Марусі Чурай жила у Полтаві у XVII столітті і їй приписують авторство українських класиків, таких як “Віють вітри, віють буйні”, “Засвіт встали козаченьки” та інших.
Вона народилася в родині хороброго та чесного козака Гордія Чурая, якого поляки стратили після поразки в битві проти гетьмана Потоцького у 1637 році.
Вона мала прекрасний голос і сама складала пісні.
У пісні “Віють вітри, віють буйні” передано почуття самотньої дівчини, яка порівнює себе з билинкою в полі, що росте на піску без роси й на спеці. Вона страждає від розлуки зі своїм “милим-чорнобривим”. Рядки наповнені глибоким ліризмом, художнім паралелізмом (дерева гнуться - сльози не ллються), з них розпочинається твір. Фінал емоційно підсилюють риторичні звертання та оклики (“Де ти милий, чорнобривий? Де ти? Озовися!”). Пісня має струнку будову та надзвичайно мелодійна. І. Котляревський використовував її як вступну арію до опери “Наталка Полтавка”.
Пісня “Засвіт встали козаченьки” побудована як діалог між матір’ю та козаком, який вирушає в дорогу, щоб захистити свою батьківщину. Він змушений залишити свою матір та кохану дівчину, тому він просить свою матір прихистити Марусю, якщо він не повернеться з бою. Ліризм пісні підсилюють зменшувально-пестливі суфікси, звертання та постійні епітети.
За що шанує народ пісні Марусі Чурай
Маруся Чурай шанується народом як автор багатьох відомих українських класичних пісень, таких як “Віють вітри, віють буйні” та “Засвіт встали козаченьки”. Її твори передають глибокі почуття та емоції, а також мають струнку будову та надзвичайно мелодійні мотиви.
Як зазначила Ліна Костенко, Маруся Чурай - талановита художниця, яка створює пісні, які славляться в українській культурі.
Марусю звинувачують у жахливому злочині - вбивстві, але насправді вона готувала отруту для себе, а її коханий помилково нею отруївся. Вона була засуджена до смерті, але вирок був скасований за наказом Богдана Хмельницького.
Маруся цінує речі в житті, які дійсно мають цінність. Розповіді про історію показали їй жорстокі страждання людей від війн і лихоліть. Вона забуває про свій біль і зосереджується на своєму призначенні як пісняр.
Маруся - вірна дочка свого народу, і вона присвячує свій талант народу. Її пісні надихають козаків на боротьбу з ворогами, зміцнюють дух та підтримують національну гідність.