Завдання 1. Розкажіть, що ви знаєте про життя та творчість Марусі Чурай.
Маруся Чурай — напівлегендарна полтавська піснярка часів Хмельниччини (прибл. 1625–1653), якій приписують «Віють вітри», «Ой не ходи, Грицю», «Засвіт встали козаченьки». За переказами, її коханий Гриць випадково випив зілля й загинув; Марусю засудили до страти, але амністував універсалом Богдан Хмельницький; легендами називають і обставини її смерті. Історичність постаті дискусійна: документів майже нема, тому Чурай часто сприймають як символ народної піснетворчості.
Завдання 2. Проаналізуйте художні засоби в уривках пісень Марусі Чурай.
Уривок 1 («Віють вітри…»):
У першому уривку використано такі художні засоби: епітети («вітри буйні»), метафору («серце болить», «сльози не ллються»), персоніфікацію (дерева гнуться від вітру). Ці засоби передають душевний біль ліричної героїні, її глибоке горе, яке важко виразити навіть сльозами. Образ буйних вітрів символізує життєві негаразди, а порівняння внутрішнього стану з природними явищами підсилює емоційність твору.
Уривок 2 («То не грім в степу гуркоче…»):
У другому уривку наявні метафори («грім в степу гуркоче», «хмара світ закрила»), гіперболи («татар велика сила», «татар — утроє»), епітети («козаченьки славні», «ніч глуха»). Ці художні засоби створюють драматичну картину бою, передають масштаб битви та мужність козаків. Повтори й протиставлення підкреслюють героїзм українських захисників.
Завдання 3. Що робили батьки, щоб Івась знав рідну мову (Г. Черінь «Листування»)? Чи спонукали до спілкування українською?
Батьки Івася докладали багато зусиль, щоб син знав рідну мову. Мама хотіла віддати хлопця до школи українознавства, бо в селі, де вони жили, українців було мало. Вона пробувала вчити Івася вдома, але робота постійно відволікала. Коли родина переїхала до міста, мама мала більше часу і частенько заглядала в синові зошити. Вона запропонувала Івасеві писати листи дідусеві українською мовою, щоб швидше навчитися писати. Мама навчала сина правил написання листів, виправляла помилки й заохочувала до практики. Батьки спеціально переїхали до міста, щоб Івась міг навчатися в українській школі.
Завдання 4. Коли людина відчуває себе щасливою? Чи був щасливим поет у «Давній казці» Лесі Українки? А багатим і вільним?
Людина щаслива, коли має внутрішню свободу, сенс і любов; для поета цим були творчість і служіння людям. Поет називає своїм «багатством» світ природи й вільну думку, що не має «ні застави, ні границі» — він щасливий і внутрішньо вільний, хоча не багатий матеріально. Він відкидає двірську славу й золото, бо «золоті сіті» поневолюють поета; навіть у темниці його слово лишається вільним. Отже: щасливий — так (духовно), багатий — духовно, а не грошима, вільний — внутрішньо, попри зовнішнє ув’язнення.
Завдання 5. Уявіть, що кінь Шептало (оповідання В. Дрозда «Білий кінь Шептало») не повернувся після втечі до стайні. Придумайте й озвучте свій варіант подальшого розвитку подій.
Насолодившись свободою і змивши із себе сірий бруд, Шептало не повернувся до стайні. Спогади про приниження та важку працю були надто болючими. Він вирішив іти, куди очі дивляться, шукаючи місця, де його біла масть буде ознакою гордості, а не причиною для заздрощів. Довго блукав полями та лісами, аж поки одного дня не натрапив на мандрівний цирк. Директор цирку, побачивши прекрасного білого коня, одразу зрозумів, що перед ним справжній скарб. Шептало, згадавши розповіді матері про білих коней, що виступали на арені, погодився. Так здійснилася його мрія: він став зіркою цирку, даруючи радість людям і насолоджуючись оплесками, вільний від щоденної рутини та принижень.
Завдання Підготуйте виступ-презентацію (6-8 слайдів) за оповіданням В. Дрозда «Білий кінь Шептало».
Ось орієнтовний план презентації за оповіданням “Білий кінь Шептало”:
- Слайд 1. Тема. Володимир Дрозд. “Білий кінь Шептало”. Проблема свободи та самореалізації особистості.
- Слайд 2. Головний герой. Знайомство з конем Шепталом. Його мрії, думки, відмінність від інших коней у табуні.
- Слайд 3. Конфлікт. Внутрішній і зовнішній конфлікти. Суперечність між бажанням бути вільним і необхідністю пристосовуватися до умов “сірого” натовпу.
- Слайд 4. Кульмінація. Втеча Шептала. Відчуття справжньої свободи, щастя, єднання з природою. Символічне купання в річці.
- Слайд 5. Розв’язка. Повернення до стайні. Компроміс із самим собою. Вибір “затишної неволі”.
- Слайд 6. Проблематика. Основні проблеми твору: особистість і натовп, свобода і неволя, мрія і дійсність, знеособлення людини в тоталітарному суспільстві.
- Слайд 7. Алегоричні образи. Образ білого коня як символ яскравої індивідуальності. Стайня — символ системи, батіг — символ пригнічення.
- Слайд 8. Висновки. Актуальність твору сьогодні. Чи варто зберігати свою індивідуальність?
