Це народна соціально-побутова козацька пісня, яка зображує розпачливе прощання матері з сином, що вирушає на війну. Твір можна умовно поділити на дві частини. Спочатку мати зболеними словами, які видаються прокльонами, застерігає сина, щоб він не йшов у козацький похід. А потім, коли сина переконати не вдається, лагідно просить, щоб повернувся живим.
Пісня “Гомін, гомін по діброві” вражає своєю глибиною через поєднання сильних емоцій, потужних образів і глибокої ідеї. Вона розкриває трагедію війни, материнську любов і козацьку відвагу, використовуючи багатий арсенал художніх засобів, таких як епітети, метафори та повтори.
📜 Паспорт твору
- Назва: “Гомін, гомін по діброві”
- Жанр: Народна соціально-побутова козацька пісня
- Тема: Прощання матері із сином, який вирушає на війну
- Ідея: Уславлення козацької відваги та сили материнської любові
- Основна думка: Засудження війни, що несе страждання родинам
Художні засоби:
- Епітети: “буйні вітри”, “дрібні дощі”, “густі терни” — допомагають передати тривожну атмосферу.
- Метафори (персоніфікація): “туман поле покриває”, “огні спалять”, “води втоплять” — природа наче бере участь у трагедії.
- Повтори: Анафора (повторення на початку рядків): “Нехай тебе…”, “Вони…“. Рефрен (приспів): “Гомін, гомін по діброві, / Туман поле покриває…“. Епіфора (повторення наприкінці рядків): “знають”.
- Антонімічна пара: «Змиють, мати, дрібні дощі, / А розчешуть густі терни».
- Звертання: «Іди, сину…», «мене, мати…», «вернись, синку».
- Зменшувальні суфікси (пестливі слова): «додомоньку», «головоньку», «постеленьку», «травиченька»; «постіленька»
Образи:
У творі є кілька ключових образів:
- Діброва — символ життя та природи.
- Туман — загроза та невизначеність.
- Поле — рідний край, який потребує захисту.