і кажучи, що любить його. Але ця спроба мирного діалогу була відкинута Тібальдом і призвела до смерті друга Ромео, Меркуціо. У родині Капулетті панувала тиранія: коли Джульєтта відмовилася від шлюбу з Парісом, батько назвав її «потаскухою несвітенною» і погрожував зректися. Її мати також відмовилася її слухати.
Ромео і Джульєтта, не маючи можливості для відкритості, повінчалися таємно. Отець Лоренцо погодився на шлюб, сподіваючись, що це покладе край «злоба двох сімей». Коли Джульєтта звернулася до ченця, щоб уникнути шлюбу з Парісом, він дав їй «снодійний трунок». Наступною критичною помилкою була невдала комунікація: чернець Джованні не зміг доставити листа Ромео, щоб повідомити про план, через затримку, пов’язану зі страхом зарази. Через це Ромео, повіривши звістці про смерть Джульєтти, отруївся, а вона, прокинувшись і побачивши його мертвим, вбила себе.
Лише після загибелі молодих людей, Герцог звернувся до Капулетті й Монтеккі, сказавши: «Ваш цвіт любов’ю вбили небеса!». Смерть Ромео і Джульєтти стала причиною того, що ворогуючі родини примирилися, поставивши золоті статуї в пам’ять про вірне кохання. Ця трагедія показує, що відкритість, діалог і взаємне розуміння могли б уникнути такого фіналу.
II варіант
Складіть і запишіть діалог (не менше 12—14 реплік) на одну із запропонованих тем (див. І варіант).
1. «Ми вільні й щасливі кохати!»: трагедія В. Шекспіра - гімн найвелич-нішому почуттю людського життя.
А: Я думаю, трагедія «Ромео і Джульєтта» — це гімн коханню, хоч і сумний.
Б: Згоден. Це історія про “пристрасне кохання”, яке зіткнулося зі “світом зла та соціальними забобонами”.
А: Їхнє почуття було боротьбою, бо Джульєтта казала: “Лише твоє ім’я — мій ворог лютий”.
Б: Але кохання стало для них “сенсом життя”. Ромео навіть хотів зректися свого імені, кажучи: “Я вдруге охрещусь і більш ніколи Не буду зватися Ромео”.
А: До зустрічі Ромео був лише сумний через Розаліну. Кохання його повністю змінило.
Б: А Джульєтта, яка жила, не знаючи світу, “тільки кохання до Ромео відкрило їй очі й змусило серце прокинутися”.
А: Вони боролися за право на почуття проти сімейних традицій, навіть таємно повінчалися.
Б: Шекспір показує, що кохання для них — це “Найвища досконалість” і “Божий задум”.
А: Автор часто використовує образи світла, щоб показати силу почуття. Ромео казав, що Джульєтта “ясніш горіти світло вчить”.
Б: Навіть їхні зустрічі “серед ночі” були сповнені “світла (зірок, місяця, ліхтарів)”.
А: Але їхнє кохання не змогло перемогти “кровну ненависть” за життя. Вони загинули, проте “гинуть в обіймах одне одного”.
Б: Їхня смерть “край ворожнечі батьківській кладе”. Це був “важливий урок для наступних поколінь”.
А: Князь підтвердив це, сказавши батькам, що “Ваш цвіт любов’ю вбили небеса!”.
Б: Виходить, Шекспір стверджує, що справжнє кохання настільки сильне, що перемагає ненависть, навіть ціною жертви.
2. Вибір між обов’язком і почуттями: чому Ромео і Джульєтта відмовляються від правил суспільства?
А: Ми читали «Ромео і Джульєтту». Я думаю, їхня трагедія сталася через вибір між обов’язком перед сім’єю та власними почуттями.
Б: Так, ці родини, Монтеккі та Капулетті, були дуже ворожі. Їхня «ворожнеча двох родин» тривала довго.
А: Герої були змушені обирати між цим давнім правилом суспільства і коханням. Джульєтта каже: «Лише твоє ім’я — мій ворог лютий».
Б: Ромео заради неї теж відмовляється від обов’язку перед родом і від свого імені. Він каже: «Я відтепер не буду вже Ромео».
А: Їхній вибір був ризикований, бо вони порушували правила міста, де герцог заборонив сварки під страхом смерті.
Б: Тому, коли Ромео вбив Тібальда, він став «вигнанцем». Герцог замінив смертну кару на вигнання.
А: Але Ромео вважав, що «Вигнання звідси — все одно що з світу». Для нього життя без Джульєтти не мало сенсу.
Б: Джульєтта мала виконати свій обов’язок перед сім’єю і вийти за Париса, якого мати називала «красунь».
А: Проте Джульєтта прямо каже, що не хоче цього. Вона не підкорилася батькові, який погрожував: «А то я сам тебе приволочу».
Б: Вона вибрала Ромео, з яким таємно повінчалася у келії отця Лоренцо.
А: Вона обрала внутрішню свободу й кохання. Вона згодна була навіть випити снодійний «трунок» від ченця, аби уникнути шлюбу з Парисом.
Б: Вони обоє вирішили, що кохання важливіше за обов’язок, і це призвело до їхньої «загибелі — лютої, передчасної».
А: Але їхня смерть змусила родини помиритися. Князь каже: «Ваш цвіт любов’ю вбили небеса!».
Б: Так, їхня «загибель — люта, передчасна — край ворожнечі батьківській кладе».
3. Діалог і розуміння між людьми — шлях до гармонії й любові.
— Привіт, Оленко! Все думаю про «Ромео і Джульєтту». Така сумна історія.
— Привіт, Сашко! Так, фінал трагічний. Але мені здається, що всього цього можна було уникнути.
— Справді? Як? Адже їхні родини ворогували.
— А якби вони просто поговорили? Не лише Ромео з Джульєттою, а й вони зі своїми батьками.
— Гадаєш, це допомогло б? Монтеккі й Капулетті нізащо б не помирилися.
— Можливо, не одразу. Але якби Джульєтта відверто поговорила з мамою, пояснила свої почуття, а не приховувала все, може, знайшли б інше рішення, а не шлюб з Парісом.
— Тобто, якби вона довіряла своїм батькам?
— Саме так! І довіра, і відкритість. А Ромео? Замість того, щоб у відчаї бігти до брата Лоренцо, міг би порадитися з друзями, які знали його краще.
— Так, вони б точно щось вигадали. І вся ця історія з удаваним самогубством…
— Це ж і є наслідок мовчання! План провалився, бо лист не дійшов. Знову проблема комунікації.
— Виходить, якби вони вміли слухати й чути одне одного, то ніхто б не загинув.
— Авжеж. Їхня історія — це доказ, що без діалогу навіть найбільше кохання приречене.
— Тож, розуміння між людьми — це і є шлях до гармонії.
— І до любові, яка не закінчується трагедією.