Поділіться з однокласниками й однокласницями враженнями та роздумами над прочитаним (оповідання Г. Кирпи «Мій тато став зіркою», вірші П. Вишебаби «Тільки не пиши мені про війну», В. Матвіїв «Весь світ завмер…», І. Чернілевського «Я повернуся…»).
Твори Г. Кирпи, П. Вишебаби, В. Матвіїв та І. Чернілевського вражають граничною щирістю, проникливістю та відсутністю фальшивого пафосу. Вони показують війну не як абстрактну подію, а крізь призму доль конкретних людей — дітей, які втратили батьків, воїнів в окопах, матерів, що чекають на синів. Ці твори викликають співчуття, сум за непоправними втратами і водночас утверджують незламність українського духу та віру в перемогу.
ПОМІРКУЙТЕ!
1. Яку роль відіграють українські письменники та письменниці у війні?
Українські митці слова стали безпосередніми учасниками оборони держави: вони служать у лавах Збройних Сил України на передовій (як Олекса Бик, Ярина Чорногуз, Павло Вишебаба, Артем Чех), займаються волонтерством, збирають кошти для фронту, працюють військовими кореспондентами. Окрім практичної допомоги, вони виконують роль сучасних літописців, фіксуючи трагедію та героїзм нації для нащадків і підтримуючи духовну міць суспільства.
2. Доведіть, що література сучасної доби водночас є воєнною за тематикою та антивоєнною за ідейним змістом.
За тематикою сучасна українська література є воєнною (мілітарною), оскільки зображує реалії російської агресії, окопний побут, обстріли, окупацію та втрати. Проте за своїм ідейним змістом вона є глибоко антивоєнною, бо засуджує насильство, викриває загарбницьку й людиноненависницьку сутність агресора, утверджує абсолютну цінність людського життя та прагнення до справедливого миру. Українці воюють вимушено — заради захисту рідної землі та власного існування.
3. Чому поезія виконує функцію «живого щоденника епохи»?
Поезія є наймобільнішим і найчутливішим родом літератури, що миттєво відгукується на події, фіксуючи безпосередні емоції, біль і надії людей. На відміну від великих прозових творів, які потребують тривалого часу для осмислення, ліричні вірші постають просто в окопах, під час обстрілів або після боїв, стаючи оперативним і правдивим документом душевного стану цілого народу в часи війни.
4. Чи може література, на вашу думку, змінити хід війни або вплинути на суспільну свідомість? Обґрунтуйте свої міркування.
Література безпосередньо впливає на суспільну свідомість, оскільки вона зміцнює національну ідентичність, підносить моральний дух бійців і цивільних, не дає зневіритися та об’єднує громадян у прагненні перемогти. Крім того, переклади українських творів іноземними мовами доносять світові правду про війну в Україні, сприяючи міжнародній солідарності та підтримці.
5. Чи зміниться роль літератури після перемоги? Якщо так, то як?
Після перемоги роль літератури трансформується від оперативного емоційного відгуку до глибокого художнього й філософського осмислення пережитого. З’явиться часова дистанція для аналізу причин, наслідків і травм війни, створення масштабних епічних романів і драм, а також для художнього вшанування пам’яті полеглих героїв і відбудови культури мирного часу.
ЧИТАЦЬКІ ДІАЛОГИ
1. Як творчість Л. Костенко впливає на моральний дух українців?
Поезія Ліни Костенко підносить моральний дух нації завдяки своїй незламній гідності, афористичності, безкомпромісній патріотичній позиції та історичній мудрості. Її поетичне слово вселяє в серця впевненість у праведності нашої боротьби та неминучості перемоги.
2. Доведіть, що поетеса утверджує надію на перемогу України.
У фіналі вірша («Підкрадається лихо нечутними кроками…») образ похмурої загарбницької навали контрастує з величним образом Києва: «Лиш над Києвом очі святої Софії / Спопеляють навіки новітню орду». Поетеса стверджує, що духовна міць і багатовікова святиня України сильніші за будь-яку зброю ворога.
3. Які художні засоби використовує Л. Костенко для створення атмосфери тривоги та трагізму?
Поетеса використовує метафори («захлинаються кров’ю і димом світанки», «підкрадається лихо»), епітети («нечутними кроками», «почорніє село обгорілими кроквами», «хижий хребет», «розчепірені танки»), персоніфікацію («вигинає імперія хижий хребет») та промовистий символ агресії («причаїлася свастика в літері Zet»).
4. Простежте та прокоментуйте, як змінюється тон вірша від початку до фіналу.
Вірш розпочинається тривожним і драматичним тоном, що фіксує фатальний момент початку повномасштабного вторгнення та жах війни. У фіналі настрій кардинально змінюється: з’являються урочисті, впевнені та життєствердні інтонації, які пророкують духовну перемогу українського народу над ворожою ордою.
