Рік: 1918
Рід: лірика
Жанр: ліричний вірш
Вид лірики: громадянська (патріотична)
Напрям: модернізм
Мотив: самопожертва молодих патріотів заради Батьківщини.
Історія написання: У січні 1918 року під час бою під Крутами більшість студентів загинули, захищаючи Україну від більшовицької армії. Їх поховали на Аскольдовій могилі в Києві. Ця трагічна подія надихнула Павла Тичину на створення вірша, який став символом патріотизму та боротьби за свободу.
Біблійні мотиви: У творі використано образи Каїна як братовбивці, а також мотив Божої кари з Нового Заповіту.
🎨 Художні засоби:
Риторичний оклик і звертання: «Боже, покарай!»
Риторичне запитання: «На кого посміла знятись Зрадника рука?»
Епітети: «український цвіт», «кривава дорога», «коханий край», «мучнів славних, молодих».
Метафори: «Квітне сонце, грає вітер», «посміла знятись рука», «вмерли в Новім Заповіті».
Гіпербола: «По кривавій по дорозі Нам іти у світ».
Метонімія: «зрадника рука».
Про твір
П. Тичина присвятив цей вірш студентам, які в бою під Крутами (неподалік Ніжина) у січні 1918 р. потрапили в полон до російських більшовиків. Після страшних знущань їх стратили. Молодих героїв поховали на Аскольдовій могилі в Києві. Поет називає юних захисників «українським цвітом», а російських загарбників — Каїном (тобто братовбивцями). Автор утвердив у вірші ідею патріотизму й гуманізму, засудивши зраду, жорстокість і терор. Світла картина природи («Квітне сонце, грає вітер і Дніпро-ріка») увиразнює неприродність смерті молодих людей — тяжку втрату для України.