Козацька пісня “Ой на горі та женці жнуть” — це справжній гімн мужності, відваги та самопожертви козаків. Вона прославляє таких легендарних героїв, як Дорошенко і Сагайдачний, а також підкреслює, що громадські інтереси для козаків були вищими за особисті. Пісня наповнена енергією, гумором і глибоким патріотизмом, що робить її однією з найяскравіших у козацькому фольклорі.
Про що розповідає пісня “Ой на горі та женці жнуть”?
Пісня розділена на дві частини. У першій ми бачимо, як козацьке військо на чолі з Дорошенком і Сагайдачним вирушає у похід. Друга частина акцентує на тому, що козаки готові пожертвувати особистим щастям заради спокою рідних домівок. Наприклад, у рядках «Мені з жінкою не возиться; / А тютюн да люлька / Козаку в дорозі / Знадобиться!» відчувається тонкий гумор і водночас глибока ідея самопожертви.
Пісня пафосна, бадьора і водночас наповнена тонким гумором. Вона передає оптимізм і віру в перемогу, що робить її справжнім шедевром козацького фольклору. Вона залишається вічним нагадуванням про те, що свобода і мир потребують мужніх сердець і готовності до боротьби.
Паспорт твору
Назва: “Ой на горі та женці жнуть”
Жанр: Народна козацька пісня
Тема: Зображення військового походу козаків
Ідея: Уславлення мужності, відваги козаків, зокрема Дорошенка та Сагайдачного
Основна думка: Громадські інтереси вищі за особисті; козаки готові жертвувати своїм щастям заради спокою рідних домівок
Художні засоби
Епітети:
- Сталі: “кониченько вороненький”
- Оригінальні: “зеленою горою”, “веде хорошенько”, “сильне-дужий”, “необачний”
Повтори (анафора):
- “Веде…”, “Під ним…”, “Да…”
Риторичні вигуки (оклики):
- “Веде своє військо, / Веде Запорозьке / Хорошенько!”
- ”…Сильне-дужий!”, ”…Необачний!”, “Гей, хто в лісі, озовися!”, ”…Не журися!”
Риторичне звертання:
- “Гей, хто в лісі, озовися!”
Антонімічні пари:
- “Мені з жінкою не возиться; / А тютюн да люлька / Козаку в дорозі / Знадобиться!”
Антитеза (протиставлення):
- “Ой на горі та женці жнуть, / А попід горою…”
- ”…Візьми свою жінку, / Оддай мою люльку…”