5. Чому «очі святої Софії» стають символом незламності?
Софія Київська — це тисячолітнє духовне й культурне осердя української державності. «Очі святої Софії» (образ Оранти — Нерушимої Стіни) символізують вічність української культури, Божий захист і нездоланний дух нації, який не здатна зламати жодна ворожа імперія.
6. У чому полягає пророчість рядків Л. Костенко, написаних у перші дні вторгнення?
Пророчість полягає в тому, що коли весь світ мав сумніви щодо здатності України вистояти проти масованого наступу ворога, поетеса відразу передбачила крах намірів загарбників і невідворотну загибель «новітньої орди» під стінами Києва.
7. Які події стали поштовхом до написання вірша «Ми усе здолаємо!»?
Поштовхом стало особисте переживання Олександром Ірванцем пекла перших тижнів повномасштабного вторгнення, ракетних обстрілів і окупації рідного для нього міста Ірпеня навесні 2022 року.
8. Які емоції домінують у вірші — гнів, біль, надія? Поясніть свої міркування.
У творі органічно поєднані всі три емоції: глибокий біль за зруйновані міста Київщини (Ірпінь, Буча, Гостомель), праведний гнів і безкомпромісна відмова прощати вбивць («Я ніколи не прощу Росію»), а також непохитна надія та впевненість у тому, що українці вистоять і здолають ворога.
9. Які рядки з вірша вас найбільше вразили? Чому?
Найбільше вражають рядки: «Цього року у неділю прощену / Я, здається, не усіх прощу!», а також звернення у фіналі: «Я ніколи не прощу Росію. / …Чом відводиш очі, Білорусь?». Вони точно виражають внутрішній стан кожної людини, яка на власні очі побачила воєнні злочини окупантів і не може прийняти формального всепрощення.
10. Чи має право поет не пробачати під час неділі прощення? Чому?
Поет має на це повне моральне право, адже прощення можливе лише після щирого каяття і припинення зла. Коли ворог свідомо нищить міста і чинить масові звірства над мирними людьми, вимагати абстрактного всепрощення є наругою над пам’яттю жертв.
11. Чому автор звертається до світу з докором? Який меседж він хоче донести?
Автор докоряє світовій спільноті («Світе-світе, гарно ж ти нас кинув!») за багаторічну нерішучість, зволікання і залишення України наодинці з агресором у вирішальний момент. Меседж вірша полягає в тому, що попри брак зовнішньої допомоги український народ сам захистить свою свободу й вистоїть.
12. Якими деталями у вірші «Вона носить його сорочку…» розкрито глибокі переживання дівчини, яка втратила коханого? Процитуйте з тексту.
Трагедію дівчини автор передає через промовисті побутові деталі та її психологічний стан: «Вона носить його сорочку і кулю на ланцюжку», «вона пише йому уранці і опівночі по рядку», «розмовляє про щось самотнє із тінями у кутку», а також молиться, «мов причинна, підбираючи словеса», дивлячись на його усміхнене фото у військовому однострої, усвідомлюючи, що він «ніколи не воскреса».
13. Яким автор уявляє повоєнний час у поезії «Коли закінчиться війна…»? А ви?
Олекса Бик бачить повоєнний час як повернення захисників додому, очищення та відродження землі («перетравивши кулі й міни») та падіння імперії агресора («мовчки плюнеш на руїни / колись могутнього Кремля»). Ми уявляємо цей час як відбудову квітучої України, повернення всіх територій і полонених та встановлення справедливого миру.
ПОМІРКУЙТЕ!
Зіскануйте QR-код і послухайте пісню О. Бика «Добровольці Божої чоти», подивіться творчу зустріч із поетом-піснярем. Які основні мотиви й образи його пісень? Як виявляється характер митця в його пісенній творчості?
Основними мотивами пісенної творчості Олекси Бика є жертовна любов до Батьківщини, військове братерство, готовність стояти на смерть заради свободи та незламність добровольців. Ключовим є образ «Божої чоти» — воїнів світла, які захищають свою землю. У піснях розкривається характер поета як мужнього бійця і тонкого лірика, у якому поєднуються сталева воля, чесність перед собою та щира ніжність.
ЧИТАЦЬКІ ДІАЛОГИ
1. Знайдіть в інтернеті та подивіться інтерв’ю поетеси Я. Чорногуз. Які теми, порушені нею, вам видаються актуальними? Які її міркування суголосні з вашими, а які, можливо, ні?
