Прослухайте коротко за 1 хвилину 48 секунд про твір Річарда Баха “Чайка Джонатан Лівінгстон”
А тут можете прочитати скорочений переказ повісті-притчі Річарда Баха “Чайка Джонатан Лівінгстон”:
Чайка Джонатан Лівінгстон був особливим птахом: більшість чайок дбали лише про їжу, але Джонатан над усе любив літати й прагнув осягнути мистецтво польоту. Він тренувався сам-один, намагаючись літати повільніше чи швидше, ніж будь-хто інший. Батьки й Зграя критикували його, нагадуючи, що чайки літають, аби їсти, а не вчитися.
Джонатан наполегливо долав межу швидкості, що сягала сімдесяти миль за годину, і зрозумів, що на великій швидкості крила треба тримати непорушно. Згодом, він відкрив, що потрібно лише скласти крила, ворушачи самими кінчиками, як сокіл. Це дозволило йому досягти швидкості 140 миль за годину, а потім і 214 миль за годину, що стало світовим рекордом.
Проте Зграя не розділила його радості. На Великій Раді Старійшина оголосив Джонатанові Коло Ганьби та вигнав його за “неподобне легкодумство” та порушення звичаїв. Джонатан пояснював, що найвища ціль життя — це вчитися, відкривати нове і бути вільним, але Зграя затулила вуха.
Як вигнанець, Джонатан жив щасливо, роблячи нові відкриття; він зрозумів, що тільки нудьга, страх і злість скорочують життя чайок.
Одного вечора до нього прилетіли дві осяйні чайки, які забрали його у височінь, до нового світу. Там Джонатан зрозумів, що його нове тіло сяє і літати в ньому набагато легше. Він зустрів чайку Саллівана і Старійшину Чіанга.
Чіанг навчив його, що “небеса – не місце і не час”, а досконалість. Щоб досягти досконалої швидкості (швидкості думки), Джонатан мав усвідомити, що його справжня сутність перебуває водночас у будь-якій точці простору та часу, а його тіло — лише думка у видимій подобі. Після напружених тренувань Джонатан опанував цей політ і зміг подорожувати зі швидкістю думки, побувавши навіть на іншій планеті.
Після того, як Чіанг зник, Джонатан зрозумів, що має повернутися на Землю, оскільки найкращий вияв любові — це передати свої знання. Салліван попереджав, що Зграя його не прийме, але Джонатан відповів, що вони долають простір і час, і можуть бачитися між “Тут” і “Зараз”.
Джонатан повернувся і почав навчати вісьмох чайок-вигнанців, серед яких був запальний Флетчер Лінд. Вони демонстрували Зграї фігурні польоти, літаючи строєм зі швидкістю 135 миль за годину. Спочатку Зграя ігнорувала їх, але таємно спостерігала.
Коли чайка Кирк Мейнард, який не міг ворухнути крилом, злетів, повіривши словам Джонатана про те, що він “вільний бути самим собою, тут і зараз”, тисячі чайок почали слухати вчителя. Джонатан навчав, що чайка — це “необмежена ідея свободи”, а все, що її обмежує (звичаї, закони Зграї), нічого не значить.
Під час тренування Флетчер врізався у скелю, але Джонатан допоміг йому оговтатися, пояснивши, що вони ще не навчилися літати крізь скелі. Налякана Зграя почала кричати, називаючи Джонатана дияволом. Джонатан пояснив Флетчеру, що справжня любов — це бачити в кожній чайці її істинну, добру сутність і допомагати їй це побачити.
Зрештою, Джонатан сказав Флетчеру, що той більше не потребує вчителя, оскільки його справжній учитель — це його необмежена сутність. Джонатан заясніло і розтанув у повітрі. Флетчер, ставши новим учителем, усвідомив, що для нього, як і для Джонатана, “межі немає”.