Чи за поемою Лесі Українки «Давня казка».
Слайд 1. Назва та автор
- Тема: «Давня казка» Лесі Українки.
- Жанр: Ліро-епічний віршований твір (поема).
- Конфлікт: Протистояння між поетом (оборонцем народу) та можновладцем (лицарем Бертольдом).
Слайд 2. Образ Поета: Справжнє багатство
- Поет не мав “уро́ди гожої”, але його пісня була “дзвінкою і гучною”.
- Він щасливий і вільний завдяки своєму духовному багатству.
- Його багатство-панство: “оця діброва, / Поле, небо, синє море”.
- Його воля: “Вільні думи-чарівниці, / Що для них нема на світі / Ні застави, ні границі”.
Слайд 3. Образ Лицаря Бертольда: Духовна збіднілість
- Бертольд бачить щастя у матеріальних цінностях: “наземне справжнє графство, / За підхмарний замок гарний”.
- Лицар назвав Поета божевільним, бо не розумів його ідеї про духовну свободу.
Слайд 4. Сила Поетичного Слова
- Пісні Поета давали людям “і розвагу, то пораду”.
- Слово поета двічі допомогло Бертольду перемогти.
- Народ підняв повстання проти Бертольда після того, як Поет нагадав їм “про всі образи”.
Слайд 5. Відмова від Золота
- Поет відмовився стати придворним співцем і отримати “золоті лаври”.
- Він вважає: “Не поет, хто забуває / Про страшні народні рани, / Щоб собі на вільні руки / Золоті надіть кайдани!”.
Слайд 6. Висновок
- Поема показує, що “протистояння між оборонцями народу (поетами) та можновладцями триває”.
- Свобода творчості важливіша за гроші та владу
Завдання 7. Візьміть участь у дискусії за твором В. Дрозда «Білий кінь Шептало».
Я не згоден з твердженням, що в колективі треба бути таким, як усі, і приховувати свою оригінальність. На прикладі коня Шептала ми бачимо, до чого призводить такий вибір. Він зраджує свою білу натуру, свою сутність, і добровільно повертається в “сірість” та неволю, бо так спокійніше і безпечніше. Хоча він і знаходить виправдання своїм діям, це лише компроміс із совістю. Приховування своєї індивідуальності призводить до внутрішнього конфлікту, знеособлення та втрати себе як особистості. Так, “білих ворон” часто не люблять, але саме вони рухають світ уперед, кидають виклик буденності та надихають інших. Краще ризикнути бути незрозумілим, але залишитися вірним собі, ніж прожити життя, прикидаючись кимось іншим.
Завдання 8. Чи усвідомив, на вашу думку, князь (повість-казка Ю. Винничука «Місце для дракона») свою провину за смерть дракона Грицька?
Князь частково усвідомив свою провину, але не до кінця.
Після смерті дракона князь “хотів сповідaтись” і “очищaючись від содіяного”. Він плакав, і цей “плaч для нього був нaче літній дощ після довгої посухи”. Це свідчить про докори сумління та душевний біль.
Однак, коли князь тинявся біля могил, він виправдовував себе, кажучи: “Я ж хотів як ліпше. Для держaви. Я врятувaв її”. Це означає, що він вважав смерть дракона необхідною жертвою для “держaви” і для зміцнення своєї “влaди”, а не просто своїм злочином. Князь відчував провину, але переклав відповідальність на державні потреби.
Завдання 9. Поясніть усно, що означає фразеологізм підставити плече.
Фразеологізм “підставити плече” означає надати допомогу, підтримку комусь у скрутну хвилину, розділити з кимось його труднощі. Це вияв дружби, солідарності та небайдужості. Я згоден, що світ можна змінити на краще лише тоді, коли є підтримка одне одного. Як у поезії Галини Кирпи “Мій ангел такий маленький…”, навіть невеликі добрі вчинки, як-от підставити плече, зігрівають і роблять світ світлішим. Коли люди допомагають один одному, вони створюють ланцюг добра, який здатний подолати будь-які негаразди. Без взаємодопомоги суспільство стає роз’єднаним і жорстоким.
Завдання 10. Хто з персонажів гідний жити в Лев’ячій Державі?
На мою думку, в Лев’ячій Державі, описаній у поезії Галини Кирпи, гідний жити:
- Поет з поеми Лесі Українки «Давня казка». Ця держава уособлює справедливість, силу духу та вірність ідеалам. Поет, попри всі спокуси багатством та славою, залишився вірним своєму народові та своєму покликанню. Його слово було його зброєю, він надихав людей на боротьбу за волю і не боявся говорити правду в очі можновладцям. Він має риси “лева” – сміливість, благородство та готовність захищати добро. Його внутрішня сила і відданість справі роблять його ідеальним громадянином такої держави.
- Дракон Грицько (повість-казка Ю. Винничука «Місце для дракона»): Він гідний, бо мав благородне серце, хотів “жити по природі” та писати вірші. Він пожертвував собою, виявляючи мужність і людяність.
- Соломія (повість М. Коцюбинського «Дорогою ціною»): Вона гідна, бо її вчинки демонструють волю та стійкість. Вона тікає від “безщасного життя” і панщини, ризикуючи життям заради свободи, що є проявом свободи й гідності.