У виступах та інтерв’ю Ярини Чорногуз особливо актуальними є теми військового обов’язку, свідомого вибору захищати державу зі зброєю в руках, збереження власної гідності та пам’яті про загиблих побратимів. Її думка про те, що війна є обороною самого права українців на існування в історії («оборона присутності»), знаходить глибокий відгук і розуміння.
2. З якими епохами в історії України авторка ставить в один ряд трагічні події цієї війни? Що поєднує ці епохи? Як ви думаєте, яку притчу лірична героїня вірша заповідає нащадкам?
Авторка зіставляє теперішню війну з Голодомором («заморені голодом прабаби й прадіди») та світовими трагедіями, як-от Голокост («покоління, яких посилали в газові камери»). Ці епохи поєднує досвід геноциду, коли ворог намагається знищити цілий народ. Нащадкам лірична героїня заповідає «коротку притчу, розказану сотнею наших книг»: берегти здобуту надвисокою ціною волю, бути щасливими на своїй землі й ніколи не забувати ціни свободи.
3. Підготуйте власний варіант виразного читання твору Я. Чорногуз.
Для виразного декламування верлібру Ярини Чорногуз слід обрати розмірений, зосереджений, медитативний тон. Важливо робити змістові паузи наприкінці смислових блоків, уникати штучної патетики, витримуючи стриману внутрішню напругу, а фінальні рядки прочитати із щирою теплотою та надією на щасливе майбутнє нащадків.
4. За QR-кодом перегляньте інтерв’ю П. Вишебаби. Чи поділяєте ви міркування воїна-митця про важливість української мови в сьогоденні? Які його аргументи вам видалися найбільш переконливими? Поясніть свої міркування.
Міркування Павла Вишебаби є надзвичайно переконливими. Найсильнішим є його аргумент про те, що мова є головним свідченням нашої національної самобутності та доказом того, що боротьба українських воїнів була не марною. Якщо українці переходять на мову ворога, вони розмивають власну ідентичність, за збереження якої проливається кров.
5. За QR-кодом послухайте музичну реп-версію вірша «Моє покоління». Поділіться своїми враженнями.
Музична реп-версія звучить дуже сучасно, динамічно й експресивно. Енергійний біт і речитатив органічно передають пульс воєнного часу, рішучість і силу молодих людей, які перебувають на межі життя і смерті, проте не втрачають оптимізму та почуття гумору.
6. Як митець відтворює воєнну атмосферу сьогодення? Яким у сприйманні П. Вишебаби постає сучасне покоління захисників і захисниць України?
Автор змальовує реалії війни через зримі контрастні образи: «танці з руйновищ, постів, окопів», пил, попіл під ногами, контемпорарі в підвалах, молитви перед атакою. Покоління воїнів постає сильним, впертим, мужнім, готовим сміятися в обличчя небезпеці, палко кохати і стримувати свій біль («плаче так, щоб ніхто не бачив»).
7. Яку найзаповітнішу мрію свого покоління висловлює поет? Процитуйте відповідні рядки. Чому, на ваш погляд, це так важливо?
Найзаповітніша мрія — щоб майбутнє покоління жило у вільній Україні та шанувало рідну мову:
«Якщо, як і ми, уголос, ти весело й непохитно
читаєш це українською, значить, ми бились гідно».
Це важливо, адже саме мова і збережена державність свідчитимуть про досягнення мети визвольної боротьби.
8. За QR-кодом послухайте поезію «Пташка» у виконанні П. Вишебаби. Чим вразив вас цей текст? Які образи найбільше запам’яталися?
Вірш вражає глибоким гуманізмом і зворушливим контрастом між крихкістю природи та жорстокістю війни. Найбільше запам’ятовується образ маленької пташки, яка довірливо шукає захисту біля людини серед гуркоту снарядів, нагадуючи воїнам про мир, любов і красу життя.
ПОМІРКУЙТЕ!
Роздивіться репродукції картин, уміщених у цій темі. Розкрийте символіку цих творів сучасного живопису.
- О. Шекшуєв, «Берегиня»: образ жінки-охоронниці уособлює духовну силу українського народу, материнське благословення та захист життя від руйнації.
- Р. Литвин, «Мамай» (2022 р.): переосмислення традиційного образу козака-воїна, що підкреслює неперервність українських мілітарних традицій від козацької доби до сьогодення.
- К. Лісова, картини серії «Сила пам’яті» («Ірпінська дорога», «Бородянський рушник»): поєднання фотохроніки зруйнованих міст із традиційними рушниковими орнаментами символізує зв’язок поколінь, збереження пам’яті про трагедію та духовне заліковування ран через національну культуру.
ПРАЦЮЄМО ТВОРЧО
1. Зробіть колаж (зокрема цифровий) «Слово проти війни». Доберіть цитати з творів про війну, свободу, патріотизм. Поєднайте їх із мистецькими роботами сучасних митців / мисткинь, символами України.
