РОЗМІРКОВУЄМО НАД ПРОЧИТАНИМ
1. Якими словами ти висловиш основну думку цієї притчі? Чи підходить до неї українська приказка «Рости на всякого долю»?
Основна думка притчі полягає в тому, що справжньою радістю і щастям потрібно ділитися з оточуючими вчасно, а надмірна жадібність та зволікання призводять до втрати цінного дару. Приказка «Рости на всякого долю» ідеально підходить до цього твору, адже вона стверджує, що блага життя мають належати всім людям (і бідним, і багатим), а не бути привласненими однією людиною задля наживи.
2. Чому для кожної людини у кожній справі так важливо розділяти радість життя з іншими людьми?
Для людини важливо розділяти радість, тому що щастя, яке не віддається іншим, «перестигає» і втрачає свою життєдайну силу, перетворюючись на бруд. Коли ми ділимося добром, ми примножуємо його у світі, зцілюємо серця оточуючих і самі стаємо духовно багатшими.
РОЗВИВАЄМО ТВОРЧІСТЬ
Спробуй по-своєму, додаючи нові художні деталі, вводячи нових персонажів, переказати цю історію.
У сонячній Індії, де повітря пахне прянощами, жив дуже багатий господар. У його саду росло Дерево Життєвих Радощів, на якому раз на сто років дозрівав кришталевий овоч. Коли плід засяяв, мов діамант, до огорожі прийшла маленька дівчинка Гіта з хворим братиком і просила лише шматочок шкірки, щоб хлопчик одужав. Також прийшов мудрий мандрівник, який попередив: «Сонце не чекає, і радість не чекає». Проте господар, засліплений золотом, наказав слугам гнати всіх геть. Він щодня бігав на базар і чекав, поки ціна за овоч зросте від семи слонів до цілих палаців. Коли ж він нарешті вирішив віддати плід найбагатшому раджі, виявилося, що час минув. Овоч зморщився і потьмянів, а коли жадібні руки торкнулися його, він луснув, розлившись чорним смородом на дорогі шати господаря.
Пофантазуй на тему того, що було б, якби овоч радості дозрів і був порівну розділений між усіма людьми.
Якби овоч радості був порівну розділений між людьми, у всьому краї настав би період миру та процвітання. Кожен, хто скуштував би хоч крихту плоду, забув би про старі образи, хвороби та злидні. Бідні відчули б себе ситими, а багаті — милосердними. Країна перетворилася б на квітучий сад, де кожен допомагає іншому, а саме дерево, відчувши вдячність і любов людей, почало б родити щороку, даруючи світло кожному серцю.
У чому, на твою думку, актуальність та повчальність цієї притчі у наш час?
Ця притча дуже актуальна сьогодні, бо вона застерігає нас від егоїзму та гонитви за виключно матеріальною вигодою, через які ми часто втрачаємо справжні життєві цінності. Повчальність твору полягає в тому, що не можна бути «сліпим» до потреб інших, адже можливість зробити добро має свій термін. Якщо його проґавити, то замість щастя залишиться лише гірке розчарування та порожнеча.