2. Проведіть дискусію «Антивоєнна література», під час якої аргументовано поясніть, чому воєнна (мілітарна) література є антивоєнною. Використайте цитати з творів мілітарної тематики.
Сучасна воєнна література є антивоєнною за своєю філософською природою, оскільки її метою є не уславлення насильства чи зброї, а захист миру та викриття трагедії людських втрат. Письменники-воїни пишуть про біль, руйнування та жах війни, аби вона ніколи більше не повторилася.
Так, Олександр Ірванець наголошує на нестерпному «пеклі страждань-терпінь» українських міст. Олекса Бик показує драму дівчини, чий коханий «на фото у однострої… та ніколи не воскреса». Ярина Чорногуз у верлібрі говорить про «смертоносність, що їла наші землі, тіла та серця», і мріє про часи, коли нащадки житимуть у мирі: «будьте щасливіші за мене і за нас усіх». Павло Вишебаба зазначає, що воїни б’ються для того, щоб діти могли спокійно читати рідною мовою. Отже, описуючи війну правдиво і без прикрас, поети доводять абсолютну цінність миру і свободи.
3. Напишіть за бажанням власний вірш (4–12 рядків), у якому зосередьтеся на одній із таких тем: внутрішній стан людини під час війни; образ рідного міста чи села, що постраждало; надія на перемогу; удячність захисникам і захисницям.
Тримає воїн на плечах світанок,
Хоч небо рветься від пекельних громів.
Там, де з руїн постане новий ранок,
Ми відбудуємо наш спільний дім.
Низький уклін за кожен тихий подих,
За те, що жито колоситься знов.
Крізь дим і біль святий козацький подвиг
Вінчає віра, правда і любов.
4. Зніміть відеоесе «Метамодернізм у дії», у якому поясніть сутність метамодернізму та покажіть його прояви у творах сучасної української літератури або у віршах із розділу «Поезія війни». Використайте цитати з творів, фото, фрагменти інтерв’ю сучасних письменників і письменниць.
План та зміст виступу для відеоесе:
- Вступ: Метамодернізм — це мистецький напрям, що прийшов на зміну іронічному постмодернізму. Він відроджує віру в універсальні цінності, щирість («нову щирість»), поєднуючи класичну духовність із сучасними технологіями та формами вираження.
- Щирість замість іронії: У часи війни іронічна гра поступається місцем справжнім почуттям. У поезії Олександра Ірванця («Ми усе здолаємо!») звучить пряма відвертість без масок.
- Людина в центрі уваги (персоналізм): У віршах Олекси Бика та Ярини Чорногуз війна розкривається не через сухі зведення, а через внутрішні переживання конкретної людини — біль втрати, тугу, кохання, фронтовий побут.
- Неоміфологізм та зв’язок поколінь: Ліна Костенко звертається до образу «очей святої Софії», а художниця Катя Лісова у колажах вплітає традиційний рушник у фото руйнувань, що утверджує неперервність культурного коду нації.
- Висновки: «Поезія війни» у стилі метамодернізму є живим документом епохи, де щирість і захист людських цінностей стають головною зброєю слова.
ЧИТАЦЬКА САМОПЕРЕВІРКА
1. Як би ви описали роль митців і мисткинь під час російсько-української війни — лише свідки чи активні учасники?
Українські митці є активними учасниками боротьби: багато з них воює на фронті, займається волонтерством, збирає ресурси для потреб армії. Водночас їхня творча праця є потужною зброєю на інформаційному та культурному фронтах, оскільки вона підтримує моральний дух нації та доносить правду світові.
2. Які ознаки метамодернізму є у прочитаних вами поезіях про війну? Підтвердіть свої спостереження конкретними прикладами.
- «Нова щирість» і відмова від надмірного пафосу: вірші Олекси Бика змальовують буденні, проте глибоко щемливі деталі переживань.
- Діалогічний персоналізм і сповідальність: верлібри Ярини Чорногуз звучать як особисті листи з передової про екзистенційний досвід буття під час війни.
- Відновлення віри в універсальні моральні цінності: вірш Павла Вишебаби «Моє покоління» утверджує святий обов’язок оборони рідного дому та мови.
- Неоміфологізм: вірш Ліни Костенко поєднує образ святої Софії Київської із захистом сучасної України.
3. Підготуйте виразне читання вірша, який справив на вас найбільше враження.
Для виразного декламування обрано вірш Павла Вишебаби «Моє покоління». Під час читання слід передати мужність, рішучість і стриману емоційність захисників України. Текст потребує чіткого карбування ритму, наголосу на контрасті між труднощами війни та незламністю людського духу, а фінальні рядки про мову слід прочитати урочисто й життєствердно.